Постанова

від 30.04.2021 по справі 908/1729/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1729/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В.,

судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех-16» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2020р. (повний текст складено 09.12.2020 року. суддя Науменко А.О.) та додаткове рішення від 28.12.2020 (повний текст складено 05.01.2021 року. суддя Науменко А.О.) у справі №908/1729/20

за позовом Каховського міжрайонного управління водного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 04394579 (74800, Херсонська область, Південна продбаза, вул. Соборності, 32)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех-16» , ідентифікаційний код юридичної особи 38042639 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, 14)

про стягнення 72 334,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Каховське міжрайонне управління водного господарства звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротех-16 , яким просить стягнути збитки у сумі 72334,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань, передбачених договором відповідального зберігання №А-75/18 від 18.09.2018 року та договором капітального ремонту № Б-81/19 від 04.03.2019 року, в частині зберігання та повернення насосу 250CVA-460-38/4 інв. № 101410583, переданого позивачем відповідачу на підставі акту приймання-передачі майна № ГД-0000032 від 19.09.2018 року, та подальшої його втрати відповідачем, у зв`язку з чим позивачем понесені збитки, з урахуванням поданого Каховським міжрайонним управлінням водного господарства звіту про незалежну оцінку ринкової вартості насосів, загальна вартість якого складає 72334,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року у справі №908/1729/20 позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротех-16 , на користь Каховського міжрайонного управління водного господарства збитки у розмірі 72334,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що 04.03.2019 року між Каховським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротех 16 укладено договір № Б-81/19 на капітальний ремонт насоса 250CVA-460-38/4 (інв. № 101410583), яким передбачено, що виконавець (відповідач) вживає всі заходи щодо збереження ввіреного йому замовником майна і несе відповідальність за його втрату або пошкодження, обов`язок транспортувати відремонтований насос на адресу позивача після ремонту покладений саме на відповідача. Втрату насосу відповідач підтвердив своїм листом та погодився із сумою вартості втраченого насосу у розмірі 72334,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 12400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення незалежної оцінки вартості майна у сумі 4500,00 грн., місцевий господарський суд у додатковому рішенні від 28.12.2020 року у справі № 908/1729/20 встановив, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, що 12400,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Щодо стягнення витрат на проведення незалежної оцінки ринкової вартості матеріальних цінностей у сумі 4500,00 грн. суд першої інстанції зазначив, що предметом розгляду справи № 908/1729/20 було стягнення збитків за втрату одного насосу - 250ЦВА-460-38 інв. №101410583, а Звіт про незалежну оцінку складено щодо трьох насосів, два з яких не входять до предмету даного спору у справі № 908/1729/20 та розглядаються в інших судових справах, тому вимоги про стягнення судових витрат задовольнив частково у розмірі 1500,00 грн. за оцінку насосу 250 ЦВА-460-38 інв. №101410583, з відмовою у стягненні 3000,00 грн.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Гідротех-16 звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року у справі № 908/1729/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити та скасувати додаткове рішення у справі № 908/1729/20 від 28.12.2020 року та у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року у справі № 908/1729/20 винесено з порушенням норм процесуального права.

В апеляційний скарзі позивач стверджує, що на дату винесення судового рішення копія позовної заяви так і не була отримана відповідачем.

Позивачем не надано доказу прийняття майна в порядку, передбаченому п. 2.1 Договору відповідального зберігання № А - 76/18 від 17.12.2018 року, так як акт доданий до позовної заяви стосується передачі майна не на зберігання, а на ремонт. Також додані до позовної заяви письмові документи не містять доказу порушення умов договору відповідального зберігання щодо повернення майна.

На думку скаржника, позивачем не надано належних допустимих доказів на підтвердження розміру збитку. З аналізу положень п. 105 Методики та п. 3.1.1 договору оцінки від 18.06.2019 року не вмотивованою є проведення оцінки станом на 17.06.2019 року. Згідно з інформації про незалежну оцінку ринкової вартості насосу ЦН 400/105 інв. №101410707, насосу ЦН 400/105 їнв. №101410711, насосу 250 ЦВА-460-38 інв. № 101410583, що перебувають на балансі Каховського МУВГ наданого позивачем, первісна вартість насосу-250 ЦВА-460-38 інв. № 101410583 становить 15 323,00 грн., а залишкова вартість ОЗ складає 0,00 грн. Виходячи, з положень статті 951 ЦК України, якими передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, відповідач вважає, що вартість майна, що підлягає стягненню складає 0 грн. 00 коп. Особа, яка здійснила оцінку не є судовим експертом в розмінні Закону України Про судову експертизу .

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, скаржник стверджує, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків у судовій справі № 908/1729/20 від 30.11.2020 року не містить детальний опис наданих послуг із зазначенням витраченого часу та вартості кожної з послуг. Оплата здійснювалась не на підставі акту-звірки взаєморозрахунків у справі № 908/1729/20, а на підставі інших актів, копії, яких позивачем не надано та не доведено їх відношення до даної справи.

Також скаржник вважає, що оцінка майна не є процесуальною дією відповідно до пункту 4 частини 3 статті 123 ГПК України, тому витрати на проведення незалежної оцінки ринкової вартості матеріальних цінностей не відносяться до судових витрат, а відповідно не підлягають стягненню в порядку статті 123 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства України, не підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду справи враховано всі фактичні обставини, що підлягають доказуванню та мають значення для правильного вирішення спору по суті. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Оскаржуване рішення залишити без змін.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині не надання позивачем суду доказів прийняття майна в порядку, передбаченому п. 2.1 Договору зберігання, у відзиві позивач зазначив, що акт приймання - передачі майна № ГД-0000032 від 19.09.2018 року, який підписаний Сторонами, підтверджує факт прийняття Виконавцем на ремонт насосного обладнання згідно Договору відповідального зберігання №А-75/18 від 18.09.2018 року. Факт отримання насосного обладнання відповідачем з метою здійснення зберігання та ремонту знаходить своє підтвердження у листі відповідача на відповідь про повернення майна згідно якого, останній вказує на необхідність проведення оплати за виконаний ремонт.

Позивач вказує, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про проведення експертної оцінки майна особою, яка не має належних документів, які надають їй право на здійснення оціночної діяльності спростовуються матеріалами справи, а саме доданими документами: сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності № 905/17, виданого ФДМУ 18.09.2017, Кваліфікаційним сертифікатом Фонду державного майна України, Українського товариства оцінювачів № 1330, виданого 22.05.1999, свідоцтвом про підвищення кваліфікації оцінювача ФДМУ від 30.08.2018 серія МФ № 3082-ПК, Свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3409, видане Фондом державного майна України від 04.07.2005.

Також позивач вважає, що підстави для скасування додаткового рішення у справі - відсутні, оскільки під час звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі позивачем було дотримано вимоги процесуального законодавства в частині надання суду детального опису проведених робіт та документів, що підтверджують їх оплату.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротех-16 на рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року та на додаткове рішення від 28.12.2020 року у справі № 908/1729/20 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

18.09.2018 року Каховським міжрайонним управлінням водного господарства (далі поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротех 16 (далі - зберігач) укладеного договір № А-75/18 відповідального зберігання (далі - Договір зберігання), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору наступне майно: насос 250СVA-460-38/4 у кількості 1 шт., з метою проведення його подальшого ремонту. Відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним.

Поклажодавець гарантує, що предмет зберігання належить йому на праві приватної власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави або іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою, а також не обтяжений будь-якими іншими способом, передбаченим чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., пп. 2.2.1., пп. 2.2.2. Договору зберігання поклажодавець передає майно зазначене в п. 1.1. цього договору, відповідно до акту прийому-передачі. Зберігач підписує акт прийому-передачі на підтвердження приймання майна на зберігання. Початок зберігання з дати підписання цього договору. Закінчення зберігання до пред`явлення поклажодавцем вимоги про повернення майна.

Зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за актом приймання-передачі протягом 5 днів після припинення/розірвання договору/отримання вимоги від поклажодавця щодо повернення майна (пп. 3.1.6. Договору зберігання); нести відповідальність за втрату чи пошкодження майна (п.п. 3.1.7. Договору зберігання).

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення частини майна, яке знаходиться на зберіганні, або всього майна з розірванням договору (пп. 3.4.1. Договору зберігання).

Зберігач несе відповідальність за втрату, пошкодження майна. Зберігач не несе відповідальності за пошкодження, втрату майна з вини поклажодавця (п. 4.4. Договору зберігання).

Відповідно до п. 5.1. Договору зберігання договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до строку зазначеного в п. 2.2. цього договору.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна № ГД-0000032 від 19.09.2018, виконавець прийняв на ремонт насос 250 ЦВА-460-38/4 з інв. № 101410583 згідно із договором відповідального зберігання № А-75/18 від 18.09.2018 року.

04.03.2019 року Каховським міжрайонним управлінням водного господарства (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротех 16 (далі-виконавець) укладено договір № Б-81/19 на капітальний ремонт (далі - Договір на капітальний ремонт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати капітальний ремонт (далі - роботи) насоса 250 CVA-460-38/4 (інв. № 101410583) на НС № 6 Р-1-1 Каховського МУВГ (далі - обладнання), а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити цю роботу.

Відповідно до п. 2.1. Договору на капітальний ремонт ціна договору становить 57666,00 грн., згідно договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.2. 3.4., 3.6., 3.7. Договору на капітальний ремонт приймання передавання обладнання для виконання робіт здійснюється в присутності представників обох сторін, що фіксується належним чином Актом приймання-передавання обладнання.

Місце виконання послуг територія виконавця. Транспортування обладнання до виконавця здійснюється транспортом замовника, після виконання робіт від виконавця до замовника транспортом виконавця.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту отримання замовником повідомлення про готовність виконаних робіт передбачені цим договором, шляхом підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін акту приймання виконаних робіт (далі - акт).

Строк виконання робіт до 01.04.2019.

Виконавець вживає всі заходи щодо збереження ввіреного йому замовником майна і несе відповідальність за його втрату або пошкодження.

Виконавець зобов`язаний якісно та у строки виконати роботу, передбачену цим договором (пп. 4.4.1. Договору на капітальний ремонт).

Відповідно до п. 9.3. Договору на капітальний ремонт договір набуває законної сили з моменту підписання та діє до 31.12.2019.

До Договору на капітальний ремонт сторонами підписано Договірна ціна, Локальний кошторис на ремонтні роботи № 2-1-1, Зведений кошторисний розрахунок вартості ремонту № 26, Дефектний Акт.

Листом № 01-16/12-400 від 16.04.2019 року позивач повідомив відповідачу про необхідність передати у найкоротші строки насосне обладнання марок ЦН 400 105 у кількості 2 шт. та 250 CVA-460-38/4 у кількості 1 шт. З вказаного листа встановлено, що ТОВ Гідротех 16 листом від 18.03.2019 за вх. № 01-15/95 повідомив управління про зникнення обладнання позивача під час його транспортування до замовника.

Листом № 01-16/12-533 від 28.05.2019 позивач повторно вимагав передати у найкоротші строки насосне обладнання марок ЦН 400 105 у кількості 2 шт. та 250 CVA-460-38/4 у кількості 1 шт. взамін тих, що втрачені. Вказаний лист отримано відповідачем 04.06.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

18.06.2019 Приватним підприємцем Мартиновим П.В. (експерт) та Каховським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) укладено договір № 17/06/19 на виконання оцінки, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а експерт виконує експертну оцінку вартості майна: насосу ЦН 400/105 інв. № 101410707, насосу ЦН 400/105 інв. № 101410711, насосу 250 ЦВА-460-38 інв. №101410583, що перебувають на балансі Каховського МУВГ.

17.06.2019 за результатами оцінки складено Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості насосу ЦН 400/105 інв. № 101410707, насосу ЦН 400/105 інв. № 101410711, насосу 250 ЦВА-460-38 інв. №101410583, що перебувають на балансі Каховського МУВГ.

Звіт складено Фізичною особою підприємцем Мартиновим Павлом Вікторовичем. Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 905/17, виданий ФДМУ 18.09.2017, Кваліфікаційний сертифікат Фонду державного майна України, Українського товариства оцінювачів № 1330, виданий 22.05.1999, свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача ФДМУ від 30.08.2018 серія МФ № 3082-ПК, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3409, видане Фондом державного майна України від 04.07.2005.

Оцінка проводилась згідно наданих замовником документів, згідно з якими замовник є власником об`єкта оцінки.

Відповідно до вказаного Звіту ринкова вартість насосу 250 ЦВА-460-38 інв. №101410583 складає 72334,00 грн.

Листом № б/н від б/д ТОВ Гідротех 16 повідомив позивача про те, що роботи по ремонту виконані в повному обсязі, та у встановлений у договорі строк. По незалежним від відповідача обставинам під час транспортування, у результаті махінацій перевізника насосне обладнання викрадене. Відповідачем здійснені усі заходи для повернення майна (порушено кримінальну справу). Відповідач пропонував позивачу замість втрачених насосів марки ЦН 400/105 інші два насоси. Вартість насосу 250CVA-460-38/4 інв. № 101410583 у розмірі 72 334,00 грн. (згідно висновку незалежної експертизи) зарахувати в рахунок заборгованості за договорами на виконання ремонтних робіт, оскільки насоси вказаної марки на даний час не виготовляються, тому замінити його аналогічним немає можливості.

Листом № 01-16/12-1230 від 13.12.2019 позивач повідомив відповідачу про те, що управління не приймало та не збирається приймати інші насоси замість втрачених. Також, зазначив, що в управління відсутня інформація, яка б підтверджувала виконання ремонтних робіт насосного обладнання, акти здачі-приймання виконаних робіт представниками управління не підписувались. В управління відсутній обов`язок щодо здійснення оплати за можливо здійснений ремонт насосного обладнання. Вказаний лист отримано відповідачем 17.12.2019.

У зв`язку із втратою відповідачем майна, а саме: насоса 250ЦВА-460-38 інв. №101410583, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 72334,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку письмового позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Предметом спору є вимоги позивача про стягнення збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, передбачених договором відповідального зберігання №А-75/18 від 18.09.2018 року та договором капітального ремонту № Б-81/19 від 04.03.2019 року, в частині зберігання та повернення насосу 250CVA-460-38/4 інв. № 101410583, переданого позивачем відповідачу на підставі акту приймання-передачі майна № ГД-0000032 від 19.09.2018 року, та подальшої його втрати.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За приписами статті 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

В силу частини 1 статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Приписами статті 224 та частини 1 статті 225 Кодексу встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладено обов`язок довести обставини наявності збитків, протиправності поведінки заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Доказів розірвання договорів відповідального зберігання №А-75/18 від 18.09.2018 року та капітального ремонту № Б-81/19 від 04.03.2019 року, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при їх укладенні, або визнання недійсним договорів внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договорів в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідач у листі вх. № 01-15/520 від 03.12.2019 надісланого на адресу позивача у відповідь на його лист визнає втрату насосу 250ЦВА-460-38 інв. №101410583 при здійснені ним його перевезення позивачу, погодився із сумою вартості цього втраченого насосу у розмірі 72334,00 грн та запропонував позивачу прийняти замість втраченого насосу інше насосне обладнання.

Не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції посилання відповідача на інформацію у звіті про незалежну оцінку ринкової вартості насосу 250 ЦВА-460-38 інв. № 101410583, стосовно первісної вартості насосу - 250 ЦВА-460-38 інв. № 101410583 у розмірі 15 323,00 грн., та залишкової вартості ОЗ - 0,00 грн., яка підлягає на його думку стягненню в рахунок збитків відповідно до статті 951 ЦК України.

Судова колегія зазначає, що балансова вартість за якою обліковується майно в бухгалтерського обліку позивача не може свідчити про реальну вартість втраченого майна.

Податковий кодекс України визначає, що балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 затверджений Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , який встановлює, що ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Таким чином, майно може мати водночас два вартісних показники: його балансову вартість та ринкову вартість.

Згідно із приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням зазначених вище обставин справи, а саме: порушення товариством умов договору відповідального зберігання №А-75/18 від 18.09.2018 року в частині збереження переданого йому позивачем майна, його втрати, ненадання належних та допустимих доказів, які б спростували таке порушення, наявність всіх необхідних складових для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків саме у сумі 72334,00 грн., враховуючи наявний в матеріалах справи звіт про незалежну оцінку ринкової вартості насосів.

Статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з неотриманням товариством на день прийняття оскаржуваного рішення копії позовної заяви з додатками, чим було порушено його право на захист, подання відзиву та доказів на підтвердження своєї позиції, оскільки йому не були відомі вимоги та суть претензії позивача, спростовується наступним.

До позовної заяви Каховським міжрайонним управлінням водного законодавства додані докази направлення її копії з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротех-16 (вул. Комунарів, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100), що підтверджується описом вкладення до листа та фіскальним чеком на оплату відправлення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех-16" є вул. Комунарів, 14, м. Бердянськ, Запорізька область.

28.07.2020 на адресу господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротех-16 надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позов, оскільки товариство станом на 24.07.2020 року не отримувало копію позовної заяви з додатками, що унеможливлює подання відзиву на неї.

Господарськи суд задовольнив вказану заяву та продовжив строк для подання відзиву до 11.08.2020 року.

30.07.2020 року до господарського суду представником відповідача (Полянчук В.Б., довіреність № б/н від 20.07.2020 року) подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, на якій міститься відмітка, що він ознайомився з матеріалами справи 21.10.2020 року.

Ухвалою суду від 07.09.2019 року у справі № 908/1729/20 суд пропонував позивачу повторно направити на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками. Разом із заявою про збільшення позовних вимог, позивач направив на адресу відповідача повторно копію позовної заяви з додатками, яка вручена представнику відповідача за довіреністю 21.10.2020 року, відповідно до трекінгу відстеження відправлень.

Виходячи з аналізу положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Крім того, процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Адже, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 43 Кодексу учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Враховуючи неодноразове відкладення господарським судом розгляду даної справи, отримання відповідачем ухвал суду, направлених на адресу, на яку і позивачем була направлена копія позовної заяви з додатками, скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді, ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву.

Вимоги апеляційної скарги відповідача в частині скасування додаткового рішення від 28.12.2020 року у судовій справі № 908/1729/20 є не обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, апеляційний суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (платіжні доручення № 1534 від 10.09.2020 року, № 2145 від 27.11.2020 року, Акт звірки взаєморозрахунків у судовій справі № 908/1729/20 від 30.11.2020 року, детальний опис виконаних робіт у справі) та не встановив недотримання позивачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає, що 12 400,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Доводи скаржника в апеляційні скарзі про те, що оцінка майна не є процесуальною дією та відповідно не охоплюється пунктом 4 частини 3 статі 123 ГПК України, а тому витрати на неї не відносяться до судових витрат, які підлягають стягненню в порядку статті 123 ГПК України апеляційним судом не беруться до уваги.

Частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункт 2 частини 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (в редакції з 16.01.2016 по 01.02.2020) оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Суб`єктом оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні в редакції з 16.01.2016 по 01.02.2020).

Звіт складено Фізичною особою підприємцем Мартиновим Павлом Вікторовичем. Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 905/17, виданий ФДМУ 18.09.2017. Кваліфікаційний сертифікат Фонду державного майна України, Українського товариства оцінювачів № 1330, виданий 22.05.1999, свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача ФДМУ від 30.08.2018 серія МФ № 3082-ПК, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3409, видане Фондом державного майна України від 04.07.2005.

Також, суду надано копію платіжного доручення № 926 від 20.06.2019 на суму 4500,00 грн. (призначення платежу: за експертну оцінку насоса; рах.ф. № 15/07/19, акт № 1 від 18.06.19р. дог.№17/06/19 від 18.06.2019 з відміткою казначейства Оплачено 21.06.2019), рахунок № 15/07/19 від 18.06.2019 на суму 4500,00 грн., Акт прийому-передачі виконаних робіт з оцінки майна від 18.06.2019 на суму 4500,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Таким чином, витрати з незалежної оцінки ринкової вартості насосу відносяться до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, а саме дослідження питання розміру завданих збитків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачу судових витрат у розмірі 1500,00 грн., шляхом стягнення їх з відповідача на користь позивача, надавши правильну оцінку поданим доказам щодо проведення незалежної оцінки ринкової вартості насосу 250 ЦВА-460-38 інв. № 101410583, з огляду на надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат.

З огляду на викладене, підстави для скасування додаткового рішення у справі - відсутні, оскільки під час звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі позивачем було дотримано вимоги процесуального законодавства в частині надання суду детального опису проведених робіт та документів, що підтверджують їх оплату.

Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року та додаткового рішення господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 року у справі № 908/1729/20 та спростовуються наведеними вище висновками апеляційного суду.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року та додаткове рішення від 28.12.2020 року у справі №908/1729/20 ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права України.

У цьому зв`язку підстави для задоволення апеляційної скарги у даній справі відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротех-16 на рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року та додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 року у справі №908/1729/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 року та додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 року у справі №908/1729/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв