Постанова від 27.04.2021 по справі 908/253/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2021 року м.Дніпро Справа № 908/253/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савченка Олексія Сергійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020 та на додаткове рішення від 07.12.2020 (прийняті суддею Дроздовою С.С., повні судові рішення складено 07.12.2020) у справі № 908/253/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ"

про стягнення 477 277 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Савченко Олексій Сергійович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ", яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 12.05.2020, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" на свою користь 477 277, 22 грн. основного боргу за поставлений товар,

три відсотка річних в розмірі 42 954, 98 грн. та втрат від інфляції в розмірі 136 978, 56 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020 у справі № 908/253/20 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати вартості переданого товару відсутнє, в зв`язку з поверненням товару позивачу.

Додатковим рішенням від 07.12.2020 у справі № 908/253/20 заяву Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/253/20 задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Савченка Олексія Сергійовича на користь Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" 14 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Фізична особа-підприємець Савченко Олексій Сергійович подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020 та на додаткове рішення від 07.12.2020 у справі № 908/253/20, просить скасувати оскаржувані рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що накладна на повернення товару ВН-0000001 від 10.01.2013 оформлена з недоліками. В графі "Отримав(ла)" міститься лише підпис без зазначення посади, прізвища чи інших даних, які б могли ідентифікувати особу, відповідальну за проведення господарської операції. За таких обставин ідентифікувати одержувача товару, виходячи з даних спірної накладної на повернення товару є неможливим. Крім того, накладна на повернення товару не містить вказівки на первинну видаткову накладну, за якою повертається товар, а співпадіння найменування й кількості товару за накладними не може свідчити про факт повернення товару саме за видатковою накладною № РН-0000001, оскільки між сторонами існували тривалі господарські відносини з поставки однотипного товару.

Оскільки накладна на повернення товару ВН-0000001 від 10.01.2013, на думку відповідача підтверджує факт відсутності зобов`язань з оплати за товар, а позивач зазначає про те, що з боку ФОП Савченко О.С. така накладна не підписувалася, товар не повертався та обліковується у позивача як поставлений, за який сплачені податки, то апелянт змушений просити суд про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для перевірки справжності підпису Савченко О.С.

Підтвердженням того, що між сторонами залишилися невиконані зобов`язання за договором № 43 від 31.12.2012 є також факти проведених платежів, які ПрАТ "Берті" здійснило на адресу позивача в 2019 році, із формулюванням в призначенні платежу "за поставленное сырье зг. дог 43 от 31.12.2012". При цьому, дані обставини відповідач намагається спростувати в судовому порядку в межах справи 908/858/20 та заявив вимогу про їх повернення як безпідставно набутих.

Відносно підстав для скасування додаткового рішення позивач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи позивача про не співмірність заявлених витрат та їх необґрунтованість, з огляду на те, що з договору № 14/01/20 від 14.01.2020 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Діалог", а також із договору № 14/01/20-1 та додаткової угоди від 13.02.2020 не можна встановити вартість послуг адвоката, оскільки в ньому відсутні розцінки, тарифи чи інший порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" має визначатися в договорі про надання правової допомоги.

Крім того, адвокатом відповідача неправомірно включено до опису та акту № ОУ-0000102 від 26.11.2020 такі послуги, як "Формування відзиву на позовну заяву з додатками у паперовій формі та відправлення їх поштовою службою" (пункт № 3). вартістю 1 000, 00 грн, оскільки Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не передбачений такий вид правничої допомоги з фактично механічного збору документів та їх відправки.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Відповідач вважає, що видаткова накладна №РН-0000001 від 09.01.2013 та довіреність №6 від 09.01.2013 не засвідчують зміст господарської операції за договором поставки №43 від 31.12.2012. а отже не підтверджують наявність грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем за договором, на який посилається Позивач як на підставу позовних вимог. Згідно накладної на повернення №ВН-0000001 від 10.01.2013 Відповідач повернув Позивачеві товар за переліком та у кількості, який отриманий Відповідачем за видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013, на яку посилається Позивач як на підставу позовних вимог. Відповідачем на адресу Позивача направлена вимога про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 108 380, 62 грн., яку Відповідач сплатив Позивачу 07.10.2019 у розмірі 32 382, 62 грн, 29.10.2019 у розмірі 75 998, 00 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у справі №908/858/20 позов ПрАТ "БЕРТІ" до ФОП Савченка Олексія Сергійовича про стягнення коштів задоволено; стягнуто з ФОП Савченка О.С. на користь ПрАТ "БЕРТІ" 108 380,62 грн.

Відповідач вважає, що судом підставно покладено на позивача суму 14 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу відповідача, вона доведена належними доказами. При цьому, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Савченка Олексія Сергійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020 та на додаткове рішення від 07.12.2020 у справі № 908/253/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.02.2021 о 15:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2021 постановлено судове засідання у справі, призначене на 23.02.2021 о 15:30 год., провести в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення для Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" у Господарському суді Запорізької області.

Судове засідання, призначене на 23.02.2021 о 15:30 год. не відбулося у зв`язку з лікарняним члена колегії у справі судді Кузнецова В.О.

На підставі розпорядження керівника апарату щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 596/21 від 29.03.2021 у зв`язку з лікарняним судді Мороза В.Ф. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 для розгляду справи № 904/4262/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.04.2021 о 16:00 год., постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення для Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" у Господарському суді Запорізької області.

В судовому засіданні 27.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Фізичною особою-підприємцемСавченко Олексієм Сергійовичем (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "БЕРТІ" (Покупець) був укладений Договір поставки № 43 від 31.12.2012 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, згідно видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що найменування, асортимент, сорти, типи, групи, підгрупи, види, марки, моделі та кількість товару зазначається у видаткових накладних.

Датою поставки товару визначається дата підписання покупцем підписаної та скріпленої печаткою постачальником належним чином оформленої видаткової накладної (п. 3.3.).

Ціна товару визначається у рахунку-фактурі (п. 4.1.).

Згідно п. 4.3. Договору покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого(их) рахунку(ів)-фактури в порядку передбаченому специфікаціями.

Позивач посилається на те, що ФОП Савченко О.С. протягом 2013 року були здійснені поставки товару, який був прийнятий уповноваженими представниками покупця згідно з видатковими накладними. Однак частина поставленого товару не була оплачена в повному обсязі.

На підставі видаткової накладної № РН-0000001 від 09.01.2013 позивачем поставлений відповідачу товар на суму 831 657,84 грн.

Відповідно до накладної на повернення №ВН-0000001 від 10.01.2013 відповідачем позивачу було повернуто товар на суму 831 657,84 грн. Товар, зазначений у накладній на повернення повністю співпадає з товаром, зазначеним у видатковій накладній, за найменуванням, кількістю та вартістю.

Зазначена накладна на повернення підписана обома сторонами та скріплена печатками.

Також, у матеріалах справи наявні виписки з особового рахунку з яких вбачається, що відповідачем перераховано позивачу кошти у сумі 32 382, 62 грн (07.10.2019) та 75 998, 00 грн (29.10.2019) із зазначенням призначення платежу "за поставленное сырье зг. Дог 43 от 31.12.12р.".

Позивач зазначає, що відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар відповідно видаткової накладної № РН-0000001 від 09.01.2013 та має заборгованість у сумі 477 277, 22 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором № 43 від 31.12.2012, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вище встановлено, що за видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013 постачальник передав, а покупець отримав товар на загальну суму 831 657, 84 грн.

Позивач вказав на те, що відповідачем сума товару була сплачена частково, в зв`язку з чим, утворилась сума боргу в розмірі 477 277, 22 грн., зазначивши, що останні сплати були проведені 07.10.2019 в розмірі 32 382,62 грн., 29.10.2019 в розмірі 75 998,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, згідно накладної на повернення №ВН-0000001 від 10.01.2013 відповідач повернув позивачу товар за переліком та у кількості, який отриманий відповідачем за видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати вартості переданого товару відсутнє, в зв`язку з поверненням товару позивачу. Відповідно у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також, суд першої інстанції підставно зазначив щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, що позовну давність може бути застосовано лише в разі порушення права позивача, оскільки судом встановлено, що право позивача не порушено, відповідно, заява про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Відносно недоліків накладної на повернення №ВН-0000001 від 10.01.2013, а саме зазначення "ПП Савченко Олексія Сергійовича" замість "Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича", не зазначення в графі отримувача посади та прізвища особи, яка отримала повернутий товар, колегія суддів зазначає наступне.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Дослідивши зміст накладної на повернення №ВН-0000001 від 10.01.2013 колегія суддів не вбачає підстав дійти висновку, що зазначені позивачем недоліки цього документа є істотними та не дозволяють встановити зміст господарської операції та осіб, якими вона здійснена.

Так, зокрема на вказаній накладній на повернення в графі отримувача міститься відбиток печатки Фізичної особи-підприємця Савченко Олексія Сергійовича.

Підписання накладної на повернення від імені позивача підтверджується наявністю на спірній накладній відтиску печатки позивача. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Обов`язковість використання суб`єктом господарювання печатки скасована Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями", який набрав чинності 19.07.2017. Спірна накладна на повернення складена до скасування такої вимоги.

Дійшовши висновку про наявність на накладній на повернення печатки позивача та враховуючи той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що печатка позивача використовувалась проти його волі, а спірна накладна на повернення не узгоджувалась позивачем.

Отже, вказана вище накладна на повернення № ВН-0000001 від 10.01.2013 є первинним документом, підписана сторонами без заперечень та зауважень та закріплена печатками.

Вказаним спростовуються доводи позивача, що вказана накладна не підписувалась позивачем.

Окрім того, лише в апеляційній скарзі позивач посилається на ті обставини, що не підписував вказану накладну на повернення та заявляє клопотання про призначення у справі експертизи на предмет дослідження підпису та печатки. Проте, поважних підстав незаявлення такого клопотання у суді першої інстанції позивач не наводить. За вказаних обставин таке клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо неможливості визначення, що накладною на повернення № ВН-0000001 від 10.01.2013 повернуто товар поставлений саме за видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013. Як досліджено судом, зазначені накладні повністю співпадають за найменуваннями товару, його кількістю та вартістю, окрім того, оформлені в одні і ті ж дати.

Видаткова накладна № РН-0000145 від 17.12.2012, подана лише при апеляційному перегляді, без обґрунтування поважності причин її неподання до суду першої інстанції, не містить такого повного співпадіння товару.

Відносно посилання позивача на оплати згідно договору здійснені відповідачем у 2019 році колегія суддів зазначає, що вказані оплати 07.10.2019 в розмірі 32 382,62 грн та 29.10.2019 в розмірі 75 998,00 грн неможливо означити як такі, що здійснені саме на оплату поставки за видатковою накладною №РН-0000001 від 09.01.2013. У призначенні платежів відсутні жодні посилання на оплату поставки саме за спірною накладною.

Окрім того, за доводами самого позивача, спірна поставка не була одиничною у правовідносинах сторін, а тому немає підстав припустити, що саме за спірною поставкою 2013 року здійснено оплату у 2019 році. Інших документів, які б дозволяли встановити, що саме за спірною поставкою здійснено оплату, зокрема, акти звірки розрахунків тощо, позивачем не надано.

Оскільки суд не встановив зв`язок між оплатами здійсненими відповідачем на користь позивача 07.10.2019 в розмірі 32 382,62 грн та 29.10.2019 в розмірі 75 998,00 грн та спірною поставкою, відсутні підстави для врахування висновків судових рішень у справі № 908/858/20 (предметом якої є повернення вказаних коштів як безпідставно отриманих). У справі № 908/858/20 судом апеляційної інстанції також не встановлено факту, що вказані суми оплачені за товар згідно накладної №РН-0000001 від 09.01.2013.

Також, позивач оскаржує додаткове рішення у справі щодо покладення на нього витрат на правову допомогу.

Під час подання відзиву на позов відповідач зазначив попередню суму витрат на правничу допомогу.

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідачем подано докази понесення таких витрат.

ПрАТ "Берті" та Адвокатським об`єднанням "Діалог" укладено Договір про надання правової допомоги №14/01/20 від 14.01.2020, відповідно до якого Адвокатське об`єднання "Діалог" приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги №14/01/20-1 від 14.01.2020 та додаткової угоди до договору від 13.02.2020 укладених Адвокатським об`єднанням "Діалог" з адвокатом Короленко І.М., адвокат Короленко І.М. зобов`язується надати ПАТ "Берті" правничу допомогу з захисту прав товариства в рамках справи, що перебуває в провадженні Господарського суду Запорізької області №908/253/20.

У пункті 4.1. Договору про надання правової допомоги №14/01/20 від 14.01.2020 року визначено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Пунктом 4.2. Договору про надання правової допомоги №14/01/20 від 14.01.2020 передбачено що оплата за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт про надання юридичних та консультаційних послуг № ОУ-0000102 від 26.11.2020 адвокат надав відповідачу послуги на загальну суму 14 000, 00 грн. В акті викладено перелік наданих послуг та їх вартість.

Згідно виставленого рахунку № СФ-0000106 від 26.11.2020 відповідачем відповідно до платіжного доручення № 14054 від 26.11.2020 було здійснено оплату послуг в розмірі 14 000, 00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а позивачем не доведено у суді першої інстанції неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Відповідного клопотання апелянтом (позивачем) до суду першої інстанції подано не було.

Заперечення щодо суми витрат на професійну правову допомогу викладені позивачем лише в апеляційній скарзі, а тому не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення.

Отже, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що з поданих позивачем документів вбачається, що розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000, 00 грн є доведеним та документально обґрунтованим, а тому підставно стягнутий з позивача на користь відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення та додаткового рішення у даній справі відсутні.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 278, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савченка Олексія Сергійовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020 та на додаткове рішення від 07.12.2020 у справі № 908/253/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2020 та додаткове рішення від 07.12.2020 у справі № 908/253/20 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Після надходження документів щодо витрат на правову допомогу, судом буде призначено судове засідання для вирішення відповідного питання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.04.2021

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко