Ухвала

від 29.04.2021 по справі 203/1450/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1450/21

1-кс/0203/521/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №42019040000000722,-

ВСТАНОВИВ:

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019040000000722, відомості за яким внесено до ЄРДР 26.11.2019 року з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.149, ч.2 ст.361 КК України.

28.04.2021 року до суду надійшло клопотання слідчого про накладення арешту на транспортний засіб «RENAULT KANGOO», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , який було вилученого у останнього під час проведення обшуку.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи, дослідивши надані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Частиною 1ст.98КПК Українивизначено,що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Пунктом 1ч.6ст.100КПК Українивстановлено,що речовідокази,що немістять слідівкримінального правопорушення,у виглядіпредметів,великих партійтоварів,зберігання якихчерез громіздкістьабо зінших причиннеможливо беззайвих труднощівабо витратипо забезпеченнюспеціальних умовзберігання якихспівмірні зїх вартістю,а такожречові доказиу виглядітоварів абопродукції,що піддаютьсяшвидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019040000000722, відомості за яким внесено до ЄРДР 26.11.2019 року з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.149, ч.2 ст.361 КК України.

27.04.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.04.2021 року було проведено санкціонований обшуку автомобіля «RENAULT KANGOO», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , який згідно протоколу обшуку від 27.04.2021 року було вилученого у останнього.

Постановою слідчого від 27.04.2021 року автомобіль визнано речовим доказом та подано клопотання про його арешт з метою збереження як речового доказу. Обгрунтовуючи значення вилученого автомобіля, як речового доказу, слідчий в постанові про визнання його речовим доказом та поданому клопотанні про арешт, посилався на те, що останній використовувався ОСОБА_4 для перевезення співучасників злочину, для ведення злочинної діяльності, може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, в клопотанні не зазначено, якими саме доказами підтверджується факт використання транспортного засобу при вчиненні кримінальних правопорушень за фактом яких проводиться досудове розслідування та відповідні докази до клопотання не долучені.

Крім того, слідчий суддя враховує, що на момент подачі клопотання та його розгляду ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 та ч.2 ст.361 КК України, не повідомлялось.

Також слідчим не конкретизовано які сліди вчинення кримінальних правопорушень можуть зберігатись на вилученому транспортному засобі, які заходи після вилучення вживались для фіксування цього, щодо виконання вимог ч.2 ст.100 КПК України стосовно огляду, фотографування та складання протоколу огляду вилученого транспортного засобу, як речового доказу, обгрунтувань неможливості його повернення на зберігання власнику майна відповідно до п.1 ч.6 ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.41 Конституції України,ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого належним чином не обгрунтовано, визначені ст.170 КПК України підстави для арешту майна не доведені та накладення арешту на належний ОСОБА_4 транспортний засіб за встановлених фактичних обставин не виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи останнього потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах призведе до порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання прокурора.

Згідно ч.3 ст.173 КПК України встановлено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та положення КПК України, оскільки слідчому відмовлено в задоволенні клопотання про арешт майна, вилучений у ОСОБА_4 під час обшуку транспортний засіб підлягає поверненню останньому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,132,169,170-173,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №42019040000000722 відмовити.

Повернути ОСОБА_4 належний останньому транспортний засіб «RENAULT KANGOO», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , вилучений у останнього під час проведення санкціонованого обшуку, згідно протоколу обшуку від 27 квітня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1