Рішення

від 17.12.2020 по справі 691/440/20

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/440/20

Провадження № 2/691/327/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань Тараненко І.І., розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "РІЧЕН ГРУП" про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Річен Груп", про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 59 994,17 грн. та 3000,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування вказує, що з 21.12.2016 року на підставі наказу № 9-ка про прийняття на роботу від 30.11 2016 року працює водієм автотранспортних засобів третього класу на території с. Мліїв Городищенського району Черкаської області в ТОВ "Річен Груп", де і продовжує виконувати свої трудові обов`язки, проте роботодавець з листопада 2017 року заробітну плату за пророблену роботу не виплачує. Неодноразово звертався, як в усному порядку так і в письмовому про виплату заборгованості, проте на звернення підприємство не реагувало. На момент звернення до суду з ним ніхто розрахунків не провів. Скерований адвокатський запит на юридичну адресу зазначену в ЄДРПОУ відповідача щодо витребування довідок для розрахунку нарахованої та не виплаченої заробітної плати, залишився без виконання по причині невручення відповідачу. За письмовим повідомленням "Укрпошти", ТОВ "Річен Груп" не здійснює свою діяльність за вказаною адресою. У зв`язку з значною затримкою заробітної плати завдана моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням прав. Вважає, що незаконними діями ТОВ "Річен Груп" нанесено моральну шкоду яку оцінює у 3000,00 грн.. Такий розмір компенсації за завдану моральну шкоду визначив: 1) за моральні страждання, пов`язані з визнанням неможливості утримувати родину, 2) за здійснення додаткових зусиль для організації свого життя та життя родини, щоб забезпечити достатній життєвий рівень, 3) за звернення до суду, замість вирішення цього питання в добровільному порядку. Позасудове врегулювання спору не можливе оскільки відповідач не реагує та не відповідає на надіслану кореспонденцію. В телефонному режимі керівництво пояснює не виплату заробітної плати через відсутність коштів.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явилися, повідомлені належно.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач ТОВ "Річен Груп" у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, про час і місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені. Здійснено повідомлення шляхом поміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позовної заяви, матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до такого.

Суд, за нормами ст.13 ЦК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Позивач ОСОБА_1 (на час звернення до суду з позовом) перебуває з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Річен Груп" у трудових відносинах, та станом на 14.05.2019 року заборгованість по заробітній платі становить 59994,17 грн. (підтверджується довідкою Вих. № 29 від 14.05.2019 року виданою директором ТОВ "Річен Груп" ОСОБА_2 ). Позивач стверджує, що з того часу відповідач заробітну плату не виплачує. Просив, за відсутності довідки про нараховану але невиплачену заробітну плату, станом на час звернення до суду з позовом, стягнути вказану вище суму боргу.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України. Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплено статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України "Про оплату праці".

Зарплата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а у разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В силу ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При розгляді справи судом не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з ним розрахунку по заробітній платі.

Доказів того, що на час розгляду справи дана заборгованість із заробітної плати перед позивачем ОСОБА_1 погашена, відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у цивільній справі № 362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України.

Доводи позивача відповідачем не спростовано, правом на подання відзиву останній не скористався.

ТОВ "Річен Груп" в порушення вказаних вище правових норм не проведено розрахунок у строки, визначені ст.115 КЗпП, доказів, які б спростовували дані факти, відповідачем суду не надано, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту та суд вважає необхідним позовні вимоги, про стягнення заборгованої заробітної плати, про відшкодування моральної шкоди, задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідач порушив законні права позивача на отримання заробітку та призвів до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у вказаному позивачем розмірі.

Рішення суду в порядку п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України підлягає негайному виконанню в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати, у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп..

Керуючись ст. ст. 38, 47, 94, 115, 233 КЗпП України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Річен Груп" (юридична адреса: 36003, Полтавська область, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, 3, офіс 717, ідентифікаційний код 40886947), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 59994 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 17 коп., та моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп..

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Річен Груп" (юридична адреса: 36003, Полтавська область, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, 3, офіс 717, ідентифікаційний код 40886947), на користь держави судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. П. Синиця