Рішення

від 11.04.2021 по справі 924/1230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/191/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 Справа № 924/1230/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання Василенко В.В.

розглянувши матеріали справи № 924/1230/20

за позовом: керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури, 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд, 69068, м. Запоріжжя, пр. Містобудівників, 3

про визнання правочинів недійсними в частині та стягнення 131 416,66 грн.

В судовому засіданні присутні представники:

від прокуратури: Стешенко В.Є., посвідчення від 14.12.20 № 058619

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

16.11.20 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури поданої в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за вих. від 12.11.20 № 34-1347-20 з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (далі ТОВ Гардіан-Ін-Трейд) за участі Західного офісу Державної аудиторської служби (третя особа) про:

- визнання недійсним п. 1.2. договору № 027/04 від 27.04.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради та ТОВ Гардіан-Ін-Трейд, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнання недійсним п. 1.2. договору № 026/41 від 12.05.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради та ТОВ Гардіан-Ін-Трейд, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнання недійсним п. 1.2. договору № 026/42 від 27.05.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради та ТОВ Гардіан-Ін-Трейд, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнення з ТОВ Гардіан-Ін-Трейд на користь виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради 131 416,36 грн. сплачених за договорами № 027/04 від 27.04.20, № 026/41 від 12.05.20 та № 026/42 від 27.05.20, як безпідставно збережені.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.20, зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Крамар С.І.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.11.20 у справі № 924/1230/20 матеріали позовної заяви керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури за вих. від 12.11.20 № 34-1347-20 передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.20, зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 15.12.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 924/1230/20 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.01.21.

Крім того, п. 7 резолютивної частини ухвали від 15.12.20 судом запропоновано надати прокурору (позивачу) пояснення (клопотання), якщо такі є та необхідні для розгляду справи по суті, щодо залучення Західного офісу Державної аудиторської служби в якості третьої особи до цієї господарської справи.

28.12.20 до суду надійшло пояснення від в.о. керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури Барахтенко І. за вих. від 23.12.20 № 34-7317ВИХ-20 на ухвалу суду, в яких останнім надано пояснення щодо участі в судовому процесі органів та осіб (в даному випадку керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури), яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

12.01.21 на електронну адресу суду надійшли пояснення першого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури Попадюк М. за вих. від 23.12.20 № 34-7317ВИХ-20 на ухвалу суду (без ЕЦП), в яких останнім надано пояснення щодо участі в судовому процесі органів та осіб (в даному випадку керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури), яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Тобто, вказані пояснення в.о керівника та першого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури щодо підстав звернення прокурора з цим позовом до суду взагалі не стосувались питань, на яке судом було запропоновано прокурору надати пояснення, а саме, фактично: наявність правових підстав та доцільність залучення Західного офісу Державної аудиторської служби в якості третьої особи до цієї господарської справи (та яким чином прийняте судом процесуальне рішення у цій справі по суті спору вплине чи може вплинути на права та обов`язки вказаного Західного офісу Державної аудиторської служби).

Ухвалою від 12.01.21 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 15.03.21 включно та відкладено підготовче засідання на 02.02.21. Крім того, вказаною ухвалою судом зобов`язано прокурора (позивача) надати пояснення (клопотання), якщо такі є та необхідні для розгляду справи по суті, щодо залучення Західного офісу Державної аудиторської служби в якості третьої особи.

01.02.21 до суду від в.о. керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури надійшли пояснення за вих. від 27.01.21 № 34-414вих21 на ухвалу суду, в яких зазначено, що (дослівно): … Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, отримавши інформацію про порушення інтересів держави в сфері публічних закупівель та маючи визначені Законом України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні відповідні повноваження для їх захисту, належних заходів до припинення порушень законодавства в сфері публічних закупівель не вжив, з позовом про визнання недійсними спірних правочинів та про стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів, до суду не звертався.

Також, за результатами розгляду листа місцевої прокуратури в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42020241220000029 від 06.08.20 за ч. 1 ст. 367 КК України управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області надано консультацію, за результатами якої складено довідку від 02.11.20, відповідно до якої встановлено проведення зайвих витрат та нанесення збитків виконавчому комітету Старокостянтинівської міської ради на загальну суму 131 416,7 грн., яку долучено до матеріалів позовної заяви та на підставі якої обґрунтовуються позовні вимоги прокуратури.

У зв`язку з викладеним, місцевою прокуратурою Західний офіс Держаудитслужби залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судове засідання 02.02.21 представники сторін та прокурор не з`явились, про причини такої неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Розглянувши чергові письмові пояснення в.о. керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури за вих. від 27.01.21 № 34-414вих21 на ухвалу суду, судом враховано, що вказаною посадовою особою (прокурором) не обґрунтовано яким чином рішення в даній справі по суті спору може вплинути на права та обов`язки Західного офісу Державної аудиторської служби.

Ухвалою від 02.02.21 судом відкладено підготовче засідання у справі № 924/1230/20 на 24.02.21. Крім того, вказаною ухвалою судом запропоновано ПОВТОРНО надати прокурору (позивачу) пояснення (клопотання), якщо такі є та необхідні для розгляду справи по суті, щодо залучення Західного офісу Державної аудиторської служби в якості третьої особи у відповідності до ст. 50 ГПК України.

22.02.21 до суду надійшло клопотання без номеру та дати, в якому представник позивача просить суд відкласти судове засідання у справі № 924/1230/20.

Однак, судом встановлено, що вказане клопотання не підписано представником позивача, а тому не розглядається судом, оскільки вказане клопотання не є офіційним документом.

В судовому засіданні 24.02.21 прокурором, який приймає участь у справі, надано клопотання за вих. від 24.02.21, згідно якому на виконання п. 3 ухвали суду від 02.02.21 зазначено, що відсутні підстави для залучення Західного офісу Державної аудиторської служби в якості третьої особи у відповідності до ст. 50 ГПК України.

Судом прийнято до розгляду вказане клопотання прокурора.

Ухвалою від 24.02.21 судом закрито підготовче провадження у справі № 924/1230/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.21.

Ухвалою від 11.03.21 судом оголошено перерву в судовому засіданні в розгляді справи по суті спору на 12.04.21.

09.04.21до суду надійшла заява виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за вих. від 29.03.21 № 47/03-39-820/2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій міський голова просить суд:

- забезпечити проведення розгляду справи № 924/1230/20, яке відбудеться 12.04.21 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції;

- визнати господарський суд Хмельницької області відповідальним за проведення відеоконференції під час апеляційного розгляду справи № 924/1230/20.

Ухвалою від 12.04.21 судом в задоволенні заяви виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради за вих. від 29.03.21 № 47/03-39-820/2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 12.04.21 об 11 год. 30 хв. відмовлено з підстав викладених в такій ухвалі.

У засіданні 07.04.21, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Прокурору повідомлено про дату виготовлення повного тексту рішення.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою комплексу «Акорд».

Прокурор, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 12.11.20 № 34-1347-20. Просив суд:

- визнати недійсним п. 1.2. договору № 027/04 від 27.04.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради та ТОВ Гардіан-Ін-Трейд, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсним п. 1.2. договору № 026/41 від 12.05.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради та ТОВ Гардіан-Ін-Трейд, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- визнати недійсним п. 1.2. договору № 026/42 від 27.05.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради та ТОВ Гардіан-Ін-Трейд, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з ТОВ Гардіан-Ін-Трейд на користь виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради 131 416,36 грн. сплачених за договорами № 027/04 від 27.04.20, № 026/41 від 12.05.20 та № 026/42 від 27.05.20, як безпідставно збережені.

Позивач в судові засідання не направив жодного разу уповноваженого представника, наявними матеріалами, а саме клопотанням про відкладення розгляду справи, яке є неофіційним документом, оскільки не підписано уповноваженим представником позивача та заявою за вих. від 29.03.21 № 47/03-39-820/2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції вбачається, що судом було повідомлено позивача про дату, час та місце судових засідань. Про причини такої неявки в судові засідання позивачем суду не повідомлено.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Так, зокрема, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманих судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, який долучено судом до матеріалів справи № 924/1230/20, станом на 23.11.20 та станом на 12.04.21 місцезнаходженням ТОВ Гардіан-Ін-Трейд є: 69068, м. Запоріжжя, пр. Містобудівників, 3.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 924/1230/20 господарським судом Запорізької області на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 53, 120, 176, 182, 234 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 15.12.20 про відкриття провадження у справі.

Крім того, на юридичну адресу відповідача в порядку ст. ст. 42, 46, 48, 53, 177, 181, 182, 183, 234, 235 ГПК України направлявся екземпляр ухвали від 12.01.21 про продовження строку підготовчого засідання та відкладення підготовчого засідання, а також в порядку ст. ст. 42, 46, 53, 182, 183, 234, 235 ГПК України направлявся екземпляр ухвали від 02.02.21 про відкладення підготовчого провадження, в порядку ст. ст. 42, 46, 120, 182, 185, 234, 235 про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання до судового розгляду по суті та в порядку ст. ст. 42, 46, 120, 121, 216, 234 ГПК України ухвали про оголошення перерви в розгляді справи по суті спору.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Однак, ухвали суду від 12.01.21, 02.02.21 та 24.02.21, які були надіслані відповідачу, повернулись до господарського суду з відповідними відмітками поштового відділення, а саме: «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання» та «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 924/1230/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що позивача та відповідача належним чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи № 924/1230/20, враховуючи неявку в судове засідання позивача та відповідача (їх представників), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності таких учасників справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.20 між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (Продавець) укладено договір № 027/04 згідно умов якого (п. 1.1. договору), Продавець зобов`язується відвантажити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

12.05.20 між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (Продавець) укладено договір № 026/41 згідно якого (п. 1.1. договору), Продавець зобов`язується відвантажити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

27.05.20 між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (Продавець) укладено договір № 026/42 згідно якого (п. 1.1. договору), Продавець зобов`язується відвантажити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. вищезазначених договорів, загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 2.3. договорів, момент здійснення поставки товарів Постачальнику є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовлені та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п. 3.1. договорів).

Пунктом 3.2. договорів визначено, що розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару або у ін. строк, попередньо домовлений між сторонами.

У відповідності до п. 6.1. договорів, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.20.

На виконання вказаних договорів ТОВ Гардіан-Ін-Трейд поставило виконавчому комітету Старокостянтинівської міської ради товар на загальну суму 788 500,00 грн. у т. ч. 131 416,66 грн. ПДВ, а саме: маску захисну медичну для обличчя, одноразову, нестерильну з ушними петлями; бахіли одноразового використання; комбінезон захисний багаторазового користування, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- від 27.04.20 № 39 на загальну суму 230 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 38 333,33 грн.);

- від 12.05.20 № 41 на загальну суму 156 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 26 000,00 грн.);

- від 12.05.20 № 43 на загальну суму 120 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 20 000,00 грн.);

- від 12.05.20 № 44 на загальну суму 115 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 19 166,67 грн.);

- від 12.05.20 № 46 на загальну суму 20 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 3 333,33 грн.);

- від 12.05.20 № 47 на загальну суму 12 500,00 грн. (у т. ч. ПДВ 2 083,33 грн.);

- від 27.05.20 № 42 на загальну суму 135 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 22 500,00 грн.).

В свою чергу, виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради сплатив ТОВ Гардіан-Ін-Трейд за поставлений товар відповідно до договорів від 27.04.20 № 027/04, від 12.05.20 № 026/41 та від 27.05.20 № 026/42 на загальну суму 788 500,00 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 131 416,66 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- від 21.05.20 № 36 на суму 230 000,00 грн.;

- від 09.06.20 № 41 на суму 50 000,00 грн.;

- від 10.06.20 № 50 на суму 50 000,00 грн.;

- від 11.06.20 № 56 на суму 56 000,00 грн.;

- від 06.07.20 № 44 на суму 20 000,00 грн.;

- від 08.07.20 № 70 на суму 12 500,00 грн.;

- від 16.07.20 № 42 на суму 50 000,00 грн.;

- від 29.07.20 № 77 на суму 5 000,00 грн.;

- від 03.08.20 № 49 на суму 18 000,00 грн.;

- від 10.08.20 № 79 на суму 20 000,00 грн.;

- від 08.09.20 № 82 на суму 50 000,00 грн.;

- від 17.09.20 № 43 на суму 57 000,00 грн.;

- від 01.10.20 № 75 на суму 12 000,00 грн.;

- від 12.10.20 № 96 на суму 17 000,00 грн.;

- від 13.10.20 № 112 на суму 30 000,00 грн.;

- від 13.10.20 № 104 на суму 11 000,00 грн.;

- від 23.10.20 № 105 на суму 53 000,00 грн.;

- від 23.10.20 № 115 на суму 47 000,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.20 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість», відповідно до п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановив:

1. Затвердити перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє протягом строку дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

До Переліку товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, зокрема відносяться:

- 3926 20 00 00, 4818 50 00 00, 6210 10 92 00, 6210 10 98 00 Костюм біологічного захисту/комбінезон;

- 3926 20 00 00 Бахіли одноразові;

- 6307 90 98 00 Медична маска, респіратор FFP2 або FFP3, маски, неоснащені змінними фільтрами.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані у справу докази, заслухавши пояснення прокурора суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару відповідачем позивачу за договорами: від 27.04.20 № 027/04, від 12.05.20 № 026/41 та від 27.05.20 № 026/42 на загальну суму 788 500,00 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 131 416,66 грн.) підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних.

Вказана обставина не оспорювалась жодною із сторін. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надано.

Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовлені та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п. 3.1. договорів).

Як зазначалось вище в тексті цього рішення, п. 3.2. наведених вище договорів визначено, що розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюється протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару або у ін. строк, попередньо домовлений між сторонами.

Судом встановлено, що позивачем сплачено відповідачу за поставлений товар відповідно до договорів від 27.04.20 № 027/04, від 12.05.20 № 026/41 та від 27.05.20 № 026/42 на загальну суму 788 500,00 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 131 416,66 грн.), що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.

Прокурором в судових засіданнях під час розгляду цієї справи не заперечувались та не оспорювались вказані факти.

Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять.

Пунктом 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 71, за змістом якого тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.20 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість», затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до зазначеної вище постанови КМУ від 20.03.20 № 224, медичні вироби (маски, комбінезони, бахіли,), що є предметом закупівлі, входять до переліку товарів, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від сплати мита та від оподаткування податком на додану вартість.

Зі змісту вказаного вище переліку вбачається, що замовлений товар виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради у ТОВ «Гардіан-Ін-Трейд», а саме медичні вироби віднесені до медичних виробів та інших товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, медичні вироби, що є предметом укладених договорів від 27.04.20 за № 027/04, від 12.05.20 за № 026/41 та від 27.05.20 за № 026/42, чинними законодавчими та підзаконним нормативно-правовим актом віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17.03.20 і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Фактичне постачання товару за вказаними договорами ТОВ «Гардіан-Ін-Трейд» здійснене після набрання чинності Законом України від 30.03.20 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що вбачається з видаткових накладних № 39 від 27.04.20, № 41 від 12.05.20, № 43 від 12.05.20, № 44 від 12.05.20, № 46 від 12.05.20, № 47 від 12.05.20, № 42 від 27.05.20.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» встановлено карантин на всій території України, дія якого продовжувалася відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

З наведеного вбачається, що включення до вартості закуповуваних медичних виробів згідно вказаних вище договорів податку на додану вартість у розмірі 131 416,66 грн. та подальша його сплата ТОВ «Гардіан-Ін-Трейд» не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.20 № 224.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (п. 1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (п. 2). Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (п. 3). Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (п. 4).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд. Разом з тим, в окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто, держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.

Згідно із п.п. «а» і п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як вже вище було зазначено, згідно п 71. підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.20.

Отже, порядок та механізм нарахування ПДВ включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватись на власний розсуд та за погодженням сторін.

Відтак, приймаючи до уваги, що грошовий вираз податку на додану вартість не є договірною ціною в розумінні ст. 632 ЦК України, а отже і істотною умовою договору, його наявність чи відсутність не впливає на чинність і дійсність решти умов договору та не може розцінюватися обставиною, що має вирішальне значення для укладення такого договору.

За таких обставин, недотримання при укладенні договорів від 27.04.20 за № 027/04, від 12.05.20 за № 026/41 та від 27.05.20 за № 026/42 вимог законодавства викладеного вище в тексті цього рішення надає суду підстави для задоволення позовної заяви в цій справі щодо визнання в судовому порядку таких договорів недійсними в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору (договорів).

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін. актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Статтею 204 ЦК України (презумпція правомірності праворчину) визначено, що право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності ін. його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тобто, виходячи із аналізу вказаної статті ЦК України, правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину.

Зважаючи на те, що договори про закупівлю були б дійсними і без включення до ціни товару ПДВ, відтак до вказаних відносин застосовується ст. 217 ЦК України.

Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

У відповідності до п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», за загальним правилом ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частинами правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Зважаючи на те, що спірні договори були б дійсними і без включення до ціни товару податку на додану вартість, відтак до вказаних правовідносин слід застосовувати положення ст. 217 ЦК України та визнати недійсним окрему частину правочинів, а саме п. 1.2. договорів (наведених вище в тексті цього рішення), яким до ціни товару включено податок на додану вартість.

Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1). У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом (ч. 2).

Частинами 1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з наведеною нормою ЦК України можна визначити два правових наслідки недійсності правочину: двосторонню реституцію, як загальний наслідок; відшкодування збитків та моральної шкоди, як спеціальний наслідок.

Реституція - поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. Тобто, реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція, як один із наслідків недійсного правочину, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки йдеться не про повернення сторін у стан, який існував до вчинення оспорюваного правочину.

Отже, вказані правовідносини підпадають під дію глави 83, зокрема ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, згідно з якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У зв`язку із вказаним, судом позовні вимоги у цій справі задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 53, 73-80, 86, 91, 129, 195, 202, 208, 210, 236-238, 240, 241, 256-257 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним п. 1.2. договору № 027/04 від 27.04.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41, код ЄДРПОУ 36027760) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (69068, м. Запоріжжя, пр. Містобудівників, 3, код ЄДРПОУ 42934316), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п. 1.2. договору № 026/41 від 12.05.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41, код ЄДРПОУ 36027760) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (69068, м. Запоріжжя, пр. Містобудівників, 3, код ЄДРПОУ 42934316), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Визнати недійсним п. 1.2. договору № 026/42 від 27.05.20, укладеного між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41, код ЄДРПОУ 36027760) та товариством з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (69068, м. Запоріжжя, пр. Містобудівників, 3, код ЄДРПОУ 42934316), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (69068, м. Запоріжжя, пр. Містобудівників, 3, код ЄДРПОУ 42934316) на користь виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. К. Острозького, 41, код ЄДРПОУ 36027760) 131 416 (сто тридцять одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 36 коп. сплачених за договорами № 027/04 від 27.04.20, № 026/41 від 12.05.20 та № 026/42 від 27.05.20, як безпідставно збережені. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Гардіан-Ін-Трейд (69068, м. Запоріжжя, пр. Містобудівників, 3, код ЄДРПОУ 42934316) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, р/р № UA188201720343120002000002814, Державна казначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 02911102) судовий збір у розмірі 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.04.2021.

Суддя В.Л. Корсун