Рішення

від 29.04.2021 по справі 369/5821/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5821/20

Провадження № 2/369/244/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являлась позивачу бабусею. 11 квітня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Анахатунян К.В., зареєстрований у реєстрі за № 67, яким заповіла належну їй 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 1,3987 га з кадастровим номером 3222483600:03:004:0003. В установлений законом порядок позивач звернулася із письмовою заявою про до Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Київської області про прийняття спадщини після померлої. Однак, 21 лютого 2020 року позивач отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій за №480/02-31. Тому просила суд визнати право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 1,3987 га з кадастровим номер 3222483600:03:004:0003, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2020 року відкрито провадження по справі.

В судове засідання призначене на 24.02.2021 року позивач не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримувала в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання призначене на 24.02.2021 року не з`явилися, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відзиву на позовну заяву не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 травня 2017 року Виконавчим комітетом Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, яка складається з 1/3 частини земельної ділянки площею 1,3987 га з кадастровим номером 3222483600:03:004:0003, розташованої за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Княжицька сільська рада; земельної ділянки площею 0,5001 га з кадастровим номером 3222483600:03:002:0014, розташованої за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Княжицька сільська рада.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 , залишила заповіт, посвідчений 11.04.2017 року секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Анахатунян К. В., за умовами якого належану земельну ділянку для ведення товарного сільсько - господарського виробництва ЯГ № 157912 від 15.03.2006 року, розташовану на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області заповідає 1/3 частину землі своїй онуці ОСОБА_1 .

Як вбачається зі матеріалів справи Києво - Святошинською районною державною нотаріальною конторою Київської області було заведено спадкову справу № 253/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 480/02-31 від 21.02.2020 року позивачці було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв`язку з тим, що позивач не надала документ, що посвідчує право власності померлої ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки площею 1,3987 га з кадастровим номером 3222483600:03:004:0003, розташованої за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Княжицька сільська рада, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до свідоцтво серії НОМЕР_2 про зміну імені вбачається, що ОСОБА_1 , 16 листопада 2019 року змінила прізвище на ОСОБА_1 .

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За приписами ч.1 ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №157912 власниками земельної ділянки площею 1,3987 га, розташованої за адресою Києво-Сятошинський район, Княжицька сільська рада, кадастровий номер 3222483600:03:004:0003 є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно аб.3п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що на підставі державного акту ОСОБА_4 на праві власності належала 1/3 частина земельної ділянка площею 1,3987 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Києво-Святошинський район, Княжицька сільська рада.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ст. 1226 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача про визнання за нею права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, оскільки таке право спадкодавця підтверджене наявними в матеріалах справи доказами, і тому позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі ст. ст. 15, 16, 1217, 1218, 1223, 1233, 1261, 1268, 1276 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст.12,13,76-81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 1,3987 га з кадастровим номером 3222483600:03:004:0003, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Княжицької сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.В. Дубас