Постанова

від 28.04.2021 по справі 640/11866/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11866/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Ганечко О.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лаврідж Інтернешнл Лімітед до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лаврідж Інтернешнл Лімітед (далі - позивач, ТОВ Лаврідж Інтернешнл Лімітед ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської митниці Державної митної служби від 30 квітня 2020 року №А100000/2020/000215/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №А100060/2020/00419.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження числових значень складових митної вартості товарів є помилковим, отже оскаржуване рішення прийнято без достатніх правових підстав, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби від 30 квітня 2020 року №А100000/2020/000215/2 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №А100060/2020/00419.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Київська митниця Держмитслужби звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 25 січня 2021 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що підставами для винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару стали обставини відсутності можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що до митного оформлення позивачем подані митні декларації з метою здійснення митного оформлення товарів за першим методом - за ціною договору, на підтвердження надано документи за переліком, визначеним у графі 44 митної декларації. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та встановлено заниження рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947), у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Додаткові документи декларантом були подані, проте за результатами їх аналізу встановлено, що в копії митної декларації країни відправлення не зазначено документ, на підставі якого здійснюється поставка товару; вартісний аналіз проводився експертом на підставі наданих товаросупровідних документів, проте не досліджено біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві оцінюваних товарів та не досліджено кон`юнктуру ринку в цілому, а описано тільки комерційні взаємовідносини між продавцем та покупцем; прайс-лист не містить всього асортименту продукції продавця та не надає інформації щодо дійсності ціни товарів, що є несумісним із положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі; банківські реквізити, наведені в платіжному документів від 07.04.2020 року №12 відрізняються від банківських реквізитів, наведених у контракті від 01.0.2018 року; в страховому документі не зазначено контракт та інвойс, на підставі яких здійснюється поставка товару, при цьому страховий документ видано 21.04.2020, а товар відвантажено 12.03.2020 в порту Шанхай.

Апелянт підкреслює, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки та обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: невірно застосовано статті 52,53,54,55,58,64,254 Митного кодексу України, та статтю VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу.

Від ТОВ Лаврідж Інтернешнл Лімітед надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому висловлено незгоду з мотивами рішення про коригування митної вартості товарів від 30.03.2020 року, зазначається, що товариством наданий увесь обсяг наявних товаросупровідних документів, якими підтверджується митна вартість товару, у зв`язку з чим у відповідача не було достатніх підстав для винесення рішення щодо коригування митної вартості товару. Також позивач вважає, що судом першої інстанції оцінено увесь обсяг матеріалів, наявних у справі, надано їм належну оцінку.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби, призначено справу до розгляду у письмовому провадженні з 09 квітня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції, 28 квітня 2020 року ТОВ "Лаврідж Інтернешнл Лімітед" до митного оформлення за митною декларацією № UA100060/2020/315532 заявлений товар №1 металеві кріплення арматури, кронштейни для полиць. Торговельна марка: Larvij. Виробник: HAINING MODERN IRONWARE CO., LTD, Країна походження: CN (Китай) та визначено митну вартість товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

До митної декларації № UA100060/2020/315532 від 28 квітня 2020 року позивачем додані такі документи: пакувальний лист від 07 березня 2020 б/н; рахунок - фактуру (інвойс) від 07 березня 2020 року №XD20200304; коносамент від 12 березня 2020 року №4351-0177-003.001; автотранспортну накладну від 27 квітня 2020 року №703125; декларацію про походження товару від 07 березня 2020 року № XD20200304; банківський платіжний документ від 08 квітня 2020 року №12 (з відміткою щодо дистанційного проведення платежу); документ на підтвердження вартості перевезення та страхування товару від 28 квітня 2020 року №35; каталог товарів виробника; прайс-лист виробника товару від 25 листопада 2019 року №ХРР202001; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією в країні виробника товару від 09 квітня 2020 року №203304В0/001696; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 25 лютого 2019 року №Ц-137; податкові накладні від 16 квітня 2020 року №840, №844 від 22 квітня 2020 року №855; доповнення до Контракту (Додаток №1) від 01 жовтня 2018 року; доповнення до Контракту (Додаток №2) від 01 жовтня 2019 року; доповнення до Контракту (Специфікація №2) від 26 липня 2019 року; Контракт від 01 вересня 2018 року H/LU/2018; договір про надання послуг митного брокера від 11 жовтня 2018 року №Б-0510/18; замовлення на придбання від 25 листопада 2019 року №К0319; копію митної декларації країни відправлення від 07 березня 2020 року №223120200000522461.

28 квітня 2020 року Київською митницею Державної митної служби надіслано позивачу зхапит (повідомлення) митного органу, на виконання якого 30 квітня 2020 року позивачем надано наступні додаткові документи: специфікацію від 25 листопада 2019 року №3; рахунок за транспортні послуги та страхування від 28 квітня 2020 року №12022012; прайс-лист виробника від 25.11.2019 - 31.06.020 XDP202001; експертний висновок від 30 квітня 2020 року №КТП-1049 стосовно цін на дану партію товару; страховий поліс від 21 квітня 2020 року №09//01К-0042407; платіжний документ (SWIFT на платіжне доручення від 07 квітня 2020 року № 12); переклад копії митної декларації країни відправлення від 07 березня 2020 року №223120200000522461.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару Київською митницею Державної митної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2020 року №UA100000/2020/000215/2 та картку відмови №UA 100060/2020/00419.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для коригування митної вартості зазначено наявність документів, які містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: платіжний документ №12 від 07 квітня 2020 року надано до митного оформлення без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377 8976, яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Відповідно до пункту 1.2. постанови Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, на яку посилається відповідач, Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Таким чином, положення вказаної постанови застосовуються лише у випадках розрахунків в національній валюті в межах України.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні документ на переказ може бути паперовим або електронним.

Нормами статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні встановлено, що електронний документ має однакову юридичну силу з документом на паперовому носії. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в такому документі, несе особа, яка підписала цей документ за допомогою електронного цифрового підпису.

При цьому платіжне доручення №12 від 07 квітня 2020 року виконано банком за допомогою дистанційного обслуговування клієнтів, що підтверджується відповідною відміткою.

Крім того, банківський рахунок та SWIFT, зазначені у платіжному дорученні №12 від 07 квітня 2020 року, ідентичні рахунку та SWIFT коду, які зазначені в розділі 13 Контракту від 01 серпня 2018 року H/LU/2018. Позивач вказує, що в даному випадку мала місце зміна назви банку. Так, платіжне доручення №12 від 07 квітня 2020 року містить відмітку банку про проведення коштів, а номер рахунку та SWIFT коду дають можливість ідентифікувати поставку товару.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідача зазначено, що в копії митної декларації країни відправлення 223120200000522461 не зазначено документ, на підставі якого здійснюється поставка товару.

Водночас, митна декларація країни відправлення оформляється продавцем, позивач, як Покупець товару, не несе відповідальність за оформлення митної декларації країни відправлення. Окрім того експортна митна декларація 223120200000522461 містить інформацію про товар та номер контейнеру, в якому товар доставляється, зазначені дані збігаються із даними, вказаними в пакувальному листі та комерційному інвойсі, що давало відповідачу можливість ідентифікувати поставку товару.

Щодо посилання відповідача на висновок Київської ТПП від 25 лютого 2019 року №Ц-137 та висновок Київської обласної ТПП від 30 квітня 2020 року №КТП-1049, суд першої інстанції зазначив, що експертний висновок, як і митна декларація країни відправлення, є додатковими документами, зміст яких міг вплинути на результат оформлення декларантом митної декларації лише у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містили б розбіжності, мали б ознаки підробки або не містили б всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 11 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо безпідставності зауважень відповідача до висновку Київської обласної ТПП від 30 квітня 2020 року №КТП-1049.

Щодо доводів відповідача, що в страховому документів №09/01К-0042407 не зазначено контракт та інвойс, на підставі яких здійснюється поставка товару, страховий документ виданий 21 квітня 2020 року, а товар відвантажено в порту 12 березня 2020 року, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 11.1 Контракту від 01 вересня 2018 року H/LU/2018 Покупець несе відповідальність за страхування товару відповідно з умовами поставки FOB.

Відповідно до пункту А5 Інкотермс 2010 при поставці товару на умовах FOB продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

Відповідно до пункту Б1 положень Інкотермс-2010 щодо терміну FOB покупець зобов`язаний сплатити ціну товару відповідно з договором купівлі-продажу.

Так, страховий поліс №09/01К-0042407 містить інформацію про номер контейнеру, в якому товар доправляється покупцю, водночас, відповідачем не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між вказаною обставиною та безпосереднім впливом на ціну товару.

За підсумками розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутності у документах, що підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тому підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару не виникли.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає, що на наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення та картки відмови вказує також наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання до митного органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного документа, який відповідно до законодавства змінює митну декларацію.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Статтею 257 Митного Кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товар, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, зазначені положення чинного законодавства вказують на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі 826/27058/15.

З викладеного колегія суддів приходить до того висновку, що митниця має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим в силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, невідповідності та недоліки, на які посилається відповідач, спростовуються поясненнями позивача та наданими ним товаросупровідними документами.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Отже, в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України позивачем надано транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Встановлені судом першої інстанції, а також колегією суддів апеляційного суду фактичні обставини у цій справі вказують на те, що правові підстави для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, відсутні та документально не підтверджуються, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Оскаржувані рішення відповідача не містять наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості відповідно до договору та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В частині доводів відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у чскладі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.М. Ганечко

Л.О. Костюк