Рішення

від 21.04.2021 по справі 524/229/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/229/20

Провадження № 2/524/89/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Предоляк О.С.,

при секретарі судового засідання - Яковлєвій К.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку ст. 23 ЗУ Про прокуратуру звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі орендної плати в сумі 251 119,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 20.07.2017 по 23.07.2019 року відповідач користувалась земельною ділянкою площею 5444 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте плату за користування такою ділянкою у встановленому порядку не вносила, внаслідок чого Кременчуцька міська рада не отримала орендну плату у розмірі 251 119,04 грн.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Рибалки Ю.В. від 18.02.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана справа 14.01.2021 року передана в провадження судді Предоляк О.С.

Ухвалою суду від 17.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор Лісовий В.В. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гриценко К.В. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину спричиненого короновірусом.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

В той же час, суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу серія та номер МНЕ 302932 від 15.06.2017 року та НМЕ 302943 від 20.06.2017 року ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно - складське приміщення загальною площею 381,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці комунальної власності площею 5444 кв.м., кадастровий номер: 5310436100:03:001:0108.

У подальшому,на підставі договору купівлі-продажу № 988 від 23.07.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Остаховою Н.П., право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна відчужено на користь ОСОБА_2 .

Так, у період з 20.07.2017 по 23.07.2019 року відповідач використовувала земельну ділянку площею 5444 кв.м. для експлуатації та обслуговування складського приміщення без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачувала, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 наведених норм законодавства, з огляду на неоформлення нею права користування земельною ділянкою у вказаний період.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою в спірний період, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, ОСОБА_1 без достатньої правової підстави за рахунок Кременчуцької міської ради, яка є власником земельної ділянки, зберігла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірним нарахування позивачем до стягнення з відповідача плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 20.07.2017 року по 23.07.2019 у розмірі 251 119,04 грн.

За таких обставин, позовні вимоги заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 251 119,04 грн. підлягають до задоволення з вищевказаних підстав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3766,78 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, 2; код ЄДРПОУ 24388300) грошові кошти за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 251 119 (двісті п`ятдесят одна тисяча сто дев`ятнадцять) грн. 04 коп. (за реквізитами: отримувач: ГУК у Полтавській області/тг м.Кременчук/24062200, р/р 758999980314060611000016706, код за ЄДРПОУ 37959255, код класифікації доходів бюджету 24062200, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету: кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу).

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь прокуратури Полтавської області (м.Полтава, вул.. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160, банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі 3766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 78 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Предоляк