Рішення

від 21.04.2021 по справі 910/18818/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2021Справа № 910/18818/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕКТР УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПЛЕКС АГРОМАРС

про стягнення 3 358 983, 22 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Репецька Б.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Ялов О.О.;

від відповідача : не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕКТР УКРАЇНА (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПЛЕКС АГРОМАРС (надалі - відповідач) про стягнення 3 368 983, 22 грн заборгованості, з яких: 3 286 843, 20 грн основний борг, 34 374, 43 грн 3% річних та 37 765, 59 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 554, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки ветеринарних препаратів №39/2020/КАМ/О від 21.02.2020, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

30.11.2020 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

01.12.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено в задоволені заяви позивача про забезпечення позову, з підстав викладених в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/18818/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.12.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2020 повідомив сторін, що підготовче засідання призначене на 29.12.2020 не відбудеться, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці та призначив підготовче засідання на 26.01.2021.

29.12.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 26.01.2021 з`явився представник позивача. Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд відклав підготовче засідання на 16.02.2021.

У підготовче засідання 16.02.2021 з`явився представник позивача. Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021.

Засідання призначене на 16.03.2021 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 судове засідання призначено на 21.04.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання 21.04.2021 не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи .

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо надання заяв по суті спору, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 21.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки ветеринарних препаратів № 38/2020/КАМ/О (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого предметом за ним є поставка ветеринарних препаратів (медикаменти, вакцини, дезінфікуючі засоби) (надалі - товар).

Згідно із п. 2.2.1. договору строк поставки товару складає 2 (два) робочі дні та визначається з моменту направлення постачальнику акцептованого рахунку-фактури в порядку передбаченому п. 2.3.1. даного договору. Поставка здійснюється в робочі дні тижня до 13 години. Поставка товару після 13 години дня заборонена.

Відповідно до п. 2.3.1. договору кількість та асортимент товару зазначається в акцептованих покупцем рахунках-фактурах, виданих на підставі наданого замовлення покупця (у письмовому вигляді та/або засобами електронного зв`язку, визначеними п.5.5. даного договору). Замовлення покупця може бути надано усно.

Ціна товару визначається у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору. Ціна на товар, що поставляється постачальником за даним договором, зафіксована в національній валюті України - гривні або у ЄВРО чи доларах США. При цьому оплата вартості товару в будь-якому разі здійснюється в національній валюті України - гривні із застосуванням офіційного курсу НБУ на момент виставлення рахунку-фактурі (п.2.4. договору).

Відповідно до пунктів 2.6.1., 2.6.2. договору покупець сплачує 80 % оплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 робочих днів з моменту поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної та отримання від постачальника документів вказаних в п.2.5. цього договору. Остаточний розрахунок в розмірі 20 % оплати вартості поставленого товару здійснюється протягом 3 робочих днів після того, як постачальник в строки, передбачені чинним законодавством засобами електронного зв`язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в пункті 2.6.1. даного договору.

За змістом п. 4.1.1. договору у випадку прострочення виконання обов`язку покупця щодо оплати товару, постачальник має право вимагати від покупця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також три проценти річних від простроченої суми.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 (п. 5.1. договору).

Так, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 286 843, 20 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками підприємств, а саме: №97 від 07.05.2020 на суму 1 146 240, 00 грн, №115 від 09.06.2020 на суму 1 174 560, 00 грн, №133 від 08.07.2020 на суму 966 043, 20 грн.

Також позивачем було здійснено реєстрацію наступних податкових накладних: 27.05.2020 за №1 від 07.05.2020 на суму 1 146 240, 00 грн, 25.06.2020 за №3 від 09.06.2020 на суму 1 174 560, 00 грн та 27.07.2020 за №2 від 08.07.2020 на суму 966 043, 20 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати товару, в зв`язку з чим позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 286 843, 20 грн основного боргу, 34 374, 43 грн 3% річних та 37 765, 59 грн інфляційних втрати.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, товарно-транспорті накладні) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно договору на загальну суму 3 286 843, 20 грн (т.1., а.с.9-11, 15-17).

Пунктами 2.6.1., 2.6.2. договору сторони погоди, що покупець сплачує 80 % оплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 робочих днів з моменту поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної та отримання від постачальника документів вказаних в п.2.5. цього договору. Остаточний розрахунок в розмірі 20 % оплати вартості поставленого товару здійснюється протягом 3 робочих днів після того, як постачальник в строки, передбачені чинним законодавством засобами електронного зв`язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в пункті 2.6.1. даного договору.

Тобто, враховуючи, дату поставки товару та реєстрацію податкових накладних, відповідач мав би оплатити продукцію за видатковою накладною №97 від 07.05.2020 на суму 1 146 240, 00 грн до 22.06.2020, за видатковою накладною №115 від 09.06.2020 на суму 1 174 560, 00 грн до 22.07.2020 та за видатковою накладною №133 від 08.07.2020 на суму 966 043, 20 грн до 19.08.2020.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 3 286 843, 20 грн за переданий на підставі договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 3 286 843, 20 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 34 374, 43 грн розрахованих за загальний період з 23.06.2020 по 24.11.2020 та 37 765, 59 грн інфляційних втрат за загальний період з липня по жовтень 2020 року.

Сторонами в пункті 4.1.1. договору погоджено, що у випадку прострочення виконання обов`язку покупця щодо оплати товару, постачальник має право вимагати від покупця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також три проценти річних від простроченої суми.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних (т.1. а.с.5), судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено початок прострочення з оплати поставленого товару за видатковою накладною №115, а саме 22.07.2020, тобто враховано останній день оплати, коли вірно нараховувати 3% річних за вказаною видатковою накладною з 23.07.2020.

У зв`язку з чим судом було здійснено перерахунок 3% річних за кожною видатковою накладною окремо, а саме за №97 починаючи з 23.06.2020 по 24.11.2020, за №115 починаючи з 23.07.2020 по 24.11.2020, за №133 починаючи з 20.08.2020 по 24.11.2020 та за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у сумі 34 278, 16 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також, судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період та встановлено, що він є арифметично невірним. У зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат відповідно до якого, сума яка підлягає стягненню з відповідача складає 37 717, 29 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3 286 843, 20 грн основного боргу, 34 278, 16 грн 3% річних та 37 717, 29 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПЛЕКС АГРОМАРС (02094, місто Київ, вулиця Пожарського, будинок 3, ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСПЕКТР УКРАЇНА (03194, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14Д, офіс 610, ідентифікаційний код 41702075) 3 286 843 (три мільйони двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок три) грн 20 коп. основного боргу, 34 278 (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн 16 коп. 3% річних, 37 717 (тридцять сім тисяч сімсот сімнадцять) грн 29 коп. інфляційних втрат та 50 382 (п`ятдесят тисяч триста вісімдесят дві) грн 58 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 29.04.2021.

Суддя Я.А.Карабань