Рішення

від 15.04.2021 по справі 522/14817/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14817/20

Провадження № 2/522/2562/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Еко Капітал , Обслуговуючого кооператива Екодом-1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ханбер , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 01.09.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Еко Капітал , Обслуговуючого кооператива Екодом-1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ханбер , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинного будівництва.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 17.09.2019 р. ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м. Для об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 передбачена повернхневість - 13, однак АТ ЗНВКІФ Еко Капітал , будучи власником квартири АДРЕСА_3 , розташованої на 13 поверсі на підставі декларації, довідки №183332 від 11.05.2019 р. про уточнення лінійних розмірів та технічного паспорту від 11.05.2019 р. було розпочато здійснення надбудови у вигляді додаткового поверху, а потім зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_4 була змінена з 13 до 16 поверхів. Відповідачами самовільно збільшено поверхневість житлового будинку, який введений в експлуатацію шляхом проведення додаткового капітального будівництва без оформлення необхідних дозвільних документів, а також без дотримання протипожежних правил, правил безпечної експлуатації будівель та споруд, охорони праці, забезпечення збереження здоров`я та життя населення. Водночас, упритул до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться 5-поверхнева будівля, яка належить ОСОБА_2 , відстань між цією спорудою і вікнами позивача складає менше 1 метра. Земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт нерухомості ОСОБА_2 за кадастровим номером 5110137500:36:004:0012 має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, натомість 18.03.19 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна №1797951451101, готовністю на 69%, який не є об`єктом житлової нерухомості. Таким чином, ОСОБА_2 використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням та здійснює самочинне будівництво.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2020 року відкрито провадження по цивільній справі за правилами загального позовного провадження з призначення підготовчого засідання.

03.09.2020 р. на адресу суду електронною поштою надійшла заява представника позивача про забезпечення позову.

07.09.2020 р. до суду надійшли уточнення до заяви про забезпечення позову, 08.09.2020 р. до суду надійшли доповнення до заяви про забезпечення позову.

10.09.2020 р. до суду надійшли заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2020 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судове засідання 12.11.2020 року з`явились відповідачі, позивач не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судові засідання 09.02.2021 року, 24.02.2021 року сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

У судові засідання 23.03.2021 року, 15.04.2021 року з`явились відповідачі, позивач не з`явився, повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з інформацією департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради замовнику будівництва - Товариству з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР видані містобудівні умови та обмеження від 18.01.2018 р. №01-106/58 (17) для проектування багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_5 / АДРЕСА_6 .

Згідно з даними Єдиного реєстру дозвільних документів, наявна інформація щодо видачі у листопаді 2018 року дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112183181152 та у грудні 2018 року - сертифіката №ОД 162183622574 Будівництво багатоквартирного житлового будинку з- підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями (коригування) за адресою: АДРЕСА_7

14.02.2018 р. наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №28 за адресою: АДРЕСА_2 , якими передбачено 12 поверхів для житлового будинку.

28.12.2018 р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі акту про готовність об`єкта до експлуатації від 18.12.2018 р. видано сертифікат серії ОД №162183622574 від 28.12.2018 р., яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта вимогам чинного містобудівного законодавства, поверхневість - 13 поверхів, за адресою: АДРЕСА_6 .

У 2018 році між Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Еко Капітал та Обслуговуючим кооперативом Екодом-1 укладено договір про сплату пайових внесків, який послугував підставою виникнення права власності щодо квартири АДРЕСА_8 .

На підставі висновку про наявність технічної можливості №2345518 від 11.02.2019 р. АТ ЗНВКІФ Еко Капітал здійснено поділ квартири АДРЕСА_9 на два самостійних об`єкта нерухомості - квартиру АДРЕСА_9 та квартиру АДРЕСА_3 , які розташовані у будинку №8а.

25.02.2019 р. АТ ЗНВКІФ Еко Капітал направило до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_10 , яке зареєстровано за №ОД 061190561846.

08.04.2019 р. за №ОД 141190982388 зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта квартири АДРЕСА_11 . За результатами інвентаризації квартира з порядковим номером АДРЕСА_12 , що підтверджується довідкою №183332 від 11.05.2019 р.

17.09.2019 р. між Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Еко Капітал та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умови якого ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м.

Власником чотирьохповерхневого об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_5 , є ОСОБА_2 .

Згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначений об`єкт будівництва є об`єктом незавершеного будівництва (69%), не являється об`єктом житлової нерухомості та має загальну площу 491,2 кв.м. Об`єкт розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110137500:36:004:0012, площею 0,0125 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

У містобудівному кадастрі Одеської міської ради наявна інформація щодо видачі Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (нині Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради) ОСОБА_2 будівельного паспорту №01-06 від 08.06.2018 р. за адресою: АДРЕСА_5 .

В Єдиному реєстрі дозвільних документів наявна інформація щодо реєстрації у серпні 2019 року суб`єктом містобудування повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД 061192130738 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 141192210121 Індивідуальний житловий будинок, який будується зв знесенням існуючого на ділянці ветхого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивач вважає, що реконструкція квартири АДРЕСА_13 , а також будівництво будинку по АДРЕСА_5 порушують його права, та просить суд усунути перешкоди в користуванні належним йому майном шляхом зобов`язання АТ ЗНВКІФ Еко Капітал , ОК Екодом-1 , ТОВ ХАНБЕР знести самочинну надбудову в квартирі АДРЕСА_14 , а також зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинне незавершене будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_5 на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:36:004:0012, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1797951451101.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України (ст. ст. 386-394) регулюється захист права власності.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1, п. п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

З роз`яснень, які містяться у пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 05 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" слідує, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном. Така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі N 725/5551/16-ц. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 не наводить доказів на підтвердження того, що діями відповідачів порушується його право користування належним йому об`єктом нерухомого майна, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно із ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 100 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім`ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім`ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов`язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затвердженими постановою КМУ від 8 жовтня 1992 року N 572, установлено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Пунктом 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року, передбачено, що виконання будівельних робіт на об`єктах без додержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно із чинним законодавством.

Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст. 376 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог, також передбачено способи захисту порушених самочинним будівництвом прав і законних інтересів інших осіб, і не виключається пред`явлення позовних вимог особами, права яких порушені цим будівництвом, зокрема ч. 4 цієї статті. Статтею 391 ЦК України також передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, власник майна має право на звернення до суду з позовом на захист своїх прав, порушених самочинним будівництвом, лише при підтвердженні порушення своїх прав власника. Зазначене положення повністю відповідає вимогам ст. 3 ЦПК України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пленум Верховного Суду України в ч. 2 п. 11 постанови N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення в цивільній справі" роз`яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, статтями 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи N 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, належним чином набутих та оформлених, щоб мати право на звернення до суду. Зазначене право особи повинно доведено в суді належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 81 ЦПК України. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Ващенко проти України" (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Як неодноразово визначалось у судових рішеннях судів вищих інстанцій вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов`язку від інших осіб. Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, але позивач не вказав, яке його право порушено, а тому не встановивши, яке право порушено, суд не має право його захистити.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови N 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Позивачем ОСОБА_1 не підтверджена належними і допустимими доказами та обставина, що відповідачі чинять йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні його власністю. Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача ОСОБА_1 як власника на даний час відповідачами не порушені, оскільки не доведено належними та допустимими доказами, що перепланування та реконструкція здійсненні відповідачами без дотримання протипожежних правил, правил безпечної експлуатації будівель та споруд, охорони праці, забезпечення збереження здоров`я та життя населення, зазначені перебудови не перешкоджають позивачу користуватись своєю власністю, а тому його право не порушено.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Враховуючи, що у задоволенні позову було відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Еко Капітал , Обслуговуючого кооператива Екодом-1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ханбер , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинного будівництва - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2021 року.

Суддя Д.Ю. Донцов