Рішення

від 29.04.2021 по справі 443/1483/20

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1483/20

Провадження №2/443/767/21

РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом адвоката адвоката Гивеля Василя Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач адвокат Гивель В.П., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на нерухоме майно, вказане вище. За життя ОСОБА_2 склав заповіт, за яким усе своє майно заповів дочці ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 , позивачка звернулася до Жидачівської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Відтак, для того щоб оформити право власності на спадкове майно, позивач змушений звертатися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.10.2020 року відкрито провадження у справі, розглдя якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2021 року замінено первісного відповідача Бережницьку сільську раду Жидачівського району Львівської області на належного Жидачівську міську раду.

У судовому засіданні 23.04.2021 року представник позивача підтримав позов з мотивів наведених у позовній заяві. В судове засідання 29.04.2021 року не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглядати справу у його відсутності, позов просить задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клоптання, згідно якого позов не заперечує, наслідки визнання позову зрозумілі, а також просить проводити розгляд справи у його відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.10).

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений у виконкомі Бережницької сільської ради (а.с.12), за яким усе своє майно заповів дочці ОСОБА_1 .

Згідно довідки Бережницької сільської ради №869 від 02.08.2019 року (а.с.13) на день смерті ОСОБА_2 разом із ним проживала і була зареєстрована дочка ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , позивачка звернулася до Жидачівської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Однак, постановою завідувач Жидачівською ДНК від 08.10.2020 року (а.с.21) відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом після смерті її батька ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України , спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України , спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1296 ЦК України , спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Матеріалами справи встановлено, що житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , належав батькові позивачки - ОСОБА_2 . Вказаний факт підтверджується наступними доказами:

-Довідкою Бережницької сільської ради №869 від 02.08.2019 року, згідно якої житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві особистої власності (а.с.13);

-Рішенням Виконавчого комітету ради депутатів трудящих №21 від 17.11.1969 року на підставі якого ОСОБА_2 було виділено у АДРЕСА_1 , земельну ділянку розміром 0,8 га за рахунок земель присадибного фонду (а.с. 14);

-Свідоцтвом про забудову садиби від 02.04.1970 року №137, відповідно до якого ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку за адресою, вказаною вище (а.с.16);

-Довідкою Жидачівської міської ради №901 від 28.04.2021 року, згідно якої житловий будинок, який належав ОСОБА_2 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57).

У відповідності до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 28 серпня 2020 року (інвентаризаційна права №2522), житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 складається з: 1) Житлового будинку (А-1), 2) Ґанку (а), 3) літньої кухні (Б), 4) веранди (б), 5) сараю (В), 6) сараю (Г), 7) сараю (Д), 8) воріт (1), 9) огорожі (2), 10) колодязя (к) (а.с. 18-20).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлому ОСОБА_2 (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи наявність заповіту та те, що відповідач позов не заперечив, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. Якщо буде подано апеляційну скаргу, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя С.І Сливка