Рішення

від 17.11.2020 по справі 309/1190/18

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1190/18

Провадження № 2/309/299/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Гаклик Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Ізянської сільської ради, Орган опіки та піклування Хустської РДА, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, посилаючись на те, що:

-вони являються співвласниками будинку АДРЕСА_1 ;

-крім них в даному будинку зареєстровані також відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , хоча вони вже більше 12 років не проживають за даною адресою;

-однак, із невідомих їм причин відповідачі до цього часу зареєстровані в їх будинку і на неодноразові вимоги щодо зняття з реєстрації жодним чином не реагують;

-все це створює їм, як законним власникам житла, певні незручності, крім того, позбавляє їх в певній мірі використовувати своє право власності, гарантоване їм законодавством України, у зв`язку з тим, що в їхньому будинку зареєстровані відповідачі;

-при зверненні до Ізянської сільської ради про зняття з реєстраційного обліку відповідачів їм було відмовлено та роз`яснено, що існує певний порядок зняття з реєстрації, передбачений ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , згідно якого зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду /про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою/, свідоцтва про смерть,

звернулися з позовом до суду та просять: визнати відповідачів такими, що втратили право на користування будинком АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_8 не з`явилися. Представник позивачів ОСОБА_8 надав до суду заяву /а.с.139/, згідно якої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та просив розглянути справу у його відсутність та у відсутність позивачів.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про місце та час слухання справи були повідомлені належним чином /а.с.133-135,140-142/, письмово про причини неявки суд не повідомили, заперечень не надавали. Заяви про розгляд справи у їх відсутність від відповідачів до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчого комітету Ізянської сільської ради в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву /а.с.137-138/, згідно якої залишив розгляд справи на розсуд суду та просив розглянути справу у відсутність представника виконавчого комітету Ізянської сільської ради.

Ніяких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування Хустської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явилася, про місце та час слухання справи була повідомлена належним чином /а.с.136/, письмово про причини неявки суд не повідомила, заперечень не надала. Заяви про розгляд справи у її відсутність від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Органу опіки та піклування Хустської районної державної адміністрації до суду не надходило.

Процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження/ у справі не проводилися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності позивачів, представника позивачів, відповідачів та представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 /а.с.9-12,70-72/.

Згідно акту від 20 квітня 2018 року обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 - в даному будинку, крім власників - позивачів по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані також відповідачі по справі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які не проживають в цьому будинку 12 років /тобто з 2006 року/ /а.с.13-14,18/.

Як вбачається з листа Служби у справах дітей Хустської РДА Закарпатської області /а.с.129-130/: головним спеціалістом сектору опіки і піклування служби у справах дітей Хустської РДА Снітар Н.В. та депутатом Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області ОСОБА_9 було здійснено виїзд за двома адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та встановлено:

-за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають співвласники будинку - позивачі по справі, умови проживання хороші;

-за адресою: АДРЕСА_2 проживають: відповідачі по справі: ОСОБА_4 , 1970 року народження, ОСОБА_5 , 1993 року народження, та його дружина, умови проживання хороші /новострой/. Зі слів відповідача ОСОБА_4 , яка є власницею цього будинку, вона не має можливості зареєструвати в цьому будинку своїх дітей: відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /разом з онуками - відповідачами ОСОБА_3 , 2009 року народження, та ОСОБА_7 , 2011 року народження/ у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, де вони проживають /будинок АДРЕСА_2 /. Всі вони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але більше 12 років за цією адресою не проживають. Її донька - відповідач по справі ОСОБА_6 , 1991 року народження, разом зі своїми дітьми: відповідачами по справі: ОСОБА_3 , 2009 року народження, та ОСОБА_7 , 2011 року народження, проживають в м.Хуст, точну адресу їх проживання, вона не знає, і в якій школі навчаються діти, вона також не знає.

Цей лист Служби у справах дітей Хустської РДА Закарпатської області підтверджується актами обстеження умов проживання /а.с.131-132/.

Відповідно до ст.317 ЦК України: власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і подібне).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Відповідно ст.319 ЦК України: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.

Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 41 Конституцією України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України: власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною 1 статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України: до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Як встановлено з матеріалів справи: відповідачі по справі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ніколи не були та не є членами сімей позивачів по справі, постійно ніколи не проживали разом з ними та не вели спільного господарства, більше 12 років не проживають в будинку АДРЕСА_1 . Вони усі мають інше житло для проживання, з хорошими умовами проживання, проживаючи в ньому останні 12 років.

Ні позивачі, ні відповідачі по справі під час розгляду справи в суді не надали суду ніяких заперечень проти вищевказаних встановлених обставин.

Відповідно до ст.391 ЦК України: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушеного її права власності від будь-яких осіб, будь-яким передбаченим законом способом. Визначальним для захисту такого права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Аналогічного правового висновку 16 листопада 2016 року дійшов Верховний Суд України у справі № 6-709цс16 та Верховний суд у справі 523/11084/16-ц від 06 червня 2018 року.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які не проживають в будинку та не є членами сім`ї власника цього будинку.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 5листопада 2014 року під час розгляду справи №6-158цс14, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які не є членами її сімей, такими, що втратили право на користування належним їм будинком.

Керуючись ст.12, 13, 81, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.317,319,383,391 ЦК України, ст.64,150,156 ЖК України, ст.41 Конституції України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 /, ОСОБА_2 /місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 / та ОСОБА_3 /місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 / до ОСОБА_4 /місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП, серія та номер паспорту невідомі/, ОСОБА_5 /місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП, серія та номер паспорту невідомі/, ОСОБА_6 /місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП, серія та номер паспорту невідомі/, ОСОБА_3 /місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП, серія та номер паспорту невідомі/, та ОСОБА_7 /місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП, серія та номер паспорту невідомі/, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Ізянської сільської ради /місце знаходження: 90436, с.Іза Хустського району Закарпатської області, вулиця Центральна, №97; код ЄДРПОУ 04350049/, Орган опіки та піклування Хустської РДА /місце знаходження: 90400, м.Хуст Закарпатської області, вулиця Карпатської Січі, №21; код ЄДРПОУ 04053861/, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4 , 1970 року народження, ОСОБА_5 , 1993 року народження, ОСОБА_6 , 1991 року народження, ОСОБА_3 , 2009 року народження, та ОСОБА_7 , 2011 року народження, такими, що втратили право на користування будинком АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 26 листопада 2020 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково - у відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, - до Закарпатського Апеляційного суду через Хустський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.