Рішення

від 28.04.2021 по справі 235/1690/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/900/21

Справа № 235/1690/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 11.06.2018 року по 10.09.2020 року позивач працював у ДП ВК Краснолиманська . У зв`язку з порушенням законодавства про працю та умов трудового договору з боку відповідача 10.09.2020 року позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням. Наказом від 10.09.2020 року позивача було звільнено. В день звільнення, 10.09.2020 року позивач не працював, тому в день звільнення відповідач не виплатив всі суми, що належать від підприємства, а саме заборгованість по заробітній платі та суми вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, яка передбачена ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38).

Заборгованість по заробітній платі становить: за грудень 2019р. - 5662,08грн., за січень 2020р. - 10691,38грн., за лютий 2020р. - 8721,19грн., за березень 2020р. ь - 10372,57грн., за квітень 2020р.вить - 10926,36грн., за травень 2020р. - 15151,07грн., за червень 2020р. - 1500,54грн., за липень 2020р. - 11152,49грн., за серпень 2020р. - 15256,43грн., за вересень 2020р. (яка складається з заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги) загалом становить - 59025,90грн. Загальний розмір не виплаченої відповідачем заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги становить - 133308,94 грн.

В листопаді 2020 року позивач звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

09.12.2020 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області по справі №235/7221/20 стягнуто з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 133308,94грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2020 року по 05.11.2020 року без урахування сум податків і зборів в розмірі 21098,70грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 840,80грн.

Виконавчі листи пред`явлено до виконання до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харьків).

Станом по цей час рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2020р. по справі №235/7221/20 не виконано, заборгованість по заробітній платі в розмірі 133308,94 грн не погашена в повному обсязі, що підтверджується довідкою Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25.02.2021р. №973/023-49/3184.

Відповідно довідки відповідача №1707 від 28.10.2020р. розмір середньоденної заробітної плати становить 703,29 грн.

Так, як рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2020р. по справі №235/7221/20 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні було стягнуто за період з 24.09.2020 року по 05.11.2020 року, а заборгованість по заробітній платі в розмірі 133308,94грн. не погашена по цей час, тому затримка розрахунку при звільнені за період з 6.11.2020р. по 12.03.2021р. - становить 87 днів. Отже, 87 днів затримки розрахунку х 703,29грн. = 61186,23грн.

Тому за затримку виплати заробітної плати при звільнені відповідач за період з 06.11.2020р. по день ухвалення судового рішення повинен виплатити середній заробіток, який станом на 12.03.2020р. становить 61186,23 грн.

Позивач просить суд з відповідача на його користь середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільненні за період з 06.11.2020 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню.

Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано 65454,64 гривень, за винятком обов`язкових утримань.

На сьогоднішній день на ДП ВК Краснолиманська , як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно - фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. На момент звільнення позивач знав, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство.

Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОВ1Д-19. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства, починаючи з грудня 2019 року, вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства, для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені зокрема до: Президента України, Прем`єр - міністра України, Голови Донецької Обласної Державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України.

Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати, в повному обсязі, вимоги ст.116,117 КЗпП України і вважає ці обставини, як форс - мажорні (не з вини підприємства).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. У відповідності до норм абз. З п. 2 роз. 2 Постанови КМУ № Про затвердження Порядку обчислення середньої зарплати № 100 від 08.02.1995 року ( далі в тексті ПКМУ № 100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів /годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період. Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до ПКМУ №100.

Середньоденний заробіток позивача складає 703,29 грн.

Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018р. по цивільній справі № 756/10824/15-ц, в постанові від 26.06.2019 по цивільній справі № 761/9584/15-ц, в постанові від 09.09.2020 по цивільній справі № 212/5797/15-ц, в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП. Верховний Суд вказав, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду 12.03.2021року з позовом, але відповідач чітко зазначив, що через скрутне фінансове становище на даний час ВП № 63819961 дійсно неможливо виконати, тому відповідач вважає, що доцільно зменшити суму.

Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив заперечував проти доводів відповідача.

Позивач до судового засідання не з`явився, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 09.12.2020 року по справі № 235/7221/20 стягнуто з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 133 308,94 грн, сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів; стягнуто з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2020 по 05.11.2020, без врахування сум податків і зборів, в розмірі 21098,70 грн. Рішення суду набрало законної сили 11.01.2021 року (а.с. 19-20). Видано виконавчий лист (а.с.21).

У відділі примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває зведене виконавче провадження № 47030601, до складу якого входять: виконавчий лист виданий 11.01.2021 року про стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 765,13 грн, та виконавчий лист про стягнення заробітної плати в сумі 133308,94 грн, суми середнього заробітку в сумі 21098,70 грн (а.с.29-30).

Станом на 25.02.2021 року стягнень на користь ОСОБА_1 не проводилось.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що на дату розгляду справи заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , відповідно до довідки № 1707 від 28.10.2020 року, складає - 703,29 гривень (а.с.18).

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа Суханов та Ільченко проти України ) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням суду від 09.12.2020 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні стягнуто за період з 24.09.2020 по 05.11.2020, без врахування сум податків і зборів, в розмірі 21098,70 грн.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 06.11.2020 року, оскільки середній заробіток вже було стягнуто по 05.11.2020 року, та закінчується днем постановлення рішення суду - 28.04.2021 року.

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата - 703,29 гривень, кількість робочих днів - 118, 118*703,29 = 82988,22 гривень.

Між тим, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Наведене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на очевидну не співмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку, розмір якої на день постановлення рішення суду складає 82988,22 гривень зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 40000,00 гривень.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 593 (п`ятсот дев`яносто три) гривні 83 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП ВК Краснолиманська , код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9.

Повний текст рішення виготовлено 28 .04.2021р.

Суддя: