Постанова

від 28.04.2021 по справі 917/842/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. Справа № 917/842/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: Стойка О.В. Істоміна О.А ., Пушай В.І. Склярук С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області Від 19.08.2020 року у справі№917/842/20 (суддя Пушко І.І.) за позовом до відповідача: про Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область стягнення 16 082, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до господарського суду Полтавської області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» м.Київ (далі-Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область (далі-Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості за несплачену орендну плату в період з липня 2018 року по листопад 2019 року в розмірі 16 082,00 грн., а також розподілу судових витрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2020 року у справі №917/842/20 позовні вимоги задоволені, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 16 082,00 грн., а також суму судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Справу №917/842/20 господарським судом Полтавської області було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників страви.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції, ухвалюючи спірне рішення без належного повідомлення представника Відповідача, допустив порушення норм процесуального права, а саме ст. ст. 7, 13 ГПК України, позбавивши Відповідача можливості надати до суду відзив на позовну заяву, а також вчинити інші процесуальні дії, передбачені чинним ГПК України;

- судом першої інстанції не було враховано, що у Позивача не виникло право вимоги до Відповідача, оскільки йому до теперішнього часу не було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні та не надано відповідних підтверджуючих документів;

- Відповідач, відповідно до акту повернення майна оренди, фактично припинив використання орендованого приміщення у червні 2018 року у зв`язку з неможливістю вирішити поточні питання щодо його функціонування з Позивачем, а також у зв`язку з ненаданням останнім Відповідачу рахунків для оплати орендної плати;

- судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ТОВ «Каргет Рент» не мало прав кредитора щодо Відповідача та правових підстав передавати право вимоги Позивачу за неіснуючим зобов`язанням, а відтак, у Позивача відсутні правові підстави вимагати від Відповідача виконання неіснуючого зобов`язання.

Інших доводів апеляційна скарга Відповідача не містить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 року у справі №917/842/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2020 року та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 15.03.2021 року та 19.03.2021 року від Відповідача надійшли клопотання про розгляд справи №917/842/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Відповідно до змісту вищезазначених клопотань, Відповідач просив здійснювати розгляд поданої ним скарги з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (сервіс EasyCon).

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 19.03.2021 року від Відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №917/842/20 долучених до апеляційної скарги доказів, які не були подані до суду першої інстанції у зв`язку з неналежним повідомленням Відповідача про розгляд справи №917/842/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року клопотання Відповідача про розгляд справи №917/842/20 в судовому засіданні з повідомленням сторін в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою програмного забезпечення » EasyCon» , з використанням власних технічних засобів Відповідача, задоволено. Розгляд справи призначено на 28.04.2021 року. Явка сторін визнана необов`язковою.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Позивач не скористався.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.04.2021 року Відповідач, в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним у скарзі, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а спірне рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїм правом, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Cудовою колегією було задоволено клопотання Відповідача про приєднання до матеріалів справи №917/842/20 долучених до апеляційної скарги доказів, причина не подання цих доказів до суду першої інстанції у зв`язку з неналежним повідомленням Відповідача про розгляд справи №917/842/20 визнана судовою колегією поважною. Відповідна ухвала занесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись із позовом до суду, Позивач зазначав, що Відповідач належним чином не виконав умов Договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за строкове платне користування спірним майном, що стало наслідком виникнення у Відповідача заборгованості у розмірі 16 082,00 грн., право на отримання якої на момент звернення до суду має Позивач.

В матеріалах справи відсутній відзив Відповідача на зазначену позовну заяву.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав про їх доведеність та обґрунтованість належними доказами, ненадання Відповідача будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково з огляду на наступне.

Одним з доводів апеляційної скарги є неповідомлення Відповідача судом про розгляд справи, внаслідок чого він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена справа є малозначною в силу вимог п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України та розглядалася судом першої інстанції в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. 3 ст. 2 ГПК України, одним з основних засад господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх часників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін, що забезпечує рівну можливість сторін реалізовувати свої процесуальні права.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Можливість реалізувати свої процесуальні права в зазначеному провадженні, що передбачені в ст. ст. 165, 167, 169 ГПК України, у Відповідача виникає у встановлені строки, які пов`язані з отриманням ним копії ухвали про відкриття провадження у справі, згідно з вимогами ч. 4 ст. 250, ч. 1 ст. 251, ч. ч. 3,7 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду першої інстанції від 06.07.2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін, але не була вручена Відповідачу, поштовий конверт із вказаним відправленням Відповідачу повернутий відділенням поштового зв`язку із відміткою про «закінчення терміну зберігання» , отже зазначення про причини невручення, що визначені в п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, повідомлення не містить.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на те, що приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду заяви з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування Відповідача про розгляд справи судом. Повернення із вказаної причини не свідчить ані про відмову сторони від одержання відправлення, ані про її відсутність за цією адресою.

Іншого відправлення на адресу Відповідача судом не здійснювалося.

В матеріалах справи з моменту відкриття провадження у справі до моменту винесення рішення по суті спору відсутні беззаперечні докази обізнаності Відповідача про існування даного спору в господарському суді.

Оскільки вищенаведене поштове виправлення, яке було надіслано судом на адресу Відповідача, повернулося до суду 25.07.2020 року (а.с.55-56), на момент винесення рішення по суті суд мав відомості щодо неналежного повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі та неможливості останнім реалізувати свої процесуальні права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область про відкриття провадження у справі, не забезпечив останньому можливості реалізувати надані законом права, що згідно з пунктом 3 частини 3 статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки Відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2020 року у справі №917/842/20 про задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України через порушення норм процесуального права, а саме розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про розгляд справи в спрощеному провадженні, судове засідання в якому не проводилося.

Розглядаючи позовні вимоги по суті з дотриманням процесуальних прав обох сторін, судова колегія погоджується із встановленими судом фактичними обставинами справи, що не оспорюються сторонами, зокрема:

- укладення 01.02.2016 року між Кременчуцьким дочірнім підприємством № 503 ЗАТ «Сантехмонтаж-60» , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» , як орендарем, договору № 6 оренди офісного приміщення загальною площею 11 кв.м., розташованого в м. Кременчук, вул. Першотравнева, 61 (а.с.10-11), відповідно до умов якого, Відповідач прийняв в оренду вказане приміщення та зобов`язався сплачувати орендну плату;

- укладення 30.12.2016 року між тими ж сторонами договору № 5 оренди офісного приміщення (далі-Договір) на теж саме приміщення (а.с. 7-9), відповідно до умов якого орендна плата встановлена в розмірі 946,00 грн. в місяць, що мала вноситися у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед, не пізніше 30 числа кожного місяця згідно акта виконаних робіт, строк дії Договору встановлений - до 31.12.2019 року;

- укладення 19.02.2018 року між Кременчуцьким дочірнім підприємством № 503 ЗАТ «Сантехмонтаж-60» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Фуд Трейдінг» договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (а.с. 19-21), відповідно до умов якого власником нежитлового приміщення загальною площею 389,5 кв.м., розташованого в м. Кременчук, вул. Першотравнева, 61 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Фуд Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40968652);

- зміна найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Фуд Трейдінг» на «Каргет» , відповідно до рішенням учасника № 5/9 від 05.09.2019 (а.с. 22);

- створення рішенням одноосібного засновника ТОВ «Каргет Рент» від 30.09.2019 року юридичної особи з організаційно-правовою формою ТОВ та назвою «Каргет Рент» та визнання єдиним часником даного товариства ТОВ «Каргет» (а.с. 23-24);

- підписання 07.10.2019 року між ТОВ «Каргет» та ТОВ «Каргет Рент» акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, відповідно до умов якого нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою Полтавська область, м. Кременчуці, вул. Першотравнева, 61, загальною площею 389,5 кв.м., вартістю 389500 грн. передається у якості внеску до Статутного капіталу у власність останнього;

- укладення між ТОВ «Каргет рент» та ТОВ «Каргет» Договору №1 цесії (відступлення вимоги), відповідно до умов якого ТОВ «Каргет Рент» передало Позивачу, а останній набув право вимоги, належне ТОВ «Каргет Рент» і став кредитором у зобов`язаннях Відповідача з оплати орендної плати за договором оренди приміщення № 5 від 30.12.2016 за період липня 2018 по листопад 2019 в загальній сумі 16 082,00 грн.;

- невиконання Відповідачем обов`язку з внесення орендної плати за зазначений період у розмірі 16 082,00 грн. жодному з вищенаведених осіб.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором оренди.

Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.10.2019 року (а.с.26-27) власником нежитлового приміщення загальною площею 389,5 кв.м., розташованого в м.Кременчук, вул. Першотравнева, 61 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Каргет Рент» (код ЄДРПОУ 43257263).

Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Згідно умов п. 1.3 договору № 1 цесії (відступлення права вимоги) від 01.12.2019 (а.с. 28) Товариство з обмеженою відповідальністю «Каргет Рент» передало Позивачу, а останнє набуло право вимоги, належне ТОВ «Каргет Рент» і стало кредитором у зобов`язаннях Відповідача з оплати орендної плати за договором оренди приміщення № 5 від 30.12.2016 за період з липня 2018 по листопад 2019 в загальній сумі 16 082,00 грн.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом Договору оренди не встановлено підстав односторонньої відмови Відповідача від виконання своїх обов`язків за Договором, отже факт відмови його від користування спірним приміщенням в період дії Договору не звільняє його від обов`язку сплачувати встановлену Договором орендну плату.

Належних доказів припинення дії Договору у спірний період Відповідачем не надано.

Доданий Відповідачем до апеляційної скарги акт від 22.06.2018 року про повернення орендованого приміщення, що складений ним в одноосібному порядку, також не є доказом в розумінні приписів чинного господарсько - процесуального законодавства, оскільки містить лише позицію останнього без належного повідомлення будь-якого з орендодавців або Позивача.

Згідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно до вимог ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Оскільки Відповідач не виконав свого обов`язку по сплаті орендної плати ані на користь попереднього орендодавця, ані наступному, він не може посилатися на належне виконання спірних обов`язків за Договором, а його доводи щодо неотримання інформації про заміну кредиторів не звільняє його від виконання такого обов`язку.

Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення Відповідача про заміну кредитора в зобов`язанні, надання рахунків та повідомлень про зміну платіжних реквізитів, проте заперечення Відповідача стосуються не відсутності можливості його вчасного виконання, а відсутності такого зобов`язання взагалі.

Крім того, предметом позову є лише сама заборгованість з орендної плати, а не інші суми, що пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання.

За таких же підстав судова колегія не бере до уваги доводи Відповідача про відсутність у Позивача права вимоги до Відповідача, оскільки йому до теперішнього часу не було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні та не надано відповідних підтверджуючих документів.

Крім того, Відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з вимогою про розірвання спірного Договору в судовому порядку. Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту належного повідомлення Позивача, або будь-якого з попередніх кредиторів про розірвання спірного Договору, не надано доказів на підтвердження надсилання на юридичну адресу цих осіб акту від 22 червня 2018 року та заяви від 21.04.2018 року про розірвання спірного Договору оренди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи, що ТОВ «Каргет Рент» не мало прав кредитора щодо Відповідача та правових підстав передавати право вимоги Позивачу за неіснуючим зобов`язанням, а відтак у Позивача відсутні правові підстави вимагати від Відповідача виконання неіснуючого зобов`язання, колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки вищенаведений договір недійсним в судовому порядку не визнавався.

Наданий Відповідачем до апеляційної скарги акт надання послуг № 9 від 31 січня 2018 року на загальну суму 946,00 грн., як орендна плата за січень 2018 року не спростовує заявлену Позивачем суму заборгованості, так як Позивач зазначає період по несплаті орендних платежів починаючи з липня 2018 року по листопад 2019 року.

Інші доводи Відповідача також не спростовують висновків судової колегії

За таких обставин у справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область про стягнення 16 082, 00 грн. - задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі, зокрема, судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають віднесенню на Відповідача, у зв`язку з чим з останнього на користь Позивача слід стягнути 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2020 року у справі №917/842/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область про стягнення 16082, 00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» (вул. Європейська, 74, кв. 83, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37282538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» (вул. Ігоря Брановицького, 4, м. Київ, 01042; адреса листування: вул. Данилевського, 27, кв. 11, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 40968652) - 16082,00 грн. основного боргу та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерконнект» м.Кременчук, Полтавська область.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених в п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.04.2021

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя В.І. Пушай