Рішення

від 29.04.2021 по справі 580/1704/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року справа № 580/1704/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дубихвіст В.В.,

представника позивача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Азот до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство Азот з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 17.12.2018 ВП №57928153;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 17.12.2018 ВП №57927951.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2018 №57928153, №57928153 були винесені у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого документа - наказу Господарського суду Харківської області від 17.07.2017 №922/1372/17 про стягнення з ПАТ Азот на користь ТОВ ІВП Тріада боргу у сумі 340 264,73 грн. Проте виконавчий документ був повернутий стягувачу ТОВ ІВП Тріада за його письмовою заявою та виконавчі дії у виконавчих провадженнях не здійснювались. За вказаних обставин винагорода приватного виконавця з боржника не стягується.

Крім цього, позивач вже сплатив виконавчий збір за примусове виконання наказу Господарського суду Харківської області від 17.07.2017 №922/1372/17, яке здійснювалось відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Відповідач проти позову заперечила. 28.04.2021 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що постанови про стягнення основної винагороди від 17.12. 2018 №57928153, №57928153 були направлені позивачу рекомендованою кореспонденцією та отримані 20.12.2018 і позивачем не оскаржувались.

Постанови винесені відповідно до вимог ст. 26 та п. 4 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження в день винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень.

На день винесення постанов про стягнення основної винагороди відомостей від боржника щодо фактичного виконання постанов про стягнення виконавчого збору до моменту відкриття виконавчих проваджень не надходило.

Відповідачу стало відомо про фактичне стягнення виконавчого збору при здійсненні виконавчого провадження ВПВР у ГТЮ у Черкаській області, тому подвійного стягнення не було і не відбуватиметься.

Просив відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у зв`язку з відсутністю спору.

Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Беручи до уваги приписи статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких неприбуття у судове засідання учасника справи не є підставою для відкладення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

17.12.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білан Світланою Володимирівною (відповідачем) винесено постанову ВП №57927951 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 17.07.2017 №922/1372/17 про стягнення з ПАТ Азот на користь ТОВ ІВП Тріада заборгованості у сумі 333 277,78 грн та 6986,95 грн - 3% річних.

Одночасно відповідачем була винесена постанова від 17.12.2018 ВП№57927951 про стягнення з боржника ПАТ Азот основної винагороди у сумі 34026,47 грн.

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.02.2019 ВП№57927951 наказ Господарського суду Харківської області №922/1372/17 від 17.07.2017 був повернутий стягувачу за його заявою, стягнення за виконавчим документом не проводилось.

Також 17.12.2018 відповідачем винесено постанову ВП№57928153 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 17.07.2017 №922/1372/17 про стягнення з ПАТ Азот на користь ТОВ ІВП Тріада витрат зі сплати судового збору в розмірі 5111,47 грн.

Одночасно відповідачем було винесено постанову від 17.12.2018 ВП№57928153 про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 511,15 грн.

Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.02.2019 ВП№57928153 наказ Господарського суду Харківської області №922/1372/17 17.07.2017 був повернутий стягувачу за його заявою, стягнення за виконавчим документом не проводилось.

Вважаючи постанову від 17.12.2018 ВП№57927951 про стягнення основної винагороди у сумі 34026,47 грн та постанову від 17.12.2018 ВП№57928153 про стягнення основної винагороди у сумі 511,15 грн протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам у справі, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Аналізуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів , суд зазначає, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.

Крім того, пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернула за заявою стягувача ТОВ ІВП Тріада наказ Господарського суду Черкаської області №922/1372/17 від 17.07.2017 та виконавчі дії у відкритих виконавчих провадженнях не здійснювала.

Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позову оскільки, враховуючи положення статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Щодо посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду, то згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштова кореспонденція отримана позивачем 20.12.2018. Проте у списку №4746 згрупованих відправлень рекомендованих листів від 17.12.2018 не зазначений перелік постанов, які були направлені позивачу. Отже відповідач не довів направлення позивачу оскаржуваних постанов.

Щодо посилання відповідача на відсутність спору, то оспорювані постанови не скасовані і на день розгляду справи є чинними.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 4540 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни (вул. Драгоманова, буд. 42/238, м. Київ, 02068, РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17 грудня 2018 року ВП №57928153 про стягнення основної винагороди у сумі 511 гривень 15 копійок.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни (вул. Драгоманова, буд. 42/238, м. Київ, 02068, РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17 грудня 2018 року ВП №57927951 про стягнення основної винагороди у сумі 34026 гривень 47 копійок.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни (вул. Драгоманова, буд. 42/238, м. Київ, 02068, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь приватного акціонерного товариства Азот (вул. Героїв Холодного Яру, буд 72, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00203826) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.В. Руденко