Ухвала

від 29.04.2021 по справі 620/4472/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 620/4472/20

адміністративне провадження № К/9901/14471/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі №620/4472/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Північ Ойл Груп до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Північ Ойл Груп (далі по тексту позивач, ТОВ Північ Ойл Груп ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ДПС у Чернігівській області, податковий орган) та Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2, ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення №1654061/41813644 від 19.06.2020 року, зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН) розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 31.05.2020 року №62 датою його фактичного подання, а саме 09.06.2020 року.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що розрахунок коригування складався згідно п. 192.1 ст. 196 ПКУ, внаслідок повернення покупцем товару саме з причини не проведення оплати за товар. Відбулося повернення товару в повному обсязі, грошові кошти не сплачувались, що виключає формування та існування будь-яких розрахункових документів чи банківських виписок стосовно господарської операції за якою був складений розрахунок коригування. Посилання податкового органу на п. 5 Критеріїв ризиковості здійснення операції в квитанції про зупинення реєстрації носить характер припущення, оскільки не зазначено на підставі чого зроблене таке твердження. Зважаючи на те, що податковий орган в квитанції про зупинення реєстрації РК не зазначив жодної інформації (підстави, конкретики), яка стала підставою для такого зупинення та не визначив хоча б приблизного переліку документів, які позивач має подати, позивач виклав свої пояснення у довільній формі намагаючись в цілковитій правовій невизначеності надати якомога повну інформацію щодо господарської операції за якою був складений РК та надати пакет необхідних документів. Отже, пояснення та додані до нього додатки, подані контролюючому органу, цілком підтверджували інформацію, що була зазначена в розрахунку коригуванні від 31.05.2020 року № 62. Рішення про відмову в реєстрації не містить відомостей про те, що інформація не підтверджена. Отже вимога податкового органу про надання підтверджуючих документів, викладена в квитанції про зупинення реєстрації РК, виконана позивачем в повному обсязі. Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації розрахунку коригування, теж не є законними. Крім того, підстава зупинення не співпадає з підставою відмови в реєстрації. Враховуючи протиправність оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації Розрахунку коригування, складеного позивачем, та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірний Розрахунок коригування фактичною датою його подання.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на те, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі №620/4472/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Північ Ойл Груп до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко