Постанова

від 29.04.2021 по справі 380/9010/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 рокуСправа № 380/9010/20 пров. № А/857/4665/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Мікули О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (суддя Сидор Н.Т., м.Львів) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каравелла Груп до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Каравелла Груп (далі - ТОВ) звернулося до суду позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) та Державної податкової служби України(далі - ДПС) в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.09.2020 №1908301/40158393 (далі - Рішення, ЄРПН відповідно, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14.08.2020 №367 (далі - ПН);

зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН ПН.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позов задоволено.

22.12.2020 від ТОВ надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу, згідно з якою просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7000 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Головного управління за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано ніяких документів, які підтверджують відображення доходів та витрат від цієї операції, відсутності попереднього розрахунку суми судових витрат, не відображено у акті прийому-передачі наданої професійної правничої допомоги, зокрема кількості витраченого часу на надання юридичної послуги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи клопотання про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг на відповідача необхідно покласти понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції, в сумі 2000 грн, по 1000 грн з кожного відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки Головне управління оскаржує додаткове рішення в частині що стосуються вимог, які задоволені відносно нього, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості давати оцінку висновкам суду, в частині що стосується стягнення витрат на правничу допомогу з ДПС.

Згідно з частини другої статті 252 КАС заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зі змісту позову видно, що позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. Докази про понесення таких витрат ТОВ подало після ухвалення рішення суду у справі 22.12.2020 (а.с.121-133).

Згідно з частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статі 132 КАС передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.(ч.9 ст.139 КАС України).

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У частинах першій та другій статті 134 КАС зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя-четверта статті 134 КАС).

Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 134 КАС розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З метою підтвердження судових витрат на професійну допомогу представником позивача надано:- копію договору про надання правничої допомоги від 12.10.2020№ 12-10/2020 (далі - Договір); копію Додаткового договору № 1 до Договору; акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору; копію квитанції від 21.12.2020 №0.0.1952021480.1 від 21.12.2020; копію виписки по рахунку Адвокатського об`єднання Пролекс (далі - АО), що підтверджує отримання АО коштів у сумі 3500 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) наданих адвокатом ОСОБА_1 ТОВ у справі № 380/9010/20.

Згідно позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 4 лютого 2021 року у справі №280/1765/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Дослідивши долучені до матеріалів справи докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно вказано на те, що судова практика щодо вирішення спірних відносин є сталою, позивач оскаржує лише одне рішення про відмову в реєстрації податкової накладеної, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що належною до стягнення сумою компенсації витрат у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу є сума у вигляді 1000 грн, яка підлягає стягненню з Головного управління за рахунок його бюджетних асигнувань.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Щодо вимоги ТОВ про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу які мало б понести ТОВ у зв`язку із зверненням до апеляційного суду у розмірі 2000 грн, то слід вказати що розмір таких витрат не був підтверджений позивачем документально. З часу подання відзиву (11.03.2021) до судового розгляду справи (29.04.2021) ТОВ не подало ні додаткової угоди до Договору, ні акту виконаних робіт, які б підтверджували обставини надання послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 29 квітня 2021 року.