Ухвала

від 27.04.2021 по справі 236/1008/21

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 236/1008/21

Номер провадження 2/220/278/21

УХВАЛА

Іменем України

27 квітня 2021 року смт Велика Новосілка Донецької області

Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрований у АДРЕСА_1 (останнє відоме сісце реєстрації) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290, адреса: 85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, б. 103), третя особа Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Жиганова Лариса Сергіївна (адреса: вул. Будівельників, б. 144, м. Маріуполь, Донецька область) про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Жиганова Лариса Сергіївна про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, на підставі ст.ст. 4, 175 ЦПК України, ст. 1218, 121, 1268,1270,1272 ЦК України.

Після відкриття провадження було встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позивачем в позовній заяві вказана ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 . Позовна заява підписана ОСОБА_2 та документи додані до позовної заяви завірені ОСОБА_2 . Але, виходячи із предмету спору фактично позивачем є ОСОБА_1 .

В порушення зазначених вимог подана позивачем позовна заява не містить підпису позивача ОСОБА_1 , підписана представником позивача ОСОБА_2 .

Докази щодо того, що представник позивача є адвокатом або законним представником позивача, тобто має повноваження на представництво інтересів позивача під час розгляду даного провадження, до матеріалів позовної заяви не додані.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, представником в суді можу бути адвокат або законний представник. Виключення з даного правила - розгляд спорів, що виникають з трудових відносин, а також у малозначних спорах.

Як визначено п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно вимог п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.

Таким чином, категорія спору, визначена у позовній заяві, є спором про спадкування, а тому повинни розглядатись лише за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим не може бути визнана малозначною справою у контексті п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, що тягне за собою неможливість представництва інтересів позивача іншою особою, ніж адвокатом або законним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійнов суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу.

Таке право представника на звернення від імені довірителя може бути підтверджено лише документом, який демонструє дійсне волевиявлення учасника справи на надання повноважень конкретному адвокату, та є належним доказом, що дозволяє суду перевірити весь обсяг наданих повноважень.

Згідно з позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату; повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Зі вказаного можна зробити висновок, що перевірка повноважень представника сторони та подання суду документів, що їх підтверджують, має очевидну законну мету - забезпечити належне здійснення правосуддя.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Із зазначеною конституційною гарантією узгоджуються положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, згідно з якими кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24.12.2004 № 22-рп/2004, головним обов`язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердженняі забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень,дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

Також варто взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно з іншою позицією Європейського суду з прав людини, сформованою у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, подана позовна заява, в порушення вимог ч. 2 ст. 175 ЦПК України, не містить підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_2 як на подачу вказаного позову, так і на підпис позовної заяви та участь у судовому засіданні у якості представника позивача, враховуючи, що справа стосується спадкових правовідносин, а також не містить правильного зазначення позивачем саме ОСОБА_1 та його підпису.

Також, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) , поштовий іншекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номеру засобів зв`язку, алресу електроної пошти фактичного позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня врученя позивачу ухвали.

Згідно вимог п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк - позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява, подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення недоліків шляхом подання в суд позовної заяви, яка повинна відповідати нормам ЦПК України, та належних доказів, що підтверджують викладені в позові обставини.

Таким чином, фактичному позивачу ОСОБА_1 слід надати докази, які підтверджують зайняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю. Для підтвердження повноважень необхідно надати суду довіреність або ордер, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , також копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю або надати суду позовну заяву з правильним найменуванням позивача (особи яка звертається до суду за захистом порушених своїх прав), підписану власноруч. Також позивачу ОСОБА_1 слід зазначити своє місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) , поштовий іншекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер засобів зв`язку, адресу електроної пошти.

Роз`яснити фактичному позивачу ОСОБА_1 , що у відповідності до вимог ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви в строк встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду. У разщі усунення вказаних недоліків у строк, встановлений в ухвалі суду, судове провадження по вказаній справі продовжуватиметься.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Жиганова Лариса Сергіївна про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, залишити без руху, надавши позивачу ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання ухвали.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачу на підтвердження повноважень ОСОБА_2 , як його представника, надати суду довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , також копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , надати суду позовну заяву з правильним найменуванням позивача (особи яка звертається до суду за захистом порушених своїх прав), підписану власноруч, у якій також зазначити своє місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий іншекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер засобів зв`язку, адресу електроної пошти.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що у відповідності до вимог ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви в строк встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Копію ухвали направити позивачу ОСОБА_1 (враховуючи, що останнє відоме місце реєстрації його проживання з матеріалів позовної заяви, повідомити про необхідність усунення недоліків позовної заяви та можливість отримати ухвалу суду у приміщенні Великоновосілківського районного суду Донецької області через ВЕБ оголошення на офіційному сайті "Судова влада", також направити копію ухвали ОСОБА_2 на адресу електроної пошти, вказаній нею у заяві (а.с. 35) для подальшого перенаправлення її позивачу, ОСОБА_1 ).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Дурач