Рішення

від 28.04.2021 по справі 640/596/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року м. Київ № 640/596/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ТРК Подільські комунікації до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним і скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство ТРК Подільські комунікації (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати п.1 додатку до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 740 від 11.07.2019 (в частині оголошення конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням радіоканалу у Ладижині Вінницької області, частота 103,9 Мгц).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до набрання законної сиди рішенням Окружного адміністративного суду в м. Києві у справі № 640/8565/19, Національна рада не мала права виносити на конкурс спірну радіочастоту 103,9 МГц у м. Ладижин Вінницької обл., оскільки такий радіоканал не може вважатись вільним до прийняття остаточного рішення в адміністративній справі.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що оскаржуване рішення Національної ради № 740 від 11.07.2019 (в частині оголошення конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням радіоканалу у Ладижині Вінницької області, частота 103,9 МГц) прийнято виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб передбачений Конституцією України та законами України.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

11.07.2019 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла рішення про оголошення конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням вільних радіоканалів №740 від 11.07.2019. Відповідно до п.1 додатку було зазначено, що на конкурс виставляється радіочастота 103,9 МГц у місті Ладижин Вінницької області.

Позивач посилається на те, що дана радіочастота вже виносилась у квітні 2019 року на конкурс і в даний час в адміністративному суді розглядається судова справа № 640/8565/19 за позовом ТРК Подільські комунікації .

У справі оскаржується рішення Нацради від 25.04.2019 про відмову у видачі ліцензії на мовлення обом конкурсантам (у т.ч. і ПП ТРК Подільські комунікації ), відповідно до якого при повторному голосуванні за визнання переможцем конкурсу жоден з конкурсантів не набрав необхідної кількості голосів членів Нацради.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про телебачення і радіомовлення , Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення , який визначає правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань регулюються Законом України Про телебачення і радіомовлення .

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України Про телебачення і радіомовлення , Національна рада є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач.

Статтею 14 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення визначено перелік регуляторних функцій, зокрема, здійснення ліцензування.

Ліцензія Національної ради на телерадіомовлення є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення - частина 2 статті 18 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення .

Ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України Про телебачення і радіомовлення ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення .

Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом).

Порядок та процедура проведення конкурсу на отримання ліцензії на мовлення, визначена статтею 25 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Відповідно до ч.1, 6 ст.23 вказаного Закону ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення .

Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 2 ст.25 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено, що за результатами відкритих конкурсів здійснюється видача ліцензій на мовлення, пов`язане з використанням радіочастотного ресурсу, а також мовлення на вільних каналах багатоканальних мереж.

Конкурс на отримання ліцензії ініціюється, оголошується і проводиться Національною радою. Національна рада може ініціювати проведення конкурсу за власною ініціативою або за відповідним зверненням телерадіоорганізації.

Відповідно до приписів ч.ч. 3, 4, 6 ст.25 Закону України Про телебачення і радіомовлення Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за наявності вільних каналів мовлення, мереж мовлення, вільного часу на каналах (мережах) мовлення. Конкурс на отримання ліцензії оголошується рішенням Національної ради. Повідомлення про проведення конкурсу публікується в засобах масової інформації, перелік яких визначається Національною радою, не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну подачі заяв на видачу ліцензії. До участі в конкурсі допускаються юридичні особи, які подали до Національної ради заяву про видачу ліцензії на мовлення та інші документи відповідно до вимог статті 24 цього Закону.

Судом установлено, що оголошення про конкурс на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижині Вінницької обл. опубліковано 21.08.2019 у газеті Голос України № 158 (7164) та у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Національної ради www.nrada.gov.ua.

Рішенням № 1934 від 14.11.2019 визначення переможця конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижині Вінницької області ТОВ МЕДІА ІНВЕСТ ПРО .

До Національної ради на участь у конкурсі на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 103,9 МГц у м. Ладижині Вінницької обл.

було подано 2 заяви від: ТОВ МЕДІА ІНВЕСТ ПРО , м. Ладижин Вінницької обл. ( Подільське Радіо ); ПП МЕДІА ДНІСТЕР , смт Чечельник Вінницької обл. ( ЛАДИЖИН НОВИНИ ).

У той же час, рішенням Національної ради № 1936 від 14.11.2019 визнано ПП ТРК Подільські комунікації переможцем конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням частоти 106,7 МГц у м. Липовці Вінницької області.

Оголошення даного конкурсу, в якому визначено переможцем позивача опубліковано 21.08,2019 у газеті Голос України № 158 (7164) та у мережі інтернет на офіційному веб-сайті Національної ради www.nrada.gov.ua, як і конкурс на частоту 103,9 МГц у м. Ладижині Вінницької області.

Отже, суд бере до уваги доводи відповідача, що позивач не скористався своїм правом та не взяв участь у конкурсі на частоту 103,9 МГц, хоч в той же час подав всі необхідні документи та взяв участь у конкурсі на іншу частоту 106,7 МГц, де став переможцем.

Крім того, вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 стосовно тлумачення частини другої статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до частини третьої статті 24 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є законність рішення про оголошення конкурсу на отримання ліцензії.

Разом з тим, оскаржуване рішення, як акт індивідуальної дії, є таким, що вичерпав дію фактом його виконання.

Системний аналіз наведених вищевказаних норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

Натомість, жодні обставини та підстави, на які посилається позивач, не приймаються судом до уваги, оскільки вони не дають змоги встановити наявність порушеного права позивача, та, крім цього, в який спосіб права позивача, які на його думку порушені, можуть бути поновлені.

При цьому, суд вдруге наголошує, що позивач не скористався своїм правом взяти участь у конкурсі.

Також посилання на розгляд справи № 640/8565/19 суд не бере до уваги, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020, в задоволенні позову відмовлено.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ТРК Подільські комунікації відмовити.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: Приватного підприємства ТРК Подільські комунікації (вул. Процишина, буд. 45, кв. 91, м. Ладижин, Вінницька обл. 24321, код ЄДРПОУ 34261211)

Відповідач: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (вул. Прорізна, буд. 2, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00063928)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко