Ухвала

від 20.04.2021 по справі 757/53626/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1389/2021

Єдиний унікальний номер 757/53626/20-к Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у кримінальному провадженні №12020000000000934 від 29.09.2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт у кримінальному провадженні 12020000000000934 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.355 КК України, на речі, предмети, які вилучено під час обшуку у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер:6310137200:01:008:0012, а саме: грошові кошти в сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) доларів США та 25600 (двадцять п`ять тисяч шістсот) гривень.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що є підстави для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження, оскільки майно відповідає критеріям передбаченим ст.98 КПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 не погоджуючись з прийнятим слідчим суддею першої інстанції рішення просить його скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити органу досудового розслідування в накладенні арешту на майно ОСОБА_8 .

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України. Слідчим суддею не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти, які належать особисто ОСОБА_8 , мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них, та чи можна їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Крім того слідчий суддя не врахував, що зазначені кошти отримані від здійснення законної підприємницької діяльності в якості оплати за надані послуги та знаходилися у сейфі з метою забезпечення їх схоронності, тобто вони не відповідають критеріям визначеним у статті 98 КПК України, а відтак не можуть бути визнані речовими доказами.

Не враховано слідчим суддею і той факт, що відсутня в матеріалах і постанова про визнання речовим доказам вилученого майна.

Також апелянт вказує про те, що слідчим суддею не враховано жодним чином не досліджено розумність та співмірність обмеження права власності ОСОБА_8 майна

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Ухвала суду має відповідати вимогам статті ст. 370 КПК України, тобто ухвала повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів по розгляду клопотання, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000934 від 29.09.2020 року за фактом примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене організованою групою, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період вересень-жовтень 2020 року організована група осіб, що здійснює свою діяльність на території України та складається із числа працівників суб`єктів господарської діяльності по наданню колекторських послуг «Миттєвий кредит «Монетка» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», керівником якої є ОСОБА_10 , та котрий, разом із членами організованої групи, здійснює діяльність направлену на примушування керівництва Державної міграційної служби України, зокрема голови - ОСОБА_11 , першого заступника голови - ОСОБА_12 , заступника голови ОСОБА_13 до негайного виконання цивільно-правових зобов`язань їх колишнього співробітника ОСОБА_14 , тобто вимога, з погрозою насильства над керівництвом Державної міграційної служби України та їх близькими родичами, виконати цивільно-правове зобов`язання та сплатити на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» грошові кошти по кредиту ОСОБА_14 .

В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено під час обшуку у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, грошові кошти в сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) доларів США та 25600 (двадцять п`ять тисяч шістсот) гривень, так як останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та є метою забезпечення збереження речових доказів. Слідчий суддя погодився з доводами клопотання органу досудового розслідування та наклав арешт на вищезазначене майно. При цьому послався на те, що вилучене майно є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів не погоджується.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України арешт з метою збереження речових доказів може бути накладений на майно будь якої фізичної чи юридичної особи, якщо є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, визначеним ст.. 98 КПК України. З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Крім того накладаючи арешт на грошові кошти в сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) доларів США та 25600 (двадцять п`ять тисяч шістсот) гривень, які вилучені під час обшуку у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер:6310137200:01:008:0012 слідчий суддя залишив поза увагою те, що орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна, не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином грошові кошти, які вилучені у ОСОБА_8 мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів зважує на те, що матеріали не містять даних про повідомлення про підозру ОСОБА_8 про що не заперечував і прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції, не заявлено і цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, не долучено жодного протоколу допиту свідків, за даними яких можливо було б говорити про вчинення нею кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.355 КК України, відсутні відомості в ЄДРДР щодо ОСОБА_8 . В доданих до клопотання відсутні і дані про те, що потерпілі у кримінальному провадженні 12020000000000934 передавали будь які кошти особам, які вчиняли відносно них неправомірні дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для накладення арешту на грошові кошти, слід визнати непереконливими, так як останні не несуть будь якого доказового значення і в даному кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак не було зроблено слідчим суддею.

Керуючись ст. ст.98, 117, 167, 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року, якою задоволено клопотання виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт у кримінальному провадженні 12020000000000934 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.355 КК України, на речі, предмети, які вилучено під час обшуку у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер:6310137200:01:008:0012, а саме: грошові кошти в сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) доларів США та 25600 (двадцять п`ять тисяч шістсот) гривень - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання виконувача обов`язків прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту у кримінальному провадженні 12020000000000934 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.355 КК України, на речі, предмети, які вилучено під час обшуку у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер:6310137200:01:008:0012, а саме: грошові кошти в сумі 38000 (тридцять вісім тисяч) доларів США та 25600 (двадцять п`ять тисяч шістсот) гривень відмовити.

Ухвала Київського апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4