Постанова

від 27.04.2021 по справі 826/7646/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7646/17 Суддя першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Оксененка О.М. та Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віктор-ВВВ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ТОВ Віктор-ВВВ звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) від 17 березня 2017 року № 0001721401, № 0001731401, № 0361140303.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у м. Києві від 17 березня 2017 року № 0001721401 в частині визначення основного платежу в сумі 188969 грн 00 коп.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у м. Києві від 17 березня 2017 року № 0001731401 у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач виклав фактичні обставини справи, а також зазначив норми права, які регулюють спірні правовідносини. Посилання на неправильне застосування таких норм судом першої інстанції в апеляційній скарзі відсутні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що контролюючим органом під час перевірки було допущено процедурні порушення, а також здійснено помилковий юридичний та економічний аналіз матеріалів перевірки.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися. ТОВ Віктор-ВВВ звернулося до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності свого представника. Відповідач про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що Головне управління ДФС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ Віктор-ВВВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, за підсумками якої склало акт від 24 лютого 2017 року № 74/26-15-14-01-02/33835202.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові-повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року:

- № 0001721401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 240632 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 232812 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7820 грн 00 коп.;

- № 0001731401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 158334 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 126667 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31667 грн 00 коп.;

- № 0361140303, яким позивачу нараховано штраф за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ТОВ Віктор-ВВВ звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Віктор-ВВВ , суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно задекларував податковий кредит на підставі податкових накладних ТОВ Медіа Віжн , які зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим скасував податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0001731401. Також суд першої інстанції зазначив, що висновок контролюючого органу про неповне відображення у бухгалтерському обліку результатів інвентаризації цінностей, оформлених актом інвентаризації станом на 31 грудня 2015 року, є необґрунтованим, що стало підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0001721401 в частині нарахування основного платежу за податком на прибуток в сумі 188969 грн 00 коп. Підставою для відмови в скасуванні іншої частини вказаного рішення стало те, що матеріалами справи підтверджується висновок контролюючого органу про застосування позивачем різних методів нарахування амортизації всупереч обліковій політиці товариства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення від 17 березня 2017 року № 0361140303, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Віктор-ВВВ не зазначило підстав для визнання такого рішення протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду від 27 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалося.

Відтак предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, які стали підставою для часткового задоволення позовних вимог ТОВ Віктор-ВВВ , оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Підставою для нарахування ТОВ Віктор-ВВВ податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 188969 грн 00 коп. став висновок контролюючого органу про неповне відображення в бухгалтерському обліку залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на складі.

Згідно з актом перевірки від 24 лютого 2017 року № 74/26-15-14-01-02/33835202 в акті контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі від 31 грудня 2015 року зазначається про наявність 669 найменувань цінностей на суму 1820990 грн 60 коп., в той час як за даними бухгалтерського обліку по рахунках 20 залишок складає 771161 грн 35 коп. У зв`язку з цим контролюючий орган прийшов до висновку, що товар на суму 1049829 грн 00 коп. (1820990 грн 00 коп. - 771161 грн 00 коп.) є неоприбуткованим, а ТОВ Віктор-ВВВ занизило дохід за 2015 рік на вказану суму.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ТОВ Віктор-ВВВ вказувало на те, що відповідачу дійсно було надано акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі матеріального виробництва, складений станом на 31 грудня 2015 року, на суму 1820990 грн 60 коп., який містив помилки. У подальшому контролюючому органу був наданий виправлений акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на суму 771161 грн 35 коп., який не взятий до уваги посадовими особами контролюючого органу під час оформлення результатів перевірки.

Згідно зі ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 Дохід , що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290.

Відповідно до абз. 1 п. 5 вказаного Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за

умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Під час розгляду і вирішення справи суд першої інстанції правильно виходив з того, що надлишок товарів на складі у порівнянні з тим, що обліковується в бухгалтерському обліку, є доходом платника податків, який впливає на визнання об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Отже, для правильного вирішення справи необхідно перевірити обґрунтованість висновку контролюючого органу про те, що залишок матеріальних цінностей на складі ТОВ Віктор-ВВВ станом на 31 грудня 2015 року у грошовому виразі становив 1820990 грн 60 коп., а не 771161 грн 35 коп.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначений у Положенні про інвентаризацію активів та зобов`язань, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 (далі - Положення № 879).

Згідно з п. 5 розділу І вказаного Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до п. 7 розділу І Положення № 879 проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.

Проведення інвентаризації, згідно з п. 4 розділу І Положення № 879, забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

За правилами п. 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що при визначенні залишків матеріальних цінностей на складі ТОВ Віктор-ВВВ станом на 31 грудня 2015 року Головне управління ДФС у м. Києві керувалося виключно актами, що були складені інвентаризаційною комісією, утвореною з працівників товариством. Складення такого акту було обумовлене вимогами п. 7 розділу І Положення № 879.

Здійснення ТОВ Віктор-ВВВ інвентаризації залишків матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2015 року не було пов`язане з проведенням податкової перевірки, а представники контролюючого органу не входили до складу інвентаризаційної комісії.

Отже, Головне управління ДФС у м. Києві в ході перевірки використовувало виключно ті відомості щодо результатів інвентаризації, які були надані позивачем.

Колегія суддів враховує, що ТОВ Віктор-ВВВ надало контролюючому органу два акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі від 31 грудня 2015 року, у яких зазначена різна інформація щодо обсягу залишків. При цьому позивач пояснив, що при оформленні акту інвентаризації на суму 1820990 грн 60 коп. замість 771161 грн 35 коп. мала місце технічна помилка.

Матеріалами справи підтверджується, що у розпорядженні представників відповідача перебували кожен із зазначених актів. Зазначена обставина підтверджується, зокрема тим, що до відзиву на адміністративний позов були надані копії двох актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі від 31 грудня 2015 року (із зазначенням як суми в розмірі 1820990 грн 60 коп. та в розмірі 771161 грн 35 коп.).

Взявши за основу для складення акту перевірки саме акт інвентаризації із зазначенням вартості залишків на складі - 1820990 грн 60 коп., відповідач не навів пояснення причин надання переваги саме цьому примірнику акту і не зазначив підстав для відхилення іншого акту, згідно з яким вартість залишків матеріальних цінностей становить 771161 грн 35 коп.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в порушення вимог ст. 77 КАС України не довів обґрунтованості свого рішення.

Додатково колегія суддів наголошує на тому, що згідно з актом перевірки від 24 лютого 2017 року № 74/26-15-14-01-02/33835202 представники контролюючого органу досліджували оборотно-сальдові відомості по рахунках 20 (201, 202, 203, 204, 207, 209), 22, 28 та встановив, що залишок матеріального виробництва склав 771161 грн 35 коп.

Натомість посилань на докази, які б підтверджували, що вартість залишків на складі ТОВ Віктор-ВВВ станом на 31 грудня 2015 року становила 1820990 грн 60 коп. в акт перевірки від 24 лютого 2017 року № 74/26-15-14-01-02/33835202, а також у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі - відсутні.

За таких обставин висновок Головного управління ДФС у м. Києві про заниження ТОВ Віктора-ВВВ об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1049829 грн 00 коп. є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0001721401 в частині нарахування основного платежу за податком на прибуток в сумі 188969 грн 00 коп. - протиправним, а тому було правомірно скасоване судом першої інстанції.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0001731401, колегія суддів виходить із того, що під час декларування податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ Медіа Віжн у межах договору поставки від 14 липня 2015 року № 14/15-1 позивач діяв у повній відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вказана норма права передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору поставки і монтажу від 14 липня 2015 року № 14/15-1 ТОВ Віктор-ВВВ придбало у ТОВ Медіа Віжн фрезерний станок UNICO 3020 за ціною 760000 грн 00 коп., з яких податок на додану вартість - 126666 грн 67 коп. За підсумками вказаної господарської операції продавець склав податкові накладні від 14 липня 2015 року № 1, від 14 серпня 2015 року № 1, від 17 серпня 2015 року № 2 та від 19 серпня 2015 року № 3 та здійснив їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі таких податкових накладних позивач задекларував податковий кредит у липні 2015 року на суму 16666 грн 67 коп. та у серпні 2015 року на суму 110000 грн 00 коп.

Згідно з актом перевірки від 24 лютого 2017 року № 74/26-15-14-01-02/33835202 факт реєстрації податкових накладних ТОВ Медіа Віжн у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується відповідачем.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій став висновок контролюючого органу про порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, які полягають у тому, що у податкових накладних не зазначено код УКТ ЗЕД товару, що був предметом поставки.

Перелік обов`язкових реквізитів податкової накладної визначений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Одним із таких реквізитів є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

При перевірці даних Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом було встановлено, що ТОВ Медіа Віжн придбало фрезерний станок UNICO 3020 у ТОВ Факторіал . У свою чергу ТОВ Факторіал , згідно з ІС Податковий блок , імпортувало фрезерний станок UNICO 3020 (Protеk Sri - відправник, C.da Congiunti 65010 Collecorvino (PE) Italia) з кодом товару за УКТ ЗЕД 8465920000 у квітні 2013 року.

Натомість складені ТОВ Медіа Віжн податкові накладні, на підставі яких ТОВ Віктор-ВВВ задекларувало податковий кредит у липні та серпні 2015 року, не містили код товару згідно з УКТ ЗЕД - 8465920000.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначені норми права вказують на те, що перевірка дотримання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України покладається саме на контролюючий орган. Така перевірка здійснюється в процесі прийняття рішення щодо наявності чи відсутності підстав для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Натомість ТОВ Віктор-ВВВ не володіло інформацією про те, що товар був імпортований в Україну у 2013 році іншою особою, ніж його безпосередній контрагент.

За таких обставин дії позивача щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ Медіа Віжн , які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, були правомірними.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 819/1383/17, факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту коду УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 825/785/16. У вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій, натомість суди не застосували підходу превалювання суті над формою та не з`ясували справжню сутність правовідносин, дослідивши лише відповідність податкових накладних формальним вимогам, передбаченим законодавством, а не фактичні відносини, що існували.

ТОВ Віктор-ВВВ на підтвердження фактичного отримання від ТОВ Медіа Віжн товару, що був предметом поставки за договором від 14 липня 2015 року № 14/15-1 - фрезерного станка UNICO 3020 надав до суду акт введення в експлуатацію обладнання.

У свою чергу Головне управління ДФС у м. Києві не заперечується фактичне виконання господарських операцій між ТОВ Віктор-ВВВ та ТОВ Медіа Віжн , на підставі яких продавцем складені податкові накладні від 14 липня 2015 року № 1, від 14 серпня 2015 року № 1, від 17 серпня 2015 року № 2 та від 19 серпня 2015 року № 3.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0001731401.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як раніше зазначалося, апеляційна скарга відповідача фактично не містить доводів і заперечень щодо висновків суду, викладених у рішенні від 27 січня 2020 року. Під час розгляду справи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів також не встановила.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді О.М. Оксененко

В.В. Файдюк