Рішення

від 29.04.2021 по справі 826/5462/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Київ № 826/5462/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Служба стягнення заборгованості доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.04.2018р. №00003701402.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Служба стягнення заборгованості (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06 квітня 2018 року №0003701402 оформлене актом про результати документальної перевірки ТОВ Служба стягнення заборгованості №157/26-15-14-02-01-14/36304183 від 23.03.2018 року, а саме щодо донарахування податку на додану вартість на загальну суму 98 233 грн., в тому числі за вересень 2016 в сумі 47 127 грн., за жовтень 2016 року в сумі 51 106 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки порушення постачальниками товару вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зокрема відсутності інформації щодо основних фондів контрагента, декларування, придбання різноманітних товарів, робіт, послуг не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків.

11 червня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу №3502 від 06.03.2018 року, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Служба стягнення заборгованості за результатами якої складено акт від 23.03.2018 року №157/26-15-14-02-01-14/36304183 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Служба стягнення заборгованості (код ЄДРПОУ 36304183) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ РЕНТКОМПАНІ (код ЄДРПОУ 39557472) за періоди з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року, з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 98 233 грн., в тому числі за вересень 2016 року в сумі 47 127 грн., за жовтень 2016 року в сумі 51 106 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 06 квітня 2018 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0003701402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 147 350,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 98 233, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 49 117, 00 грн.

Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 44.1статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та показники фінансового результату для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з`ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; - установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. В обов`язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про неможливість встановити повний зміст та обсяг господарської операції з контрагентом позивача, відсутність ділової мети у діях платника податку, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 жовтня 2016 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНТКОМПАНІ (виконавець) укладено договір про надання послуг №59-10 відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати послуги з обробки та обслуговування вхідних/вихідних контактів (телефонних дзвінків, електронних повідомлень, тощо) від /до абонентів телефонних мереж та/або користувачів мережі Інтернет - кінцевих споживачів згідно переліку наданого замовником.

На виконання даного договору було надано акт прийому - передачі виконаних робіт №95 від 03 жовтня 2016 року.

19 серпня 2016 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНТКОМПАНІ (виконавець) укладено договір про надання послуг №72-08 відповідно до якого виконавець надає інформаційні послуги у вигляді інформування клієнтів про стан розрахунків та наявність заборгованості за спожиті послуги.

На виконання даного договору було надано акт прийому - передачі виконаних робіт №89 від 20 вересня 2016 року.

Крім того, сторонами не заперечується факт подання податкових накладних до перевірки, що було відображено в Акті перевірки.

Про порушення норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ РЕНТКОМПАНІ відповідач дійшов висновку з тих підстав, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, наявна наступна інформація (зазначено витягами):

В ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 22.12.2017 року по справі №756/16479/17, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного 30.06.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100050000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, зазначено: … що невстановлені особи незаконно використовуючи реквізити ТОВ Ренткомпані (код ЄДРПОУ 39557472)… з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат реально діючим підприємствам, вигодонабувачем, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків…

Крім того, до перевірки не було надано документів, які підтверджували б фактичне виконання зазначених робіт та зв`язок наданих послуг з господарською діяльністю позивача, які було придбано у ТОВ РЕНТКОМПАНІ відомостей щодо витрачених трудових ресурсів, звітів щодо наданих послуг, тощо.

Однак, суд з висновками контролюючого органу, які викладені в Акті перевірки не погоджується, з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та на виконання вимог ухвали суду виконавцем надано до суду копії штатного розпису, накази про призначення працівників, звіт до договору про надання послуг №59-10 від 03 жовтня 2016 року та Додаток 1, реєстр про стан заборгованості до договору №72/08.

Жодних належних та допустимих доказів, щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Як зазначає Верховний Суд в постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що посилання відповідача на зазначене вище кримінальне провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеному кримінальному провадженні.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність пояснень відібраних старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у м. Херсоні старшим лейтенантом податкової міліції Ляшенко О.М. у громадянина ОСОБА_1 , оскільки пояснення свідка можуть бути належним та допустимим доказом лише після надання йому оцінки у вироку суду.

Отже, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Служба стягнення заборгованості" є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 06.04.2018р. №00003701402 є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба стягнення заборгованості .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст.2,6,8,9,77,243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Служба стягнення заборгованості (03150, вул. Велика Васильківська буд.139, кв.315/4, місто Київ, код ЄДРПОУ 36304183) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2018р. №00003701402.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба стягнення заборгованості (03150, вул. Велика Васильківська буд.139, кв.315/4, місто Київ, код ЄДРПОУ 36304183) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строк у подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін