Рішення

від 21.04.2021 по справі 910/15663/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2021Справа № 910/15663/20 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Національного банку України

за участю третіх осіб, які не заявляю самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

2. Акціонерного товариства "Українська залізниця"

3. Акціонерного товариства "Сумиобленерго"

4. Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"

5. Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго"

6. Акціонерного товариства "Харківобленерго"

7. Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

8. Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

9. Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

10. Акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

11. Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

12. Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

13. Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"

14. Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

15. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

про стягнення 14 267 308,93 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 14 267 308,93 грн, яка складається з 10 648 819,66 грн - основної заборгованості, 1 976 491,16 грн - пені, 329 895,80 грн -інфляційних витрат та 1 312 102,31 грн 15% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.11.2020 (з урахуванням ухвали суду від 23.10.2020 про виправлення описки в ухвалі суду від 19.10.2020).

06.11.2020 через відділ діловодства суду від ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" надійшли письмові пояснення по суті спору.

16.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначає що заборгованість у останнього відсутня, та більш того, у позивача наявна заборгованість перед відповідачем.

Протокольною ухвалою суду від 18.11.2020 долучено до матеріалів справи відзив відповідача від 16.11.2020, відкладено підготовче засідання на 09.12.2020.

20.11.2020 через відділ діловодства суду від ПрАТ "ДТЕК Одеські Електромережі" надійшли письмові пояснення по суті спору.

27.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.

09.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.12.2020 долучено до матеріалів справи відповідь на відзив, задоволено клопотання позивача про залучення третіх осіб та залучено третіх осіб, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 12.01.2021.

23.12.2020 через відділ діловодства суду від АТ "Харківобленерго" надійшли письмові пояснення по суті спору.

29.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача.

30.12.2020 через відділ діловодства суду від ПрАТ "Львівобленерго" надійшли письмові пояснення по суті спору.

11.01.2021 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення по суті спору.

12.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2021 долучено до матеріалів справи письмові пояснення, відкладено підготовче засідання на 10.02.2021.

19.01.2021 через відділ діловодства суду від АТ "Житомиробленерго" надійшли письмові пояснення по суті спору.

29.01.2021 через відділ діловодства суду від АТ "Миколаївобленерго" надійшли письмові пояснення по суті спору.

01.02.2021 через відділ діловодства суду від АТ "Чернівціобленерго" надійшли письмові пояснення по суті спору.

09.02.2021 через відділ діловодства суду від ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" надійшли письмові пояснення по суті спору.

Протокольною ухвалою суд від 10.02.2021 долучено письмові пояснення до матеріалів справи, продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 17.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021.

У судовому засіданні 14.04.2021 суд заслухав вступні слова представника позивача, яка підтримувала позовні вимоги, представника відповідача, яка заперечувала проти задоволення позову та представника ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі", яка підтримувала позовні вимоги.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

Протокольною ухвалою суду від 14.04.2021 оголошено перерву у судовому засіданні, судові дебати у справі призначено на 21.04.2021.

У судовому засіданні 21.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 до 01.01.2021; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України.

На підставі постанови Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Разом з тим, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник) та Національним банком України (споживач) були укладені договори на постачання електроенергії №100740 від 20.12.2018, №100741 від 20.12.2018, №100987 від 28.02.2019, за вільними цінами.

Відповідно до умов зазначених договорів, постачальник постачає споживача електричну енергію, а споживач оплачує постачальнику вартість поставленої електричної енергії.

Листами №44/03.01-1023 від 30.07.2019, №44/03.01-1037 від 01.08.2019 ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомило Національний банк України про присвоєння статусу "переддефолтний", про право Національного банку України обрати іншого електропостачальника та про припинення постачання електричної енергії з 01 серпня 2019 року, відповідно до п. 5.2.7 Правил, а саме: електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора та оператора системи.

Листом №44/03.01-1037 від 01.08.2019 ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомило НБУ про присвоєння статусу "переддефолтний" та повідомило, що у разі присвоєння ДПЗД "Укрінтеренерго" статусу "дефолтний" відповідні точки комерційного обліку об`єктів споживання НБУ будуть автоматично переведені на постачання до постачальника "останньої надії".

Листом №01/28967 від 02.08.2019 НЕК "Укренерго" повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго", що відповідно до п. 1.7.4 Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 24.06.2019 №1168, останньому присвоєно статус "дефолтний". Згідно п. 1.7.5 Правил ринку, повідомило, що постачання електричної енергії споживачам таких учасників ринку-постачальників (або таким учасникам ринку) з 05.08.2019 здійснюється постачальником "останньої надії".

В подальшому, листом №44/03.01-1043 від 05.08.2019 позивач повідомив відповідача, що постачання електричної енергії останньому з 05.08.2019 здійснюється постачальником "останньої надії".

Таким чином, відповідач був повідомлений про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Листом від 21.08.2019 №65-0008/43308 НБУ повідомило ДПЗД про зміну електропостачальника з 01.09.2019 та просило підтвердити можливість такої зміни.

Листом від 22.08.2019 ДПЗД "Укрінтеренерго" підтверджено можливість НБУ зміни електропостачальника з 01.09.2019 року, крім того, повідомлено про необхідність оплати спожитої станом на зазначену дату електричної енергії.

Разом з тим, 21.09.2019 позивачем були надіслані відповідачу акт купівлі-продажу електричної енергії та рахунки на оплату за серпень 2019 року.

Крім того, у зв`язку із несплатою відповідачем електричної енергії, позивачем була надіслана претензія від 07.10.2019 з вимогою оплатити наявну заборгованість.

У відповідь на претензію, відповідач зазначив, що позивачем здійснювалося постачання електричної енергії на підставі договорів поставки до 31.08.2019, а спірна заборгованість у НБУ відсутня, оскільки останній сплачує кошти за укладеними договорами авансовими платежами.

Таким чином, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення спірної заборгованості за постачання електричної енергії як постачальником "останньої надії".

Відповідач проти наявності заперечує та зазначає, що оплата електричної енергії за договорами була здійснена авансовими платежами, та у позивача наявна заборгованість за недопоставку електричної енергії.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 6-9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

На виконання вимог вищевказаної статті Закону в мережі Інтернет за адресою: https://uie.kiev.ua/ ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено: порядок приєднання до умов договору, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію №2 до договору; додаток до комерційної пропозиції №2 Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Як слідує з пункту 1.2 договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312, та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до пункту 3.7 договору оплачений споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий постачальником, та/або факт споживання електричної енергії є прийняттям (акцептуванням) умов цього договору з боку споживача. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно з пунктом 7.1. договору оплачений споживачем рахунок за електричну енергію, наданий постачальником, є прийняттям (акцептуванням) умов цього договору з боку споживача. Якщо споживач не укладе (не акцептує) договір з постачальником, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено ОС за зверненням постачальника.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач починаючи з 30.07.2019 повідомляв відповідача про можливість припинення постачання електричної енергії за вільними цінами з підстав вірогідності присвоєння ДПЗД "Укрінтеренерго", як електропостачальнику, статусу "дефолтний" у зв`язку з чим за п. 1.7.5. Правил постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку здійснюється постачальником "останньої надії".

Листом №01/28967 від 02.08.2019 НЕК "Укренерго" повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго", що відповідно до п. 1.7.4 Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 24.06.2019 №1168, останньому присвоєно статус "дефолтний". Згідно п. 1.7.5 Правил ринку, повідомило, що постачання електричної енергії споживачам таких учасників ринку-постачальників (або таким учасникам ринку) з 05.08.2019 здійснюється постачальником "останньої надії".

В подальшому, листом №44/03.01-1043 від 05.08.2019 позивач повідомив відповідача, що постачання електричної енергії останньому з 05.08.2019 здійснюється постачальником "останньої надії".

21.09.2019 позивачем були надіслані відповідачу акт купівлі-продажу електричної енергії та рахунки на оплату за серпень 2019 року

Водночас, відповідач оплату вказаних рахунків не здійснив, тобто договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не акцептував.

При цьому, пункти 3.7, 7.1 договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що є типовими та розробленими відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, пов`язують акцептування споживачем умов такого договору саме з моменту оплати виставленого рахунку.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів акцептування відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" із позивачем, твердження останнього про зворотне визнаються судом недоведеними та необґрунтованими.

Водночас, положеннями п. 6.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

За положеннями пункту 6.2.5. Правил споживач має право до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (протягом 5 днів з дня повідомлення адміністратором комерційного обліку про його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії") укласти договір з обраним електропостачальником або постачальником універсальних послуг (для споживачів, які мають на це право) шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, або за згодою сторін на інших умовах, відмінних від тих, які містяться в комерційних пропозиціях, оприлюднених на офіційному сайті електропостачальника.

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг (ч. 5 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021.

Питання правомірності визначення позивача постачальником "останньої надії" та надання ДП "НЕК "Укренерго" позивачу статусу "дефолтний" не є предметом даного позову, а тому суд відхиляє заперечення відповідача щодо незаконності вказаних дій.

Так, відповідно до пункту 1.7.5 Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу "Дефолтний" постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку.

Отже, починаючи з 02.08.2019 після отримання позивачем повідомлення від ДП "НЕК "Укренерго" щодо присвоєння статусу "Дефолтний", позивач мав право здійснювати постачання електричної енергії виключно як постачальник "останньої надії".

Наведеним спростовуються твердження відповідача про можливість продовження постачання позивачем електричної енергії за вільними цінами на підставі укладених між ними договорів про постачання електричної енергії за вільними цінами.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи звітів щодо фактичного відпуску електроенергії за точками комерційного обліку споживачів, відповідачем фактично спожито електричну енергію у кількості 3 013 523 кВт/год за період 05.08.2019-31.08.2019, за який нарахована плата у розмірі 10 648 819,66 грн.

Заперечуючи проти наявної заборгованості відповідач посилається на наявність переплати спожитої енергії на суму 6 581 022,83 грн.

Суд відхиляє дані доводи відповідача з огляду на наступне.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/10553/20 встановлено, що на виконання умов договору №100740 від 14.03.2018, між НБУ та ДПЗД "Укрінтеренерго" були укладені вісім актів приймання-передачі природного газу, в тому числі №7 від 31.07.2019, та №8 від 20.01.2020, з яких вбачається, що НБУ у період 01.01.2019 до 31.08.2019 фактично спожило електричної енергії на суму 44 943 555,09 грн. Фактично було перераховано 49 316 689,07 грн.

Зазначеним рішенням позов НБУ задоволено, та стягнуто суму попередньох оплати у розмірі 4 373 133,98 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №910/10975/20 встановлені аналогічні обставини та стягнуто з ДПЗД "Укрінтеренерго" вартість невикористаного природного газу за договором №100741 від 20.12.2018 у розмірі 2 196 927,19 грн.

Суд зазначає, що про акти приймання-передавання природного газу за серпень місять у наведених рішеннях не зазначено, що свідчить про невключення обсягів спожитого газу за період 05.08.2019-31.08.2019 до обсягів спожитого відповідачем газу, та відповідно, необґрунтованість заперечень відповідача щодо наявності заборгованості у позивача перед відповідачем.

Таким чином, відповідач не надав доказів на спростування факту споживання ним вказаного обсягу електричної енергії.

Одночасно суд зауважує, що починаючи з дня отримання відповідачем повідомлення позивача від 30.07.2019 про можливість припинення постачання електричної енергії за вільними цінами, відповідач мав право укласти договір з обраним ним електропостачальником.

Утім, зміна відповідачем постачальника електричної енергії підтверджується лише починаючи з 01.09.2019 відповідно до листа щодо погодження на зміну електропостачальника.

За положеннями пункту 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Беручи до уваги наявність доказів фактичного споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 3 013 523 кВт/год за період з 05 по 31 серпня 2019 року на суму 10 648 819,66 грн. за цінами постачальника "останньої надії" відповідно до ч. 5 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги щодо стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

За невиконання відповідачем вимог п. 5.10 договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" від 27.12.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 1 976 491,16 грн, 15% річних у розмірі 1 312 102,31 грн, інфляційні витрат у розмірі 329 895,80 грн.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Поряд із цим, за положеннями ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У той же час, оскільки відповідач не здійснював акцептування умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", положення останнього щодо відповідальності за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії не розповсюджується.

Між тим, нормами чинного законодавства розмір штрафних санкцій щодо вказаного виду зобов`язання - прострочення внесення оплати за спожиту електричну енергію, також не визначений.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені, у зв`язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 15% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи, що нарахування 15% річних здійснено на підставі договору, який відповідачем не акцептовано, суд не вбачає підстав для нарахування 15% річних.

Разом з тим, суд вбачає за можливе нарахування 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

За умовами положень пункту 4.12 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Здійснивши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 263 498,81 грн, на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат встановив, що заявлена до стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню на суму 279 254,72 грн.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ - 00032106) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ - 19480600) 10 648 819 (десять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 66 коп. - суми основного боргу, 263 498 (двісті шістдесят три тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн 81 коп. - 3% річних, 279 254 (двісті сімдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 72 коп. - інфляційних витрат та 167 874 (сто шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.04.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна