Рішення

від 29.04.2021 по справі 440/7346/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/7346/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

секретаря судового засідання - Зоріної І.М.

представника позивача - Семенка Б.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративним справу за позовом ОСОБА_1 до Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

10.12.2020 ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області /надалі - відповідач/ про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 25.06.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 28.11.2019 згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 440/2098/20";

- зобов`язати Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Зірка на території Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №440/2098/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства розміром 2,00 га, з правом передачі у власність в межах населеного пункту с. Зірка в районі старого ставка, вказаному на карті; зобов`язано Гирявоісковецьку сільську раду Лохвицького району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер 211 від 28 листопада 2019 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства розміром 2,00 га, з правом передачі у власність в межах населеного пункту с. Зірка в районі старого ставка, вказаному на карті; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду у справі №440/2098/20 відповідачем розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства розміром 2,00 га, з правом передачі у власність в межах населеного пункту с. Зірка в районі старого ставка, вказаному на карті. Водночас позивач вважає таку відмову протиправною у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7346/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; задоволено клопотання представника позивача про участь у содових засіданнях в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача, який позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення розгляду справи по суті.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості другого відповідача Лохвицьку міську раду Лохвицького району Полтавської області як правонаступника Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, у задоволенні якого судом було відмовлено з підстав необґрунтованості, оскільки відомості про припинення юридичної особи Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області станом на дату розгляду справи у суду відсутні та представником не надані.

Частиною першою статті 205 згаданого Кодексу передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом першим частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу за даної явки та наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Гирявоісковецької сільської ради з заявою від 28.11.2019 (вхідний №211 від 28.11.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства розміром 2,00 га, з правом передачі у власність в межах населеного пункту с. Зірка, де проживали батьки ОСОБА_1 , як інваліду війни в Афганістані, в районі старого ставка, вказаному на карті /а.с. 17/. До вказаної заяви позивачем було додано: копію посвідчення інваліда війни, копію паспорту, план - схему розташування (викопіювання).

Листом Гирявоісковецької сільської ради від 23.12.2019 №82 позивача повідомлено, що заяву знято з розгляду 25 сесії 7 скликання в 2019 році в зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка вказана в заяві площею 2,0 га - для ведення особистого селянського господарства, та вказана в поданому викопіюванні, знаходиться в с. Зірка та відноситься до земель, що підлягають консервації, згідно інформації від 24.05.2006 року за №165 Лохвицького районного відділу земельних ресурсів на Вказівку від 27 квітня 2006 року за №10 /а.с. 18/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №440/2098/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства розміром 2,00 га, з правом передачі у власність в межах населеного пункту с. Зірка в районі старого ставка, вказаному на карті; зобов`язано Гирявоісковецьку сільську раду Лохвицького району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер 211 від 28 листопада 2019 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства розміром 2,00 га, з правом передачі у власність в межах населеного пункту с. Зірка в районі старого ставка, вказаному на карті; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області від 25.06.2020 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 28.11.2019 згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 440/2098/20" за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2019 та з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 440/2098/20, відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтями 12, 19, 22, 118, 171, 172 Земельного кодексу України, статтями 19, 25 Закону України "Про землеустрій", сесія сільської ради вирішила: відмовити ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 , в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га - для ведення особистого селянського господарства, в АДРЕСА_2 , в зв`язку з тим, що дана земельна ділянка підлягає консервації шляхом залуження та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України) /а.с. 16/.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішення звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомого згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою виходячи з того, що обрана позивачем земельна ділянка підлягає консервації шляхом залуження та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Надаючи оцінку вказано твердженню суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом "д" частини першої статті 164 Земельного кодексу України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Статтею першою Закону України "Про охорону земель" встановлено, що консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Відповідно до статті 171 Земельного кодексу України до деградованих земель відносяться: а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Згідно із статтею 172 Земельного кодексу України консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Відповідно до пунктів 17, 18 та 20 Порядку консервації земель затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 26.04.2013 №283 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2013 року за №810/23342 встановлено, що після закінчення строку консервації земель, визначеного проектом консервації, на підставі заяви власника земельної ділянки або землекористувача чи з власної ініціативи уповноважений орган в місячний строк створює комісію з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості).

До складу комісії входять власник земельної ділянки, землекористувач, представники уповноважених органів, у тому числі територіальних органів Держгеокадастру та/або Держекоінспекції України, які внесли клопотання про ініціювання проведення робіт з консервації земель, а також представники державної установи "Інститут охорони ґрунтів України".

Комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до уповноважених органів пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження строків консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання.

На час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель.

Судом встановлено, що згідно інформації Лохвицького районного відділу земельних ресурсів від 24.05.2006 №165 щодо площ ненаданих рільних земель запасу, перелогів та земель, що підлягають консервації на території Гирявоісковецької сільської ради /а.с. 71/ та списку площ ненаданих рільних земель запасу, перелогів та земель, що підлягають консервації на території Гирявоісковецької сільської ради /а.с. 72/ вбачається, що за пунктом 9 списку значаться землі в с. Зірка.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення щодо повернення земельної ділянки до попереднього використання.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу обумовлена консервацією обраної позивачем земельної ділянки, що цілком узгоджується з визначеною частини сьомої статті 118 ЗК України підставою для відмови в наданні дозволу, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області (вул. Миру, 2а, с. Гиряві Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37210, код ЄДРПОУ 21048592) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 квітня 2021 року

Суддя Л.М. Петрова