ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/575/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів : Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників учасників процесу:
Прокурор - Євтеєєва Ю. Е., посвідчення № 058008, дата видачі: 12.11.20;
Від Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України - адвокат Сивоконенко Ю.С., довіреність № 800, дата видачі : 30.12.20; посвідчення № 001558 від 01.03.19;
Від Кабінету міністрів України - Бугайов В.В., самопредставництво;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України
на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 (суддя суду першої інстанції Гридасов Ю.В., дата і місце постановлення рішення: 23.04.2019 (повний текст складено - 02.05.2019), м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області)
у справі № 923/575/18
за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України;
2) Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України;
до відповідачів:
1) Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області;
2) Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області;
3) Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України
про скасування рішень та визнання недійсними актів
ВСТАНОВИВ:
В червні 2018 року прокурор Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України до Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області, Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування:
- рішення Виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 16.02.2012 р. № 26;
- Свідоцтва про право приватної власності від 20.03.2012 р. серії САС № 941332 виданого Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ;
- рішення Виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 19.04.2012 р. № 28;
- Свідоцтва про право приватної власності від 13.07.2012 р. серії САС № 941061 виданого Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що переданий у власність Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор розташований за адресами: с. Партизани, вул. 50 років Жовтня, 1, Генічеського району Херсонської області та с. Сокологірне, вул. Пролетарська, 16, Генічеського району Херсонської області є державною власністю, який включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Кабінетом Міністрів України, який в силу приписів ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснює управління об`єктами державної власності, рішення про зміну форми власності майна Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" з державної на приватну не приймалось, а тому рішення Виконавчого комітету Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області від 16.02.2012 р. № 26 та рішення Виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 19.04.2012 р. № 28, а також видані на їх підставі Свідоцтва про право приватної власності від 20.03.2012 р. серії НОМЕР_1 та від 13.07.2012 р. серії НОМЕР_2 , якими змінено правовий режим використання спірного майна та порушено право власності держави на це майно, є такими, що не відповідають законові і підлягають скасуванню.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 у справі № 923/575/18:
- Позов в інтересах позивачів 1 та 2 до відповідачів 1 та 3 задоволено повністю;
- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 16.02.2012 № 26 "Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс "Партизанський елеватор".
- визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САС № 941332 від 20.03.2012 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс "Партизанський елеватор", вартістю 26550986,83грн., видане виконавчим комітетом Партизанської селищної ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";
- позов в інтересах позивачів 1 та 2 до відповідачів 2 та 3 задоволено повністю;
- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради від 19.04.2012 № 28 "Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс "Партизанський елеватор".
- визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САС № 941061 від 13.07.2012 про право приватної власності на цілісний майновий хлібоприймальний комплекс, вартістю 2114635,85грн., видане виконавчим комітетом Сокологірненської сільської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
- стягнуто з Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області (адреса місцезнаходження: 75550, Херсонська область, Генічеський район, смт. Рикове, вулиця Центральна, будинок 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04400512) на користь Прокуратури Херсонської області (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Мизайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04851120) 2349грн.33коп. витрат по сплаті судового збору;
- стягнуто з Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області (адреса місцезнаходження: 75521, Херсонська область, Генічеський район, село Сокологірне, вулиця Центральна, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 35248338) на користь Прокуратури Херсонської області (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Мизайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04851120) 2349грн.33коп. витрат по сплаті судового збору;
- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (адреса місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 37243279) на користь Прокуратури Херсонської області (адреса місцезнаходження: 73000, місто Херсон, вулиця Мизайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 04851120) 2349грн.33коп. витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що держава, в особі Кабінету Міністрів України, здійснивши заходи щодо зміни організаційно - правової форми Державного підприємства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ на публічне акціонерне товариство і визначивши розмір статного капіталу останнього, майно, на суму якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірний цілісно майновий комплекс Партизанський елеватор , Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ у власність не передавала.
Отже, Виконавчий комітет Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області та Виконавчий комітет Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області не мали законних підстав для прийняття оспорюваних рішень від 16.02.2012 р. № 26 та від 19.04.2012 № 28 в частині оформлення права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 у справі № 923/575/18, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" оскаржило його до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що до спору, який вирішується в межах цієї справи, застосовується загальна позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України. Строк, в межах якого прокурор міг звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області від 16.02.2012 р. № 26, сплинув 16.02.2015 р., а з вимогою про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право приватної власності від 20.03.2012 р. серії САС № 941332 - 20.03.2015 р.
Також, строк, в межах якого прокурор міг звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 19.04.2012 р. № 28, сплинув 19.04.2015 р., а з вимогою про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право приватної власності від 13.07.2012 р. серії НОМЕР_2 - 13.07.2015 р.
Сплив строку позовної давності, про застосування якого було заявлено Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ, в силу приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.
Апелянт вважає хибною правову позицію місцевого господарського суду щодо необізнаності Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України про прийняття Виконавчим комітетом Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області рішення від 16.02.2012 р. № 26 та Виконавчим комітетом Сокологірненської сільської ради Генічеського району Херсонської області рішення від 19.04.2012 р. № 28, а також видані на їх підставі Свідоцтва про право приватної власності від 20.03.2012 р. серії НОМЕР_1 та від 13.07.2012 р. серії НОМЕР_2 , оскільки:
1) відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.08.2012 р. № 510 комісією, до складу якої увійшли представники міністерства, здійснено перевірку окремих питань діяльності Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" за перше півріччя 2012 р. За результатами цієї перевірки складено Довідку від 17.09.2012 р. № 24/321, в якій міститься інформація про виготовлення публічним акціонерним товариством технічних паспортів та отримання свідоцтв про право власності на нерухоме майно філій (згідно переліку). Отже, з 17.09.2012 р. Міністерству аграрної політики та продовольства України і Кабінету Міністрів України, який спрямовує і координує підзвітних і підконтрольних йому міністерств, було достовірно відомо про оформлення за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України" права власності на спірне майно;
2) самостійним доказом пропуску позивачами строку позовної давності є лист від 28.03.2012 р. № 130-2-802/2-15/2032, яким Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" на виконання доручення першого заступника Міністерства аграрної політики та продовольства України надало інформацію про отримання Свідоцтва про право приватної власності від 20.03.2012 р. серії НОМЕР_1 та від 13.07.2012 р. серії НОМЕР_2 . Доказами направлення цього листа Міністерству аграрної політики та продовольства України є наявна в матеріалах справи копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції за період з 15.03.2012 р. по 20.04.2012 р. та заява свідка ОСОБА_1 ;
3) самостійними обставинами для застосування строку позовної давності є те, що: держава в особі Кабінету Міністрів України є засновником публічного акціонерного товариства; функції Загальних зборів товариства до проведення перших загальних зборів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію акцій товариства, виконує Міністерство аграрної політики та продовольства України; утворена у березні 2012 р. Наглядова рада товариства складалась з представників Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фонду державного майна України;
4) інформація про державну реєстрацію прав в силу Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є публічною та загальнодоступною, а тому з 21.12.2012 р. Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України могли і повинні були дізнатися про стан речових прав на спірне нерухоме майно.
Крім незгоди з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" наполягає також на безпідставному зверненні прокурора Миколаївської області з позовом на захист інтересів держави.
Апелянт зауважує на тому, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що Кабінет Міністрів України не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави щодо спірного майна.
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що після перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" в публічне акціонерне товариство 100 відсотків акцій товариства, випущені на величину його статутного капіталу, залишились у державній власності. Отже, майновий внесок Кабінету Міністрів України до статутного (складеного) капіталу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" є об`єктом права власності товариства в обмін на емітовані акції.
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" наполягає на неправильному застосуванні місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема Додатку № 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" і стверджує, що до цього переліку включені виключно підприємства (юридичні особи), а не індивідуально - визначене майно. Статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" було сформовано на базі майна Державного підприємства "Державна продовольчо - зернова корпорація України", а не на базі включеного до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, майна Дочірнього підприємства "Партизанський елеватор" Державної акціонерної компанії "Хліб України".
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Процесуальний рух по справі в суді апеляційної інстанції:
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вх.№2206/19 від 10.06.2019р.) на рішення господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2019 року у справі №923/575/18 залишено без руху; встановлено Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України строк 7 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 10572грн з доказами надсилання (з описом вкладення) іншим учасникам справи копії відповідного платіжного доручення/квитанції; роз`яснено Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України , що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
10.07.2019 р. до суду апеляційної інстанції надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про усунення недоліків апеляційної скарги разом з платіжним дорученням від 03.07.2019 № 974602 про сплату судового збору в розмірі 10 572,00 грн.
У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Мишкіної М.А. з 05.07.2019 р. по 02.08.2019 р. та суддів-учасників колегії Таран С.В. та Будішевської Л.О. з 01.07.2019 р. по 02.08.2019 р. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів-учасників колегії Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 р. у справі № 923/575/18; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань по справі № 923/575/18 протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на 28 серпня 2019 року на 12:00 год.
01.08.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 у справі № 923/575/18.
Кабінет Міністрів України просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на наступні осбтавини:
- на виконання постанови Кабміну України від 11.08.2010 №764 ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України згідно з актом приймання-передачі №29 від 20.01.2011, який підписано головою ліквідаційної комісії ДП ДАК Хліб України Партизанський елеватор , генеральним директором ДП ДПЗКУ та затверджено Міністерством аграрної політики України, передано цілісний майновий комплекс ДП ДАК Хліб України - Партизанський елеватор . Зазначений вище акт не містить даних щодо передачі цих об`єктів у приватну власність ДП ДПЗКУ , яке пізніше реорганізовано у ПАТ ДПЗКУ ;
- апелянтом не надано до суду доказів передачі оспорюваного нерухомого майна у приватну власність;
- перетворення ДП ДПЗКУ у ПАТ ДПЗКУ не може мати наслідком зміни правового статусу майна;
- обставини припинення або відмови держави від права власності на спірний майновий комплекс в порядку, встановленому ЦК України, а також прийняття власником рішення щодо зміни правового режиму майна, переданого до статутного капіталу Товариства, зокрема щодо спірного майнового комплексу, відсутні;
- жодних доказів, що свідчать про волевиявлення Держави на зміну форми власності майнового комплексу Партизанський елеватору з державної в іншу, а також мети передання державного майна у статутний фонд ПАТ ДПЗКУ з метою надання його Товариству у приватну власність, а не у господарське відання, чи користування апелянтом не надано;
- Кабміну України про відчуження права власності на спірне майно стало відомо лише із запиту прокуратури, що підтверджується листом КМУ від 16.03.2018 за №2897/0/2-18;
- апелянт помилково ототожнює постанову КМУ та наказ Міністерства щодо зміни організаційно-правової форми ДП ДПЗКУ на ПАТ ДПЗКУ , з рішенням власника - Держави передати державне майно у приватну власність та з рішенням власника про зміну форми власності державного майна. Спірний майновий комплекс надавався апелянту саме для здійснення статутної діяльності, а не у власність, і до завершення процедури реорганізації в установленому законодавством порядку це майно залишається об`єктом права державної власності;
- аргументи ПАТ ДПЗКУ , що про порушене право позивач міг дізнатися раніше, мають ґрунтуватись не на можливих обставинах, а на конкретних обставинах. Позиція ПАТ ДПЗКУ є позицією припущень.
07.08.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника прокурора Херсонської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 у справі № 923/575/18, в якому прокурор просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, та, зокрема, зазначив, що оспорюванні рішення та свідоцтва щодо оформлення права приватної власності за ПАТ ДПЗКУ без погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України, яке здійснювало від імені держави функції власника майна, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст.321 ЦК України, та в розумінні норми ч. 1 ст. 393 ЦК України порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України і Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягають визнанню незаконними (недійсними) та скасуванню вищевказані рішення та свідоцтва. Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у сфері державної власності.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 клопотання Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про зупинення провадження у справі № 923/575/18 задоволено; зупинено провадження у справі № 923/575/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц; зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 р. у справі № 923/575/18 з 04.11.2019; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на 14.11.2019 р. на 11:00 год.
11.11.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Філінюка І.Г. з 28.10.2019 по 22.11.2019 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів-учасників колегії Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 р. у справі № 923/575/18 прийнято до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на 04 грудня 2019 р. на 12:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 зупинено провадження у справі № 923/575/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 912/2385/18; зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 р. по справі № 923/575/18 з 07.10.2020; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на 07.10.2020 р. на 16:00 год.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 371 від 05.10.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Лавриненко Л.В. та судді Мишкіної М.А. у відпустці та з тимчасовою непрацездатністю судді Аленіна О.Ю. з 05.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/575/18.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 справу 923/575/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 р. у справі № 923/575/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.; судове засідання по справі № 923/575/18 призначено на 26 листопада 2020 року о 15:00 у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду з адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх.
25.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтоване тим, що представник ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що приймав участь у розгляді справи №923/575/18, починаючи з 23.11.2020 знаходиться на самоізоляції. Окрім того, інші представники ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зайняті у судових засіданнях по інших справах.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 відкладено розгляд справи № 923/575/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 на 12.01.2021 о 16:00.
12.01.2021 секретарем судового засідання Арустамян К.А. було складено акт про неналежне функціонування системи відеоконференцзв`язку, з якого вбачається що при розгляді 12 січня 2021 року справи №923/575/18 було виявлено несправність системи відеоконференцзв`язку EasyCon, у зв`язку з чим судове засідання не відбулось.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 відкладено розгляд справи № 923/575/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 та призначено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року на 25.02.2021 о 16:00.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 19 від 24.02.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бєляновського В.В. з 23.02.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/575/18.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021 справу № 923/575/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Філінюк І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 по справі № 923/575/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 по справі № 923/575/18 на 29 березня 2021 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 клопотання представника Кабінету Міністрів України про проведення судового засідання по справі 923/575/18 призначеного до розгляду на 29 березня 2021 о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; надано можливість представнику Кабінету Міністрів України взяти участь у судовому засіданні за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою - markantonii1991@gmail.com .
29.03.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії Поліщук Л.В. у відпустці, про що було складено довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 по справі № 923/575/18 на 26 квітня 2021 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 замінено позивача-2 у справі №923/575/18 в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд. 24, ЄДРПОУ 37471967) на його правонаступника - Міністерство розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ 37508596).
26.04.2021 у судовому засіданні прийняли участь прокурор Євтеєва Ю. Е., представник Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України - адвокат Сивоконенко Ю.С., представник Кабінету міністрів України - Бугайов В.В., представники інших учасників у справі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 про призначення розгляду справи № 923/575/18 на 26 квітня 2021 о 15:00 була отримана Партизанською селищною радою Генічеського району Херсонської області - 06.04.2021, Сокологірненською сільською радою Генічеського району Херсонської області - 08.04.2021, Міністерством аграрної політики та продовольства України - 06.04.2021.
Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 26.04.2021, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 по справі № 923/575/18, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційної скарги у даній справі у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 року у справі № 923/766/19 по справі № 923/766/19 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників по справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників учасників по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Фактичні обставини, встановлені судом
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 Про утворення Державної акціонерної компанії Хліб України утворена Державна акціонерна компанія Хліб України (надалі за текстом рішення - ДАК Хліб України , Компанія) з метою забезпечення інтересів держави та населення у процесі реформування системи закупівель і використання зерна державних ресурсів, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної, борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості.
12.11.1996 КМУ прийнято постанову № 1375, якою затверджено статут ДАК Хліб України , відповідно до п. 8 якого майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання.
Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 05.07.1997 № 1218 Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств Міністерство агропромислового комплексу України зобов`язано передати у двомісячний термін до статутного фонду ДАК Хліб України державне майно підприємств, зазначених у додатку № 3 до цієї постанови, перетворивши їх у дочірні підприємства компанії.
У переліку хлібоприймальних і зернопереробних підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК Хліб України (додаток № 3 до постанови), по Херсонській області значиться Партизанський елеватор.
Як встановлено місцевим господарським судом, і ці обставини підтверджено матеріалами справи, 11.08.2010 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно до якої ліквідовано дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" та утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Пунктом 5 цієї постанови встановлено, що статутний капітал Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.
Відповідно до Переліку дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України" (додаток до постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11.08.2010 р. № 764) шляхом ліквідації припиняється, в тому числі, Дочірнє підприємство "Партизанський елеватор" Державного підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України".
Факт передачі Державному підприємству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" м. Київ цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Партизанський елеватор" Державного підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" вартістю 28 665 622,68 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011 № 30, затвердженим Міністерством аграрної політики та продовольства України.
Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011р. внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №764 від 11.08.2010р. - перетворено Державне підприємство Державна продовольчо-зернова корпорація України у державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України . При цьому зазначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ ДПЗКУ здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011р. 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; - державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.
Цією ж постановою доручено Міністерству аграрної політики та продовольства здійснити у встановленому порядку заходи, пов`язані з перетворенням державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .
На виконання постанови Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011р. Міністерством аграрної політики та продовольства України був виданий наказ №325 від 07.07.2011р. Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України , яким реорганізовано ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України .
Статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України (п.4 Наказу №325 від 07.07.2011р.).
Відповідно до акту оцінки майна Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України від 26.09.2011р., статутний капітал Публічного акціонерного товариства станом на липень 2011 року складає 867 717 000,00 грн.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №634 від 17.11.2011р. Про деякі питання діяльності Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України :
- створено Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України шляхом перетворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України та затверджено його Статут;
- здійснено емісію акцій ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на весь розмір його статутного капіталу - 867717000грн.; випущено 8677170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100,00 грн. кожна
- створено філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України згідно з додатком.
Згідно переліку філій ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України , що створюються, який є додатком до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №634 від 17.11.2011, створено філію Партизанський елеватор.
Відповідно до пунктів 1.6, 4.3, 5.1 та 6.6 Статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.03.2017 р. № 525, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м. Київ є правонаступником всіх прав і обов`язків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Товариство володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законодавством та цим Статутом.
Статутний капітал товариства становить 867 717 000 грн. та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником.
До прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України 100 відсотків акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави.
16.02.2012 виконавчим комітетом Партизанської селищної ради, на підставі звернення ПАТ ДПЗКУ , прийнято рішення № 26 Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор , яким вирішено оформити право власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор , за адресою: селище Партизани, вулиця 50 років Жовтня, 1 Генічеського району Херсонської області за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України на праві приватної власності, зобов`язано Генічеське бюро технічної інвентаризації підготувати та видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор Партизанський елеватор Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України з послідуючою передачею селищному голові на затвердження підписом та печаткою.
На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Партизанської селищної ради оформлено свідоцтво серії САС №941332 від 20.03.2012 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор (надалі за текстом рішення - спірне нерухоме майно), що розташований за вказаною адресою.
19.04.2012 виконавчим комітетом Сокологірненської сільської ради (надалі за текстом рішення - Відповідач-2) на підставі звернення ПАТ ДПЗКУ прийнято рішення № 28, яким вирішено оформити право власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор за адресою: село Сокологірне, вулиця Пролетарська, 16, Генічеського району Херсонської області за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України на праві приватної власності, зобов`язано Генічеське бюро технічної інвентаризації підготувати та видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор Партизанський елеватор Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України з послідуючою передачею селищному голові на затвердження підписом та печаткою.
На підставі зазначеного рішення виконкомом Сокологірненської сільської ради оформлено свідоцтво серії САС № 941061 від 13.07.2012 про право приватної власності на цілісний майновий комплекс Партизанський елеватор , що розташований за вказаною адресою.
Таким чином відбулась зміна правового статусу спірного нерухомого майна з державної у приватну власність.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що вищезазначені рішення та свідоцтва підлягають визнанню незаконним та недійсними (відповідно), оскільки вони були прийняті за відсутності рішення власника про зміну правового режиму майна ПАТ ДПЗКУ з державної на приватну власність.
Шодо встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Частиною 1 ст.136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно із ч.7 ст.74 ГК України у редакції, що була чинною на час реорганізації ДП ДПЗКУ , державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.145 ГК України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.
Діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється ЗУ Про акціонерні товариства , з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами (ст.1 ЗУ Про акціонерні товариства ).
Основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України Про управління об`єктами державної власності , відповідно до статті 1 якого управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст.5 ЗУ Про управління об`єктами державної власності Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності; встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю; виконує відповідно до законів інші функції щодо об`єктів державної власності.
Згідно із ч.ч.1,2,5 ст.141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об`єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти. Види майна, що може перебувати виключно у державній власності, відчуження якого недержавним суб`єктам господарювання не допускається, а також додаткові обмеження щодо розпорядження окремими видами майна, яке належить до основних фондів державних підприємств, установ і організацій, визначаються законом.
Матеріалами справи підтверджується, що держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України на ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірні нежитлові будівлі Великолепетиського елеватора, ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України у власність не передавалися.
Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Згідно із ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.24 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно із ч.3 ст.326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
Відповідно до ст.5 ЗУ Про управління об`єктами державної власності Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 визначено, що повноваження з управління корпоративними правами ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
На момент прийняття рішення Виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 16.02.2012 р. № 26 та рішення Виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради від 19.04.2012 р. № 28 порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювався ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (надалі - Положення №7/5).
Відповідно до пунктів 1.4, 2.1 Положення №7/5 обов`язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.
Відповідно до пункту 8.1 положення №7/5 оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); фізичним особам та юридичним особам, які в разі припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що припиняється; фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, і отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об`єкт нерухомого майна або його частину на підставі документів, установлених законодавством, що підтверджують набуття у власність закріпленого за інвестором об`єкта інвестування; реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна, за умови надання рішення комісії з реабілітації про повернення цього майна; фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об`єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об`єктами складну річ; фізичним та юридичним особам у разі об`єднання двох або більше суміжних об`єктів нерухомого майна; фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки, за умови надання рішення відповідного органу; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення; б) органами приватизації: наймачам житлових приміщень, які приватизували їх відповідно до Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" та "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"; в) Державним управлінням справами: суб`єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла, на їх частку (житлові та нежитлові об`єкти).
До заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням. Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ (пункти 8.2, 8.3 Тимчасового положення).
Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011 ДП ДПЗКУ прийняло від Дочірнього підприємства ДАК Хліб України Партизанський елеватор цілісний майновий комплекс, до складу якого увійшли й спірні нежитлові будівлі та споруди.
Проте акт № 30 від 20.01.2011 не містить даних щодо передачі цих об`єктів у власність Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України . Відомостей про внесення державою як засновником в особі Кабінету міністрів України цього нерухомого майна до статутного капіталу перетвореного в подальшому у ПАТ Державного підприємства, наявні у матеріалах справи докази не містять.
Оскаржувані рішення виконавчих комітетів відповідача-1 від 16.02.2012 №26 та відповідача-2 від 19.04.2012 №28 не вказують як на підставу їх прийняття на документ, який свідчить про внесення спірних об`єктів нерухомості у статутний фонд ПАТ ДПЗКУ , що згідно з п. п. "а" п. 8.1 Тимчасового положення мало бути підставою для оформлення права власності з видачею свідоцтва виконкомом як органом місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
За змістом статей 4, 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" повноваження щодо управління об`єктами державної власності здійснює КМУ.
Отже оскільки, власником цілісного майнового комплексу Партизанський елеватор є держава в особі КМУ, то виконавчі комітети - відповідачі 1 та 2 не мали законних підстав для прийняття оспорюваних рішень №26 від 16.02.2012 та №28 від 19.04.2012 щодо оформлення права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ПАТ ДПЗКУ , тому суд першої інстанції правомірно визнав незаконним та скасував рішення виконавчих комітетів Партизанської селищної та Сокологірненської сільської ради № 26 від 16.02.2012 і № 28 від 19.04.2012.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18.
Відповідно до ч.1 ст.15, ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відновленням становища, яке існувало до порушення, в обставинах конкретного спору може вважатись і визнання недійсними свідоцтв про право власності, позаяк такі свідоцтва посвідчують право власності і невизнання їх недійсними істотно утруднює, навіть унеможливлює захист порушених прав особи, яка звернулась до суду з відповідним позовом, адже їх чинність як правовстановлювальних документів залишає відносини зацікавлених осіб у стані правової невизначеності.
Оскільки суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовну вимогу про визнання недійсним та скасування рішення Виконкому Партизанської селищної № 26 від 16.02.2012 та Сокологірненської сільської ради № 28 від 19.04.2012, то вимога про визнання незаконним та скасування свідоцтв серії САС № 941332 від 20.03.2012 та САС № 941061 від 13.07.2012 підлягає задоволенню, оскільки ці свідоцтва видано на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування, і а їх чинність як правовстановлюючих документів перешкоджає відновленню права власності держави.
Щодо вирішення заяви ПАТ ДПЗКУ про застосування строку позовної давності судом першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування ч.1 ст.261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження N 14-252цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про проведення перевірки окремих питань діяльності Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 10.08.2012 р. № 501 комісією з представників Міністерства здійснено перевірку окремих питань діяльності відповідача 3 за перше півріччя 2012 року. За результатами цієї перевірки складено довідку від 17.09.2012 р. № 24/321
Під час перевірки встановлено, що станом на 20.08.2012 тридцять дві філії ПАТ ДПЗКУ , в тому числі Партизанський елеватор, веде роботу в установленому законодавством порядку з виготовлення технічних паспортів на нерухоме майно з метою подальшого отримання свідоцтва про право власності.
Колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація про те, що право власності ПАТ ДПЗКУ вже оформлено на майно, яке знаходиться у власності держави, або існує рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності із видачею свідоцтв, зокрема, на майновий комплекс - Партизанський елеватор у довідці №24/321 від 17.09.2012 відсутня. Свідоцтва про право власності до перевірки не надані.
На виконання доручення Першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України від 26.03.2012 р. № 11-3/95 щодо надання інформації про об`єкти нерухомого майна для формування і ведення Єдиного реєстру об`єктів державної власності Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" листом від 28.03.2012 № 130-2-802/2-15/2032 повідомило Міністерство аграрної політики та продовольства України про те, що з метою проведення сертифікації зернових складів та реєстрації права власності на майно, отримане товариством в якості внеску до свого статутного капіталу, товариство вже одержало свідоцтва про право приватної власності на низку об`єктів нерухомого майна, зокрема, свідоцтво від 20.03.2012 № САС 941332 (філія "Партизанський елеватор").
На підтвердження надсилання Міністерству аграрної політики та продовольства України листа від 28.03.2012 № 130-2-802/2-15/2032 Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до суду надано копію Журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 130-1-10 за період з 15.03.2012 по 20.04.2012.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про обізнаність Мінагрополітики про порушення вимог законодавства, що мали місце у результаті оформлення права власності на спірне майно за ПАТ "ДПЗКУ" з 01.04.2012 - з дати отримання листа ПАТ "ДПЗКУ" №130-2-802/2-15/2032.
Водночас, колегія суддів, дійшла до висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обізнаності КМУ про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне нерухоме майно внаслідок прийняття виконавчих комітетів Партизанської селищної ради № 26 від 16.02.2012 та Сокологірненської сільської ради № 28 від 19.04.2012, до звернення з листом від 02.03.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 01.10.2020 по справі №912/672/18.
Державною аудиторською службою України проводились ревізії фінансово-господарської діяльності Міністерства, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності одержувачів бюджетних коштів за 2010-2012 роки та перший квартал 2013 року, результати яких відображені в Аналітично-статистичному збірнику за результатами діяльності Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів за січень-вересень місяці 2013 року.
Відповідно до підрозділу 2.1 розділу ІІ Аналітично-статистичного збірника за результатами діяльності Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів за січень-вересень місяці 2013 року ПАТ ДПЗКУ узаконено право приватної власності на майно, передане до його статутного капіталу, на суму близько 500 000 000 грн або 57% від його загального розміру, тобто будь-яких перешкод для відчуження переоформленого у такий спосіб майна наразі не існує.
Згідно з листом Державної аудиторської служби України № 07-14/115 від 21.02.2018р. Аналітично-статистичний збірник за результатами діяльності Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів за січень-вересень місяці 2013 року в порядку інформування був надісланий до Кабінету Міністрів України листом №02-12/1314 від 31.10.2013р., до Міністерства зазначений збірник не надсилався.
Докази отримання Кабміном України вищезазначеного листа в матеріалах справи відсутні.
На виконання доручення Прем`єр - міністра України від 10.04.2014 № 13021/0/1-14, відповідно до Порядку проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2006 р. № 886, Державною фінансовою інспекцією України проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності (фінансово-майновий стан, залишки товарно-матеріальних цінностей) ПАТ ДПЗКУ , за результатами якої складено загальну довідку від 21.07.2014 р. № 07-21/74.
Зазначена довідка отримана Кабінетом Міністрів України 22.07.2014, а Міністерством аграрної політики та продовольства України - 30.07.2014 р., що підтверджується штампами реєстрації вхідної кореспонденції.
Проаналізувавши зміст цієї довідки, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що вона не містить інформації, яка б дозволила встановити факт протиправного набуття ПАТ ДПЗКУ права приватної власності на майновий комплекс Партизанський елеватор , та інформації про рішення Виконкому Партизанської селищної № 26 від 16.02.2012 та Сокологірненської сільської ради № 28 від 19.04.2012, які оскаржуються.
Колегією суддів не приймаються до уваги аргументи ПАТ ДПЗКУ щодо порушення (спливу) строків позовної давності у справі та щодо обізнаності (можливості такої обізнаності) позивачів про прийняття оспорюваних рішень з моменту їх оприлюднення, а про видані свідоцтва - з моменту державної реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ ДПЗКУ , виходячи із наступного.
Право приватної власності на спірні приміщення було зареєстровано 20.03.2012 та 13.07.2012, відповідно до свідоцтв про право приватної власності серії САС №941332 та САС №941061, які були видані на виконання оспорюваних рішень виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 16.02.2012 № 26 та виконавчого комітету Сокологірненської сільської ради від 19.04.2012 № 28, відповідно до змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На офіційному сайті Партизанської селищної ради та Сокологірненської сільської ради вказані рішення його виконавчого комітету не оприлюднені.
Доказів направлення на адресу позивачів спірних рішень про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна матеріали справи не містять.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно став відкритим лише з 06.10.2015 на підставі постанови КМУ № 786 від 30.09.2015.
Відповідно до Закону України Про Кабінет Міністрів України , Регламенту КМУ, затвердженому постановою КМУ № 950 від 18.07.2007, у редакції постанови № 1156 від 09.11.2011, до повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено здійснення моніторингу державних реєстрів прав або офіційних сайтів органів місцевого самоврядування.
Посилання апелянта на те, що, оскільки рішення виконавчих комітетів - відповідачів 1 та 2 є публічною, загальнодоступною інформацією, яка підлягає обов`язковому оприлюдненню, інформацію про прийняття оспорюваних рішень можна було отримати раніше, не приймається колегіє суддів до уваги з огляду на наступне.
Такі висновки не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до публічної інформації відповідно до якої цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій. У розумінні статті 12 даного Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, зокрема, запитувачами інформації є фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.
Крім того, відповідачем-3 не доведено оприлюднення оспорюваних рішень та наявність у них ознак публічної загальнодоступної інформації зважаючи на те, що в розумінні ч. 1 ст. 21 ЦК України вони є актами індивідуальної дії, спрямованими на регулювання прав і обов`язків конкретного суб`єкта господарювання - ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України .
Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийняття незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.
Кабінету Міністрів України про відчуження права власності на спірне майно стало відомо лише із запиту прокуратури від 02.03.2021, що підтверджується листом КМУ від 16.03.2018 за № 2877/0/2-18.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, відповідно до якої якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020р. у справі №911/2191/16.
У позовній заяві було вказано, що прокуратурі Херсонської області стало відомо про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у березні 2018 року. Вказане підтверджується тим, що вже 02 березня 2018 року прокурор направляв відповідні листи із запитами на адресу Кабінету Міністрів України та Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що строк позовної давності для прокурора слід обраховувати починаючи з 01.03.2018.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності у справі не сплинув, а клопотання заступника прокурора Херсонської області та позивачів про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності необхідно залишити без розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність звернення до суду з відповідним позовом заступника прокурора Херсонської області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі: порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Згідно із ч.ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р., зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Звернувшись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив неправомірне вибуття майна із власності держави, а господарський суд першої інстанції встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказані Кабінет Міністрів України і Міністерство аграрної політики та продовольства України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі "Менчинська проти Росії" № 42454/02,15.01.2009 року.
Принцип рівності процесуальних можливостей сторін в судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує "справедливого балансу між сторонами в справі", при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.
Прокурор, присутній в судовому процесі, по суті виступає або "союзником", або "противником" сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої сторони. А це може викликати "відчуття нерівності" у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції (див. справа "F.W. проти Франції" рішення від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права; перелік та зміст рішень а.с.35, Рада Європи 2011).
Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі "Бацаніна проти Росії" в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність, або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" № 8927/02 від 26 травня 2009 року).
У даному випадку пасивна поведінка державних органів, які мають відповідні повноваження для захисту інтересів держави, і, які ухилились від вчинення відповідних дій, стала підставою для допуску прокурора до участі у справі, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою захисту інтересів держави.
Заперечення скаржника щодо права прокурора на звернення з даним позовом колегія відхиляє з огляду на те, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою свого звернення в інтересах держави в особі компетентних органів зазначив про неправомірне вибуття майна із власності держави, довів, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, а також правильно визначив Кабінет Міністрів України і Міністерство аграрної політики та промисловості України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, прокурором дотримано процедуру, передбачену нормами ст. 23 ЗУ Про прокуратуру щодо з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору до звернення до суду шляхом направлення запитів Міністерству аграрної політики та продовольства України 02.03.2018 та Кабінету Міністрів України від 02.03.2018.
У відповідь на вищезазначені звернення позивачі повідомили прокуратуру про те, що ними не вживались заходи щодо повернення цілісних майнових комплексів до державної власності.
У контексті наведеного колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, відповідно до якої невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У даній справі прокурор повідомив листами від 02.03.2018 Кабінет Міністрів України і Міністерство аграрної політики та промисловості України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, про порушення інтересів держави відповідачами, а у подальшому звернувся самостійно з позовом в інтересах держави в особі зазначених органів.
Доводи відповідача стосовно того, що до статутного капіталу ПАТ ДПЗКУ було передано саме нерухоме майно, а не майнові права, колегія суддів відхиляє, оскільки спірне майно надавалося ПАТ ДПЗКУ для здійснення статутної діяльності, а не у власність, і до виключення з переліку майна, що не підлягає приватизації, чи зміни його правового статусу як державного майна іншим законним шляхом, не може вибути з державної власності правомірно.
Колегія суддів констатує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірне майно було передано ПАТ ДПЗКУ у приватну власність при перетворенні державного підприємства у ПАТ, не вказують на це ані положення статуту ПАТ, ані наявні докази передачі майна ДП. Натомість, відповідно до постанови Кабміну України №593 від 06.06.2011р. та наказу №325 від 07.07.2011р. Мінагрополітики при перетворенні ДП ДПЗКУ у державне ПАТ ДПЗКУ та подальшій реорганізації у ПАТ ДПЗКУ , статутний капітал ПАТ ДПЗКУ був сформований на базі майна ДП ДПЗКУ , а не шляхом передачі відповідачу об`єктів нерухомого майна у статутний фонд у власність.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , статтею 11 частиною 4 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Висновки апеляційного господарського суду:
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 23.04.2019 по справі №923/575/18 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2021.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя І.Г. Філінюк
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.04.2021 |
Оприлюднено | 29.04.2021 |
Номер документу | 96625846 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Богатир К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні