Постанова

від 22.04.2021 по справі 500/1798/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1798/20 пров. № А/857/4567/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Шевчук С.М., Обрізка І.М.

з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Тернопільській області на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Мірінович У.А. в порядку письмового провадження у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Золотопотіцьке до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року Приватне підприємство Золотопотіцьке (далі - ПП Золотопотіцьке , підприємство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Тернопільській області (далі - ГУ ДПС, відповідач-1) №1639341/31878050 від 15.06.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 19.05.2020 та зобов`язати Державну податкову службу України (далі - ДПС України, відповідач-2) зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 позов було задоволено в повному обсязі.

26.01.2021 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

02.02.2021 ГУ ДПС подало заперечення з доказами надіслання позивачу, у якому просить зменшити заявлену суму витрат.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 було стягнуто на користь ПП Золотопотіцьке 3388,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС та 3388,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України суму документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із додатковим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просять його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ПП Золотопотіцьке у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають, що ГУ ДПС є бюджетною установою, яка фінансується з Державного бюджету України, що зумовлює не співмірність покладення на бюджетний орган всього тягаря витрат на правничу допомогу, що може собі дозволити суб`єкт господарювання, тобто фінансовий стан сторін є неспівмірним. Скаржники вважають необґрунтовано завищеною і суму на підготовку усіх необхідних документів до позовної заяви, адже додатками до позовної заяви є завірені копії документів, які за твердженням позивача були в нього в наявності.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 26.01.2021 в межах п`ятиденного строку після розгляду справи судом представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь підприємства понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи та іншими істотними обставинами, у тому числі ціною позову в розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України ).

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Судувід 21.03.2018 по справі №815/4300/17, від 11.04.2018 по справі №814/698/16, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді заяви у цій справі.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.4, 6 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 цього Закону визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно дост.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі East/WestAllianceLimited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Так, з матеріалів справи видно, що між ПП Золотопотіцьке (Клієнт) та адвокатом Суп М.Б. (Адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги від 03.07.2020, відповідно до п.1.1 якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу у справі адміністративного судочинства про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 19.05.2020 та зобов`язання вчинити дії у всіх судових інстанціях України.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Клієнт зобов`язується своєчасно проводити оплату робіт адвоката у відповідності до умов договору.

Згідно п. 4.1 Договору, за послуги Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) за домовленістю, але розмір гонорару не може перевищувати 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі адвоката: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та складання процесуальних документів (документів по суті), згідно розрахунку судових витрат, що є додатком до даного договору. При цьому вартість години участі адвоката не може бути меншою 700 (сімсот) гривень за одне судове засідання або один процесуальний документ чи документ по суті справи.

Позивачем надано також розрахунок витрат для надання правничої допомоги, який є Додатком до договору від 03.07.2020, у якому крім іншого, зазначено часові затрати складання процесуальних документів, зокрема, позовної заяви та додатків до неї у кількості трьох годин, підготовка відповіді на відзив - дві години, участь адвоката в судових засіданнях в суді першої інстанції - одна година.

Клієнтом та Адвокатом 22.01.2021 підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 03.07.2020 та сплачено суму в розмірі 6777,60 грн на користь адвоката, що підтверджується платіжним дорученням №2700 від 22.01.2021.

З урахуванням встановленого та наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактична вартість витрат адвокату складає підтверджений розмір у 6777,60 грн в суді першої інстанції і такий розмір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС та ДПС України.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Тернопільській області та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 по справі №500/1798/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 29.04.2021.