Рішення

від 27.04.2021 по справі 428/2390/21

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №428/2390/21

Провадження №2/428/869/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Голуб Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот (далі - ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що до 19.04.2017 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, які були припинені на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні йому не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 28186,98 грн. Повний розрахунок з ним відповідач провів 18.01.2021 року. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 394297,44 грн.

Просив суд стягнути з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.04.2017 року по 15.01.2021 року становить 394297,44 грн.

23.03.2021 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.04.2021 судом постановлено ухвалу про витребування доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот .

Трудові відносини припинились 19.04.2017 року за власним бажанням позивача на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 28186,98 грн., що підтверджується копією листа ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 10.05.2018 року №1327.

Борг по заробітній платі ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот виплатило позивачу 18.01.2021 року, що підтверджується копією меморіального ордеру від 18.01.2021 року щодо зарахування коштів на банківський рахунок позивача, відкритого в АБ Кліринговий дім .

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує, що позивач був звільнений 19.04.2017 року, в цей день він знаходився на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до 15.01.2021 року як просить позивач, тобто за період з 20.04.2017 року по 15.01.2021 року, включно, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Середньогодинна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 52,77 грн., а середньомісячна кількість робочих годин - 167,2 год., що підтверджується копією довідки ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот №35935 від 08.05.2018 року.

Загальна кількість робочих годин за період з 20.04.2017 року по 17.01.2021 року, включно, становить 7488,8 год., яка складається з 7 робочих днів затримки у квітні 2017 року (167,2 год. : 19 робочих днів у квітні 2017 року х 7 робочих дні затримки = 61,6 год.), з 44 повних місяців затримки з травня 2017 року по грудень 2020 року (167,2 год. х 44 місяці = 7356,8 год.) та з 8 робочих днів затримки у січні 2021 року (167,2 год. : 19 робочих днів у січні 2021 року х 8 робочих днів затримки = 70,4 год.).

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 395183,98 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 52,77 грн. х 7488,8 год. = 395183,98 грн.).

Суд відзначає, що вищенаведений розрахунок зроблений відповідно до Порядку з урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134, а середній заробіток за час затримки розрахунку, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

При цьому суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлених в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, в якій зазначено наступне.

77. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

78. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

81. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

82. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

83. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

84. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

85. Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

86. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

87. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

91. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні .

Суд вважає, що на день звільнення позивача не існувало об`єктивних обставин, що перешкоджали провести розрахунок. Доказів на підтвердження протилежного відповідач не надав. У зв`язку з цим відсутні підстави для звільнення відповідача від передбаченого ст.117 КЗпП України обов`язку виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд також враховує очевидну не співмірність заявлених позивачем вимог про стягнення суми середнього заробітку в розмірі 394297,44 грн. із сумою заборгованості по заробітній платі в розмірі 28186,98 грн., яка не була виплачена в день звільнення позивача з роботи, та вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає можливим відшкодувати середній заробіток у розмірі 30000 грн. (без утримання податків й інших обов`язкових платежів), що фактично дорівнює розміру заборгованості по заробітній платі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, розрахований пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в розмірі 300,06 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 15.01.2021 року, включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 300 (триста) грн. 06 коп.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот , місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 5; код ЄДРПОУ 33270581.

Суддя Ж. І. Кордюкова