Постанова

від 20.04.2021 по справі 593/551/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/551/20Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М. Провадження № 22-ц/817/280/21 Доповідач - Дикун С.І. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

за участі секретаря - Боднар Р.В.

сторін - представника позивача - акціонерного товариства «Альфа-Банк» адвоката Панченка Д.В. представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №593/551/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухваленого суддею Крамарем В.М., повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог посилалось на те, що акціонерний-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» , уклав договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-860-08 від 22.08.2008 р. із ОСОБА_1 , згідно із яким останній отримав кредит у сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США. Рішенням третейського суду від 03.08.2010 року з боржника та поручителя солідарно стягнуто заборгованість в сумі 193430,45 грн. Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконав. Оскільки заборгованість за кредитним договором № 770/38-860-08 від 22.08.2008 року була стягнута судом станом на 03.08.2010 року, АТ Альфа-Банк на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку заборгованості від 01.11.2019 року, має право стягнути з боржника за період з 19.12.2016 по 19.12.2019 року: заборгованість 3% річних 17422,86 грн.; заборгованість інфляційних втрат 57061,98 грн.

В зв`язку з вищенаведеним наведеним, АТ Альфа-Банк просить стягнути з ОСОБА_1 74484,84 грн. заборгованості за період з 21 листопада 2016 року по 21 листопада 2019 року, а саме: 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК на суму заборгованості 17422,86 грн.; інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК на суму заборгованості по кредиту 57061,98 грн., та понесені судові витрати.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Альфа-Банк 57298,70 грн. (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто вісім гривень сімдесят копійок) заборгованості за період з 06 червня 2017 року по 21 листопада 2019 року, а саме: 3 % річних ст. 625 ЦК на суму заборгованості 14292,66 грн.; інфляційні втрати ст.625 ЦК на суму заборгованості по кредиту 43006,04 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Альфа-Банк 1617,07 грн. (одну тисячу шістсот сімнадцять гривень сім копійок) сплаченого при подачі позовної заяви судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, на те, що при розгляді справи позивачем не подано доказів, що підтверджують наявної заборгованості та що він є боржником. Копія договору про надання відновлювальної кредитної лінії не є належним доказом його заборгованості.

Також зазначає, що рішенням третейського суду від 03.08.2010 року стягнуто з нього заборгованість в розмірі 193430.45 грн. в той час, коли відповідно до умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії валютою є долар США, отже, зобов`язання повинно виконуватися у доларах США, а тому судом безпідставно стягнуто інфляційні втрати. Окрім того, оскільки до нього було заявлено вимогу про дострокове виконання зобов`язання, на час звернення позивача до суду прострочення заборгованості за умовами вищевказаного кредитного відсутнє.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення Бережанського районного суду від без змін. Вказує на те, що підтвердженням наявності невиконаного зобов`язання є рішення постійно діючого третейського суду від 03.08.2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 193430,45 грн. В подальшому Дніпровським районним судом м.Києва 21.05.2012 року було видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця від 12.12.2014 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, стягнення не проведено у зв`язку із відсутністю майна боржника. Факт наявності заборгованості вбачається із рішення третейського суду та розрахунку заборгованості, згідно з яким ОСОБА_3 є боржником та на даний час не виконав своїх зобов`язань по погашенню кредитної заборгованості, встановленої рішенням третейського суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову 74484,84 грн. дана справа підлягала розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, однак, з урахуванням необхідності з`ясування обставин справи, заслухання пояснень сторін, у відповідності до норм частини третьої вказаної статті, апеляційний суд розглядає справу з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.

Представник АТ «Альфа-Банк» в режимі відеоконференції заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення .

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив із тих обставин, що прострочення виконання відповідачем зобов`язання, як боржником за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-860-08 від 22 серпня 2008 року триває, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. З цих підстав позивач правомірно нарахував у зв`язку з простроченням виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання в розмірі 193430,45 грн. за період з 21 листопада 2016 року по 21 листопада 2019 року, - 74484,84 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні вісімдесят чотири копійки), які складаються з: 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, - 17422,86 грн.; інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, - 57061,98 грн. Однак, зважаючи на те, що відповідач заявив про застосування позовної давності, та враховуючи, що позивач відповідно до штемпеля на поштовому відправленні, яким було направлену позовну заяву, звернувся до суду з позовом 06.06.2020 року, в задоволенні позовних вимог позивача за період з 21 листопада 2016 року по 05 червня 2017 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності. А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57298,70 грн. (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто вісім гривень сімдесят копійок), які складаються з: 3 % річних - 14292,66 грн. та інфляційних втрат - 43006,04 грн., - нарахованих на суму заборгованості за період з 06 червня 2017 року по 21 листопада 2019 року.

Колегія суддів не може погодитися із вказаним рішенням суду в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат - 43006,04 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступник - АТ «Альфа-Банк» ) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-860-08, за умовами якого відповідачу було надано кредит, зі сплатою 14 (чотирнадцяти) процентів річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 15 серпня 2018 року.

22 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступник - АТ «Альфа-Банк» ) та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір предметом якого виступало цегляне нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м в АДРЕСА_1 ).

17 жовтня 2008 року додатковою угодою №1 про внесення змін до договору кредиту №770/38-860-08 від 22 серпня 2008 року, з 20.10.2008 року встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 15 (п`ятнадцять) процентів річних.

22 серпня 2008 року ОСОБА_1 згідно договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-860-08 від 22.08.2008 року отримав 2500 (дві тисячі п`ятсот) доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки № 1 від 22 серпня 2008 року.

08 вересня 2008 року ОСОБА_1 згідно договору про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-860-08 від 22.08.2008 року отримав 3000 (три тисячі) доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки № 10 від 08 вересня 2008 року.

02 жовтня 2008 року ОСОБА_1 згідно договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-860-08 від 22.08.2008 року отримав 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки № 2 від 07 жовтня 2008 року.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року у справі № 964/10 позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії задоволено повністю. Стягнуто із солідарних боржників ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк - 193430,45 (сто дев`яносто три тисячі чотириста тридцять гривень сорок п`ять копійок) заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань по погашенню заборгованості за кредитним договором № 770/38-860-08 в розмірі 193430,45 грн. за період з 21 листопада 2016 року по 21 листопада 2019 року нараховано: 3 проценти річних - 17422,86 грн.; інфляційних втрат - 57061,98 грн.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, рішення третейського суду про стягнення заборгованості не виконане, заборгованість за кредитним договором №770/38-860-08 від 22.08.2008 року була стягнута судом станом на 03.08.2010 року, тому АТ Альфа-Банк на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з боржника за період з 19.12.2016 по 19.12.2019 року заборгованість 3% річних 17422,86 грн.; заборгованість інфляційних втрат 57061,98 грн.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Якщо зобов`язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені ст. 625 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18..

Згідно зі статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року в справі № 369/5393/15 (провадження № 61-21713св18), від 05 червня 2019 року в справі № 367/5899/15-ц (провадження № 61-13768св18).

Суд першої інстанції стягуючи із відповідача на користь позивача 43006,04 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, вважав, що зобов`язання між сторонами виникло в гривнях.

Однак, суд не врахував, що зобов`язання виникло відповідно до укладеного між сторонами 22 серпня 2008 року договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-860-08, за умовами якого банком відповідачу було надано кредит зі сплатою 14 (чотирнадцяти) процентів річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 15 серпня 2018 року. Дані кошти у валюті - доларах США отримані відповідачем, що підтверджується доданими до справи копіями заяв на видачу готівки, підписаними ОСОБА_1 .

За таких обставин, враховуючи укладення кредитного договору у доларах США, отримання позичальником грошових коштів в іноземній валюті, та обов`язок виконати зобов`язання у доларах США висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних витрат не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 липня 2020 року в справі № 754/16773/17 (провадження № 18824св19)

Не можуть бути прийняті апеляційним судом твердження позивача про необхідність застосування у даних правовідносинах ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року у справі № 964/10 позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто із солідарних боржників ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк - 193430,45 грн. заборгованості, тобто стягнута заборгованість у гривневому еквіваленті.

Відповідно до вимог ч.7 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням третейського суду підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом. А тому вказані висновки третейського суду про стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті не спростовують тих обставин справи, що договір споживчого кредиту між сторонами був укладений у доларах США, про що вказано в мотивувальній частині вказаного рішення третейського суду, отже, зобов`язання виражено в іноземній валюті - доларові США, а не у гривні, як помилково вважав суд.

За вимогами ч.1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, рішення суду в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат підлягає скасуванню на підставі п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України із ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Разом із тим, колегія суддів погоджується із висновком Бережанського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2020 року про задоволення позовних вимог АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних згідно із ст.625 ЦК України на суму заборгованості 14292,66 грн. в межах позовної давності за період з 06 червня 2017 року по 21 листопада 2019 року. Колегія суддів не вбачає підстав до скасування рішення суду у цій частині, оскільки висновки суду відповідають вимогам закону, правовим висновкам у подібних правовідносинах Верховного суду та обставинам справи і відповідачем не спростовані.

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що він не є боржником у даних правовідносинах, оскільки дані твердження спростовуються поданими банком доказами - належно засвідченими копіями договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-860-08 від 22 серпня 2008 року, додаткової угоди від 17 жовтня 2008 року, власноручною заявою ОСОБА_1 на видачу готівки, банківськими заявами про отримання ОСОБА_1 готівки, розрахунком заборгованості, який є первинним банківським документом, і зазначені докази відповідачем не спростовані.

Будь-яких доказів про виконання ним рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року у справі № 964/10 ОСОБА_1 не подано. Із копій виконавчого листа №6-3327, виданого 21.05.2012 року Дніпровським районним судом м.Києва 21.05.2012 року на виконання рішення третейського суду про стягнення із ОСОБА_1 193430,45 грн. заборгованості та 2334,30 грн. та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.12.2014 року державного виконавця відділу ДВС Бережанського районного управління юстиції вбачається, що виконавчий лист не виконано та повернуто банку стягувачеві на підставі п.3 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час винесення постанови державного виконавця).

Із загальнодоступної інформації - даних Єдиного Державного реєстру судових рішень України вбачається, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №2/593/5/2019 відмовлено за пропуском строку позовної давності у задоволенні позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» по ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки: цегляне нежиле приміщення загальною площею 69,9 кв.м в АДРЕСА_1 ) в рахунок заборгованості в розмірі 50818 доларів США 85 центів США за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №-779/38-860-08 від 22 серпня 2008 року. Рішення не було оскаржене і набрало законної сили. Чим спростовуються доводи представника відповідача адвоката Горського О.І. про можливість виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань шляхом звернення стягнення банком на іпотечне майно та що ОСОБА_1 не є боржником по виконанню рішення третейського суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід розподілити між сторонами, пропорційно до задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволені частково: 14292,66*100%:74484.84=19.19 %, а тому розмір стягнутого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з позивача на користь відповідача слід зменшити до 428.81 грн. (2234,54*19,19%).

Відповідно, за розгляд справи в апеляційній інстанції сплачений відповідачем судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених вимог апеляційної скарги слід покласти на позивача у сумі 2547,93 грн. (3153 грн*80,81%).

За вимогами ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з урахуванням ч.10 ст.141 ЦПК України, із АТ « Альфа-Банк" підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 2119,12 грн. судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого в апеляційному суді (2547,93 грн. - 428.81 грн.)

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у вигляді інфляційних втрат згідно із ст.625 ЦК України у сумі 43006,04 грн. скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2020 року щодо задоволення позовних вимог акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних згідно із ст.625 ЦК України на суму заборгованості 14292,66 грн. залишити без змін.

Стягнути із АТ «Альфа-Банк» (м.Київ вул.Велика Васильківська,100; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2119,12 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2021 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Храпак Н.М.