Рішення
від 21.04.2021 по справі 808/1077/17
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2021 року (12год. 45 хв.)Справа № 808/1077/17 СН/808/11/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідачів - Жовтоножка Д.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: 1) податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0002511303, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7842582 грн. 12 коп., у тому числі: 5228388 грн. 08 коп. - за податковими зобов`язаннями; 2614194 грн. 04 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0002501304, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 490161 грн. 39 коп., у тому числі: 392129 грн. 11 коп. - за податковими зобов`язаннями; 98032 грн. 28 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 3) податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0002481304, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3539671 грн. 50 коп., у тому числі: 2359781 грн. 00 коп. - за податковими зобов`язаннями; 1179890 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 4) податкове повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0002491304, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 121764 грн. 00 коп.; 5) Вимогу про плату боргу (недоїмки) від 24.03.2017 №Ф-000-2521304 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 3989 грн. 71коп.; 6) Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.03.2017 №000253/1304 за яким донараховано 3989 грн. 71 коп. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафну санкцію у сумі 797 грн. 94 коп.

22.06.2017 постановою Запорізького окружного адміністративного суду позовні вимоги задовлені частково, а саме, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0002511303, №0002501304, №0002481304, №0002491304.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адмністратвиного суду від 19.10.2017 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 залишена без змін.

Відповідачем на зазначені судові рішення подано касаційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2018 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

19.06.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду з Верховного суду надійшла адміністративна справа № 808/1077/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою суду від 20.06.2018 адміністративну справу №808/1077/17 прийнято до провадження суддею ОСОБА_2

11.07.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №21628), у якому зазначає, що за результатами попередньої документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 (Акт перевірки від 07.09.2015 за №171/08-17-17/ НОМЕР_1 ) підтверджено загальний оподатковуваний дохід, отриманий від провадження діяльності за 2014 рік у сумі 68030595,35 грн., в т.ч. отриманий у безготівковій формі в розмірі 67719432,54 грн., у готівковій формі - 311162,81 грн., тобто у вигляді виручки. Крім того, в акті перевірки від 07.09.2015 №171/08-17-17/ НОМЕР_1 зазначено, що станом на 01.01.2015 існувала дебіторська заборгованість на суму 10534580,72 грн., у т.ч. ПДВ - 1755763,45 грн. В Запереченнях ФОП ОСОБА_1 зазначено, що в Акті перевірки від 07.09.2015 №171/08-17-17/ НОМЕР_1 дебіторська заборгованість проставлена невірно та надано роздруківку доходів, отриманих та задекларованих ним у 2014 році, згідно якого залишок заборгованості по покупцям станом на 01.01.2015 складає 15143876,39 грн. Враховуючи, що Акт перевірки від 07.09.2015 №171/08-17-17/ НОМЕР_1 був підписаний ФОП ОСОБА_1 та не оскаржувався в частині визначення структури (форми розрахунків) загального оподатковуваного доходу та визначення дебіторської заборгованості станом на 01.01.2015, підтвердити факт включення до складу загального оподатковуваного доходу за 2014 рік сум, які надійшли на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 в 2015 році та не були відображені ним у податковій декларації про доходи та майновий стан за 2015 рік, не можливо. Крім того, до перевірки та до заперечень до Акту перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано жодних документів, стосовно підтвердження витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, включеного до податкової декларації про доходи та майновий стан за 2014 рік, але фактично отриманого в 2015 році. Таким чином, в порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено суму загального оподаткованого доходу за 2015 рік у розмірі 11782747,53 грн. Перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 до складу витрат віднесено витрати на придбання будівельних матеріалів в сумі 467356,14 грн. Враховуючи, що суб`єкт підприємницької діяльності - ФОП не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво, а, відповідно, і поліпшення такого майна суб`єктом підприємницької діяльності - ФОП може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, підприємцем ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу витрат 2015 року витрати по операціям з поліпшення та благоустрою зазначеного майна на суму 467356,14 грн., чим порушено п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. В ході перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 до складу витрат віднесено витрати на придбання добрива та ядохімікатів на загальну суму 4955413,85 грн. Згідно реєстраційних документів одним із видів підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 зазначено вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно наданих до перевірки документів та згідно даних, відображених у декларації про майновий стан та доходи (додаток Ф4 до розділу III податкової декларації) за 2015 рік, ФОП ОСОБА_1 отримував доходи від таких видів підприємницької діяльності як роздрібна торгівля пальним та діяльність вантажного автомобільного транспорту. Таким чином, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не отримував дохід у 2015 році від провадження такої діяльності як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Також, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що дохід від даного виду діяльності у 2015 році ним отриманий не був через те, що посіви загинули та постраждали від шкідників, про що було складено відповідний акт - акт №1 від 18.05.2015. За результатами документальної планової виїзної перевірки у ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2015 залишки ТМЦ, зокрема сільськогосподарської продукції, відсутні. Станом на 31.12.2015 у ФОП ОСОБА_1 наявні залишки сільськогосподарської продукції у кількості 1615,812т на суму 8449859,33 грн. Згідно інформації, наданої ФОП ОСОБА_1 , підтверджено наявність залишків сільськогосподарської продукції у кількості 1615,812т станом на 01.01.2016, яка була реалізована в 2016 році на суму 10524741,17 грн. Враховуючи, що дохід від продажу сільськогосподарської продукції, яка була вирощена протягом 2015 року, фактично був отриманий ФОП ОСОБА_1 у 2016 році, платником податків безпідставно включено до складу витрат у 2015 році суму придбаних добрив та ядохімікатів на загальну суму 4955413,85 грн. Таким чином, в порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу валових витрат перевіреного періоду витрати, на придбання добрива та ядохімікатів, що призвело до завищення показника витрат, задекларованих в декларації про доходи за 2015 pік, на суму 4955413,85 грн. В ході документальної планової виїзної перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 до складу витрат віднесено витрати на придбання автомобільних шин на загальну суму 14010809,44 грн. ФОП ОСОБА_1 , в порушення п.177.2, пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу витрат на придбання ТМЦ вартість автошин радіусом від R13 до R17,5, які використовуються виключно для встановлення на легкові транспортні засоби, що призвело до завищення витрат, задекларованих в декларації про доходи за 2015 рік, на суму 8936422,92 грн. Враховуючи вищенаведене, ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в розмірі 26141940,44 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік у сумі - 5228388,08 грн. Внаслідок вищезазначених порушень, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік в розмірі 392129,11 грн. Стосовно заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідач зазначає, що фактично потягом 2015 року ФОП ОСОБА_1 було отримано кошти від покупців всього в сумі 99302447,15 грн., в т.ч. 82819646,26 грн. (без урахування ПДВ), ПДВ 16563929,25 грн. ФОП ОСОБА_1 протягом 2015 року було отримано на банківський рахунок кошти в сумі 3003939 грн., ПДВ 600787,80 грн. у вигляді оплати товарів, послуг, що підлягають постачанню, але фактично не поставлені. Зазначені кошти не були включені ФОП ОСОБА_1 до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2015 рік, що є порушенням п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України та призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ за 2015 рік в розмірі 600787,80 грн. Враховуючи, що протягом перевіряємого періоду основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання послуг з вантажного перевезення автомобільним транспортом, а також те, що до перевірки не надані документи стосовно використання у господарській діяльності легкових автомобілів, на які можливо було б встановити автошинии радіусом R13, R14, R15, R16, R17,5 та відсутність зазначених автошин у залишках ТМЦ станом на 31.12.2015, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 1787285 грн. Таким чином, в порушення п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов`язань в розмірі 2388073 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено його завищення на суму 93472 грн. Враховуючи те, що суб`єкт підприємницької діяльності - ФОП не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво, а, відповідно, і поліпшення такого майна суб`єктом підприємницької діяльності - ФОП, який зареєстрований платником ПДВ, може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, то право на податковий кредит за операціями з поліпшення та благоустрою зазначеного майна не виникає. Таким чином, в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту в сумі 93472 грн. Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Таким чином в порушення пункту п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України та в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.2.4.1, 2.4.2 розділу 2 Акта перевірки встановлено: заниження податку на додану вартість за 2015 рік, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 2359781 грн., в т.ч. за січень 2015 року - 50557 грн., березень 2015 року - 31063 грн., квітень 2015 року - 12967 грн., травень 2015 року - 33996 грн., червень 2015 року - 341552 грн., липень 2015 року - 94093 грн., серпень 2015 року - 153483 грн., вересень 2015 року - 211396 грн., жовтень 2015 року - 1061609 грн., листопад 2015 року - 220757 грн., грудень 2015 року - 148308 грн.; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24 декларації) за лютий 2015 року на суму 121764 грн. В порушення п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 занижено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, у розмірі - 11497,79 грн. В результаті заниження суми, на яку нараховується єдиний внесок в порушення п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 занижено належний до сплати в бюджет єдиний внесок за ставкою 34,7%, у розмірі - 3989,71 грн. 10.Перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності протягом 1095 днів (з 01 січня 2011 року), коли встановлені порушення з даного питання, проводиться не вперше. Враховуючи вищенаведене, штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість у розмірі 50 % застосовані до ФОП ОСОБА_1 згідно чинного законодавства,

Ухвалою суду від 15.11.2018 у справі №808/1077/17 провадження СН/808/11/18 призначено судово-економічну експертизу.

11.10.2019 до суду надійшов висновок експерта.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позовних вимог заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

У зв`язку з надходженням заперечення від позивача на Акт Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.12.2016 за №1950/08-32-13-03/ НОМЕР_1 Про результати документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (т.1, а.с.38-57), Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, пункту 13.1 статті 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та наказу від 26 січня 2017 року №103, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 09 лютого 2017 року №2/08-01-13-04/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.71-95).

У висновках акту перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме, порушення:

пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік на 5228388,08 грн.;

пункту 2 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижена сума єдиного внеску за 2015 рік у розмірі 3989,71 грн.;

пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік в сумі 2359781,00 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24 декларації) за лютий 2015 року на суму 121764,00 грн.; підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік в розмірі 392129,11 грн.

За результатами проведеної перевірки, на підставі на підставі акту перевірки від 09 лютого 2017 року №2/08-01-13-04/ НОМЕР_1 , відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2017 року:

№0002511303, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7842582,12 грн., в тому числі 5228388,08 грн. за податковими зобов`язаннями та 2614194,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0002501304, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 490161,39 грн., в тому числі 392129,11 грн. за податковими зобов`язаннями та 98032,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0002481304, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3539671,50 грн., в тому числі: 2359781,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 1179890,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0002491304, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 121764,00 грн.;

вимогу про плату боргу (недоїмки) №Ф-000-2521304 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 3989,71 грн.;

рішення №000253/1304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 797,94 грн. (т.1 а.с.27, 29, 31, 34-36).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковим повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України (у редакції чинній, на момент спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України).

Пунктом 177.1 статті 177 ПК України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.3 статті 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.177.4 ст.177 ПК України).

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу (п.16-1 підрозділ 10 розділу ХХ ПК України).

У відповідності до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Здійснюючи новий розгляд справи, суд керується висновками, які викладені у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2018 та зазначає наступне.

Так, колегія суддів касаційного суду погодилась із висновками судів попередній інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем у 2015 році до складу витрат витрати на придбання будівельних матеріалів в сумі 467 356,14 грн, з огляду на те, що будівельні матеріали були використані позивачем на поліпшення, благоустрій території та будівлі механізованої майстерні, де здійснюється господарська діяльність з метою отримання доходу.

Таким чином, вказане питання судом не досліджується.

У постанові Верховного Суду від 24.04.218 в адміністративній справі №808/1077/17 зазначено, що під час розгляду справи судом не встановлено всіх обставин справи, які мають значення для об`єктивного та правильного вирішення справи по суті, а саме:

1. Верховний Суд зазначив, що судами не було встановлено, яка фактично кредиторська заборгованість була наявна у позивача станом на 01.01.2015 та які суми були сплачені на її погашення у 2015 році, що в даній справі є визначальним. Не проаналізоване, чи може платник податків вважати доходами кошти, які є дебіторською заборгованістю та включати такі кошти до податкової декларації про майновий стан і доходи в податковому періоді коли фактично такі кошти до платника податку не надходили (не отримувались). Не досліджене питання щодо фактичної сплати податку з доходів фізичних осіб за результатами декларування дебіторської заборгованості як доходу, як стверджує позивач у 2014 році.

По вказаному питанню суд зазначає наступне.

Відповідно до податкових декларацій про майновий стан і доходи позивача за 2014 та за 2015 роки з додатками та даних бухгалтерського обліку встановлено, що дебіторська заборгованість контрагентів за 2014 рік перед позивачем, станом на 1 січня 2015 року склала 12 664 084,57 грн. без ПДВ. При цьому, на поточні рахунки та у касу фізичної особи-підприємця у 2015 році надійшли кошти у загальній сумі 82 960 897,25 грн. без ПДВ (ПДВ - 16 592 179,45 грн.), з яких 12 664 084,57 грн. без ПДВ - кошти, сплачені на погашення дебіторської заборгованості за 2014 рік, які вже були включені позивачем до складу податкової декларації про майновий стан і доходи та оподатковані у 2014 році.

В Акті перевірки від 09 лютого 2017 №2/08-01-13-04/ НОМЕР_1 зазначено, що у податковій декларації про доходи та майновий стан за 2015 рік позивачем задекларовано дохід в розмірі 71036898,73 грн. Разом з тим, в ході перевірки первинних документів, наданих під час проведення документальної планової виїзної перевірки, а саме банківських виписок та звітів реєстратора розрахункових операцій, встановлено, що фактично потягом 2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отримано кошти від покупців всього в сумі 99302447,15 грн., в тому числі 82819646,26 грн. (без урахування ПДВ), податок на додану вартість 16563929,25 грн. Таким чином, перевіркою встановлено заниження загального оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 11782747,53 грн.

Згідно п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Так, у розділі III податкової декларації про майновий стан і доходи від 27.01.2016 №9274344158 та додатку Ф 4 до розділу III податкової декларації за 2015 рік розмір загального оподатковуваного доходу становить 71036898,73 грн.

Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2014 рік (колонка 3 розділу І додатку 5 до податкової декларації) у 2014 році реалізовано товарів (робіт, послуг) на загальну суму 68030595,35 грн. без ПДВ (податок на додану вартість 13606119,07 грн.).

Відповідно до даних зведеного бухгалтерського обліку Розшифровка надходження на р/рахунок грошових коштів по ФОП ОСОБА_1 , на розрахунковий рахунок надійшло грошових коштів: за 2014 рік на суму 15196901,48 грн.; за 2015 рік на суму 84316174,86грн.

Відповідно до даних зведеного бухгалського обліку Надходження готівкових коштів в касу через РРО (АЗС) за 2015 рік ФОП ОСОБА_1 у 2015 році до каси надійшло готівкових коштів на загальну суму 40000,36 грн. з ПДВ (або 33333,63 грн. без ПДВ). (т.1 а.с.168).

В аналітичних даних бухгалтерського обліку Доходи одержані та задекларовані в 2014 р. по ПП ОСОБА_1 та оплачені в 2015 році містяться детальні відомості щодо дат, контрагентів, реквізитів актів виконаних робіт та податкових накладних, сумами коштів та залишками заборгованості станом на 01.01.2015 році. Згідно даних відомостей, загальний розмір доходів отриманих та задекларованих за 2014 рік згідно актів виконаних робіт та податкових накладних за якими обліковувалася заборгованість станом на 01.01.2015 становить 15196901,48 грн. з ПДВ (т.1. а.с.169-171).

Детальна розшифровка здійснення оплат із зазначенням періоду та контрагентів наведена в аналітичних даних ФОП ОСОБА_1 Розшифровка оплати за 2014 рік по ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 172).

Таким чином, фактично у 2014 році за реалізовані товари (роботи, послуги) на поточні-рахунки та в касу ФОП ОСОБА_1 надійшла оплата від контрагентів у сумі 55366510,78 грн. без ПДВ (податок на додану вартість 11073302,16 грн.).

Суд зазначає, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №512/513-19, з цього питання експерт зазначив, що документально підтверджується наявність дебіторської заборгованості контрагентів за 2014 рік станом на 01.01.2015 у розмірі 12664084,57 грн. без ПДВ.

Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік (колонка 3 розділу 1 додатку Ф4) у 2015 році ФОП ОСОБА_1 отримано дохід від підприємницької діяльності у сумі 71036898,73 грн. без ПДВ (податок на додану вартість 14207379,75 грн.).

При цьому, на поточні рахунки та у касу ФОП ОСОБА_1 у 2015 році надійшли кошти у загальній сумі 82960897,25 грн. без ПДВ (податок на додану вартість 16592179,45грн.), з яких 12664084,57 грн. без ПДВ - кошти, сплачені на погашення дебіторської заборгованості за 2014 рік, що включені до складу податкової декларації про майновий стан і доходи, та оподатковані позивачем у 2014 році. Отже, заниження сум отриманих доходів у 2015 році документально не підтверджується. Перевищення задекларованих доходів над фактично отриманими коштами за 2014 - 2015 роки склало 740086,05 грн.

Таким чином, документально не підтверджується висновок Акту перевірки порушення пункту 177.1, 177.2 статті 177 ПК України щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суму загального оподатковуваного доходу за 2015 рік у розмірі 11782747,53 грн.

Визначена та задекларована фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (додаток Ф4 до декларації) сума одержаного доходу відповідає наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України (т.6, а.с. 212).

Щодо доводів податкового органу щодо підписання акту перевірки від 07 вересня 2015 року №171/08-17-17/ НОМЕР_1 позивачем та не оскарження його, в частині визначення структури (форми розрахунків) загального оподатковуваного доходу та визначення дебіторської заборгованості, станом на 01 січня 2015 року , то суд зазначає, що приписи КАС України не передбачають можливості оскарження акту перевірки чи його окремої частини. Сам по собі акт перевірки не тягне настання для платника будь-яких негативних наслідків, та, відповідно, не порушує права платника податків.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем не доведено заниження позивачем загального оподаткованого доходу за 2015 рік у сумі 11782747 грн. 53 коп. у порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

2. Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 зазначив, що позивач придбав добрива та ядохімікати на суму 4 955 413,85 грн, з яких було списано на загальну суму 2 046 764,01 грн, що підтверджено актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, проте з вказаних актів вбачається, що фактично списано 4 175 440,14 грн, а не зазначену вище суму. Також, відповідно до акту обстеження та списання загиблих посівів від 18.05.2015, посіви загинули та постраждали від шкідників, у зв`язку чим позивачем не було отримано дохід у 2015 році. Проте з аналізу вказаного акту від 18.05.2015 та актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за квітень, травень, липень, серпень 2015 року вбачається ряд невідповідностей, зокрема, посіви загинули у травні, а добрива та ядохімікати на площі в повному обсязі вносились і в липні та серпні 2015 року; на полі №18 вирощувалась озима пшениця, яка 100 % загинула, проте згідно акту №4 про використання добрив за серпень 2015 року на вказане поле вносились добрива під соняшник та інші. Верховний Суд зазначив, що вищезазначене судами не аналізувалося та до уваги взято не було, як фактично і не було проаналізовано, чи реалізована позивачем сільськогосподарська продукція у кількості 1615,814т у 2016 році на суму 10 524 741,17 грн. була вирощена саме позивачем на орендованих земельних ділянках (870 га), і з урахуванням того, що посіви були в повному обсязі знищені на 670 га (згідно акту від 18.05.2015) і частково (10-15%) на 200 га, і чи можливо на 200 га виростити сільськогосподарську продукцію у кількості 1615,814т.

З цього питання суд зазначає, що позивач здійснює діяльність з вирощування зернових, бобових культур i насіння олійних культур, в оренді позивача перебувають земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (870 га).

В Акті перевірки №2/08-01-13-04/ НОМЕР_1 від 09.02.2017 зазначено, що позивачем протягом перевіряємого періоду до складу витрат віднесено витрати на придбання добрива та ядохімікатів на загальну суму 4955413,85 грн. Згідно реєстраційних документів одним із видів підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 зазначено вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур. Згідно наданих до перевірки документів та згідно даних, відображених у декларації про майновий стан та доходи (додаток Ф4 до розділу ІІІ податкової декларації) за 2015 рік, ФОП ОСОБА_1 отримував доходи від таких видів підприємницької діяльності як роздрібна торгівля пальним та діяльність вантажного автомобільного транспорту. Таким чином, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не отримував дохід у 2015 році від провадження такої діяльності як вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насіння олiйних культур. Відповідачем зроблений висновок про порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, а саме безпідставне включення до складу валових витрат перевіреного періоду витрати, на придбання добрива та ядохімікатів, що призвело до завищення показника витрат, задекларованих в декларації про доходи за 2015 р., на суму 4955413,85 грн. (т.1, а.с.80-81).

В матеріалах справи містяться договори оренди земельних ділянок (т.5 а.с.1-114):

договір № 191 від 26.04.2010 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:001:0034 площею 10.5000 га рілля;

договір № 939 від 16.10.2006 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:004:0008 площею 11.7500 га рілля;

договір № 171 від 13.02.2008 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:001:0024 площею 10.4977 га рілля;

договір від 26.04.2010 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:001:0032 площею 10.5000 га рілля;

договір № 168 від 13.02.2008 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:001:0028 площею 10.5000 га рілля із додатковою угодою від 18.03.2011;

договір № 167 від 13.02.2008 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:001:0027 площею 10.5000 га рілля із додатковою угодою від 18.03.2011;

договір від 26.04.2010 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:02:001:0194 площею 11.4501 га рілля;

договір від 26.04.2010 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:002:0011 площею 12.4400 га рілля;

договір № 191 від 26.04.2010 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:001:0034 площею 10.5000 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:005:0260 площею 11.5400 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:005:0008 площею 11.5400 га рілля;

договір від 26.04.2010 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:007:0001 площею 20.9800 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:004:0045 площею 10.9300 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:001:0029 площею 10.5001 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:01:008:0002 площею 12.2536 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:002:0084 площею 8.9702 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:002:008.3 площею 8.9702 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:02:001:0236 площею 10.6700 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:02:001:0235 площею 10.6700 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:04:002:0031 площею 9.5996 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:04:002:0030 площею 19.2002 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим йомером 2324555400:05:005:0101 площею 9.1600 га рілля;

договір від 01.05.2011 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400: 01:024:0001 площею 23.3988 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:006:0046 площею 10.0673 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:02:005:0038 площею 10.6599 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:005:0235 площею 18.3291 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:005:0100 площею 9.1602 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:003:0018 площею 11.5400 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:004:0030 площею 10.3000 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:005:0234 площею 9.1642 га рілля;

договір від 2015 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:005:0233 площею 9.1643 га рілля;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:007:0045 площею 11.2100 га рілля;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:005:0243 площею 11.5400 га рілля;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:001:0024 площею 9.3716 га рілля;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:006:0012 площею 10.0658 га рілля;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:003:0020 площею 10.7800 га рілля;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2324555400:05:002:0065 площею 9.5000 га рілля.

Згідно актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин добрива внесені під урожай 2015 року загальний вартість використаних добрив, ядохімікатів, гербіцидів становить 4955413,85 грн. (т.1, а.с.128-135):

у квітні: вартість добрив, внесених на площу, засіяну ячменем - 507703,15грн; вартість добрив, внесених на площу, засіяну пшеницею - 585094,54грн., вартість добрив, внесених на площу, засіяних соняшником - 393638,54грн., всього - 1486436,23грн.;

у травні: вартість добрив, внесених на площу, засіяну ячменем - 92929,50грн; вартість добрив, внесених на площу, засіяну пшеницею - 660740,04грн., вартість добрив, внесених на площу, засіяних соняшником - 649585,09грн., всього - 1403254,63грн.;

у липні: вартість добрив, внесених на площу, засіяних соняшником - 4387739,10грн., всього - 4387739,10грн.;

у вересні: вартість добрив, внесених на площу, засіяну ячменем - 251876,25грн; вартість добрив, внесених на площу, засіяну пшеницею - 333263,66грн., вартість добрив, внесених на площу, засіяних соняшником - 194833,801грн., всього - 4955413,85грн.;

Позивачем були складені акти № 1 про використання мінеральних, органічних добрив і засобів захисту рослин за квітень 2015 року, в якому була списана азофоска на оз.ячмінь помилково вказано поле №38, необхідно було вказати поле № 39, в акті № 4 за серпень 2015 року на сонях списано азото-фосфат марки NP 33-3 помилково вказано поле № 18, необхідно було вказати поле №21.

Відповідно до акту № 1 обстеження та списання загиблих посівів у ФОП ОСОБА_1 від 18.05.2015 (т. 1 а.с. 136):

поле № НОМЕР_2 , озима пшениця, площа 220 га - повна загибель;

поле № НОМЕР_3 , озима пшениця, площа 80 га - часткова загибель (15% посивів);

поле № НОМЕР_4 , озимий ячмінь, площа 150 га - повна загибель;

поле № НОМЕР_5 , озимий ячмінь, площа 70 га - часткова загибель (15% посивів);

поле № НОМЕР_6 , сонях, площа 300 га - повна загибель;

поле № НОМЕР_7 , сонях, площа 50 га - часткова загибель (10% посивів).

Отже, судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 перебувають в оренді земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (870 га) та ним було придбано добрив та ядохімікатів на загальну суму 4955413,85 грн., що відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що придбання та використання позивачем добрив та ядохімікатів пов`язані з його господарською діяльністю, отриманням доходу.

В той же час, відповідачем не доведена не можливість включення позивачем до складу витрат у 2015 році суми придбаних добрив та ядохімікатів - 4955413,85 грн.

Також, відповідно до висновку експертизи зі вказаного питаня експертом зазначено, що у травні 2015 року на полях в кількості 670 га було нашестя совки зернової, соняшникової, гусені, мотиля, в результаті чого постраждали посіви, було пошкоджено молоде листя зернових культур, пошкоджені бутони та квіти недостиглих плодів соняха. В результаті чого було нанесено збитків врожаю, запланований дохід від вирощування с/г продукції в 2015 році не одержано. У зв`язку з несприятливими умовами, після загибелі врожаю на протязі 2015 року було списано отрутохімікатів та добрив на суму 4955413,85 грн., про що свідчать акти, на списання мінеральних, органічних добрив та засобів захисту рослин, з ціллю запобігання поновлення розмноження даних шкідників були вжиті максимальні заходи по відновленню плодючості земель, після шкідників та захворювання культур, щоб у майбутньому, в наступних роках можливо було дотримуватися сівообороту посіяти насіння і отримати належний врожай. Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 перебувають в оренді земельні ділянки площею 870 га для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з чим, ним придбано добрив та ядохімікатів на загальну суму 4955413,85 грн.

За висновком ексерата, документально не підтверджується порушення позивачем приписів п.п.177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу ФОП щодо безпідставного включення до складу валових витрат перевіреного періоду витрати, на придбання добрива та ядохімікатів, що призвело до завищення показника витрат, задекларованих в декларації про доходи за 2015 р. на суму 4955413,85 грн. ФОП ОСОБА_1 обгрунтовано включено до складу валових витрат перевіреного періоду витрати на придбання добрива та отрутохімікатів, що не призвело до завищення показника витрат, задекларованого у декларації про доходи за 2015 рік, на суму 4955413,85 грн.

Щодо реалізації позивачем сільськогосподарська продукція у кількості 1615,814т у 2016 році на суму 10 524 741,17 грн., яка була вирощена саме позивачем на орендованих земельних ділянках (870 га), і з урахуванням того, що посіви були в повному обсязі знищені на 670 га (згідно акту від 18.05.2015) і частково (10-15%) на 200 га, і щодо можливость на 200 га виростити сільськогосподарську продукцію у кількості 1615,814т, то суд зазначає наступне.

Позивач підтвердив той факт, що частково посіви загинули та зазначив, що на поля, на яких загинули посіви озимої пшениці позивачем висаджено інші культури, зокрема сонях. Також позивач пояснив, що на полях №31,41, 21 відбулась не повна загибель посивів, а часткова, по 15% та 10% відповідно.

Ураховуючи загальний розмір земельних ділянок, що перебули в оренді, а також повторне висадження соняха на полях, де загиули посиві пшениці, ним дійсно вирощено сільськогосподарську продукцію у кількості 1615,814т, яку згодом реалізовано на суму 10 524 741,17 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд підсумовує, що позивачем придбано добрива та ядохімікати на загальну суму 4 955 413,85 грн. Придбані добрива та ядохімікати були списані, оскільки використані з метою удобрення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та протравлення шкідників, хвороб на рослинах протягом 2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, згідно яких було списано добрива та ядохімікати на загальну суму 2 046 764,01 грн. Отже придбання та використання позивачем добрив та ядохімікатів пов`язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про безпідставність віднесення до витрат їх придбання є безпідставним та необґрунтованим.

3. Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 зазначив, що позивачем до складу витрат віднесено витрати на придбання автомобільних шин на загальну суму 14 010 809,44 грн. Автомобільні шини на суму 8 470 392,91 грн. були встановлені на залучений транспорт згідно договору з ТОВ Елізет №0107/15 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом від 01.07.2015. Також, сторони погодили умови щодо можливості проведення обміну шин.

Щодо зазначеного питання суд касаційної інстанції зауважив:

по-перше, умовами договору передбачено, що позивач зобов`язується за свій рахунок придбати гумові шини для належної експлуатації автомобільного транспорту ТОВ ЕЛІЗЕТ в разі саме необхідності, проте такої необхідності суди взагалі не досліджували. Як зазначено контрагентом ТОВ Елізет у листі від 06.07.2015№10/15 на даний час (06.07.2015) TOB ЕЛІЗЕТ має у наявності шини для вантажних автомобілів у кількості, яка перевищує потребу підприємства, а отже такої необхідності взагалі не було;

по-друге, судами також не взято до уваги та не досліджено і того в яких часових рамках та за якої інтенсивності господарської діяльності можливе виникнення обставин пов`язаних з необхідністю позивача придбати (обмінювати) гумові шини для належної експлуатації автотранспорту контрагента у кількості 14 156 штук, адже договір укладено було лише 01.07.2015, а акт щодо автошин, які були використані на виконання умов вказаного договору датований 30.12.2015;

по - третє, у вказаному листі від 06.07.2015№10/15 контрагентом було зазначено, що для здійснення комерційної діяльності вказане підприємство має потребу у автомобільних шинах від R13 до R19,5, у зв`язку з чим просило розглянути питання щодо можливості проведення обміну шин, наявних у контрагента, на шини менших розмірів відповідної вартості, що наявні у позивача, у зв`язку з чим і було фактично проведено обмін шин. Проте суди не надали належної правової оцінки такому обміну шин, і тому чи можливий такий обмін в рамках договору від 01.07.2015 № 0107/15 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом;

по - четверте, судами також не досліджено і того, який же саме позивач мав економічний ефект (прибуток) від проведення господарської діяльності з залученням автотранспорту TOB ЕЛІЗЕТ у 2015 році з урахуванням того, що лише витрати позивача на придбання та фактично на списання шин для контрагента у 2015 році склали 8 470 392,91 грн.

Досліджуючи зазначене, суд зазначає таке.

Відповідач вважає, що віднесення позивачем витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей вартість автомобільних шин радіусом від R13 до R17,5, які використовуються виключно для встановлення на легкові транспортні засоби, призвело до завищення витрат, задекларованих в декларації про доходи за 2015 рік на суму 8936422,92 грн.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗЕТ» укладено договір від 01 липня 2015 року №0107/15 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом, з додатковими угодами, за умовами якого контрагент позивача здійснює перевезення товарів по території України на підставі відповідних заявок.

Відповідно до підпункту 5.2.6 зазначеного договору замовник зобов`язується за свій рахунок в разі необхідності придбати гумові шини, запасні частини необхідні для належної експлуатації автомобільного транспорту (власного або залученого), який використовується товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗЕТ» для надання послуг за Договором (т.1, а.с.137-155).

На підставі листів від 06 липня 2015 року №10/15 та від 09 липня 2015 року №09/07/15 сторони погодили умови щодо можливості проведення обміну шин більших розмірів (від R20 до R22,5), наявних у товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗЕТ» підприємства, на шини менших розмірів (від R13 до R19,5) відповідної вартості. Здійснення обміну шин підтверджується актом від 30 грудня 2015 року за відповідними переліками (т.2, а.с.90-127).

Здійснення обміну шин підтверджується актом від 30.12.2015 за відповідними переліками (т. 2. а.с. 90-127).

Суд зауважує, що господарська діяльність позивача пов`язана зі сферою транспортних послуг та у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявні транспортні засоби.

Отже, придбання позивачем автомобільних шин пов`язане з його господарською діяльністю.

Матеріали справи спростовують факт включення позивачем до складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей вартості автомобільних шин радіусом від R13 до R17,5, які використовуються виключно для встановлення на легкові транспортні засоби, у зв`язку з чим позивачем не завищено витрати, задекларовані у декларації про доходи за 2015 рік на суму 8936422,92 грн.

Також позивач у судовому засіданні пояснив, що на момент перевірки використовував близьно 40 власних та близько 450 орендованих транспортних засобів - авто потягів.

Кожен такий транспортних засіб має 18-20 автомобільних шин. Заміна шин здійснюється кожні 30 тис. км. пробігу.

Суд зазначає, позивачем до складу витрат віднесено витрати на придбання автомобільних шин на загальну суму 14 010 809,44 грн в підтвердження чого надано акти списання, які підписані гол. механіком, слюсарем, інженером по техніці безпеки та згідно яких протягом 2015 року було проведено заміну автошин на суму 5 540 416,53 грн, а автомобільні шини на суму 8 470 392,91 грн були встановлені на залучений транспорт згідно договору з ТОВ Елізет №0107/15 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом від 01.07.2015, про що свідчать лист ТОВ Елізет від 06.07.2015 №10/15, лист підприємця від 09.07.2015 №09/07/15 та акт від 30.12.2015 з додатками.

Враховуючи умови вказаного договору, а саме підпункт 5.2.6, згідно якого замовник (позивач) зобов`язується за свій рахунок в разі необхідності придбати гумові шини, запасні частини необхідні для належної експлуатації автомобільного транспорту (власного або залученого), який використовується ТОВ ЕЛІЗЕТ для надання послуг, а також враховуючи листи від 6 липня 2015 року №10/15 та від 9 липня 2015 року №09/07/15, якими сторони погодили умови щодо можливості проведення обміну шин більших розмірів (від R20 до R22,5), наявних у ТОВ ЕЛІЗЕТ , на шини менших розмірів (від R13 до R19,5) відповідної вартості, які наявні у позивача, та акту від 30 грудня 2015 року, який підтверджує здійснення обміну шин.

Така заміна шин узгоджена контрагентами, та як пояснив позивач, мала єфективну фінансову мету з огляду на різницю ціни шин менших розмірів.

Так, судом досліджено Договір №0107/15 на надання послуг з перевезення автомобільним транспортом від 01.07.2015, укладений між ТОВ Елізет (перевізник) та ФОП ОСОБА_1 (замовник), з додатковими угодами (т.1, а.с.137).

У листі ТОВ Елізет від 06.07.2015 за вих.№10/15 на адресу ФОП ОСОБА_1 зазначено наступне: … 01.07.2015р. між TOB ЕЛІЗЕТ та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №0107/15 (надалі - Договір), відповідно до якого TOB ЕЛІЗЕТ зобов`язалося приймати на підставі Вашої заявки до перевезення транспортними засобами товари та доставляти їх до пункту призначення. При цьому, Ви зобов`язалися за свій рахунок в разі необхідності придбати гумові шини, запасні частини необхідні для належної експлуатації автомобільного транспорту (власного або залученого), який використовується TOB ЕЛІЗЕТ для надання послуг за Договором. Однак, на даний час TOB ЕЛІЗЕТ має у наявності шини для вантажних автомобілів у кількості, яка перевищує потребу нашого підприємства. Натомість для здійснення нашої комерційної діяльності ми маємо потребу у автомобільних шинах від R13 до R19,5. У зв`язку з вищевикладеним, просимо Вас розглянути питання щодо можливості проведення обміну шин, наявних у нашого підприємства, на шини менших розмірів відповідної вартості. Орієнтовна потреба нашого підприємства у шинах R13 - R.19,5 на 2015 рік складає … на суму, приблизно 9000000 грн. … (т.2, а.с.90).

У листі ФОП ОСОБА_1 від 09.07.2015 за вих.№09/07/15 на адресу ТОВ Елізет зазначено наступне: … На Ваш лист від 06 липня 2015р. №10/15 повідомляю, що я маю можливість поставити TOB ЕЛІЗЕТ у 2015 році автомобільні шини від R13 до R19,5 у необхідній Вашому підприємству кількості в обмін на шини більших розмірів (від R20 до R22,5) відповідної вартості … (т.2, а.с.91).

Також, судом досліджено Акт від 30.12.2015, складений між ТОВ Елізет та ФОП ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне: … 1.На виконання умов Договору від 01.07.2015р. №0107/15, укладеного між ТОВ EJII3ET та ФОП ОСОБА_1 (надалі - Договір), TOB ЕЛІЗЕТ протягом 2015 року було використано автомобільні шини, запасні частини, зазначені у додатку №1 до цього Акту, на загальну суму 8470392,77 грн. 2.Протягом 2015 року ФОП ОСОБА_1 було передано TOB ЕЛІЗЕТ автомобільні шини (R13, R14, R15, R16, R17,5, R18, R19, R19,5), запасні частини зазначені у додатку 2 до цього Акту, на загальну суму 8936422,92 грн. 3.TOB ЕЛІЗЕТ протягом 2015 року було передано ФОП ОСОБА_1 автомобільні шини (R20, R22.5), зазначені у додатку 3 до цього Акту, на загальну суму 466030,15 грн. 4.Сторони підтверджують, що умови Договору у 2015р. виконані сторонами належним чином. 5.Грошових зобов`язань, пов`язаних із передачею зазначених у цьому Акті автомобільних шин сторони одна перед одною не мають. Додатки: 1.Перелік автомобільних шин, використаних TOB ЕЛІЗЕТ на виконання умов Договору від 01.07.2015р. №0107/15. 2.Перелік автомобільних шин, переданих ФОП ОСОБА_1 TOB ЕЛІЗЕТ у 2015р. 3.Перелік автомобільних шин, переданих TOB ЕЛІЗЕТ ФОП ОСОБА_1 у 2015р. ПІДПИСИ СТОРІН … (т.2, а.с.92).

Судом досліджено додатки до вказаного Акту від 30.12.2015: Перелік автомобільних шин, використаних TOB ЕЛІЗЕТ на виконання умов Договору від 01.07.2015р. №0107/15 (т.2, а.с.93-109); Перелік автомобільних шин, переданих ФОП ОСОБА_1 TOB ЕЛІЗЕТ у 2015р. (т.2, а.с.110-126); Перелік автомобільних шин, переданих TOB ЕЛІЗЕТ ФОП ОСОБА_1 у 2015р. (т.2, а.с.127).

Судом з`ясовано, що господарська діяльність позивача пов`язана з сферою транспортних послуг та у позивача наявні транспортні засоби.

Таким чином, придбання позивачем автомобільних шин пов`язане з його господарською діяльністю.

З урахуванням зазначеного вище суд вважає, що відповідачем не доведено заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік у сумі 5228388,08 грн. та порушення позивачем пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід незалежно від форми (грошова чи не грошова) його отримання.

Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у цій справі обов`язок доказування покладений на податковий орган.

Проте, відповідачем суду не надано жодних доказів, які б спростували правірінсть позиції позивача.

Також, суд приймає до уваги Висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.09.2019 №512/513-19, відповідно до якого:

визначена та задекларована позивачем у декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (додаток Ф4 до декларації) сума одержаного доходу відповідає наданим первинним документам та вимогам ПК України;

документально підтверджується, що визначена та задекларована позивачем у декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (додаток Ф4 до декларації) сума витрат, пов`язаних із господарською діяльністю позивача відповідає наданим первинним документам та вимогам ПК України (т. 6, а.с.202-223).

Також суд зазначає, що судом досліджено Розрахунки штрафних санкцій по Акту перевірки №2/08-01-13-04/ НОМЕР_1 від 09.02.2017 (т.1, а.с.28, 30, 32-33, 37) та встановлено, що відповідачем застосовано ставку, передбачену п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у розмірі 50% від донарахованої суми: по податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням №0002511303 від 24.03.2017; по податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0002481304 від 24.03.2017.

Згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу повторного (протягом 1095 днів) вчинення ФОП ОСОБА_1 дій, передбачених п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Щодо єдиного внеску та війского збору, суд зазначає. Оскільки, з урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, то, відповідно, позивачем не занижено до сплати у бюджет єдиний внесок у розмірі та військовий збір.

Проте, судом прийнято до уваги, що Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.05.2017 за №6494/П/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги скасовано Рішення №000253/1304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.03.2017 та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000-2521304 від 24.03.2017 через винесення їх відповідачем не за встановленою формою (т.5, а.с.222-224).

У Рішенні Державної фіскальної служби України від 18.05.2017 за №6494/П/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги зазначено про необхідність ГУ ДФС у Запорізькій області винести та направити нові вимогу та рішення, відповідно до вимог чинного законодавства. (т.5, а.с.224).

Проте, на момент розгляду справи відповідачем не винесено відносно позивача вимогу та рішення, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, оскільки оскаржувані позивачем у судовому порядку Рішення №000253/1304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.03.2017 та Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000-2521304 від 24.03.2017 скасовані Державною фіскальною службою України в адміністративному порядку, то, відповідно, підстави для скасування зазначеного рішення та вимоги - відсутні.

Ураховуючи зазначене вище суд зазначає, що оцінюючи всі надані документи в сукупності та кожен зокрема, суд вважає, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавствіа є хибними, не доведеними та базуються на припущеннях.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваного рішення, в частині, що переглядається, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачений судовий збір у розмірі 8000,00 грн. (а.с. 15, т. 1), тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.

Також, відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до вимог частин 3-7 статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Частиною ж першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України, витрати на залучення експерта та проведення експертизи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 17 грудня 2020 року по справі №808/1948/19.

Ухвалою суду від 15.11.2018 у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. (т.6 а.с.172-173).

В матеріалах справи міститься висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення судово-економічної експертизи №512/513-19 від 12.09.2019 (т.6, а.с.202-223).

Відповідно до рахунку на оплату від 13.02.2019 №111 вартість експертизи складає 10269,00 грн. (т.6, а.с.179). Відповідно до акту здачі-приймання висновку експерта, позивачем сплачено 10296,00грн. (т.6, а.с. 200).

Отже, виходячи з положень частини сьомої статті 139 КАС України, оскільки матеріали справи містять достатні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на залучення експерта та проведення експертизи, суд вважає, що такі витрати підлягають розподілу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на оплату судової експертизи у розмірі 10296,00 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0002511303, №0002501304, №0002481304, №0002491304.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8000,00грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.) та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 10296,00 грн. (десять тисяч двісті дев`яносто шість грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.04.2021.

Суддя Ю.В. Калашник


Суд	Запорізький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	21.04.2021
Оприлюднено	05.05.2021
Номер документу	96672103
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —808/1077/17

Ухвала від 14.12.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 26.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 07.12.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 03.11.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 15.07.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 07.06.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Рішення від 21.04.2021

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Калашник Юлія Вікторівна

Рішення від 21.04.2021

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Калашник Юлія Вікторівна

Ухвала від 19.04.2021

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Калашник Юлія Вікторівна

Ухвала від 15.03.2021

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Калашник Юлія Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.04.2021 по справі 808/1077/17ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —808/1077/17

Рішення від 21.04.2021

Рішення
від 21.04.2021 по справі 808/1077/17
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД