Рішення

від 28.04.2021 по справі 640/10585/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року м. Київ № 640/10585/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю Умамі прозастосування заходів реагування, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Умамі про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю Умамі , код ЄДРПОУ 42701030, розташованого за адресою: вул. Гончарна, 7-б у Подільському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом повного відключення електроживлення та накладення печаток на електрощити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що за результатами перевірки додержання (виконання) ТОВ Умамі вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, складно акт від 14.02.2020 №175, в якому зафіксовано ряд порушень, що є підставою для звернення з вказаними позовними вимогами про застосування заходів реагування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, зокрема, про те, що ТОВ УМАМІ не є ані власником, ані користувачем нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7-Б, та не має фізичного доступу до нього. Крім того, згідно з доданою до відзиву копією витягу з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05.06.2020, житловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7Б, належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Маєток Науковців (код ЄДРПОУ 41276593, адреса: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7А, офіс 6).

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог. При цьому, суд звертає увагу, що представником позивача відповідь на відзив подано у межах строків, з урахуванням положень п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2021 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю Маєток Науковців , якому встановлено строк для надання пояснень з приводу заявлених позовних вимог та витребувано відомості щодо укладення з ТОВ Умамі договору оренди (або іншого договору користування) нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7-Б, (за наявності) або зазначити про причини неможливості подання таких відомостей разом з документами на їх підтвердження до суду.

Від представника третьої особи через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що ТОВ Маєток науковців належить на праві власності будинок в„– 7Б, розташований в м. Києві по вул. Гончарній . Зазначений будинок ні в оренді, ні в іншому користуванні не перебував та перебуває, у тому числі, і у товариств, зазначених судом в ухвалі суду та, відповідно, ТОВ Маєток науковців не має можливості надати суду договори оренди (або інші договори користування) нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7Б, оскільки таких договорів не існує.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Подільським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ Умамі вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7Б, за результатами чого складно акт від 14.02.2020 №175, в якому зафіксовано ряд порушень (18 пунктів).

З урахуванням викладеного, вважаючи наведені порушення у сферах техногенної та пожежної безпеки такими, що мають за собою наслідок у вигляді застосування заходів реагування, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У силу вимог ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно зі ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якого наділений правом на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування. Водночас, суд звертає увагу, що можливість реалізації вказаного права ніяким чином не пов`язана зі складанням органом нагляду (контролю) припису або іншого розпорядчого документу щодо усунення виявлених під час перевірки порушень.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналогічні положення викладено у приписах ч. 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , згідно з якими виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Разом з тим, згідно зі ст. 69 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

Таким чином, ст.ст. 69 та 70 Кодексу цивільного захисту України передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Так, у відповідності до п. 26 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

У той же час, суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 51 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників і керівників таких суб`єктів господарювання.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як було зазначено вище, підставою для звернення до суду із заявленими позовними вимогами слугували виявлені позивачем порушення ТОВ Умамі вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки за адресою об`єкта перевірки: м. Київ, вул. Гончарна, 7Б, за результатами чого складно акт від 14.02.2020 №175, в якому зафіксовано ряд порушень (18 пунктів).

Разом з тим, з наявної у матеріалах справи копії витягу з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05.06.2020 вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7Б, належить на праві приватної власності ТОВ Маєток Науковців . При цьому, ТОВ Маєток Науковців на виконання вимог ухвали від 07.04.2021 повідомлено суд про те, що будинок в„– 7Б, розташований в м. Києві по вул. Гончарній , ні в оренді, ні в іншому користуванні не перебував та перебуває, у тому числі, і у товариств, зазначених судом в ухвалі суду та, відповідно, ТОВ Маєток науковців не має можливості надати суду договори оренди (або інші договори користування) нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7Б, оскільки таких договорів не існує.

З урахуванням викладеного, а також наявних у матеріалах справи доказів, не вбачається факту здійснення господарської діяльності ТОВ Умамі за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 7Б, зазначеній в акті перевірки від 14.02.2020 №175. Як наслідок, підстави для застосування заходів реагування до відповідача з підстав, зазначених у розглядуваній позовній заяві, відсутні.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

На додаток суд також звертає увагу на необґрунтованість заявленого представником відповідача у запереченнях клопотання про винесення окремої ухвали, з огляду на наступне.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що винесення окремої ухвали правом суду, а не обов`язком. У той же час, у межах спірних правовідносин суд не вбачає наявності достатніх правових підстав для винесення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 77, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (код ЄДРПОУ 38620155, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13) до Товариства з обмеженою відповідальністю Умамі (код ЄДРПОУ 42701030, адреса: 04071, м. Київ, вул. Гончарна, 13-А), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю Маєток Науковців (код ЄДРПОУ 41276593, адреса: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7А, офіс 6), відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок