Ухвала

від 22.04.2021 по справі 335/3370/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3370/21 1-кс/335/2371/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представників власників майна адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_4 , за погодженням прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000058 від 01.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, про арешт майна (відповідно до переліку, зазначеного в клопотанні), тимчасово вилученого 07.04.2021 року під час проведення обшуку офісного приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12021080000000058 від 01.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12021080000000058 від 01.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом протиправних дій службових осіб Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - ДАБІ), щодо видачі дозвільних документів та реєстрації прав власності на більш ніж 30 об`єктів нерухомості на території м. Запоріжжя, без наявності документів щодо користування або права власності на земельні ділянки.

В ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2020-2021 років посадові особи ДАБІ та представники комерційних структур, які надають послуги у сфері проектування, технічного нагляду, технічної інвентаризації та державні реєстратори, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в порушення вимог ЗУ «Про містобудівну діяльність» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без наявності документів щодо користування або права власності на земельну ділянку, видали дозвільні документи та зареєстрували право власності на більш ніж 30 об`єктів нерухомості на території м. Запоріжжя, тим самим незаконно захоплюють земельні ділянки та завдають істотної шкоди охоронюваним законом правам держави, що спричинило тяжкі наслідки.

Так протягом 2020 року ДАБІ були зареєстровані повідомлення про початок виконання будівельних робіт та в подальшому приблизно через 20 діб зареєстровані декларації про готовність об`єкта до експлуатації на 30 об`єктів «Реконструкція торгівельного павільйону», які розташовані в різних районах м. Запоріжжя. Проте за вказаними об`єктами нерухомого майна відсутні підстави для надання будь-яких дозвільних документів з їх будівництва або реконструкції, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності (користування) на земельну ділянку і містобудівні умови та обмеження, чим порушено вимоги ст.ст. 26,29,31 ЗУ «Про містобудівну діяльність», вимоги Наказу Мінрегіонбуду № 244 від 21.10.2011 та рішення Запорізької міської ради № 30 від 30.01.2019.

В подальшому, на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації та технічного паспорту, державним реєстратором всупереч чинного законодавства України здійснюється реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, посадовими особами державної та приватної форм власності, які зловживаючи службовим становищем та діючи за попередньою змовою, організували діяльність злочинної схеми, яка направлена на фактичне заволодіння земельними ділянками комерційного призначення в м. Запоріжжя, тобто учасники протиправного механізму фактично набрали права власності на земельні ділянки, межі яких визначені фіктивною технічною документацією.

Так, під час проведення досудового розслідування були оглянуті ділянки місцевості на території м. Запоріжжя на яких відповідно до дозвільних документів та прав власності знаходяться реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наступними адресами

АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 ;

АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 ; АДРЕСА_17 ; АДРЕСА_18 ; АДРЕСА_19 ; АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 ; АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 ; АДРЕСА_30 ; АДРЕСА_31 ; АДРЕСА_32 .

За результатами проведених оглядів було встановлено, що за вказаними адресами або взагалі фактично відсутні об`єкти нерухомого майна, або знаходяться тимчасові споруди (кіоски, павільйони), яким відповідно до чинного законодавства України не присвоюються окремі адреси, а надаються паспорти прив`язки до найближчої побудови чи споруди.

Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 є керівником ТОВ «Центр проектування та технічної інвентаризації» код ЄДРПОУ 39069693, за місцем знаходження якого також знаходилось ТОВ «Регіональне бюро технічної інвентаризації» код ЄДРПОУ 38732103, від імені якого видавались технічні паспорти на вказані об`єкти нерухомості, директором якого є ОСОБА_9 , а фактично очолює ОСОБА_10 .

07.04.2021 слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області майором поліції ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

ОСОБА_11 , проведено обшук офісного приміщення ТОВ «Центр проектування та технічної інвентаризації» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 52 приміщення № 15.

За результатами проведення обшуку було виявлено та вилучено:

1.з`ємний жорсткий диск «Toshiba», серійний номер S\N: Y5MATELVTZM5 з шнуром чорного кольору;

2.системний блок комп`ютера в корпусі чорного кольору без серійного номеру з позначкою «intel Celeron»;

3.ноутбук «Asus K95V» в корпусі чорного кольору та зарядним пристроєм;

4.копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_10 на 1 арк.;

5.копія паспорту та ІІН ОСОБА_10 на 3 арк.;

6.копія кваліфікаційного сертифікату на ОСОБА_8 №10993 від 05.10.2016 на 1 арк.;

7.копія кваліфікаційного сертифікату на ОСОБА_12 №1523 від 13.03.2013 на 1 арк.;

8.копія кваліфікаційного сертифікату на ОСОБА_12 №3718 від 07.10.2015 на 1 арк.;

9.копія свідоцтва №954 на ОСОБА_12 на 1 арк.;

10.копії проектів декларації про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_33 , з додатками на 7 арк.;

11.копії проектів декларації про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_34 , на 5 арк.;

12.копії проектів повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів на 5 арк.;

13.копія паспорту та ІІН ОСОБА_13 на 3 арк.;

14.аркуш формату А-4 з відтиском печатки ТОВ «Регіональне бюро технічної інвентаризації»;

15.копія паспорту ОСОБА_12 на 1 арк.

16.проект акту де зазначені підписанти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 21.10.2020 на 1 арк.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення вимог КПК України в частині правового статусу тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, подальшого повного, всебічного та об`єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з`ясування об`єктивної істини по справі, слідчий просить накласти арешт на вищевказані речові докази.

У судовому засіданні слідчий та прокурор вимоги клопотання підтримали.

Адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_10 та адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Центр проектування та технічної інвентаризації» в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказуючи, що вилучені під час обшуку речі і документи не стосуються кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування, а електронні носії інформації вилучені з порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, оскільки слідчий мав можливість ознайомитися з інформацією, що зберігається на відповідних електронних носіях та скопіювати її, оскільки доступ до такої інформації власником не обмежувався, а навпаки власник надав слідчому паролі доступу то електронних носії інформації, що зафіксовано під час обшуку приміщення. Крім того, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Центр проектування та технічної інвентаризації» зазначив, що ТОВ «Центр проектування та технічної інвентаризації» свою підприємницьку діяльність за вказаною адресою не здійснює, а має іншу юридичну адресу.

Вислухавши пояснення, учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Як вбачається зі змісту клопотання та долучених до нього документів, слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12021080000000058 від 01.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом протиправних дій службових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - ДАБІ), щодо видачі дозвільних документів та реєстрації прав власності на більш ніж 30 об`єктів нерухомості на території м. Запоріжжя, без наявності документів щодо користування або права власності на земельні ділянки.

07.04.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2021 року проведено обшук офісного приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_7 .

Під час розгляду клопотання з пояснень адвоката ОСОБА_5 встановлено, що за вказаною адресою здійснює свою діяльність ОСОБА_10 , отже в силу вимог ст. 64-2 КПК України, останній є третьою особою щодо майна якого вирішується питання про арешт.

1.В ході проведення обшуку приміщення було вилученено майно, що належить ОСОБА_10 , зокрема: копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_10 на 1 арк.; копія паспорту та ІІН ОСОБА_10 на 3 арк.

В своєму клопотанні про накладення арешту на майно слідчий зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення збереження речових доказів.

В той же час, клопотання слідчого не містить будь-яких посилань на докази, а матеріали провадження і самих доказів, на підтвердження того, що майно, вилучене під час проведення 07.04.2021 року обшуку, дійсно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Так, речовими доказами, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

В клопотанні міститься формальне посилання на те, що вилучені речі і документи містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, проте, конкретно не зазначено, яке саме доказове значення має вищевказане майно, з огляду на правову кваліфікацію правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР.

Тобто, клопотання прокурора, всупереч вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, не містить належного обґрунтування необхідності вказаного арешту.

При цьому, відповідно до вимог ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися зокрема під час обшуку.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Всупереч,вимогам ч.2ст.168КПК України,така спеціальнапроцедуращодо вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку органом досудового розслідування не дотримана.

Як вбачається зі змісту клопотання, слідчий посилається на те, що застосування арешту вказаного майна є необхідним, оскільки на зазначеній комп`ютерній техніці наявна інформація та відомості, які мають значення для кримінального провадження та така інформація є речовим доказом.

Разом з цим, у клопотанні слідчого відсутнє переконливе обґрунтування необхідності накладення арешту на вищевказану вилучену техніку.

Твердження слідчого про те, що вилучене майно є доказом правопорушення, яке розслідується у даному провадженні - за ч. 2 ст. 364 КК України, на думку слідчого судді, є непереконливим, оскільки такий висновок не ґрунтується на матеріалах провадження.

Однак всупереч наведеному, слідчим до клопотання не долучено протокол огляду вилученої комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, з`ємного жорсткого диску, та відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що вказане майно використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР, відповідно до фабули кримінального правопорушення, докази такого матеріали клопотання не містять.

Крім того, для досягнення необхідної мети у кримінальному провадженні слідчий чи прокурор здійснюють копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Під час розгляду клопотання встановлено, що доступ до цих об`єктів власником під час обшуку не обмежувався та як вбачається з протоколу обшуку власником такого майно слідчому надано код доступу для розблокування (входу) до цих електронних пристроїв, що не оспорювалось стороною обвинувачення під час розгляду клопотання.

Водночас, станом на день розгляду такого клопотання, відсутні відомості про факт призначення комп`ютерно-технічної експертизи вилученої 07.04.2021 року комп`ютерної техніки та електронних носіїв інформації.

Більше того, висновок слідчого про те, що вилучена комп`ютерна техніка має значення речового доказу, оскільки містить у собі інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, що має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні є голослівним і не підтверджується відповідними доказами.

Так, слідчому судді не надано доказів, які б підтверджували, що комп`ютерна техніка, електронні носії інформації, які вилучені під час обшуку, вказаного приміщення містить інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні.

Зокрема, у матеріалах клопотання не міститься і слідчому судді в судовому засіданні не надано протокол огляду такої комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації або інші процесуальні документи на підтвердження доводів слідчого.

Щодо арешту вилучених під час обшуку копії свідоцтв про шлюб, копій паспортів, копій ідентифікаційних номерів, копій кваліфікаційних сертифікатів, копій проектів декларацій про готовність до експлуатації об`єктів нерухомого майна, копій проектів декларацій про готовність до експлуатації об`єктів нерухомого майна, аркушів паперу з відтиском печатки, проектів акту, то слід зазначити, що клопотання слідчого містить лише посилання на фактичні обставини справи, загальне формулювання та цитування норм КПК України, без посилання на конкретні дані, які дають достатні підстави для висновку про те, що вказане майно може містити у собі інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні № 12021080000000058 від 01.02.2021 року.

При цьому, сама постанова слідчого про визнання вилученої комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації та копій документів речовим доказом у кримінальному провадженні до матеріалів клопотання слідчим не долучена.

Вбачається, що в обґрунтування клопотання слідчому слід було зазначити, які відомості вилучені речі і документи містять саме щодо вказаних вище відносин між згадуваними суб`єктами відповідно до фабули кримінального правопорушення. Інакше, такі дії органу досудового розслідування виходять за межі кримінального провадження, у якому здійснено відповідні слідчі дії.

Таким чином, наявність одного лише посилання слідчого про відповідність вилученого майна критеріям речового доказу не може свідчити про його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Такі міри не є формальними та повинні бути належним чином обґрунтовані, а необхідність їх застосування - доведена суб`єктом звернення перед судом.

При вирішенні питання про арешт, слідчий суддя зобов`язаний виходити із засад розумності, співмірності та доведенні обставин поза розумним сумнівом.

Однак, слідчому судді не надано доказів на підтвердження необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна і справжню необхідність здійснення таких заходів, які обмежують право власності, досягнення завдань кримінального провадження.

З інших, наявних у розпорядженні слідчого судді, матеріалів також не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту на комп`ютерну техніку та документи.

В свою чергу, з клопотання та з доданих до нього документів незрозуміло, яке відношення до даного провадження має власник вилученого майна, з огляду на те, що жодній особі у цьому провадженні про підозру не повідомлено.

Викладене дає підстави для висновку, що слідчим, окрім іншого, не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, та не доведено що унаслідок застосування вищевказаного арешту може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся з клопотанням.

Стаття 22 КПК України визначає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, предмет клопотання про арешт майна повинен враховувати положення ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, за яким, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону та навести достатні підстави для обмеження такого права.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчий не довів, що майно, яке вилучено 07.04.2021 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, будинок 52, приміщення 15, матиме істотне значення для подальшого розслідування кримінального провадження та не спричинить негативних наслідків для третіх осіб, а втручання держави, за таких обставин не буде надмірним та не призведе до негативних наслідків і тим самим порушуватиме права, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Приймаючи до уваги вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000058 від 01.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_4 , за погодженням прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000058 від 01.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: ОСОБА_1