Ухвала

від 30.04.2021 по справі 300/1937/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"30" квітня 2021 р. Справа № 300/1937/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі №300/1937/21 за позовом Комунального підприємства Надвірнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги Надвірнянської міської ради (вул. Федьковича, 4, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405) до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018) про скасування припису №547/532/АВ/П від 02.04.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Надвірнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги Надвірнянської міської ради звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування припису №547/532/АВ/П від 02.04.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

Одночасно із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного припису №547/532/АВ/П від 02.04.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 в задоволенні заяви Комунального підприємства Надвірнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги Надвірнянської міської ради про забезпечення позову у справі №300/1937/21 шляхом зупинення дії припису №547/532/АВ/П від 02.04.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю відмовлено.

30.04.2021 позивач подав ще одну заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного припису №547/532/АВ/П від 02.04.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю, мотивуючи її окрім уже наведених мотивів у попередній заяві про забезпечення позову тим, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення оспорюваних інтересів КП Надвірнянський НЦПМД , за захистом яких підприємство звернулося до суду, оскільки трудові відносини КП Надвірнянський НЦПМД з ОСОБА_1 були припинені 22.02.2021 на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП, а тому КП Надвірнянський НЦПМД не може здійснити відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 для повернення оспорюваної в суді компенсації за 184 дні невикористаної відпустки.

Розглянувши дану заяву про забезпечення адміністративного позову, судом встановлено наступне.

Процесуальні питання та процедура вирішення питання забезпечення адміністративного позову врегульовано в главі 10 розділу I Загальні положення .

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підсумовуючи вищенаведене, суд звертає увагу позивача на те, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що не зможе здійснити відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 для повернення оспорюваної в суді компенсації за 184 дні невикористаної відпустки у випадку виплати такої компенсації.

Даючи оцінку вказаним обґрунтуванням, суд враховує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису.

Як уже судом наголошувалось в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021, рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже, і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Крім того, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Таким чином, забезпечення позову у такий спосіб, без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Проте, мотиви, зазначені у заяві про забезпечення позову не містять обставин, встановлених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких допускається забезпечення позову, оскільки не вказано та не доведено належними доказами, яким чином припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю може привести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису №547/532/АВ/П від 02.04.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні заяви Комунального підприємства Надвірнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги Надвірнянської міської ради про забезпечення позову у справі №300/1937/21 шляхом зупинення дії припису №547/532/АВ/П від 02.04.2021 про усунення виявлених порушень законодавства про працю - відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кафарський В.В.