Рішення

від 10.09.2007 по справі 2/436-07     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/436-07     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.07           Справа № 2/436-07.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-                             Технолоджи Україна», м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбянське»,

                            Лебединський район Сумської області

про стягнення: 3583 грн.   

                                                                                     Суддя Соп'яненко О.Ю.

                                                 При секретарі судового засідання Маслову В.В.

За участю представників:

позивача – Скрипаль В.М.

відповідача – не прибув

       Суть спору: позивач  просить суд стягнути з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбянське», Лебединський район, 2062 грн. вартості поставлених хімічних речовин для захисту рослин, відповідно до договору поставки № 060142018 від 24.04.2006р., укладеного між сторонами, 858 грн. 60 коп. неустойки, 563 грн. 04 коп. пені, 99 грн. 36 коп. – 3 % річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і в засідання суду не з'явився. Тому, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши представника позивача  суд встановив:

24.04.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 060142018, згідно якого відповідач придбав у позивача хімічні речовини для захисту рослин, а саме: ТЕРРАСИЛ 6 % т.к.с. у кількості 20 л. по ціні 119 грн. 25 коп. за 1 л. без ПДВ на загальну суму 2862 грн., в т.ч. ПДВ – 477 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано вказаний вище товар, що підтверджується видатковою накладною № 060142018-1 від 24.04.2006р. та довіреністю серії ЯЛУ № 450235 від 24.04.2006р., що є належним виконанням умов укладеного між сторонами договору поставки № 060142018 від 24.04.2006р. з боку позивача.

Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1, вказаного договору, відповідач зобов'язувався розрахуватися за отриманий товар на умовах відстрочки платежу до 01.06.2006р.

13.06.2007р. відповідачем було частково сплачено заборгованість перед позивачем в розмірі 800 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач порушив терміни розрахунків по договору поставки № 060142018 від 24.04.2006р., укладеного між сторонами.

Відповідно до поданих позивачем матеріалів, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 16.08.2007р. складає 2062 грн., що повністю підтверджується розрахунком боргу, видатковою накладною № 060142018-1 від 24.04.2006р. та довіреністю серії ЯЛУ № 450235 від 24.04.2006р., податковою накладною № 159 від 24.04.2006р. та актом звірки розрахунків від 15.08.2007р., оригінали яких надано суду на огляд, а копії приєднані до матеріалів справи.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач доказів сплати боргу за надані послуги суду не подав, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню в сумі 2062 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Майнова відповідальність за прострочку платежу передбачена п.п 2.1.3 п. 2.1, п. 2.3, 5.5, 5.6 договору поставки № 060142018 від 24.04.2006р. та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96 від 22.11.1996р., відповідач сплачує неустойку у формі штрафу в розмірі 858 грн. 60 коп. (30 % від суми боргу на день розрахунку), а також з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України відповідачу була нарахована пеня у розмірі 563 грн. 04 коп. за період з 02.06.2006р. по 13.06.2007р. та за період з 14.06.2007р. по 15.08.2007р.

Але позивачем при здійсненні розрахунку пені не прийнято до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 239 грн. 94 коп., тобто за 180 днів за період з 02.06.06р. по 02.01.07р., а в задоволенні іншої частини пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не передбачено інший розмір відсотків. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 99 грн. 36 коп. правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі  2062 грн., 858 грн. 60 коп. неустойки у формі штрафу, 239 грн. 94 коп. пені, трьох відсотків річних в розмірі 99 грн. 36 коп., а в іншій частині позовних вимог суд в позові відмовляє.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам., а саме 92 грн. 82 коп. витрат по держмиту, та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбянське» (42240, Сумська область, Лебединський район, с. Ворожба, вул. Сумська, 1, п/р 260049081 в СОД «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 337483, код 31324095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРА- Технолоджи Україна» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 6, к. 65, п/р 2600230058801 у КФ Банку «Кредит-Дніпро» м. Київ, МФО 320898, код 32827190) 2062 грн. заборгованості, 858 грн. 60 коп. неустойки у формі штрафу, 239 грн. 94 коп. пені, 99 грн. 36 коп. – 3 % річних, 92 грн. 82 коп. витрат по держмиту та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                              СОП'ЯНЕНКО  О.Ю.