Ухвала

від 20.04.2021 по справі 761/40529/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «СТОЛИЦЯ» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року,

за участю: прокурора представника власника майна ОСОБА_6 ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_6 та накладено арешт на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю площею 21,9 кв.м. з громадською спорудою площею 5,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 828282380000), яка згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ТОВ «СТОЛИЦЯ» (код ЄДРПОУ 32248073).

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на згадане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «СТОЛИЦЯ» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо пропущеного строку апеляційного оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею за відсутності представника ТОВ «СТОЛИЦЯ», а про прийняте рішення останньому стало відомо 23 березня 2021 року після надання прокурором її копії під розписку директору Товариства ОСОБА_7 .

Представник вважає оскаржувану ухвалу незаконною, з огляду на наступне.

Зокрема, вказує, що ТОВ «СТОЛИЦЯ» є добросовісним набувачем вищезгаданої нежитлової будівлі та придбала дане майно для проведення подальшої підприємницької діяльності, сплативши за нього грошові кошти, і для якого арешт унеможливлює здійснення господарської діяльності за основним видом діяльності, яким є агентство нерухомості.

Стверджує, що прокурором не доведено, а слідчим суддею в ухвалі не обґрунтовано відповідність вказаної будівлі критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ТОВ «СТОЛИЦЯ» не має у кримінальному провадженні статусу підозрюваного або юридичної особи, щодо якої здійснюється таке провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити поновивши строк апеляційного оскарження, виступ прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності представника власника майна. При цьому, розписки про отримання представниками копії постановленого рішення матеріали провадження не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити представнику власника майна строк апеляційного оскарження.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04 серпня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42020101100000141 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідування виявлено, що невстановлені особи надали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 підроблене рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 31 березня 2004 року у справі, що стосується виникнення у ОСОБА_9 права власності на нежитлову будівлю з громадською спорудою загальною площею 21,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, до органу досудового розслідування надійшли матеріали щодо шахрайського заволодіння невстановленими особами приміщенням по АДРЕСА_1 .

11 грудня 2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на згадане вище нерухоме майно.

Ухвалою слідчого судді вказаного районного суду від 14 грудня 2020 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.

Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42020101100000141 про накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю площею 21,9 кв.м. з громадською спорудою площею 5,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 828282380000), яка належить ТОВ «СТОЛИЦЯ» слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора, дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки воно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_10 від 08 грудня 2020 року про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на нежитлову будівлю площею 21,9 кв.м. з громадською спорудою площею 5,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 828282380000), яка згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ТОВ «СТОЛИЦЯ», врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги представника. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевказане в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «СТОЛИЦЯ» строк апеляційного оскарження.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_6 та накладено арешт на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю площею 21,9 кв.м. з громадською спорудою площею 5,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 828282380000), яка згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ТОВ «СТОЛИЦЯ», залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «СТОЛИЦЯ», без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 761/40529/20 Справа №11-сс/824/2557/2021 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1