Рішення

від 10.09.2007 по справі 12/1796

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1796

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" вересня 2007 р.                                                     Справа № 12/1796

Господарський суд Житомирської області у складі:

                         судді Сікорська Н.А.

за участю представників сторін

від позивача  Бобер М.М. - директор

від відповідача  Іванюк З.М. - директор

розглянув справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БДК" (с. Наталівка)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудленд-Інтернешнл" (с. Наталівка)

про стягнення 17319,70 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 цієї статті.

В судовому засіданні від 06.09.07р. оголошувалась перерва до 14:05 год. 10.09.07р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача                                  17 319,70 грн., з яких: 9 920,00 грн. - заборгованість по оредній платі, 5 373,60 грн. - пеня, 1 100,00 грн. - заборгованість по товару  та  926,10 грн. - заборгованість за використану електроенергію.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує частково, про що зазначено у відзивах на позовну заяву (а.с.43-45, 80,81).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.05 сторонами по справі був укладений договір оренди нежилого приміщення (а.с.48-50). 07.11.05 сторони підписали додаткову угоду до договору, якою узгодили розмір орендної плати та площу приміщень, які орендує відповідач по справі (а.с.51).

01.01.06р. сторонами укладено договір оренди нежилих приміщень №1 (а.с.7-9).

Умови, які викладені у договорі оренди від 01.01.06 відповідають умовам договору від 01.09.05 та додаткової угоди до договру від 07.11.05.

Згідно п.1.1. вказаного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування складські приміщення, що розташовані за адресою  провулок Шкільний, 9, с. Наталівка, Новоград-Волинського р-ну, загальною площею 750 кв. м. Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.06р. (а.с.10).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 ЦК України).

Згідно з п.2.1. Договору відповідач зобов'язався щомісячно до 20 числа  наступного місяця, але не пізніше 25 за договірною ціною здійснювати оплату орендодавцю орендної плати і комунальних послуг з розрахунку 4,00 грн. на місяць за 1 м.кв. загальної площі, в тому числі ПДВ 0,67 грн., що складає 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 500,00 грн., що становить по курсу Національного банку України 600 доларів США.

В разі несплати орендної плати до 25 числа наступного місяця орендар зобов'язався сплачувати 0, 3 % пені за кожен день прострочки.

За даними позивача, на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати складає 9920,00 грн., з яких 1500,00 грн. за вересень 2006 року, 6000,00 грн.  за жовтень, листопад 2006 року та 2420,00 грн. за грудень 2006 року. (а.с.11,17-20),  пеня становить 5373,60 грн. (а.с. 11-14, 88-91).

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар, отриманий останнім на суму 1100,00 грн. (на підтвердження боргу надав рахунок №9 від 28.02.07р. (а.с.21)) та 926,10 грн. заборгованості за використану останнім електроенергію (згідно рахунку №6 від 21.02.07р. (а.с.21а)).

Пояснив нарахування 926,10 грн. за електроенергію тими обставинами, що користуючись орендованим приміщенням і не маючи самостійного доступу до електроенергії, відповідач брав на себе зобов'язання і по вказаних розрахунках.

Загальну суму заборгованості позивач вказав в розмірі 17319,70 грн. (9920,00 + 5373,60 грн. + 1100,00 грн. + 926, 10 грн.) (а.с. 11).

В зв'язку з наявністю боргу відповідачу надсилались претензії, які останній залишив без задоволення (а.с. 15-16).

На день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Відповідач позовні вимоги визнає частково.

У письмових відзивах на позовну заяву (а.с. 43-47, 80,81) вказав, що погоджується із заборгованістю за оренду в розмірі 9920,00 грн.; визначений позивачем розмір пені визнає частково, в сумі 4363,20 грн.; відносно стягнення  1100,00 грн. заборгованості за товар та  926, 10 грн. заборгованості за електроенергію заперечує.

Також відповідач зазначив, що позивач заборгував відповідачу суму 31258,64 грн., а також діями позивача було  заподіяно збитки ТОВ "Вудленд-Інтернешнл" в сумі 19028,00 грн. в результаті недоотримання запланованої продукції. Крім того,  відповідач вказав, що вартість спожитої електроенергії, яка за п.2.2. Договору входить до орендної плати, він сплачував додатково, докази чого є у позивача. Просить суд витребувати у позивача документи на підтвердження проведених оплат за використану електроенергію в спірному періоді, оскільки  відповідачу позивач не надавав вказаних документів.

Суд не досліджує зазначені відповідачем обставини щодо нанесення йому позивачем збитків та існування заборгованості перед відповідачем, оскільки, в порядку ст. 1 ГПК України, якщо  ТЗоВ "Вудленд-Інтернешнл" вважає, що його права чи інтереси порушені,  має право звернутися до господарського суду в установленому законом порядку.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір № 1 від 01.01.06р., сторони дотрималися вказаних вимог та за спільною домовленістю встановили розмір орендної плати і комунальних послуг з розрахунку 4,00 грн. на місяць за 1 м.кв. загальної площі, в тому числі ПДВ 0,67 грн., що складає 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 500,00 грн., що становить по курсу Національного банку України 600 доларів США (п.2.1 Договору).

Проведення відповідачем інших розрахунків (окремо за спожиту електроенергію чи певний товар) договором не встановлено. Матеріали справи також не містять будь-яких додатків до спірного Договору, з яких вбачалось би волевиявлення обох сторін змінити умови договору.

Отже, нарахування позивачем плати за електроенергію в розмірі 926,10 грн. та 1100,00 грн. за товар є безпідставним та суперечить вимогам чинного законодавства і умовам договору.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до  ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються шляхом подачі письмових і речових доказів, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

Позивач не надав письмових  доказів ( накладна, довіреність на отримання ТМЦ, акт-приймання-передачі, звіти, тощо) в підтвердження факту отримання відповідачем  товару та кількості спожитої останнім електроенергії. Згідно пояснень представника позивача вказаних доказів не існує, оскільки товар передавався без складання будь-яких  первинних документів, а вартість електроенергії обраховувалась пропорційно до загальної кількості використаної електроенергії по підприємству.

Рахунки на сплату  товару та  спожитої електроенергії суд не розцінює як належний доказ.

За таких обставин, в стягненні плати за електроенергію в розмірі 926,10 грн. та 1100,00 грн. за товар  слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 9920,00 грн., вона є правомірною та підлягає задоволенню, в заявленому розмірі, оскільки підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Враховуючи, що відповідач порушив умови договорів щодо своєчасного проведення ним розрахунків, застосування до останнього штрафних санкцій є правомірним.

В ч.2 п. 2.1 Договору сторони передбачили, що в разі несплати орендної плати до 25 числа наступного місяця орендар зобов'язався сплачувати 0, 3 % пені за кожен день прострочки

Однак, аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив  розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ч.3 ст. 549 ЦК україни, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Водночас ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.  

Ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; її розмір обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  З огляду на викладене сплаті підлягає пеня у визначеному Законом розмірі.

Враховуючи, що при щомісячному обрахунку пені позивач невірно застосовував початок та кінець періоду щомісячного нарахування пені (день проведення розрахунків також вважав як день прострочки в оплаті) та, зважаючи на те, що застосований позивачем розмір пені  значно перевищує визначений чинним законодавством розмір, суд здійснив перерахунок суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

За розрахунком суду, із врахуванням дат, встановлених для проведення остаточних щомісячних розрахунків за оренду, дат проведених відповідачем проплат, розміру пені (подвійна облікова ставка), а також враховуючи, що відповідачем не заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності, сума пені за період визначений позивачем, тобто з 26.12.05  по 21.03.07р. складає 851,16 грн.

В частині стягнення різниці -  4522,44 грн. пені ( 5373,60 грн. - 851,16 грн.) слід відмовити, оскільки вимоги позивача в цій частині не мають належної правової підстави.

Згідно з ст. 33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню в сумі 10771,16 грн., в тому числі  9920,00 грн. основного боргу та 851,16 грн. пені.

В частині стягнення 4522,44 грн. пені, 926,10 грн. вартості електроенергії та  1100,00 грн вартості товару суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю „Вудленд-Інтернешнл”, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н., с. Наталівка, код 33621992

на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „БДК”, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н., с. Наталівка, код 05471365

- 9920,00грн. - сума основної заборгованості;

- 851,16 грн. пені;

- 107,71 грн. витрат по сплаті держмита;

- 73,38 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті суми позову, а саме  4522,44 грн. пені, 926,10 грн. вартості електроенергії та  1100,00 грн вартості товару  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення. 

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

   Дата підписання: 19 вересня 2007 року.

 1 - в справу

2,3- сторонам