Постанова

від 22.04.2021 по справі 480/2742/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 р.Справа № 480/2742/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представника позивача Романів В.О.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 20.11.20 по справі № 480/2742/20

за позовом Відділу містобудування та архітектури Конотопської міської ради Сумської області

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України третя особа Головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Сумській області Демченко Людмила Анатоліївна

про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2020 року Відділ містобудування та архітектури Конотопської міської ради Сумської області звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України третя особа Головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Сумській області Демченко Людмила Анатоліївна, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати припис, вказуючи про відсутність підстав для такого реагування, оскільки порушень у сфері містобудівної діяльності він не вчиняв, висновки відповідача, викладені у акті перевірки та у приписі не відповідають фактичним обставинам справи.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що за наслідками перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил 02.03.2020 Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Сумській області Демченко Л.А., виданий відділу містобудування та архітектури Конотопської міської ради Сумської області припис №4 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від адміністративний позов Відділу містобудування та архітектури Конотопської міської ради Сумської області до Державної архітектурно-будівельної інспекції України , Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Сумській області Демченко Людмила Анатоліївна про визнання незаконним та скасування припису - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано припис №4 від 02 березня 2020 року, виданий Відділу містобудування та архітектури Конотопської міської ради Сумської області Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Сумській області Демченко Л.А.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, зазначає, що доводи суду першої інстанції щодо безпідставного порушення визначене в акті з приводу п.9.ч.5 ст.29 Закону є необгрунтованими посилаючись на той факт що визначення цифрових показників охоронних зон об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта що проектується до існуючих інженерних мереж є завданням замовника.

На думку відповідача, судом першої інстанції не враховано абз.1 п.3 ст.29 Закону, що містобудівні умови та обмеження надаються саме відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури. Та саме відділ архітектури визначає планувальні обмеження та охоронні зони посилаючись на актуалізовану картографо-геодезичної основу.

Відповідач зазначає, що 1 ч.3 та п.1 ч.4, п.9 ч,5 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.125 Земельного кодексу України Відділом надані МУО для проектування об`єкта будівництва від 12.07.2019 №10 затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Конотопської міської ради від 10.07.2019 №21 на будівництво автомийки по вул. Конотопських партизанів,5 6 м. Конотоп, Сумської області (далі МУО №10). А саме до пакету документів не додано копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копію договору суперфіцію. В МУО №10 в п.6 Розділу Містобудівні умови та обмеження не вказані цифрові показники охоронної зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта що проектується, до існуючих інженерних мереж, а містяться посилання на вимоги ДБН.

Відповідач звертає увагу, що п.1 ч.3 та п.1 ч.4, п.9 ч.5 ст.29 Закону України Про регулюванні містобудівної діяльності , ст.125 Земельного кодексу України Відділом надані МУО для проектування об`єкта будівництва від 01.10.2019 №15 затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Конотопської міської ради від 01.10.2019 №28 на будівництво трьох магазинів по вул. Євгена КоновальцяД м. Конотоп, Сумської області (далі МУО №15). А саме до пакету документів не додано копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копін договору суперфіцію. В МУО №15 в п.6 Розділу Містобудівні умови та обмеження не вказані цифрові показники охоронної зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта що проектується, існуючих інженерних мереж, а містяться посилання на вимоги ДБН.

На думку відповідача, з порушенням вимог абз.1 та абз.2 п.2.4, п.2.1 Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2011р. № 103 відділом надано будівельні паспорти в яких в пакеті документів для видачі будівельного паспорта відсутні засвідчені в установленому порядку копії документів, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію.

Підпунктом 2.1 та 2.2 пункту 2. Проектування топографо-геодезичних робіт. Топографо-геодезичні роботи із створення планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 виконують на основі держзамовлення, замовлень окремих міністерств, відомств, підприємств та організацій різних форм власності Роботи виконуються організаціями і суб`єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензії на виконання топографо-геодезичних робіт.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що порушення вимог ч. 2 ст.5, ч.1 ст.17, ч.І ст.19, ч.4 та ч.8 ст.29 Закону відсутнє, оскільки детальним планом передбачино розміщення багатоповерхової забудови в місці де надані МУО. У відповідності до п.5 ст.29 Закону у вичерпному переліку вимог, що містятся в МУО, не передбачено вимог щодо конфігурації окремих об`єктів при їх проектуванні, а лише вимоги щодо висоти ості, максимально допустимого відсотку забудови, мінімально допустимих відстаней до об`єкта, планувальних обмежень.

Позивач вважає, що невідповідність Вимог містобудівної документації на місцевому рівні - відсутнє, оскільки детальним планом передбачино розміщення багатоповерхової забудови в місці де надані МУО. У відповідності до п.5 ст.29 Закону у вичерпному переліку вимог, що містятся в МУО, не передбачено вимог щодо конфігурації окремих об`єктів при їх проектуванні, а лише вимоги щодо висотності максимально допустимого відсотку забудови, мінімально допустимих відстаней до об`єкта, планувальних обмежень.

Позивач наголошує, що підстав для відмови на видачу МУО у відділі не було. У випадку відмови у наданні МУО було б порушення Закону, що є неприпустимо.

На порушення ч.5 ст.29 Закону щодо наданих МУО № 9 від 10.07.2019; №12 від 23.07.2019; № 9 від 25.09.2018; №15 від 07.11.2018, №19 від 22.12.2018; змін до МУО №16 від 03.10.2019; в яких, на особисту думку інспектора Л.Демченко, не визначено цифрові показники охоронних зон об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта що проектується до існуючих інженерних мереж, а містяться посилання на вимоги ДБН.

Позивач звертає увагу, що об`єкт на який були видані МУР №16 від 03.10.2019 затверджені наказом ВМА №32 від 23.10.2019 введений в експлуатацію тим же органом, що своїм рішенням (Рішення №4/6 від 2.03.2020) зупинив дію містобудівних умов та обмежень, і як такий, що не повинен розглядатись.

На порушення вказаних в приписі згідно ч.3, ч.4, ч.5 ст.29 Закону та, з невідомих причин прописавши ст.125 Земельного кодексу України щодо наданих МУО № 10 від 12.07.2019; №15 від 01.10.2019 в яких, на особисту думку інспектора Л.Демченко, не додано копію документа, що посвідчує правовласності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіція.

Також, позивач звертає увагу, що об`єкт, на який був виланий буд паспорт №44 від 08.05.2018 - введений в експлуатацію тим же органом (ДАБІ), і як такий, що не повинен розглядатись.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи підтримала апеляційну скаргу відповідача, просила задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.12.2019 № 1434 Про затвердження плану перевірок уповноважених органів містобудування та архітектури на 1 квартал 2020 року та направлення на проведення планової перевірки від 03.02.2020 №4 проведено планову перевірку відділу містобудування та архітектури Конотопської міської ради.

За результатами перевірки головним інспектором будівельного нагляду Демченко Л.А., 02.03.2020 складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №4 ( том 1 а.с.20-23) та виданий припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №4 ( том 1 а.с.17-19).

Зі змісту акту перевірки та припису вбачається, що, на думку контролюючого органу, позивач допустив ряд порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не дотримався положень наведених норм та не надав доказів на підтвердження свої висновків, викладених у акті перевірки, щодо описаних порушень, отже припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №4 від 02 березня 2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.ст.17,19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою:

- уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району;

- уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами;

- визначення функціонального призначення та параметрів забудови окремої земельної ділянки за межами населеного пункту з метою розміщення об`єкта будівництва;

- формування принципів планувальної організації забудови;

- встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови;

- виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території;

- визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами;

- визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок;

- уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності;

- визначення містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування;

- обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання;

- визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, місць їх розташування;

- забезпечення комплексності забудови території;

- визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови;

- визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території;

- створення транспортної інфраструктури;

організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів;

- охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки;

- комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо.

Тобто, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Відповідно до п.1 Припису відповідач зазначає про порушення позивачем ч.2 ст.5, абз.1 ч.1 ст. 17, ч.1 ст. 19., п.1 та п.3 ч.3, п.1 абз.3 ч.4, п.9 ч.5, п.2 абз.3 ч.8 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що полягало у наданні відділом МУО №4, які не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

З матеріалів справи вбачається, що будівництво багатоквартирного житлового будинку №2 з розміщенням об`єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями, автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій.72/8 м. Конотоп. Сумської області (далі МУО №4) відбувається на земельній ділянці, призначеній під багатоповерхову забудову. Проект багатоповерхової забудови виконується у відповідності до державних будівельних норм та санітарно-гігієнічним норм проектантом, який має відповідний дозвіл на виконання даних робіт. Форма і контури об`єктів, що зазначені схематично на детальному плані визначені умовно, і жоден об`єкт не прив`язаний до системи координат. У відповідності до п.5 ст.29 Закону у вичерпному переліку вимог, що містятся в МУО, не передбачено вимог щодо конфігурації окремих об`єктів при їх проектуванні, а лише вимоги щодо висотності, максимально допустимого відсотку забудови, мінімально допустимих відстаней до об`єкта, планувальних обмежень.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 29 Закону передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Судом першої інстанції, що до містобудівної документації, на яку видані МУО №№ 4,5,6 від 27.06.2019 заявником були додані викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 ( том 1 а.с.27, 41, 52). Тому висновок відповідача про відсутність викопіювань не відповідає фактичним обставинам, відтак і підстав для відмови у видачі містобудівних умов і обмежень у позивача не було.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у акті та приписі зазначає, що у містобудівних умовах і обмеженнях №№ 9,12,16,9,15,19 в порушення п.9 ч. 5 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не визначено цифрові показники охоронних зон об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта що проектується, до існуючих інженерних мереж, а містяться посилання на вимоги ДБН. Проте, зазначена норма не містить обов`язку замовника визначати цифрові показники охоронних зон об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій. Даною нормою визначений обов`язок вказати відстані від об`єкта що проектується, до існуючих інженерних мереж. Водночас, перевіркою не встановлено та не відображено в акті перевірки про вже існуючі інженерні мережі, відстань до яких мала бути зазначена від об`єкта, що проектується. В ході судового розгляду справи також не встановлено, що на земельних ділянках під об`єктами будівництва, на які видані містобудівні умови та обмеження вже існують інженерні мережі. Відтак, висновок контролюючого органу про вчинення позивачем порушення в цій частині є безпідставним.

Колегія суддів вважає, що не відповідає фактичним обставинам висновок відповідача про порушення ч.3,4 ст.29 Закону, що полягало у відсутності копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіція при наданні містобудівних умов та обмежень №№ 10 від 12.07.2019 і №15 від 01.10.2019. Так, в ході судового розгляду встановлено, що у складі містобудівної документації замовниками надавалися копії договорів оренди земельної ділянки ( том 1 а.с.92, 95).

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно порушення, викладеного в п.2 оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач вказує на порушення відповідачем вимог п.2.2 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Наказ), що полягало в тому, що під час надання будівельного паспорта №23 від 20.03.2018 та № 72 від 17.07.2018 відділом не враховано, що будівельний паспорт вже надавався у 2018 та 2014 роках відповідно.

Проте, п.2.1. Наказу передбачено, що видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:

заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо);

проект будівництва (за наявності);

засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Зі змісту п.2.2 Наказу випливає, що у разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об`єктів), реалізація яких не перевищує гранично допустимих параметрів, до будівельного паспорта можуть вноситись зміни. Внесення змін до будівельного паспорта здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку та на умовах, визначених для його отримання, протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:

заява на внесення змін до будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

примірник будівельного паспорта замовника;

ескізні наміри змін (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, фасади та плани поверхів нових об`єктів із зазначенням габаритних розмірів тощо);

засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Проте, наказ не встановлює заборони на видачу іншого будівельного паспорта за умови звернення із відповідною заявою. Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.2.2 Наказу є хибним.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача про порушення позивачем вимог п.2.1 та п.2.4 Наказу, що полягало в тому, що під час надання будівельних паспортів №27 від 05.04.2018; № 29 від 05.04.2018; №17 від 01.03.2018; №44 від 08.05.2018; №60 від 18.06.2018; №53 від 05.06.2018; №52 від 01.06.2018; №74 від 20.07.2018; №88 від 14.09.2018; №102 від 19.12.2018; №107 від 26.12.2018 в пакеті документів відсутні засвідчені в установленому порядку копії документів, що засвідчують право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в документах, поданих для отримання зазначених будівельних паспортів, містяться засвідчені в установленому порядку копії документів, що засвідчують право власності або користування земельною ділянкою, зокрема, копії договорів купівлі-продажу, дарування, рішення міської ради, державні акти на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того, речове право на земельну ділянку підтверджене і витягами із державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.128-228). Отже, висновок контролюючого органу про їх відсутність не відповідає фактичним обставинам.

Також приписом і актом встановлене порушення п.1.10, п.2.23 додаток 2, п.2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. №244, яке полягало в тому, що відділом не проконтрольоване питання виконання вимог п.2.23 та п.2.30 Порядку №244, а саме подання до виконавчого органу міської ради замовниками паспортів прив`язки письмової заяви про виконання вимог паспорта та демонтажу тимчасової споруди у разі закінчення строку дії паспорта прив`язки по паспортам прив`язки термін дії яких закінчився: №1 від 26.02.2018; №7 та №8 від 29.03.2018: №9 від 26.04.2018; №15 від 08.05.2018; №25 від 18.06.2018; №23 від 13.06.2018: №34 від 04.09.2018; №35 від 21.09.2018.

Крім того, в порушення п.1.10 Порядку №244 відділом надано п`ять паспортів прив`язки тимчасових споруд, а саме: №7, №8, №9. №10 та №11 від 20.08.2019, що на схемі розміщення тимчасових споруд відображаються, як група тимчасових споруд, замість єдиного паспорта прив`язки тимчасової споруди з прив`язкою кожної окремо, отеж відповідачем не доведений факт вчинення зазначених порушень.

Так, пунктами 2.1 - 2.4 розділу ІІ Порядку №244 визначено, що Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1). Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються:

графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Відповідно до п.2.23 Порядку №244 після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

Пунктом 2.30. Порядку №244 передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

З пояснень представника позивача колегією суддів встановлено, що у своїй роботі відділ містобудування та архітектури дотримується вимог абз.1 та абз.2 п 2.4, п.2.1, п 2.2 Порядку №244. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1). Замовники, які мають намір встановити ТС, звертаються до відділу містобудування та архітектури із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС, будівельним нормам визначаються відділом містобудування та архітектури, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Терміни розгляду зазначених заяв порушені не були.

Також, до відділу містобудування та архітектури через ЦНАП звернулася фізична особа-підприємець з п`ятьма заявами на оформлення п`яти паспортів прив`язки, надавши відповідно до п.2.6 Порядку №244 до кожної заяви повний пакет документів. Відповідно до 2.14 вищезазначеного порядку паспорт прив`язки ТС не надається за умов:

подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку;

подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку.

Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається. Враховуючи вимоги п 2.14 відділ містобудування та архітектури не мав підстав не надати фізичній особі-підприємцю паспорта прив`язки, відповідно до поданих заяв, оскільки ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається.

Крім того, пунктом 2.23 Порядку №244 не вказаний строк термін, протягом якого заявникам необхідно подати заяву про після виконання вимог паспорту прив`язки, відповідно відділ не має можливості впливати на заявників.

Так само є неможливим і вжиття заходів щодо демонтажу тимчасових споруд, у зв`язку з неподанням їх власниками письмової заяви про виконання вимог паспорту прив`язки, оскільки така підстава відсутня у п.2.30 Порядку №244.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що контролюючим органом в в акті перевірки не вказана суть порушень, зокрема, в чому полягає контроль за поданням письмових заяв про виконання вимог паспорту прив`язки, які заходи і в які строки повинен був вжити позивач, а також не наведені норми, які передбачають вжиття заходів у вигляді демонтажу у випадку неподанням їх власниками письмової заяви про виконання вимог паспорту прив`язки .

Відповідачем у приписі та акті перевірки вказано, що відділом не проконтрольоване питання виконання вимог п.2.30 Порядку №244, а саме демонтажу тимчасової споруди у разі закінчення строку дії паспорта прив`язки по паспортам прив`язки термін дії яких закінчився: №1 від 26.02.2018; №7 та №8 від 29.03.2018: №9 від 26.04.2018; №15 від 08.05.2018; №25 від 18.06.2018; №23 від 13.06.2018: №34 від 04.09.2018; №35 від 21.09.2018.

Проте, контролюючим органом не встановлено, коли ж саме закінчився строк дії кожного із паспорта прив`язки та строк, в який повинен здійснитись демонтаж. При цьому матеріали перевірки не містять даних про факти існування тимчасових споруд, на які видавалися паспорти прив`язки, на момент здійснення контрольного заходу.

Крім того, у своєму акті та приписі відповідач вказує про порушення позивачем п.1.10. Порядку №244, яке полягає, на його думку, в тому, що відділом надано п`ять паспортів прив`язки тимчасових споруд, а саме: №7, №8, №9. №10 та №11 від 20.08.2019, що на схемі розміщення тимчасових споруд відображаються, як група тимчасових споруд, замість єдиного паспорта прив`язки тимчасової споруди з прив`язкою кожної окремо.

Колегія суддів дослідивши наведені доводи та матеріали справи у їх сукупності, дійшла висновку, що такі дії позивача не можуть вважатися порушенням, з огляду на наступне.

Пунктом 1.10 Порядку №244 визначено, що для розміщення групи ТС (але не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки ТС з прив`язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500).

Проте, як встановлено вище заявник звернувся до відділу містобудування та архітектури через ЦНАП з п`ятьма заявами на оформлення п`яти паспортів прив`язки, надавши відповідно до п.2.6 Порядку №244 до кожної заяви повний пакет документів, отже з огляду на положення п.2.14 Порядку №244 підстави для відмови у прийнятті рішення щодо надання паспорту прив`язки ТС по кожній заяві відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №4 від 02 березня 2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження свої висновків, викладених у акті перевірки, щодо описаних порушень. Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на докази, які досліджувалися в ході контрольного заходу та не встановлені фактичні обставини справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №4 від 02 березня 2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 року по справі № 480/2742/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 по справі № 480/2742/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 29.04.2021 року