Ухвала

від 27.04.2021 по справі 463/1131/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1131/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/461/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції з Закарпатським апеляційним судом, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2021 року про накладення арешту на майно,

за участю:

представника - адвоката ОСОБА_6 ,

встановила :

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2021 року задоволено клопотання, у кримінальному провадженні №62021140000000141 від 03.02.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на:

- документ Угорщини № НОМЕР_1 , який вилучений під час обушку за місцем проживання начальника ВМО № 2 митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 17 бланків контрольних талонів для проходження митного огляду по червоному коридору наступних номерів: 755862, 755847, 755846, 755848, 755849, 755853, 755855, 755850, 75551, 755852, 755854, 686748, 686747, 686746, 686751, 686750, 686749; копії матеріалів службового розслідування на 27 арк., які вилучені під час обушку за місцем проживання старшого державного інспектора ВМО № 1 МП «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_2 ;

- мобільний телефон марки «Xiomi MI MAX 3», який вилучено під час обшуку за місцем проживання заступника начальника відділу ВМО № 3 митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 .

На вказану ухвалу подав апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , та просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на документ Угорщини № НОМЕР_1 на угорській мові у зеленій обкладинці, термін дії якого закінчився у 2008 році, який вилучений під час обшуку, за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Після закінчення строку дії даний документ ОСОБА_7 не переоформляв.

Апелянт зазначає, що даний документ жодного відношення до кримінального провадження не має. Прокурор навіть не намагався з`ясувати суть цього документа, оскільки у справі навіть не записано суть і точну назву документу, а також відсутній переклад даного документу.

Апелянт покликається, що клопотання про накладення арешту ні йому, ні його довірителю не було надано, а тому вважає, що ні назва даного документу, ні згадка про нього в матеріалах клопотання відсутня. Відповідно при подачі клопотання до суду першої інстанції, на його думку, перекладу даного документа також надано не було. Тобто суд першої інстанції наклав арешт на невідомий документ з якого не вбачається, що він має відношення до кримінального провадження.

Апелянт вважає, що даний документ не відповідає критеріям зазначених у ст. 98 КПК України. Висновок слідчого судді є загальний, абстрактним, без належних обґрунтувань, які б давали право для накладення арешту на такий документ.

Кримінальне провадження № 62021140000000141 стосується контрабандного переміщення через державний кордон України та Словаччини підакцизних тютюнових виробів. Ні слідчий, ні прокурор, ні слідчий суддя не зазначили, які сліди кримінального правопорушення міг зберегти на собі документ на угорській мові з приводу обставин справи. Жодних обґрунтувань необхідності накладення арешту на даний документ у справі не наведено ні слідчим, ні прокурором. Потреби у прихованні, пошкодженні, знищенні, перетворенні простроченого документу немає, бо він не має жодного відношення до кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, міркування представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційні вимоги, обговоривши доводи наведені в клопотанні про накладення арешту на майно, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 404 КПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідност. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так ч. 2ст. 170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно доч.1ст.98КПК Україниречовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 171 КПК України встановлено обов`язкові вимоги, яким повинно відповідати клопотання про арешт майна.

Завданням кримінального провадження повинні досягатися таким чином щоб до жодної особи не було застосовано необґрунтованого процесуального примусу (ст. 2 КПК України).

Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справіEast West Alliance Limited проти Українивід 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справіEdwards проти Мальтивід 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69).

При винесенні ухвали судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього доказів в матеріалах кримінального провадження.

З ухвали слідчого судді вбачається, що ДБР проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021140000000141 від 03.02.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України.

25.03.2021 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова проведено обшуки за місцем проживання начальника ВМО №2 митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_7 , за місцем проживання старшого державного інспектора ВМО № 1 МП «Ужгород`Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_8 та за місцем проживання заступника начальника відділу ВМО № 3 митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_9 , в ході яких вилучено вказане у клопотанні майно, яке цього ж дня постановою слідчого визнано речовими доказами.

Клопотання мотивоване тим, що вказане майно має суттєве значення для проведення досудового розслідування та визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, та є необхідними для проведення у подальшому ряду судових експертиз з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину, які мають суттєве значення для повного, всебічного здійснення досудового розслідування. Крім того вилучений документ може бути використаний з іншою метою, яка сприятиме перешкоджанню досудового розслідування.

Слідчий суддя своє рішення мотивує тим, що вилучений під час обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, таке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вилучені в ході обшуку предмети, постановою слідчого, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Зважаючи на зазначене вище, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого у накладені арешту на майно, яке вилучене у ОСОБА_7 діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Покликання про те, що на документ Угорщини НОМЕР_1 , не був зазначений в ухвалі слідчого судді, не був здійснений переклад даного документу, а також що його не можна ніде використати, оскільки термії його дії завершений, є непереконливими на даній стадії досудового слідства, оскільки таке триває і по справи призначено ряд слідчих дій, які в подальшому зможуть підтвердити або спростувати покликання апелянта.

Колегія суддів не вбачає будь-якої невідповідності висновку суду першої інстанції нормам КПК України та фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2021 року про накладення арешту на майно, вилучене під час обушку за місцем проживання начальника ВМО № 2 митного поста «Ужгород» Закарпатської митниці Держмитслужби ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на документ Угорщини № НОМЕР_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: