Рішення

від 21.04.2021 по справі 235/1331/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/822/21

Справа № 235/1331/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 04.08.1977 по 16.03.2020 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 16.03.2020 року була звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно наказу №300к від 16.03.2020 року.

Відповідач не розрахувався з позивачем при його звільненні. Заборгованість по заробітній платі становить 22754,64 гривень. Середньоденний заробіток складає 391,68 гривень.

Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на її користь заборгованість з заробітної плати в сумі 22754,64 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2020 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Позивач до судового засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 04.08.1977 року по 16.03.2020 року працювала у ДП ВК Краснолиманська . Звільнена 16.03.2020 р. за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст.38 КЗпП України (а.с.7-8).

Відповідно до довідки від 25.02.2021 року № 197, заборгованість ДП ВК Краснолиманська по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 22754,64 гривень, а саме: січень 2020 - 2688,41; лютий 2020 - 3823,70, березень 2020 - 16242,53 (у т.ч. виплата на пенсію - 12769,74 (3-х міс.)). Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.11).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , відповідно до довідки № 198 від 25.02.2021 року, складає - 391,68 гривень (а.с.10).

В останній день роботи 16.03.2020 року позивач працювала і дані твердження не спростовані відповідачем.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа Суханов та Ільченко проти України ) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 22754,64 гривень, станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 22754,64 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Останній день праці позивача на підприємстві відповідача 16.03.2020 року.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Останній день роботи позивача 16.03.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 17 березня 2020 року (наступний день після звільнення) та закінчується днем постановлення рішення суду - 21.04.2021 року.

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата - 391,68 гривень, кількість робочих днів - 276*391,68 = 108103,68 гривень.

Між тим, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Наведене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на очевидну не співмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку, розмір якої на день постановлення рішення суду складає 140068,82 гривень зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 80000,00 гривень.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 гривень та 908,00 гривень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 по заробітній платі в розмірі 22754 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривні 64 копійки, без утримання з цієї суми податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 80000 (вісімдеяст тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП ВК Краснолиманська , код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2021 року.

Суддя: