Постанова

від 19.04.2021 по справі 460/4979/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4979/20 пров. № А/857/1788/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання Галаз Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-Вест" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року (суддя Недашківська К.М., ухвалене в м.Рівне, проголошено 11:24:21) у справі № 460/4979/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-Вест" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2020 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0058485304 від 26.03.2020, відповідно до якого застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у розмірі 54431 грн. 91 коп.

Позов обґрунтовує тим, що за наслідками камеральної перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0058485304, яким визначено суму штрафу у розмірі 54431 грн. 91 коп., тобто 10% від суми ПДВ у розмірі 544319 грн. 08 коп. - за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладених в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважає таке повідомлення-рішення протиправним і просив його скасувати.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права зазначив, що рішення податкового органу є протиправним, оскільки подані на реєстрацію податкові накладні №14 та №17 відповідають двом ознакам: зведені податкові накладні не надаються отримувачу та оформлені щодо операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу. Тому правових підстав для накладення на платника податків штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних не існувало. Посилається на рішення Верховного Суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Старшим державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Рівненського управління Головного управління ДПС у Рівненській області Масовець Н.П. проведено камеральну перевірку з реєстрації податкових накладних та / або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми ТТК-Вест , за результатами якої складений Акт Про результати камеральної перевірки ТОВ - Фірма ТТК-Вест (код ЄДРПОУ 30647384) (Акт перевірки)

Актом перевірки встановлено факти порушення платником податків термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна №17 від 31.08.2017 зареєстрована 18.09.2017; податкова накладна №14 від 31.10.2018 зареєстрована 19.11.2018. На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0058485304, яким визначено суму штрафу у розмірі 54431 грн. 91 коп., тобто 10% від суми ПДВ у розмірі 544319 грн. 08 коп.

Платником податків сформована податкова накладна від 31.10.2018 №14 на загальну суму обсягу постачання у розмірі 1367985,96 грн., ПДВ - 227997,66 грн. (ПН №14) та податкова накладна від 31.08.2017 №14 на загальну суму обсягу постачання у розмірі 1897928,54 грн., ПДВ - 316321,42 грн. (ПН №17).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно з пунктом 120-1.1. статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст. 120-ПК України необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17 та від 11.12.2018 у справі 807/68/18.

Відповідно до пункту 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за №137/28267) (Порядок №1307), у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом, оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Жодної із перелічених ознак не містять ПН №14 з умовним ІПН 100000000000 для неплатника ПДВ, та ПН №17 з умовним ІПН 100000000000 для неплатника ПДВ.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1307, при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за, якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій; 12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 ПК України, над фактичною ціною постачання.

Отже, положеннями Порядку №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту ПН №14 та ПН №17, які були предметом камеральної перевірки та порушення строків реєстрації яких зафіксовано в Акті перевірки, вбачається, що податкові накладні: №14 з умовним ІПН 100000000000 для неплатника ПДВ складені з позначкою X в графі не підлягає наданню отримувачу (покупцю) , а у їх верхній лівій частині зазначено тип причини 02 ; №17 з умовним ІПН НОМЕР_1 для неплатника ПДВ складені з позначкою X в графі не підлягає наданню отримувачу (покупцю) , а у їх верхній лівій частині зазначено тип причини 02 . З аналізу ПН №14 та ПН №17 вбачається, що позивачем у рядку II розділу А відображено загальну суму ПДВ за основною ставкою, у рядку V відображено обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20), однак рядки VІІ-ІХ розділу А не заповнені.

Згідно абзацу 8-10 підпункту 10 пункту 16 Порядку №1307, до розділу А податкової накладної (рядки I-Х) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така ПН, а саме у рядку І зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ; у рядках ІІ-ІV зазначаються суми ПДВ, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI.

Абзацом 7 підпункту 10 пункту 16 Порядку №1307 передбачено, що у клітинках ПН, які не підлягають заповненню, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Отже, заповнюючи графи І-VІ Розділу А ПН №14 та ПН №17, позивач задекларував, що його операції, оподатковуються ПДВ. Наявності операцій згідно ПН №14 та ПН №17, що були об`єктом перевірки, та які звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин вказані податкові накладні не можуть бути віднесені до податкових накладних, порушення граничних термінів реєстрації яких відповідно до п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України не є підставою для накладення штрафу.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що до позивача правомірно застосовано штраф за порушення граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, для реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в акті перевірки.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-Вест" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 460/4979/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 29.04.2021