Постанова

від 27.04.2021 по справі 696/461/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 696/461/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шкреба В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

Суддів Земляної Г.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, третя особа: старший державний інспектор Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Усольцева Світлана Олександрівна про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, третя особа: старший державний інспектор Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області Усольцева Світлана Олександрівна про визнання протиправними та скасування постанов від 17 лютого 2020 року за №№ 63-ДК/0026По/08/01/-20 та 63-ДК/0027По/08/01/-20 по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що вказані постанови винесені без встановлення фактичних обставин, без визначення, в чому саме та в яких діях позивача полягало захоплення земельних ділянок, тоді як їх використання здійснювалось на виконання договору підряду № 7/04 від 07 квітня 2017 року між ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№104) та ТОВ Колос-14 , директором якого він являється

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Така позиція суду обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів здійснення державної реєстрації за ним права користування спірних земельних ділянок, крім того, ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№104) , з яким позивачем було укладено договір підряду, не є власником земельних ділянок, користування якими здійснював позивач.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовано тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення правопорушення позивачем. Зокрема, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП передбачає вину у формі умислу. В даному випадку право оброблення земельної ділянки у ТОВ Колос-14 виникло і товариство приступило до виконання робіт по обробітку земельної ділянки на підставі оплатного двостороннього правочину. Відповідно, всі правовідносини виникали лише за спільною згодою. Тому склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 у вигляді самовільного використання земельної ділянки відсутній.

Крім того, під час розгляду справи не було враховано, що ТОВ Колос-14 на виконання умов договору підряду № 7/04 від 07 квітня 2017 року щорічно сплачує на користь ДП СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№104) грошові кошти в сумі 206 645,75 грн., що спростовує можливість завдання будь-якої матеріальної шкоди.

Судом першої інстанції не було встановлено, кому саме діями позивача були нанесені збитки, їх розмір та чиї права порушено. В матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки збитків та обґрунтування в чому саме дані збитки виразились.

Відповідно до статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Електронною поштою до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, мотивоване неможливістю його прибуття у судове засідання у зв`язку з участю в інших судових засіданнях.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні сторін. Крім того, до клопотання не додано доказів на підтвердження вказаних в ньому обставин.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є генеральним директором ТОВ Колос-14 (код ЄДРПОУ: 36027856). До основних видів діяльності зазначеного суб`єкта господарювання віднесені, в тому числі: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (КВЕД 01.13); допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61); післяурожайна діяльність (КВЕД 01.63). Свою господарську діяльність товариство здійснює на території Черкаської та Кіровоградської областей, в тому числі на території Староосотівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

30 січня 2020 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Кропивницькому, Олександрівському, Знам`янському районах та у м. Кропивницькому Усольцевою Світланою Олександрівною та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Кропивницькому, Олександрівському, Знам`янському районах та у м. Кропивницькому Демешком Володимиром Вікторовичем було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Стара Осота Староосотівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, загальною площею 40,08 га.

За наслідками проведеного обстеження складено акт № 63- ДК/40/АО/Ю/01/-20 від 30 січня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що земельна ділянка площею 40,08 га є державною формою власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земель - для ведення підсобного сільськогосподарського виробництва. На час обстеження земельна ділянка площею 40,08 га з кадастровим номером 3520587500:02:000:8007 засіяна сільськогосподарською озимою культурою.

В подальшому, 10 лютого 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Кропивницькому, Олександрівському, Знам`янському районах та у м. Кропивницькому Демешком Володимиром Вікторовичем був складений протокол про адміністративне правопорушення № 63-ДК/0025П/07/01/-20 .

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що під час проведення перевірки державним інспектором було встановлено, що 30 січня 2020 року на території Староосотівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області між ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№104) в особі директора Гончара Олександра Анатолійовича (далі - замовник) та ТОВ Колос-14 в особі генерального директора Срібного Ігоря Миколайовича (далі - підрядник) було укладеного договір підряду від 07 квітня 2017 року № 7/04 (далі - договір), яким передбачено, що замовник надає підряднику земельні ділянки загальною площею 82,6589 га з них: площа 42,5783 га кадастровий номер 3520587500:02:000:8006, площа 40,08 га кадастровий номер 3520587500:02:000:8007. За пунктом 4.2 договору зазначені земельні ділянки належать замовнику на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за номером 15 площею 42,5783 га, номером 16 площею 40,08 га, згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державна реєстрація речових прав на нерухоме майно від 16 квітня 2015 року № 9388772, від 15 квітня 2015 року № 9381938, Державних актів на право постійного користування землею від 29 вересня 2010 року ЯЯ № 159130, 159135, але користувачем зазначених земельних ділянок є ДУ Олександрівський виправний центр (№ 104). ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 104) не мало жодних правових підстав надавати зазначені земельні ділянки ТОВ КОЛОС 14 .

З наведеного державний інспектор дійшов висновку про порушення чинного законодавства, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землю, що є порушенням ч.1 статті 116, статті 125, 126 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Надалі позивача постановами від 17 лютого 2020 року № 63-ДК/0026По/08/01/-20 та № 63-ДК/0027По/08/01/-20 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 53-1 КУпАП та накладено відповідні стягнення.

За вказаними постановами ОСОБА_1 , як директор Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-14 , визнаний винний у тому, що вказане підприємство зайняло та використовує без правовстановлюючих документів земельні ділянки державної власності, зокрема, шляхом проведення посівів сільськогосподарської озимої культури на земельних ділянках площею 42,5783 га та 40,08 га з відповідними кадастровими номерами 3520587500:02:000:8006 та 3520587500:02:000:8007, власником яких являється ДУ Олександрівський виправний центр (№104) .

Не погоджуючись з такими постановами відповідача щодо притягнення його до відповідальності, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно статті 5 вказаного Закону, органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод.

Положеннями статті 10 Закону України Про державний контроль та використанням та охороною земель визначаються повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає про наявність у державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель повноважень складати акти, протоколи та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 522/3951/17.

За статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ч.2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1, 2 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У ч.1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 ЗК України регламентовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту "б" ч.1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно статті 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 15 статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За нормами статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Таким чином, здійснення фактичного використання земельної ділянки без дотримання зазначеної процедури та за відсутності зареєстрованого у порядку, визначеному законодавством, права на землю є самовільним зайняттям земельної ділянки, що тягне адміністративну відповідальність, передбачену статтею 53-1 КУпАП.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, сторонами не заперечувався факт наявності на час винесення оскаржуваних постанов договору підряду № 7/04 від 07 квітня 2017 року між ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№104) та ТОВ Колос-14 , за яким дозволялася обробка спірних земельних ділянок та використання отриманого урожаю з них.

Між тим, рішенням господарського суду Черкаської області від 15 червня 2020 року по справі № 925/225/20 цей договір було визнано недійсним. Дане рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційного суду від 22 вересня 2020 року і набрало законної сили.

Суди господарської юрисдикції дійшли висновку, що вказаний договір підряду являвся удаваним задля приховання договору оренди земельних ділянок поза волею їх власника - ДУ Олександрівський виправний центр (№104) .

Крім того, ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№104) , з яким ТОВ Колос-14 було укладено договір підряду, не є власником земельних ділянок, користування якими здійснював позивач, такі земельні ділянки перебувають у власності іншого суб`єкта - ДУ Олександрівський виправний центр (№104) .

Згідно ч.4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в судовому порядку було підтверджено протиправність дій позивача з використання спірних земельних ділянок без правовстановлюючих документів. Будь-які документи, які б підтверджували, що таке використання було здійснено з волі власника, у позивача відсутні.

Відтак, ТОВ Колос-14 здійснено самовільне зайняття таких земельних ділянок, що є підставою для притягнення позивача як керівника вказаного товариства до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 53-1 КУпАП.

Отже, враховуючи вищенаведене, оскаржувані постанови про накладення адміністративного стягнення винесені у відповідності до чинного законодавства, а отже підстав для визнання їх протиправними та скасування, закриття справи про адміністративне правопорушення немає.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що ч. 1,2 статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Оскільки розглядуване правопорушення є триваючим, виявлено його було під час проведення перевірки 30 січня 2020 року, а оскаржувані позивачем постанови прийнято 17 лютого 2020 року, то строки накладення адміністративного стягнення на позивача дотримано.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Вказані обставини та наведені у сукупності факти свідчать про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 26 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев