Постанова

від 22.04.2021 по справі 372/2619/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 372/2619/20

номер провадження: 22-ц/824/5202/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс - адвоката Орлова Володимира Валерійовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс до ОСОБА_1 про розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс (далі - ТОВ Трейдом-Сервіс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору.

Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2007 року між ТОВ Трейдом-Сервіс (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір ТС-026/17М про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати споживачу житлово- комунальні послуги зазначені в додатку 1 до даного договору, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги в розмірі та порядку, встановленому цим договором. Позивач зазначав, що 28 квітня 2016 року ТОВ Трейдом-Сервіс звернулось до ОСОБА_1 з пропозицією про розірвання договору №ТС-026/17М від 01 липня 2007 року у зв`язку із заборгованістю з оплати послуг, яка станом на 01 січня 2016 року складала 23 657 грн 75 коп., у тому числі, пеня 954 грн 22 коп. 17 червня 2016 року ТОВ Трейдом-Сервіс надіслало відповідачу повідомлення про припинення надання послуг, яке було отримано останнім 13 липня 2016 року, а 30 червня 2016 року ТОВ Трейдом-Сервіс надіслало ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості за надані послуги у розмірі 25 146 грн 15 коп., яку відповідач сплатив 20 липня 2016 року. Позивач вказував, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31 липня 2016 року сторони виконали зобов`язання за договором, що встановлено постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 752/16584/16.

Зазначав, що відповідач систематично порушує умови договору щодо оплати наданих послуг, що неодноразово було предметом розгляду у судах, зокрема, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року у справі № 372/3671/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Трейдом-сервіс заборгованість за договором про надання послуг від 01 липня 2007 року за період з червня 2016 року по вересень 2019 року у загальному розмірі 235 661 грн 00 коп., а також судові витрати у сумі 3 534 грн 91 коп. Позивач вважав, що порушуючи умови договору, відповідач завдав йому значної шкоди, внаслідок чого позивач несвоєчасно отримав у 2014-2016 роках передбачені та очікувані кошти за договором, а за 2016-2019 роки - не отримав взагалі, що є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання відповідно до ст.651 ЦК України.

З урахуванням наведеного, ТОВ Трейдом-Сервіс просило розірвати договір №ТС-026/17М про надання послуг від 01 липня 2007 року, укладений між ТОВ Трейдом-Сервіс та ОСОБА_1 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову ТОВ Трейдом-Сервіс відмовлено.

Рішенням суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів істотного порушення відповідачем умов договору про надання послуг, відповідач заперечував проти його розірвання, а сам договір про надання послуг не передбачає можливості його розірвання за умов, вказаних у позовній заяві. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору №ТС-026/17М про надання послуг від 01 липня 2007 року.

Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року стягнуто з ТОВ Трейдом-Сервіс на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції були понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп. При визначенні розміру судових витрат суд врахував характер та обсяг наданих ОСОБА_1 послуг професійної правничої допомоги та дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір таких витрат у сумі 20 000 грн 00 коп. є явно завищеним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням цього ж суду, представник ТОВ Трейдом-Сервіс - адвокат Орлов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ці судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ Трейдом-Сервіс задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у судових рішеннях, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок щодо ненадання позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог, оскільки, на думку скаржника, надані позивачем докази про систематичну не сплату ОСОБА_1 отриманих послуг, є доказами, які повністю відповідають критеріями допустимості, належності, достатності і достовірності. Крім того вважає, що саме відповідач повинен доводити відсутність з його боку порушень зобов`язань за договором або відсутність його вини у виникненні заборгованості. Вказує, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються із усталеною практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Звертає увагу, що позивач надає аналогічні житлово-комунальні послуги більш ніж 50-ти споживачам. Зазначає, що у разі наявності висновку суду, що порушення умов договору про оплату наданих послуг на протязі значного проміжку часу, що завдає шкоди позивачу, не є істотним порушенням та підставою для розірвання договору, може скластись ситуація, що ТОВ Трейдом-Сервіс не зможе взагалі надавати послуги.

Щодо непогодження з додатковим рішенням суду першої інстанції скаржник зазначає, що з огляду на складність справи компенсація витрат на правничу допомогу у даному випадку є завищеною. Крім того, звертає увагу суду, що представником відповідача при розгляді справи не було заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, щотвердження позивача про те, що саме відповідач повинен доводити відсутність з його боку порушень зобов`язань за зговором або відсутність його вини у виникненні заборгованості, є помилковими, оскільки предметом спору не є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, їх якість чи відсутність, а припинення правовідношення між сторонами на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, а тому відповідач не повинен доводити відсутність вини у виникненні заборгованості за договором. Вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що договір не передбачає можливості його розірвання за умов, вказаних у позовній заяві, тобто, існування заборгованості, у тому числі, систематичного невиконання зобов`язань з оплати послуг, наслідки порушення споживачем умов спірного договору в частині внесення оплати не віднесено договором до обставин, які можуть бути підставою для розірвання цього договору. Звертає увагу, що згідно чинного законодавства, надавач комунальних послуг не має права відмовитися від договору в односторонньому порядку або вимагати його розірвання в судовому порядку. Законодавством встановлено інший порядок захисту прав та законних інтересів виконавців комунальних послуг, у тому числі, внаслідок виникнення заборгованості за надані комунальні та експлуатаційні послуги. Вказує, що ТОВ Трейдом займає монопольне становище на ринку житлово-комунальних послуг за місцем проживання відповідача, а згідно з ч.2 ст.42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Вказує, що посилання позивача на те, що представником відповідача при розгляді справи не було заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу, не відповідає дійсності. Звертає увагу, що копія звіту про виконання договору про надання професійної правничої допомоги з метою розподілу судових витрат була подана суду у встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України строк і про намір заявити про стягнення витрат на професійну правничу допомогу було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що твердження позивача про те, що компенсація витрат на правничу допомогу є завищеною, є безпідставними. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка про це заявляє. Тому вважає, що позивач повинен був заявити в суді першої інстанції про те, що заявлені до розподілу судові витрати є неспівмірними.

Зазначає, що 14 серпня 2020 року між ним та адвокатським об`єднанням Збаранський і партнери (далі - АО Збаранський і партнери ) був укладений договір №52/20 про надання правничої допомоги. За домовленістю між сторонами розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги складає 2 500 грн 00 коп. за годину витраченого часу. За дорученням відповідача адвокатом Гризодубом Я.Д. був підготовлений відзив на апеляційну скаргу та надано звіт і рахунок №3-02 від 05 березня 2021 на оплату правничої допомоги у сумі 7 500 грн 00 коп. (з розрахунку 3 години витраченого часу). Цей рахунок був оплачений відповідачем 06 березня 2021 року, а тому вважає, що ці судові витрати підлягають розподілу судом апеляційної інстанції відповідно до результату розгляду апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 грудня 2020 року - без змін. Також просить стягнути з ТОВ Трейдом-Сервіс на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн 00 коп.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 01 липня 2007 року між ТОВ Трейдом-Сервіс та ОСОБА_1 було укладено договір №ТС-026/17М про надання послуг, енергопостачання, водопостачання, каналізації та належного утримання будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець надає споживачу послуги, зазначені в додатку 1 до даного договору, а споживач своєчасно вносить плату за надані послуги в розмірі та згідно порядку, встановленому цим договором.

Пунктом 2.1 додатку 1 до договору передбачено перелік послуг, що надаються споживачу, до яких належать забезпечення умов отримання споживачем електричної енергії, холодного водопостачання і водовідведення, а також загальні послуги із утримання вказаного будинку.

В додатку 1 до вказаного договору сторони встановили вартість загальних послуг у розмірі, еквівалентному 150 дол. США, згідно курсу НБУ, встановленому на день здійснення оплати, що станом на момент укладення договору становило 757 грн 50 коп.

У пункті 2.2 договору сторони погодили, що оплата здійснюється в національній валюті України. Розмір оплати підлягає перерахунку у випадку зміни курсу долара США, відносно курсу на дату укладення договору, більше ніж на 10 %, і здійснюється в сумі, еквівалентній сумі в доларах США, визначеній за офіційним курсом, встановленим НБУ на день здійснення розрахунків.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі №752/16584/16 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Трейдом-Сервіс про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди, встановлено, що 28 квітня 2016 року ТОВ Трейдом-Сервіс звернулось до ОСОБА_1 про розірвання договору №ТС-026/17М від 01 липня 2007 року у зв`язку з наявністю заборгованості з оплати послуг, яка станом на 01 січня 2016 року. складала 23 657 грн 75 коп., у тому числі, пеня 954 грн 22 коп. 17 червня 2016 року ТОВ Трейдом-Сервіс надіслало ОСОБА_1 повідомлення про припинення надання послуг, яке було ним отримано 13 липня 2016 року. 30 червня 2016 року ТОВ Трейдом-Сервіс надіслало ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості за надані послуги в розмірі 25 146 грн 15 коп. 20 липня 2016 року ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ Трейдом-Сервіс 25 146 грн 15 коп. Також згідно платіжного доручення №122 від 20 липня 2016 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ Трейдом-Сервіс 25 146 грн 15 коп. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31 липня 2016 року сторони виконали зобов`язання за договором. 16 серпня 2016 року ТОВ Трейдом-Сервіс припинено постачання електричної енергії відповідно до договору №ТС-026/17М від 01 липня 2007 року, а 19 серпня 2016 року відключено водопостачання та водовідведення до будинку позивача, про що ОСОБА_1 складено відповідні акти, підписані ним та сусідами. Тобто, ТОВ Трейдом-Сервіс не зважаючи на наявну заборгованість ОСОБА_1 , яка була згодом погашена, не припиняв надавати комунальні послуги до серпня 2016 року (а.с.21-26). Тому вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України.

Також встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року у справі № 372/3671/19 позов ТОВ Трейдом-Сервіс задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання послуг від 01 липня 2007 року № ТС-026/17М за період з червня 2016 року по вересень 2019 року у загальному розмірі 235 661 грн 00 коп. та судові витрати у сумі 3 534 грн 91 коп. (а.с.12-14).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року у справі № 372/3671/19. Позов ТОВ Трейдом-Сервіс задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Трейдом-Сервіс заборгованість за договором № ТС-026/17М у розмірі 151 892 грн 61 коп. та 3% річних за період з серпня 2016 року по вересень 2019 року у розмірі 8 095 грн 36 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу надання та оплати послуг по водопостачанню, водовідведенню та електропостачанню.

У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 заперечував щодо добровільного розірвання договору №ТС-026/17М про надання послуг від 01 липня 2007 року.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Відповідно до ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Надання сторонам вказаного права пов`язано з особливостями послуги і може відбутися у трьох випадках: коли підстави для розірвання договору передбачені ЦК України, передбачені законом, за домовленістю сторін.

За положеннями ст.ст.626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом пункту 5.3 договору про надання послуг, цей договір може бути розірвано достроково лише при переході права власності на квартиру чи будинок іншої особи.

Установивши, що ОСОБА_1 не надав своєї згоди на розірвання договору №ТС-026/17М про надання послуг від 01 липня 2007 року, одностороння відмова TOB Трейдом-Сервіс від виконання зобов`язання не передбачена договором, у судовому порядку вказана угода не розірвана, а передбачених пунктом 5.3 договору підстав для дострокового розірвання договору не настало, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору №ТС-026/17М про надання послуг від 01 липня 2007 року в судовому порядку.

Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 752/11036/16-ц (провадження № 61-18485 св18).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносини між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не довів відсутність з його боку порушень зобов`язань за договором або відсутність його вини у виникненні заборгованості, оскільки вказані обставини не мають правового значення для вирішення даної справи, предметом якої є припинення правовідношення між сторонами на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, а не стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та їх якість чи відсутність.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі в частині незгоди з рішенням суду першої інстанції, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.

З матеріалів справи вбачається, що додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року стягнуто з ТОВ Трейдом-Сервіс на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

По справі встановлено, що 14 серпня 2020 року між ОСОБА_1 (замовник) та АО Збаранський і партнери в особі керуючого партнера Збаранського В.В. (виконавець) був укладений договір № 52/20 про надання правничої допомоги (а.с.96).

Також 01 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Мендусом С.С. був укладений договір про надання правничої допомоги №01/09/2020 та додатковий договір до цього ж договору (а.с.94-95).

За умовами цих догорів АО Збаранський і партнери та адвокат Мендус С.С. зобов`язалися надавати ОСОБА_1 правничу допомогу та, зокрема, представляти його інтереси у судах, а останній зобов`язався приймати та належним чином оплачувати надані послуги.

Як вбачається зі звіту про виконані роботи від 02 грудня 2020 року адвокатами Гризодуб Я.Д. та Мендусом С.С. було надано ОСОБА_1 правничу допомогу, а саме: попереднє консультування клієнта телефоном, вивчення нормативного регулювання, судової практики щодо розірвання договорів про надання послуг, у тому числі, комунальних, правових позицій Верховного суду: підготовка відзиву на позовну заяву у справі №372/2619/20 тривалістю 4,5 год 00 хв. - 11 250 грн 00 коп., спільне опрацювання (погодження) проекту з клієнтом, внесення змін та доповнень до нього, формування пакетів на відправку позивачу та до суду тривалістю 1,5 год 00 хв. - 3 750 грн 00 коп., судове засідання в Обухівському районному суді Київської області у справі № 372/2619/20 тривалістю 2 год 00 хв. - 5 000 грн 00 коп., а загалом за 8 год 00 хв. - 20 000 грн 00 коп. (а.с.124).

Із наданих суду першої інстанції рахунку на оплату № 1-10 від 06 жовтня 2020 року, квитанції № 0.0.1862209470.1 від 08 жовтня 2020 року, рахунку на оплату № 7 від 01 грудня 2020 року та квитанції № 0.0.1927508038.1 від 02 грудня 2020 року вбачається, що загальний розмір понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000 грн 00 коп.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Сам пособі факт документального підтвердження розміру судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у визначеному стороною розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не тільки доведений документально, а й бути обґрунтованим та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір судових витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на характер та обсяг наданих ОСОБА_1 послуг професійної правничої допомоги, визначений відповідачем розмір таких витрат у сумі 20 000 грн 00 коп. є явно завищеним, а тому дійшов правильного висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що представником відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції не було заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу, а тому представник позивача вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача цих витрат, є необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

По справі встановлено, що 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому заявив про стягнення з відповідача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що підтверджуючі документи будуть надані ним суду відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України (а.с.33-41).

04 грудня 2020 року, тобто, у встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду від 30 листопада 2020 року, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу та долучив до цього клопотання докази понесення ним таких витрат (а.с.122-129).

Отже, відповідачем дотримано строки та порядок надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. є завищеною, є безпідставними, оскільки позивачем не доведено неспівмірності таких витрат, що є його процесуальним обов`язок відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення та додаткове суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ Трейдом-Сервіс на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн 00 коп. (а.с.163-175).

Відповідно до звіту від 05 березня 2021 року адвокатом Гризодубом Я.Д. за дорученням відповідача ОСОБА_1 у даній справі був підготовлений відзив на апеляційну скаргу ТОВ Трейдом-Сервіс на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та на додаткове рішення цього ж суду від 08 грудня 2020 року, така підготовка відзиву тривала 3 години, вартість цих послуг адвоката становить 7 500 грн 00 коп. (а.с.171).

05 березня 2021 року АО Збаранський і партнери в особі Збаранського В.В. надав ОСОБА_1 рахунок №3-02 на оплату 7 500 грн 00 коп., які були сплачені останнім 06 березня 2021 року, що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2041175161.1 від 06 березня 2021 року (а.с.172-173).

Колегія суддів вважає, що з урахуванням вказаних вище вимог закону, практики Верховного Суду та ЄСПЛ розмір витрат на професійну правничу сумі 7 500 грн 00 коп., які ОСОБА_1 поніс під час апеляційного розгляду справи є документально підтвердженим і відповідає принципам співмірності та розумності розподілу судових витрат.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ Трейдом-Сервіс на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн 00 коп., понесених відповідачем при апеляційному розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс - адвоката Орлова Володимира Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року- залишити без змін.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 67-Б, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33934588) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: