Постанова

від 21.04.2021 по справі 640/21692/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21692/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року

у справі № 640/21692/20 (розглянуто в порядку письмового провадження справу)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп"

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Київрибгосп" (надалі - позивач, ПрАТ "Київрибгосп") з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.04.2020 № 0339610407.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головне управління ДПС у м. Києві здійснюючи камеральну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати, вийшов за межі предмету камеральної перевірки. Крім того, позивач зазначав про правомірність визначення грошового зобов`язання зі сплати орендної плати на підставі укладеного договору оренди.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 02.04.2020 № 0339610407.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп" (вул. Промислова, 4, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 21524641) судові витрати у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267).

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачем не враховано в звітній податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної справив повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових пояснення, та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітники Головного управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік Приватного акціонерного товариства "Київрибгосп".

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 11.03.2020 року № 117/26-15-04-07-19/21524641 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено під час перевірки, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, визначена за результатами подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік № 9016081328 від 07.02.2020 Приватним акціонерним товариством "Київрибгосп" є нижча ніж визначена за результатами камеральної перевірки на загальну суму 2 536 180,16 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що заниження податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за січень 2020 року відбулось внаслідок не врахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) даних витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 28.01.2019 (кадастровий номер 800000000:90:116:0060), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає - 1199482499,82 грн.

На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року № 0339610407, яким збільшено Приватному акціонерному товариству "Київрибгосп" суму грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 3170225,20 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 2536180,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 634045,04 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснюючи в 2020 році контрольний захід з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем орендної плати, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та, як наслідок, прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4, пункту 20.1. статті 20 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Так, судом першої інстанції зроблено висновок, що на час виникнення спірних правовідносин камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

В свою чергу, метою камеральної перевірки на час виникнення спірних правовідносин є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою на час виникнення спірних правовідносин не охоплювалась.

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання в оскаржуваному акті індивідуальної дії вказано, що актом перевірки встановлено порушення пункту 288.1 статті 288, пункту 286.1 статті 286 та пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, пункту 11.1 та пункту 133.1 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві у зв`язку із заниженням орендної плати з юридичних осіб з огляду на її сплату в розмірі, меншому ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

При цьому під час здійснення перевірки відповідачем використано, в тому числі, дані витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (8000000000:90:116:0060) від 28.01.2019 та не надана оцінки договору оренди земельної ділянки від 2305.2008 № 79-6-00622.

Отже, колегія суддів вважає, що контролюючим органом досліджувались не виключно дані, зазначені в податкових деклараціях платника податків, а ще й додатково довідка щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та інформація щодо укладеного договору оренди, однак у контролюючого органу були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правильність, повноту податкових зобов`язань та донараховувати зобов`язання, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності.

Тобто, Головним управлінням ДПС у м. Києві в межах камеральної перевірки досліджувались документи, факти та обставини, які повинні встановлюватись під час проведення документальної перевірки, предметом якої відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач, здійснюючи в 2020 році розглядуваний контрольний захід з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем орендної плати, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та, як наслідок, прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання.

В судовому засіданні представник апелянта зазначав, що суд апеляційної інстанції не повинен брати до уваги практику викладену в постановах Верховного Суду від 22.11.2019 року по справі № п/811/157/16, від 10.12.2019 року по справі № 814/183/16, від 28.05.2020 року по справі № 826/18356/16, від 08.09.2020 року по справі № 826/15123/15, оскільки в податковий кодекс в 2017 році внесено зміни, якими надано право на проведення камеральної перевірки щодо даних, які зазначені в податкових деклараціях.

Колегія суддів не бере до уваги дані твердження апелянта, оскільки у вищезазначених постановах Верховний Суд звернув увагу, що під час камеральної перевірки перевіряються дані, які зазначені в податкових деклараціях, а в разі витребування та дослідження додаткових документів, підлягає призначенню позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що спірна земельна ділянка не належить позивачу на праві власності, а передана в оренду Київською міською радою (Орендар), згідно Договору оренди землі від 23.05.2008 року № 79-6-00622, а отже в даному випадку підлягає призначенню саме позапланова перевірка з належним дослідження умов договору.

Крім того, колегія суддів враховує, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за січень 2020 року за податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частин 1, 2 сттатті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ст. 17 ЗК України).

Згідно з частини 3 статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, нормами ПК України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.

Згідно з пунктів 288.1., 288.5. статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

За положенням частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Крім цього, за приписами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З аналізу норм права вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Відповідно до приписів статей 11, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлений принцип свободи договору , відповідно до якого на підставі ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте, в частині 1 статті 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова норма міститься і в Законі України Про оренду землі : орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ч. 1 ст. 23 вказаного Закону).

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що рішення міської (сільської) ради може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 року по справі № 925/688/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року по справі №925/1016/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (Орендодавець), з однієї сторони та Київською міською радою (Орендар), з іншої сторони укладено Договір оренди землі від 23.05.2008 року № 79-6-00622 (надалі - Договір № 79-6-00622).

У відповідності до пунктів 1.1, 2.2 Договору № 79-6-00622 Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року №431/3265, передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт) оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором. Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-22254/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27.06.2008 №1428 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 79934321,41 грн.

Згідно пункту 4.7. Договору № 79-6-00622 оренди визначено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

Розмір орендної плати може переглядатися у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

Відповідно до положень 11.1. договору оренди, погоджено, що всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

Договором оренди передбачено, що зміна орендної плати здійснюється виключно за погодженням сторін договору.

Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

При цьому ст. 654 ЦК України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо.

Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Київською міською радою було вчинено дії на підставі п. 4.3 договору оренди щодо зміни (збільшення) орендної плати та внесення відповідних змін до договору у порядку п. 11.1 договору оренди.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично в односторонньому порядку змінив умови договору оренди в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що у свою чергу є порушенням умов договору та норм матеріального права, зокрема, ст. 651 ЦК України та ст. 23 Закону України Про оренду землі .

Відносини між Київською міською радою та ПАТ Київрибгосп є договірними, а не контролюючими. При цьому відповідач не навів доводів та доказів на підтвердження існування у позивача обов`язку самостійно щорічно змінювати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі.

Оскільки положеннями договору встановлено, що внесення змін до договору в частині зміни орендної плати здійснюється виключно за згодою сторін, а умовами договору не передбачено обов`язку орендаря самостійно індексувати розмір орендної плати у зв`язку зі зміною нормативно-грошової оцінки земель, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про те, що до моменту внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати (відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки) у орендаря не виникає і відсутній обов`язок зі сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 року по справі №911/2686/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за січень 2020 року за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 січня 2020 року по справі №911/2686/18, від 20.01.2021 року по справі №826/8525/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Колегія суддів звертає увагу, що до моменту внесення сторонами змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати (відповідно до нової нормативно грошової оцінки земельної ділянки) у позивача не виникає і відсутній обов`язок зі сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З аналізу матеріалів справи та норм права суд апеляційної інстанції доходить висновку, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення в односторонньому порядку змінив умови договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати, з 79934321,41 грн до 1199482499,82 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (змісту акту перевірки) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 26 квітня 2021 року.