Постанова

від 29.04.2021 по справі 904/4572/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4572/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 , ухвалене суддею Панна С.П., повний текст якого складений 07.12.2020, у справі №904/4572/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 11148,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у розмірі 11148 грн. 72 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов"язань за договором №ПР/М-14-2/12-14757/ НЮдч від 02.06.2014 щодо своєчасного забирання вагонів на свою під"їзну колію зі станції призначення Інгулець, що також є порушенням вимог статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць, п.33 Правил видачі вагонів, наслідком чого стало нарахування плати за користування вагонами на підставі ст.119 Статуту залізниць у розмірі 50 відсотків плати за користування вагонами залізниці, яка відповідачем досі не сплачена.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/4572/20 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 11148,72 грн та витрати по сплаті судового збору при поданні позовної заяви в сумі 2102,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення 5853,84 грн, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез"ясування обставин справи, зокрема щодо наявності вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення, просить рішення суду від 26.11.2020 скасувати в частині стягнення 5853,84 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що:

- обґрунтовуючи затримання вагонів на станції призначення Інгулець, з причин, що залежать від ПрАТ "ІНГЗК", позивач послався на акти загальної форми №№ 1258, 1437, 1441, 1458, 1459, 1461, 1465, 1466, 1469, 1473, 1476, 1482, 1483, 1489, 1530, 1535, 1538, які підписані відповідачем із застереженнями, відповідно до яких, в порушення умов п. 5 Договору № ПР/М-14-2/12-1757/НЮдч від 02.06.2014 про експлуатацію залізничної під`їзної колії публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", укладеного між позивачем та відповідачем, вагони, що прибували на адресу ПрАТ "ІНГЗК", здавались позивачем на під`їзну колію відповідача через проміжок часу, що складає менше ніж півтори години; крім того, на час затримки вагонів на станції Інгулець за вказаними актами відповідачем були пред`явлені станції до перевезення вагони, які не забирались станцією.

Таким чином, затримка вагонів, які відображені в Актах загальної форми ГУ-23 №№966, 970, 973, 996, 998, 1003, 1006, 1007, 1008, 1012, 1013, 1015, 1030, 1035, 1038, 1057, 1061, 1063, 1066, 1088, 1089, 1090 ,1091, 1094, 1098 на станції Інгулець відбувалась не з причин, що залежать від Відповідача, а з причин, що залежать від позивача.

Також Скаржник зазначає, що з наданих Позивачем актів загальної форми ГУ-23, перелік яких наведений вище, вбачається, що всі вони були складені на час закінчення затримки вагонів. Актів, які б свідчили про початок затримки вагонів Позивачем не надано. Враховуючи викладене, ПрАТ "ІНГЗК" вважає, що позивачем не надано належних доказів щодо вини Відповідача в затримці вагонів та щодо часу затримки спірних вагонів на станції Інгулець.

Скаржник звертає увагу на те, що Позивачем, в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не було зазначено докази, що підтверджують вказані в позові обставини, а саме не було зазначено, чим підтверджується факт прийняття вагонів до перевезення на адресу ПрАТ "ІНГЗК"; чим підтверджується факт наявності вантажу на коліях станції призначення; факт повідомлення одержувача про прибуття вантажу та факт несвоєчасного забирання вантажу з колій станції одержувачем; факт вручення повідомлення про затримку вагонів; факт відмови від сплати нарахованої суми.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відзив на апеляційну скаргу не надало, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористалось. Про надання часу для подання відзиву на апеляційну скаргу повідомлено ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2021, яку у зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, надіслано йому на електронну адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі - uz@uz.gov.ua .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2021 (суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав не подання доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (3153,00 грн), з наданням апелянту строку на усунення недоліків скарги.

Вказану ухвалу отримано апелянтом 24.02.2021, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним у справі, отже, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 09.03.2021 (включно).

03.03.2021 від скаржника до суду надійшло клопотання про усунення недоліків скарги (подано до відділення поштового зв"язку 01.03.2021) з долученим до нього платіжним дорученням № 4500003957 від 20.01.2021 про сплату 3153,00 грн належного до сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2021 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В.) скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/4572/20; зупинено дію рішення суду на час апеляційного розгляду справи; з урахуванням суми спору вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

02.06.2014 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір № ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2.

Під»їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Межею під»їзної колії є знаки "Межа під»їзної колії", які встановлено на продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу "Н-І", на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу "Н-ІІ".

Розгорнута довжина під`їзної колії складає 59800 погонних метрів (п. 2 договору).

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії (п. 4 договору).

Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється:

- порожні під навантаження концентрату залізорудного - через інтервал часу 1,5 години;

- інші - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець за телефоном прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред»явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2.

Згідно з п. 6 договору вагони для під»їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Всі вагони здаються на під`їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (п. 7 договору).

Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до відправлення з під`їзної колії прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" повідомляє за телефоном прийомоздавальника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з подальшим наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 10 договору).

За умовами п. 11 договору для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 12,0 год.

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).

Відповідно до п. 14 договору, з урахуванням додаткової угоди № 4 від 01.09.2017, власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифного керівництва № 1);

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".

У п. 19 договору сторони погодили, що договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами.

У зв»язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту та утворенням у встановленому законом порядку і реєстрацією Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" сторони уклали додаткову угоду № 3 від 15.12.2015 до договору, відповідно до якої надалі сторонами договору стали Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат". Крім того, викладено назву договору в такій редакції: "договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

У додатковій угоді №4 від 01.09.2017, якою внесені зміни у п.14 договору, назва підприємства відповідача змінена з абулічного акціонерного товариства "Інгулецький ГЗК" на приватне акціонерне товариство "Інгулецький ГЗК".

05.04.2019 сторони підписали додаткову угоду №5, якою внесли зміни до преамбули договору та далі за текстом договору, через перейменування позивача із Публічного акціонерного товариства на Акціонерне товариство.

30.05.2019 сторони підписали додаткову угоду №5а до договору, якою внесли зміни до п. 19, визначено строк дії договору з 25.06.2014 по 31.12.2019 включно.

10.12.2019 сторони підписали додаткову угоду №6 до договору, якою внесли зміни до п. 19 цього договору та погодили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 25.06.2014 по 31.03.2020 включно.

Згідно матеріалів справи, у березні 2020 року за залізничними накладними у кількості 508 штук, які наявні в матеріалах справи, на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залізницею прийняті до перевезення порожні власні вагони (а.с.94-249 т.1, а.с. 1-245 т.2, а.с. 1-170 т.3).

Згідно із зазначеними накладними станція та залізниця призначення - Інгулець Придніпровської залізниці.

У березні 2020 на станцію Інгулець Придніпровської залізниці на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК» прибули потяги: № 2178 у складі 51 порожніх власних вагонів, № 2528 у складі 48 порожніх власних вагонів, № 1288 у складі 52 порожніх власних вагонів, № 2508 у складі 52 порожніх власних вагонів, № 2726 у складі 56 порожніх власних вагонів, № 2574 у складі 52 порожніх власних вагонів, № 2512 у складі 62 порожнього власного вагону, № 2016 у складі 57 порожніх власних вагонів, № 2538 у складі 45 порожніх власних вагонів, № 1462 у складі 43 порожніх власних вагонів, № 2112 у складі 50 порожніх власних вагонів, № 2128 у складі 53 порожніх власних вагонів, № 2710 у складі 52 порожніх власних вагонів, № 9302 у складі 50 порожніх власних вагонів, № 2724 у складі 43 порожніх власних вагонів, № 2606 у складі 55 порожніх власних вагонів, № 1779 у складі 40 порожніх власних вагонів, № 2572 у складі 51 порожніх власних вагонів, № 2904 у складі 50 порожніх власних вагонів, № 3004 у складі 54 порожніх власних вагонів, № 2180 у складі 42 порожніх власних вагонів, № 2502 у складі 58 порожніх власних вагонів, № 1464 у складі 62 порожніх власних вагонів, № 2704 у складі 50 порожніх власних вагонів.

Залізницею повідомлено відповідача про надходження на його адресу порожніх власних вагонів та їх готовність для подавання на під`їзну колію. Про передачу повідомлень зроблено відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (т. 3, а.с. 171-206).

Вагони, що прибули на адресу ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", своєчасно Комбінатом не забиралися на під"їзну колію, внаслідок чого були складені акти загальної форми ГУ-23 №№966, 970 від 06.03.2020; 973 від 07.03.2020; 996, 998, 1003, 1006, 1007, 1008, 1012, 1013, 1015 від 08.03.2020; 1030, 1035, 1038, 1057 від 10.03.2020; 1061, 1063, 1066, 1088, 1089, 1090 від 11.03.2020; 1091, 1094, 1098 від 12.03.2020.(а.с.69-93 т.1).

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нарахована плата за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№07039313, 07039315, 08039322, 08039325, 09039328, 09039330, 09039331, 09039333, 11039347, 11039355, 12039359, 13039361, 13039362, 15039385, 15039386, 18039413, 21039434 (а.с. 40-68 т.1) на загальну суму 11148,72 грн.

Вказані вище акти загальної форми ГУ-23 та відомості плати за користування вагонами працівниками ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" підписані із запереченнями, з посиланням на відсутність можливості приймання вагонів у зв`язку з відсутністю вільних колій так як на під`їзній колії простоюють інші вагони, що сталося у зв`язку з неприйняттям залізницею інших вагонів від Відповідача.

Відповідач нараховану плату за користування спірними вагонами у розмірі 11 148,72 грн. не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами вини відповідача у зайнятості колій на станції призначення Інгулець, в зв`язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під`їзну колію, зокрема: актами загальної форми ГУ-23, складеними станцією призначення Інгулець Придніпровської залізниці, повідомленнями про прибуття вагонів, переданими відповідачу, зареєстрованими в Книзі повідомлень форми ГУ-2, складеними станцією Інгулець, відомостями про нарахування плати за користування вагонами форми ГУ-46, за якими нарахована плата за користування вагонами. При цьому відсутність своєї вини, за якою відповідач звільняється від відповідальності за нормами ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

При розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020р. у справі № 908/1795/19.

Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.

Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з ч. 2 ст. 908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Положеннями статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця зобов`язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Відповідно до ст. 46, 47 Статуту залізниць України, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов`язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії (ст. 64 Статуту).

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від у справі № 904/7360/17.

Згідно п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно п. 6, 7 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери .

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

За приписами п. 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з п. 14 Правил розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

Пунктом 15 Правил передбачено, що за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги» , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.03.2019 за № 320/33291, до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.

Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

За статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що після прибуття вагонів на станцію призначення Інгулець Придніпровської залізниці позивач своєчасно, відповідно до пункту 5 договору, повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (т. 3, а.с. 171-206).

Факт скупчення вагонів на станції призначення Інгулець доведений позивачем актами загальної форми ГУ-23: №№966, 970 від 06.03.2020; 973 від 07.03.2020; 996, 998, 1003, 1006, 1007, 1008, 1012, 1013, 1015 від 08.03.2020; 1030, 1035, 1038, 1057 від 10.03.2020; 1061, 1063, 1066, 1088, 1089, 1090 від 11.03.2020; 1091, 1094, 1098 від 12.03.2020 (а.с.69-93 т.1), в яких вказаний час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

За весь час затримки спірних вагонів на підставі актів загальної форми ГУ-23 та згідно з Тарифним керівництвом № 1 позивачем розрахована плата за користування спірними вагонами за Відомостями форми ГУ-46 №№07039313, 07039315, 08039322, 08039325, 09039328, 09039330, 09039331, 09039333, 11039347, 11039355, 12039359, 13039361, 13039362, 15039385, 15039386, 18039413, 21039434 (а.с. 40-68 т.1).

Розрахунок плати за користування вагонами здійснений позивачем правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

За цих обставин, з урахуванням наведених правових положень, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за користування вагонами у розмірі 11148,72 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази (залізничні накладні, акти загальної форми ГУ-23, повідомлення зафіксовані у Книзі повідомлень форми ГУ-2, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46), не приймаються до уваги доводи апелянта що Позивачем, в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не було зазначено докази, що підтверджують вказані в позові обставини, а саме не було зазначено, чим підтверджується факт прийняття вагонів до перевезення на адресу ПрАТ "ІНГЗК"; чим підтверджується факт наявності вантажу на коліях станції призначення; факт повідомлення одержувача про прибуття вантажу та факт несвоєчасного забирання вантажу з колій станції одержувачем; факт вручення повідомлення про затримку вагонів; факт відмови від сплати нарахованої суми.

Крім того, відхиляються як безпідставні доводи апелянта стосовно неподання позивачем доказів на підтвердження початку затримки вагонів, оскільки підставою відповідальності є обставини, засвідчені актами загальної форми ГУ-23, які містяться у справі, та в яких згідно з п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, засвідчений час початку за кінця затримки вагонів.

Доводи скаржника стосовно того, що в актах загальної форми №№966, 970, 973, 996, 998, 1003, 1006, 1007, 1008, 1012, 1013, 1015, 1030, 1035, 1038, 1057, 1061, 1063, 1066, 1088, 1089, 1090 ,1091, 1094, 1098 містяться застереження про те, що в порушення умов п. 5 Договору № ПР/М-14-2/12-14757НЮдч від 02.06.2014 вагони, які прибували на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК", здавались позивачем на під`їзну колію відповідача через проміжок часу, що складає менше ніж півтори години, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, зазначені акти загальної форми не містять зауважень апелянта щодо порушень залізницею умов п. 5 Договору № ПР/М-14-2/12-1757/НЮдч від 02.06.2014 (відсутні посилання як на договір, так і на недотримання проміжку часу, визначеного п.5 договору).

Щодо посилань скаржника на те, що станцією з під`їзної колії не забиралися вчасно вагони, які були пред`явлені до перевезення, що в свою чергу унеможливило прийняття ПрАТ "ІнГЗК" вагонів, які прибули на його адресу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 9 договору № ПР/М-14-2/12-14757НЮдч визначено, що з під`їзної колії вагони здаються: вагони навантажені концентратом - цілими маршрутами через інтервали часу 1,5 години, інші - у тій кількості, у якій були передані - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПрАТ "ІнГЗК" по телефону прийомоздавальнику станції. Вагони подаються локомотивом власника колії на одну з колій станції Інгулець.

Тобто, здавання вагонів з під`їзної колії здійснюється локомотивом власника під`їзної колії, до якого залізниця не має ніякого відношення.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

За доводами позивача, які не спростовані відповідачем, Пам`ятки про забирання вагонів підписані представником ПрАТ "Інгулецький ГЗК" без зауважень, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про несвоєчасність забирання з його під`їзної колії вагонів. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Також є передчасними твердження скаржника про те, що затримка вагонів, яка відбулась на станції Інгулець, виникла з причин, що залежали від залізниці, вини відповідача в затримці вагонів не має.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Причина звільнення від плати за користування загонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Як вбачається з відомостей плати за користування загонами, у графі "примітка" містяться лише поодинокі зазначення який тип вагону (власний/орендований), даних щодо інших даних графа "примітка" не містять.

Також, не заповнений пункт 9 "... відповідальність залізниці та форс - мажор" графи "Час користування, год., хв.".

При цьому, при підписанні представником відповідача відомостей, зауважень щодо вищевказаних граф не зафіксовано.

В свою чергу, зауваження Відповідача в актах форми ГУ-23 та відомостях плати за користування вагонами, складених залізницею, не є належним доказом вини залізниці, оскільки такі зауваження позбавляють залізницю лише можливості списати плату у безспірному порядку, в той час, як в судовому порядку Відповідач має довести належними та допустимими доказами обґрунтованість своєї незгоди з актами і відомостями плати за користування вагонами.

Отже, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження вживання відповідачем передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, вбачається вина останнього у такому скупченні, внаслідок чого спірні вагони затримувалися на станції призначення.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для відмови у позові з огляду на положення статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Отже, вимоги позивача про стягнення плати за користування вагонами у сумі 11148,72 грн є правомірними та правильно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 11 148,72 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі № 904/4572/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/4572/20 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.04.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік