Ухвала

від 27.04.2021 по справі 483/576/21

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/576/21

Провадження 1-кс/483/132/2021

У Х В А Л А

Іменем України

27 квітня 2021 року м. Очаків

Слідчий суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання в.о. начальника Очаківського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна,

В С Т А Н О В И Л А :

22 квітня 2021 року в.о. начальника Очаківського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївській області з клопотанням про арешт майна.

Своє клопотання обґрунтував тим, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020150100000753 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239-1 КК України, вчиненого за наступних обставин.

08 грудня 2020 року до ЧЧ Очаківського ВП надійшла заява зі служби 102 про те, що за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Суворова, навпроти місцевого кладовища № 1 невстановлена група осіб, діючи за попередньою змовою один з одним, не маючи відповідних документів та законного дозволу, здійснюють незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, для використання останнього у власних цілях.

21 квітня 2021 року в період часу з 11 год. 47 хв. по 13 год. 05 хв. проведено огляд місця події за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, по вул. Потьомкіна між багато поверхневим будинком та новим міським кладовищем, в ході якого виявлено наступні транспортні засоби: вантажний самоскид марки «Ford L 9000» державний номерний знак НОМЕР_1 VIN- НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 ; екскаватор колісний «JCB JB 160W» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 ; вантажний самоскид марки «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_4 VIN- НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_8 . Виявлена техніка перебувала в робочому процесі та знімала верхній шар жовто-сірого кольору. Після проведення огляду транспортні засоби були вилучені та повернуті під збережну розписку користувачам техніки.

Посилаючись на те, що виявлена техніка є знаряддям вчинення злочину, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні та є ризик того, що вилучена техніка може бути використана для продовження вчинення кримінального правопорушення, прокурор просив накласти арешт на перелічену техніку.

В судовому засіданні прокурор підтримав зазначене клопотання, просив його задовольнити.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про арешт майна. Зазначила, що досудовим розслідуванням не доведено саму подію вчинення злочину. Так, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239-1 КК України охоплює дію незаконне заволодіння грунтовим покривом, а також наслідки, що настали від такої дії у виді створення небезпеки для життя/здоров`я людей або довкілля. При цьому представник стверджує, що ані дія, ані наслідки в ході досудового розслідування не доведені.

Представник також пояснила, що 13 листопада 2020 року між Очаківською комунальною службою благоустрою Очаківської міської ради та ТОВ «Спільне Українсько-Білоруське підприємство «БелавтодорУкраїна» укладено угоду за змістом якої Очаківська комунальна служба благоустрою доручає, а ТОВ «Спільне Українсько-Білоруське підприємство «Белавтодор Україна» бере на себе зобов`язання здійснити благоустрій по вул. Суворова в м. Очакові поблизу міського цвинтаря шляхом проведення комплексу організаційних та технічних заходів, спрямованих на розчищення території від зваленого верхнього шару покриву виробничої діяльності, будівельного сміття (глини) для планування цієї території під майданчик для розвороту міського транспорту. Земельна ділянка за кадастровим номером 4810300000:07:000:0083, площею 16,5818 га., на якій проводились роботи є власністю територіальної громади в особі Очаківської міської ради.

Згідно з Протоколом комісії з виявлення стихійних сміттєзвалищ на території Очаківської міської територіальної громади, проведено перевірку несанкціонованих сміттєзвалищ біля міського цвинтаря по вул. Суворова, та вирішено, що з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ і неконтрольованих звалищ ґрунту (глини) на вказаних територіях провести горизонтальне планування з вивезенням ґрунту (глини) та безхазяйних відходів із збереженням шару родючого ґрунту.

Очаківською міською радою з цього приводу було надано обґрунтоване пояснення до поліції, що всі роботи ведуться з дотриманням чинного законодавства України, за погодженням з власником земельної ділянки, з метою не погіршення родючого ґрунту, а дотримання вимог екологічного законодавства стосовно ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ і неконтрольованих звалищ грунту (глини) та відходів. Тобто родючий грунт взагалі не пошкоджується, техніка знімає тільки багаторічні відходи у вигляді глини, навезені під час будівництва багатоповерхівки. З врахуванням наведених пояснень представник просила відмовити в задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши документи, що додані до клопотання, слідчий суддя дійшла такого.

За змістом ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, при цьому завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з п. 1 та 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З огляду на положення ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України

В розумінні ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, розглядаючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи з правової природи заходів забезпечення кримінального провадження, їх застосування має бути безпосередньо пов`язано з обставинами, які підлягають доказуванню у конкретному кримінальному провадженні.

Як вбачається з клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 239-1 КК України.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 грудня 2020 року.

Разом із тим, органом досудового розслідування так і не було здобуто доказів того, що предметом кримінального правопорушення є саме грунтовий покрив і що незаконне заволодіння ним призвело до наслідків, що охоплюються об`єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 239-1 КК України.

Так, 09 грудня 2020 року під час огляду місцевості було вилучено грудки землі, які поміщено до спец пакетів №ІNZ2054753, №ІNZ2054754, №ІNZ2054751 та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів, однак подальші слідчі дії з цими доказами не проводилися, процесуальні рішення не приймалися. Зокрема, по спливу чотирьох місяців з моменту відібрання зразків грунту експертне дослідження не призначене.

З матеріалів справи, а саме протоколу огляду місцевості від 09 грудня 2020 року, вбачається, що земельна ділянка, на якій виявлено працюючу техніку, нагадує пагорб висотою 5 метрів, що виключає твердження про те, що знищується грунтовий покрив, тобто поверхневий шар як природне середовище мікроорганізмів та флори.

Клопотання прокурора не містить обґрунтування обставин, що пов`язують між собою правову кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 239-1 КК України, з майном, яке вказано в клопотанні, та про арешт якого ставить питання прокурор.

Таким чином,для даногокримінального провадження,зазначене вклопотанні прокурора майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частина 3 ст.132КПК України встановлено, що застосування заходів кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого.

В силу ч. 4 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Крім того, під час вирішення клопотання про арешт майна слідчий суддя зобов`язаний враховувати окрім правових підстав для арешту майна, ще й наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор при зверненні до суду з клопотанням про накладення арешту на техніку не обґрунтував належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в цьому кримінальному провадженні, не містять матеріали провадження й будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи власника майна, про який ідеться в клопотанні прокурора, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

Слідчий суддя вважає, що існує можливість без накладення арешту на техніку провести всі слідчі дії під час досудового слідства та судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Таким чином, приймаючи рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя з дотриманням вимог ч. 2, 4 ст.173 КПК, враховує розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, а також те, що суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, про яке ставиться питання у клопотанні прокурора, слідчий суддя враховує і усталену прецедентну практику Європейського суду з прав людини на предмет відповідності втручання у право на мирне володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою підлягають оцінці три основні критерії, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно легітимну мету; 3) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, хоча втручання держави у право на мирне володіння майном у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, й здійснено на підставі кримінального процесуального закону, однак без достатніх на те підстав та у спосіб, що суттєво обмежує правомірну підприємницьку (господарську) діяльність, а тому таке втручання не є пропорційним.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність прокурором наявності обставин для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна та відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-132, 167, 170, 172, 173 КПК України, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні клопотання в.о. начальника Очаківського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Слідчий суддя: