Постанова

від 01.03.2021 по справі 920/518/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р. Справа№ 920/518/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 01.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Садівської сільської ради Сумського району Сумської області

на рішення

Господарського суду Сумської області

від 05.06.2019 (повне рішення складено 12.06.2019)

у справі № 920/518/19 (суддя Спиридонова Н.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Борман Оксани Григорівни

до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області

про визнання незаконним, нечинним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Фізична особа-підприємець Борман Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Низівської селищної ради Сумської області про визнання незаконним (нечинним) та скасування рішення відповідача - Низівської селищної (сільської) ради від 20.03.2019 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" кадастровий номер 5924755500:05:001:0002 площею 0,7578 га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Цукровиків, б/н.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення спрямовано на створення перешкод позивачу в реалізації його права на викуп земельної ділянки під належним позивачеві на праві приватної власності об`єктами нежитлової нерухомості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Сумської області вiд 05.06.2019 у справі № 920/518/19 у задоволенні клопотання представника відповідача - Низівської селищної (сільської) ради Сумського району Сумської області про відкладення розгляду справи та поновлення строку на подання відзиву відмовлено.

Позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним (нечинним) та скасовано рішення Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 20.03.2019 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" кадастровий номер 5924755500:05:001:0002 площею 0,7578 га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Цукровиків, б/н.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на підставі відповідного правочину (договору купівлі-продажу) правомірно набув право власності на об`єктами нежитлової нерухомості - майнового комплексу гаражу. При цьому, чинним законодавством України передбачено лише варіанти поділу земельних ділянок приватної власності за нотаріально посвідченими заявами власників цих земельних ділянок, або земельних ділянок, переданих в оренду та підставі зареєстрованого речового права оренди, за заявами орендарів та/або осіб, які придбали у власність частину нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці. Отже, рішення відповідача щодо поділу земельної ділянки, на якій розташовано належне на праві власності позивачу майно, порушує право позивача приватної власності, зокрема, щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи.

В обґрунтування вимог скарги відповідач скаржник зазначає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Апелянт також стверджує, що оскаржуване рішення селищної ради від 20.03.2019, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки на дві земельні ділянки площами 0,62788 га та 0,13 га, було прийнято з тією метою, щоб земельну ділянку площею 0,13 га, на якій розміщені нежитлові будівлі (на площі близько 0,0964 га) з урахуванням площі, необхідної для їх обслуговування, передати громадянину Борману О.М. як власнику цього майна.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції, які вчинялись під час розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 26.10.2020, зокрема, здійснено заміну померлого ФОП Бормана Олександра Миколайовича його правонаступником ФОП Борман Оксаною Григорівною, яка є спадкоємцем.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 26.10.2020, зокрема, клопотання позивача задоволено, замінено Низівську селищну (сільську) раду Сумського району Сумської області її правонаступником Садівською сільською радою Сумського району Сумської області.

Явка представників у судове засідання

Представники сторін в судове засідання 01.03.2021 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

22.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 11.11.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Сумське автотранспортне підприємство - 15955" (ідентифікаційний код 05495934), яке реорганізовано у 2011 році в Публічне акціонерне товариство "Сумське автотранспортне підприємство - 15955" (ідентифікаційний код 05495934), а у 2015 році - у Товариство з додатковою відповідальністю "Сумське автотранспортне підприємство-15955" (ідентифікаційний код 05495934) та Низівською селищною радою укладено договір оренди землі (надалі - договір), за умовами якого орендарем прийнято в оренду земельну ділянку загальною площею 0,7578 га в тому числі під будівлями - 0,0964 га та під двором 0,6614 га (кадастровий номер: 5924755500:05:001:0002), яка знаходиться на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області за адресою: Сумська область, Сумський район, селище Низи, вул. Цукровиків.

Договір зареєстровано у Сумському районному реєстраційному відділі районної філії ДП "Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.12.2008 за № 040861306112.

15.10.1998 між орендодавцем та орендарем підписано акт про встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, яка знаходиться на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області за адресою: Сумська область, Сумський район, селище Низи, вул. Цукровиків.

За актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду орендарю передано орендодавцем вищезгадану земельну ділянку площею 0,7578 га (кадастровий номер5924755500:05:001:0002) із земель державної власності на території Низівської селищної ради Сумського району Сумської області за адресою: Сумська область, Сумський район, селище Низи, вул. Цукровиків.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.12.2017 придбав в приватну власність у Товариства з додатковою відповідальністю "Сумське автотранспортне підприємство - 15955" нежитлові приміщення: літери А-І, А'-І - будівля диспетчерської з прибудовою, площею 44,6 кв. м., літера Ж - будівля автогаража площею 567,2 кв. м., літера З - будівля авто гаража площею 193,8 кв. м., літера И - кузня площею 68,5 кв. м., літера Л - водогрійка площею 27,5 кв. м., які розташовані за адресою: Сумська область, Сумський район, Низівська селищна рада, селище Низи, вулиця Цукровиків, б/н, що розташовані на земельній ділянці Низівської селищної ради площею 0,7578 га, кадастровий номер земельної ділянки 2924755500:05:001:0002, що знаходилась в оренді у ТДВ "Сумське АТП - 15955".

Зазначені нежитлові приміщення придбані позивачем з метою збереження сільськогосподарської та автомобільної техніки, її ремонту та обслуговування при підготовці до сезонних польових робіт.

З наведеного вище слідує, що придбане позивачем нерухоме майно виробничого призначення виходячи з його цільового призначення та цільового призначення земельної ділянки є майновим комплексом - гаражем.

Після того, як позивач придбав зазначене нерухоме майно, між попереднім власником, як орендарем земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки: 5924755500:05:001:0002) та Низівською селищною радою, як орендодавцем, виник судовий спір щодо розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.04.2018 у справі № 920/68/18 позов ТДВ "Сумське АТП - 15955" задоволено та розрізано договір оренди від 11.11.2008, і після того, як рішення господарського суду набрало законної сили та було виконано, про що свідчить зміст Інформації з Державного реєстру, номер інформаційної довідки 11343971 від 18.07.2018, позивач вирішив скористатись своїм правом на викуп земельної ділянки, що знаходиться під зазначеними вище об`єктами нерухомості, не звертаючись попередньо до Низівської селищної ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, так - як це не є обов`язковою передумовою відповідно до положень статті 128 Земельного кодексу України.

14.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою (клопотанням), в якому просив відповідача надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою викупу.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 128 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації.

Згідно частини третьої статті 128 Земельного кодексу України, орган державної влади, Рада Міністрів автономної республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд).

В даному випадку проект землевідводу земельної ділянки, яку бажав викупити позивач є, так - як до цього земельна ділянка перебувала в оренді у попереднього власника об`єктів нерухомого майна, і їй було присвоєно кадастровий номер, а тому, відповідач повинен був або надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки, або мотивовано відмовити в цьому.

Але відповідач не розглянув вищезазначеної зави (клопотання) позивача у встановленому законодавством порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до Господарського суду Сумської області про визнання незаконною бездіяльності Ради та зобов`язання розглянути заяву Бормана О.М. на пленарному засіданні, на підставі якого судом відкрито провадження у справі № 920/591/18. Під час підготовчого провадження у справі № 920/591/18 Низівська селищна рада розглянула це питання і прийняла 19.09.2018 рішення про відмову у наданні дозволу на проведення оцінки земельної ділянки з метою викупу.

Позивач не погодившись з цим рішенням та скориставшись своїм процесуальним правом змінити предмет позову, змінив предмет позову у справі № 920/591/18, і просив суд визнати незаконним (нечинним) та скасувати рішення Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 19 вересня 2018 року "Про звернення громадянина Бормана О.М. ", яким відмовлено Борману О.М. у наданні дозволу на розробку проекту землевідведення для зміни цільового статусу надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки Низівської селищної ради Сумського району Сумської області по вул. Цукровиків, б/н для її купівлі (кадастровий номер: 5924755500:05:001:0002) та зобов`язати Низівську селищну раду Сумського району Сумської області надати Борману Олександру Миколайовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,7578 га, у тому числі під будівлями 0,0964 га, під двором 0,6614 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5924755500:05:001:0002, цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, адреса земельної ділянки: Сумська область, Сумський район, селище Низи, вул. Цукровиків , б/н протягом 30-ти днів розглянути заяву (клопотання) Бормана О.М. від 14.06.2018 на черговій сесії Ради.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.11.2018 у справі № 920/591/18 ухвалено: позов задовольнити частково; визнати незаконним (нечинним) та скасувати рішення Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 19.09.2018, яким відмовлено ФОП Борману О.М. у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки Низівської селищної ради Сумського району Сумської області по вул. Цукровиків, б/н, для її купівлі (кадастровий номер: 5924755500:05:001:0002); зобов`язати Низівську селищну раду Сумського району Сумської області протягом 30-ти днів розглянути заяву (клопотання) ФОП Бормана Олександра Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 14.06.2018 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,7578 га, у тому числі під будівлями 0,0964 га, під двором 0,6614 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5924755500:05:001:0002, цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, адреса земельної ділянки: Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Цукровиків, б/н , на черговій сесії Ради; в іншому - відмовити; стягнути з Низівської селищної ради Сумського району Сумської області (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Шлях, 19; код ЄДРПОУ 04390127) на користь фізичної особи-підприємця Бормана Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) 1762,00 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач - Низівська селищна рада подала апеляційну скаргу і постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення місцевого господарського суду було скасовано, а провадження у справі закрито за відсутності предмету спору по первісним позовним вимогам. Суд апеляційної інстанції порахував, що позивачем було змінено і підстави, і предмет позову, що не передбачено законом.

Отримавши повний текст постанови від 18.03.2019 у справі № 920/591/18, Фізична особа-підприємець Борман О.М. звернувся з новим позовом до Господарського суду Сумської області про визнання незаконним та скасування рішення Низівської селищної ради Сумського району Сумської області від 19 вересня 2018 року "Про звернення громадянина Бормана О.М. ".

Ухвалою суду від 29.05.2019 у справі № 920/336/19 постановлено провадження у справі № 920/336/19 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

06.05.2019 позивачу стало відомо із сайту Низівської селищної ради, що вже 20.03.2019 Низівською селищною радою було прийнято рішення "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності", відповідно до пункту 1 якого надано дозвіл Низівській селищній раді Сумського району Сумської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, площею 0,7578 га кадастровим номером 5924755500:05:001:0002 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Цукровиків, на дві земельні ділянки площами 0,62788 га та 0,13 га.

Пунктом 3 цього рішення вирішено звернутися до правоохоронних органів з питанням звільнення земельної ділянки селищної ради від техніки та транспорту, що належить позивачу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що зазначене вище рішення спрямовано на створення перешкод позивачу в реалізації ним законного права на викуп земельної ділянки під належними йому на праві приватної важності об`єктами нежитлової нерухомості - майнового комплексу гаражу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324, главою 27 Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.

Згідно з приписами частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення, у зв`язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються як нормами Земельного кодексу України, так і нормами Цивільного кодексу України, при цьому норми Земельного кодексу України у відповідних правовідносинах є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Відповідно до положень частини другої статті 120 Земельного кодексу України, частини другої статті 377 Цивільного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, земельне та цивільне законодавство передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах, зокрема стаття 120 Земельного Кодексу України і статті 377 Цивільного кодексу України.

З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 924/1152/17.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З наведених позивачем обставин та правових норм вбачається, що позивач на підставі відповідного правочину (договору купівлі-продажу), правомірно набув право власності на об`єктами нежитлової нерухомості - майнового комплексу гаражу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, з наведеного випливає, що рішення відповідача щодо поділу земельної ділянки, на якій розташовано належне на праві власності позивачу майно, порушує право позивача приватної власності, зокрема, щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд.

Чинним законодавством України передбачено лише варіанти поділу земельних ділянок приватної власності за нотаріально посвідченими заявами власників цих земельних ділянок, або земельних ділянок, переданих в оренду та підставі зареєстрованого речового права оренди, за заявами орендарів та/або осіб, які придбали у власність частину нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Зазначені питання врегульовані зокрема статтями 9, 791, 93, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, статтею 191 Цивільного кодексу України, статтями 49, 50, 51, 53, 56 Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до статті 51 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб розробляються в межах кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту та за межами населеного пункту з метою формування земельних ділянок, на яких передбачається будівництво чи реконструкція об`єктів нерухомого майна. Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; г) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; є) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

В даному випадку оспорюване позивачем рішення відповідача про поділ земельної ділянки комунальної власності прийнято останнім і не у результаті дій селищної ради щодо впорядкування території для містобудівних потреб, і не на підставі звернення орендарів земельної ділянки та/або співвласників нерухомого майна, тобто у спосіб, що не передбачений законом, що є порушенням приписів частини другої статті 19 Конституції України.

Позивач є фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки, так як на ній розташовано нерухоме майно господарського призначення (майновий комплекс гаражу) яке належить позивачеві на праві приватної власності, та є платником земельного податку, як землекористувач, тому оскаржуване рішення Низівської селищної ради порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 Господарського процесуального кодексу України, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України, Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним (нечинним) та скасувати рішення відповідача від 20.03.2019 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" кадастровий номер 5924755500:05:001:0002 площею 0,7578 га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Цукровиків, б/н.

Аналіз змісту та підстав поданого позивачем позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо прийняття відповідачем рішення стосовно поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5924755500:05:001:0002 площею 0,7578 га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Цукровиків, б/н і на якій розташовано майно, що належить позивачеві на праві приватної власності.

Відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України.

За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Враховуючи те, що незалежно від того, що станом на момент розгляду справи позивачем не оформлено документально землекористування вищезазначеною земельною ділянкою, проте він є фактичним землекористувачем даної земельної ділянки, оскільки на даній земельній ділянці розташовано нерухоме майно належне позивачеві на праві приватної власності, та позивач є платником земельного податку, оскаржуване рішення відповідача порушує цивільні права та інтереси позивача - фізичної особи-підприємця Бормана О.М.

Ознак фіктивності підприємницької діяльності позивача немає, що підтверджується копією податкової декларації платника єдиного податку з обсягом виручки 4875419,64 грн. та копіями технічних паспортів транспортних засобів - зернозбиральних комбайнів. Доказів зворотного матеріали даної справи не містять.

Отже, в даному випадку між сторонами наявний спір, що прямо пов`язаний та виникає із господарської діяльності позивача та реалізації повноважень органу місцевого самоврядування.

Як зазначає позивач, джерелом викупу земельної ділянки під об`єктами нежитлової нерухомості є задекларовані доходи позивача - фізичної особи-підприємця Бормана О.М.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог щодо визнання незаконним (нечинним) та скасування рішення Низівської селищної (сільської) ради Сумського району Сумської області (вул. Шлях, буд. 19, с. Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, ідентифікаційний код 04390127) від 20.03.2019 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" кадастровий номер 5924755500:05:001:0002 площею 0,7578 га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Цукровиків, б/н, як таке що прийнято з порушенням вимог діючого законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.05.2019 відкрито провадження у справі № 920/518/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.06.2019.

05.06.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та поновлення строку на подання відзиву б/н, б/д (вх. № від 1680к від 05.06.2019), в якому представник відповідача зазначає, що у зв`язку з відсутністю у відповідача штатного юриста, ним не було своєчасно подано відзив на позовну заяву. Низівською селищною радою 04.06.2019 укладено договір з адвокатом про надання юридичних послуг на ведення даної справи в Господарському суді Сумської області, і у зв`язку з участю представника відповідача - адвоката Кузченко Т.М в іншому судовому засіданні в режимі відеоконференції, вона просила суд відкласти розгляд даної справи та поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними .

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду даної справи та поновлення строку на подання відзиву, відмовив у його задоволенні, оскільки відповідачем не мотивовано та не підтверджено неможливість забезпечення участі в судовому засіданні 05.06.2019 будь-якого іншого представника відповідача. Таким чином, представником відповідача не підтверджено поважність причин неможливості з`явитись в судове засідання 05.06.2019 у даній справі, або забезпечити явку іншого представника відповідача.

Колегія суддів в свою чергу зазначає, що учасник справи в силу норм статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний сприяти суду в своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За приписами частин першої, другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно частин другої, п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Суддя розглядає справу в порядку спрощеного позовного без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов та не направлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області вiд 05.06.2019 у справі № 920/518/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Садівської сільської ради Сумського району Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області вiд 05.06.2019 у справі № 920/518/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області вiд 05.06.2019 у справі № 920/518/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 920/518/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, передбаченому статтями. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено: 27.04.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

І.М. Скрипка