Рішення

від 20.04.2021 по справі 120/4266/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2021 р. Справа № 120/4266/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олексанрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" (далі - відповідач, ДП "Підприємство ДКВС України (№113)") про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ДП "Підприємство ДКВС України (№113)" є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. За відповідачем рахується податковий борг у сумі 235975,84 грн., що складається з наступних платежів:

- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати 219705,11 грн. з яких 81054,39 грн. - основний платіж, 117552,98 грн. - штрафна санкція, 21097,74 грн. - пеня;

- військовий збір 14759,95 грн., з яких 6289,41 грн. - основний платіж, 8232,98 грн. - штрафна санкція, 237,56 грн. - пеня;

- надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення 490,78 грн., з яких 490,78 грн. - основний платіж;

- адміністративні штрафи та інші санкції 1020,00 грн.

Оскільки відповідач добровільно не погашає борг, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто, в зв"язку з чим ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що ДП Підприємство ДКВС України (№ 113) визнається заборгованість у сумі 235975,84 грн., на підтвердження її визнання підприємством було направлено до ГУ ДПС у Вінницькій області відповідь на заявлені вимоги кредитора вих. № 84 від 08.11.2019 року, якою ліквідаційною комісією (комісією з припинення ДП Підприємство ДКВС України (№ 113) шляхом ліквідації) визнано заборгованість перед ГУ ДПС у Вінницькій області у розмірі 497327,06 грн. (дана заборгованість включає в себе 235975,84 грн.), та зазначено, що вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області будуть внесені до проміжного ліквідаційного балансу.

Вказує, що незважаючи на важкий фінансовий стан, підприємством вживаються всі заходи для погашення боргу.

Також зазначає, що накладення арешту на банківські рахунки може негативно вплинути на фінансово - господарську діяльність підприємства та подальшого розрахунку з позивачем.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

З"ясуваши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 113) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно інтегрованої картки платника податків, за боржником рахується борг щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що складає всього 235975,84 грн., з яких: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати 219705,11 грн. з яких 81054,39 грн. - основний платіж, 117552,98 грн. - штрафна санкція, 21097,74 грн. - пеня; військовий збір 14759,95 грн., з яких 6289,41 грн. - основний платіж, 8232,98 грн. - штрафна санкція, 237,56 грн. - пеня; надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення 490,78 грн., з яких 490,78 грн. - основний платіж; адміністративні штрафи та інші санкції 1020,00 грн.

Податковий борг підтверджується інтегрованою карткою платника податків, самостійно поданою податковою декларацією з екологічного податку від 08.02.2019; податковими повідомленнями - рішеннями №0026925605 від 08.10.2019, №0021621306 від 08.07.2019, № 0021611306 від 08.07.2019, №0021581306 від 08.07.2019, №0021601306 від 08.07.2019, №0021571306 від 08.07.2019 та податковою вимогою №71048-56 від 05.08.2019.

З метою погашення податкового боргу позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу форми Ю №71048-56 від 05.08.2019 року на суму 217333,72 грн., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача (а.с.25) та отримана останнім 13.08.2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо її стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, та накладення арешту на кошти та цінності ДП Підприємство ДКВС України (№ 113) , що відкриті в установах банку на суму податкового боргу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, а згідно з п. 20.1.34 - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.

Позивач вказує, що ним вживалися заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо юридичної особи ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 113) від 12.05.2020 року підтверджується відсутність у відповідача нерухомого майно, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 23).

Листом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 04.06.2019 № 02-10/1943 на запит позивача від 24.05.2019 №16530/9/02-32-56-07 повідомлено, що за відповідачем станом на 31.05.2019 сільськогосподарська техніка не зареєстрована (а.с. 24).

Отже, на думку суду, позивач належними і допустимими доказами підтвердив факт відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений спірний податковий борг. При цьому суд зауважує, що відповідні підтверджуючі документи були зібрані податковим органом саме у зв`язку з виникненням такого боргу.

Наведені відповідачем у відзиві на позов доводи та долучені копії документів не спростовують твердження позивача та вищенаведені фактичні обставини.

Відтак, на переконання суду позовні вимоги про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)", коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 235975,84 (двісті тридцять п`ять тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 84 копійки) та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в установах банків, в межах суми податкового боргу, є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими судом доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на арешт рахунків на підставі постанови про арешт коштів боржника від 19.06.2019 року, яку прийнято державним виконавцем Крижопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, що, на думку відповідача, унеможливлює виконання зобов`язання зі сплати податків і зборів, судом оцінюються критично, оскільки такі обставини не звільняють платника від обов`язку сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни, а також не можуть бути об`єктивною причиною неможливості виконання такого обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо таких судових витрат.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)", кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 235975,84 (двісті тридцять п`ять тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 84 копійки).

Накласти арешт на кошти та інші цінності Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)", що знаходяться на рахунках, відкритих в установах банків, що обслуговують платника, в межах суми податкового боргу - 235975,84 (двісті тридцять п`ять тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 84 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43142454);

Відповідач: Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" (вул. Благовіщенська, буд. 106, с. Городківка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615, код ЄДРПОУ 08679630).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна