Постанова

від 22.04.2021 по справі 280/3667/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3667/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Рубана А.В.,

за участі представника позивача Демченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року в адміністративній справі №280/3667/20 (головуючий суддя першої інстанції Новікова І.В., рішення у повному обсязі складено 30.10.2020 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мдіна, ЛТД до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 02.06.2020 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0004210501 від 25.03.2020 року;

- №0004200501 від 25.03.2020 року в частині надмірно визначених податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 293913 грн. та зайво нарахованих штрафних санкцій в сумі 73728,25 грн., всього на загальну суму 368641,25 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючий орган дійшов хибних висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. Так, позивач вважає помилковими твердження відповідача про те, що підприємством протягом 2018 року будівельні матеріали та ремонтні роботи використовувались для модернізації, дообладнання та реконструкції орендованих приміщень за адресою: м.Запоріжжя, вул.Маяковського, 11, що призвело до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувались від їх використання. Позивач вказує на те, що будівельні матеріали та роботи придбавалися позивачем виключно з метою проведення поточного ремонту орендованих приміщень для їх підтримання у робочому стані без збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувались. Зазначає, що відповідно до договору суборенди приміщень на ТОВ Мдіна, ЛТД покладено обов`язок щодо проведення поточного ремонту орендованих приміщень, що і зумовило витрати на закупівлю матеріалів та робіт з поточного ремонту. Позивач вважає, що витрати ТОВ Мдіна, ЛТД на підтримання об`єктів оренди в належному технічному, санітарно-гігієнічному та експлуатаційному стані не призвели та не могли призвести до збільшення майбутніх економічних вигод, у зв`язку з чим такі витрати правомірно були включені до складу витрат відповідних звітних періодів. Крім того, позивач вказує на помилковість висновків контролюючого органу в частині порушення підприємством вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2019 року на суму 249699 грн.. Так, підставою для таких висновків контролюючого органу було те, що 25.01.2019 року позивачем виписано розрахунки коригувань до податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ Стройвишпроект , проте, на думку відповідача, 25.01.2019 року не відбувалось ані повернення товару, ані повернення грошових коштів. Позивач вказує, що 25.01.2019 року відповідно до домовленостей між ТОВ Мдіна, ЛТД та ТОВ Стройвишпроект відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджено актом взаємних розрахунків, а відтак, сума попередньої оплати, яка виникла у позивача 18.12.2018 року внаслідок повернення товару покупцем, повернута позивачем покупцю 25.01.2019 року шляхом взаємозаліку між сторонами, а тому твердження відповідача про порушення податкового законодавства є безпідставним. Також, позивач вважає протиправними висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства України в частині не проведення коригування податкового кредиту під час списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності по контрагентам ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет . Разом з тим, такі кошти в розумінні положень ПК України є безповоротньою фінансовою допомогою, яка відповідно до норм чинного законодавства не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.03.2020 року №0004210501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 25.03.2020 №0004200501 в частині визначення грошового зобов`язання на загальну суму 368641,25 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 294913,00 грн. та за штрафними санкціями 73728,25 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції невраховано встановлення контролюючим органом перевірки позивача тієї обставини, що ТОВ Мдіна, ЛТД в супереч положень Податкового кодексу України не правомірно відносить вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів у асортименті) та ремонтних робіт, які були придбані та використані для модернізації, дообладнання та реконструкції орендованих основних засобів, а саме по орендованому приміщенню №265 другого поверху площею 650 кв.м, розташоване за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 11, до витрат на збут в сумі 2574763 грн., а також по орендованому приміщенню №263 підвального поверху, за адресою м.Запоріжжя, вул.Маяковського, 11, на суму 363360 грн.. Також, відповідач посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що платником податків розрахунки коригувань з ПДВ від 25.01.2019 року виписано на повернення товару відповідно до накладних на повернення товару від 18.12.2018 року. При цьому, відповідач вказує на те, що 25.01.2019 року не відбулась жодна з подій, ні повернення товару, ні повернення коштів, що свідчить про відсутність у платника податків правових підстав для складання розрахунків коригування.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги апеляційної скарги відповідача залишити без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що представник відповідача брав участь в судових засіданнях апеляційної інстанції 06.04.2021 року та 15.04.2021 року, надавав пояснення по апеляційній скарзі та по суті справи. 15.04.221 року по справі було оголошено перерву для долучення до матеріалів справи доданих доказів та підготовки представників сторін до судових дебатів.

В судове засідання апеляційної інстанції 22.04.2021року представник відповідача не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить особистий підпис представника (а.с.84 т.2).

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

У період з 13.01.2020 року по 31.01.2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Мдіна, ЛТД (код ЄДРПОУ 13625993) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 року по 30.09.2019 року, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 року по 30.09.2019 року, за результатами якої 07.02.2020 року складено акт перевірки №53/08-01-05-01/13625993 (а.с.14-53 т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 534926 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік у розмірі 6064 грн.; за півріччя 2018 року 65405 грн.; за 3 квартали 2018 року 65405 грн.; за 2018 рік 528862 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 311183 грн., у т.ч. по періодам: березень 2017 у розмірі 17547 грн., квітень 2017 27667 грн., грудень 2018 16270 грн., січень 2019 249699 грн..

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом 25.03.2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004210501 від 25.03.2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 661077,50 грн., у т.ч. 528862,00 грн. за податковим зобов`язанням та 132215,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.10 т.1);

- №0004200501 від 25.03.2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 388978,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 311183,00 грн. та 77795,75 грн. за штрафними санкціями (а.с.12 т.1).

Позивач, не погодившись з вказаними рішеннями контролюючого органу, оскаржив їх до суду.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої т інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення рішення №0004210501.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки контролюючого органу про те, що позивачем порушено п.14 П(С)БО 7 Основні засоби , п.8 П(С)БО 14 Оренда та віднесено до витрат поточного періоду вартість придбаних будівельних матеріалів та вартість ремонтних робіт у 2018 році, які були використані для модернізації, дообладнання та реконструкції орендованих приміщень №№263, 265, за адресою м.Запоріжжя, пр.Маяковського,11, що призвело до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися позивачем від використання вказаних приміщень.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.4 п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно із п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно із пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 року №561 (Рекомендації №561) рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкта основних засобів і списанням заміненого об`єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Відповідно до пункту 32 Рекомендацій №561 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Згідно із п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509 (далі по тексту - Положення №92), капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до п.14 Положення №92 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з п.30 Рекомендацій №561 витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів.

Пунктом 31 Рекомендацій №561 визначено, що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Згідно із пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 року №181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 року за №487/4708, затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Абзацом в пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладені договори підряду №0204П від 02.04.2018 року та №01.10.18П від 01.10.2018 року на виконання поточного ремонту орендованих згідно договору суборенди № 011117 від 01.11.2017 року нежитлових приміщень №263 та №265, що розташовані за адресою м. Запоріжжя, пр.Маяковського 11 (а.с.88-90, 91-93, 94-95, 96 т.1).

Згідно із ст.776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої в найм, провадиться наймачем (орендатором) за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.4 вищезазначеного договору суборенди №011117 від 01.11.2017 року встановлено обов`язок позивача щодо проведення поточного ремонту орендованих приміщень.

Наказами керівника підприємства директора ТОВ Мдіна, ЛТД Коренбліта Р.Н. №22/01/р від 22.01.2018 року, №2601/р від 26.01.2018 року та №0110/р від 01.10.2018 року вирішено питання про проведення підприємством поточного ремонту орендованих приміщень з метою підтримання експлуатаційних якостей нежитлових приміщень, що використовуються товариством в господарській діяльності на підставі договорів суборенди (а.с.97-99 т.1).

Вказані обставини апелянтом не заперечуються на не спростовуються.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що для цілей бухгалтерського обліку саме вид фактично здійсненого ремонту чи поліпшення визначає порядок обліку таких витрат підприємства.

У чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття поліпшення (модернізація, добудова, реконструкція тощо) та ремонту.

Відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Апелянтом ані в акті перевірки, ані в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанції не наведено обгрунтовання підстав, за яких він дійшов висновку, що позивачем проводився не поточний, а капітальний ремон орендованих приміщень.

Контролюючим органом не спростованого того, що виконані роботи не передбачають перебудови, зміни функціонального призначення, геометричних розмірів, втручання у несучі конструктивні системи, тощо. Тобто, за характером робіт, проведені під час ремонту роботи, не підпадають під зміст поняття капітальний ремонт або інших видів будівництва.

Отже, виконаний ремонт не є капітальним ремонтом, тобто не є поліпшенням основних засобів, а є поточним ремонтом з метою підтримання об`єкта в робочому стані.

Сумнівів щодо реальності проведення ремонту, наявності всіх первинних документів щодо зійснення господарської операції за договорами підряду, у контролюючого органу ід час проведення перевірки не виникло.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що понесені позивачем витрати на поточний ремонт орендованої нерухомості правомірно включені платником податків до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу з зазначеного питання та протиправність прийнятого податкового повідомлення рішення, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.03.2020 року №0004200501 про нарахування податковим органом позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Правовою підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з продажу товарів ТОВ Стройвишпроект ( далі ТОВ СВП ), у звітному періоді грудень 2018 січень 2019 та при списані позивачем простроченої кредиторської заборгованості перед ТОВ Транслем у звітному періоді березень 2017 і ТОВ Промбудмаркет у звітному періоді квітень 2017 року та під час коригування податкової накладної при продажу товарів ТОВ ДП АВТОСИСТЕМ (ЄДРПОУ 32297969) у звітному періоді грудень 2018 року.

Судом встановлено, що позивач є постачальником товару товариству СВП на підставі договору поставки № 01/11-СВП-17 від 01.11.17 року з додатковими угодами №1 від 11.12.2018 року та №2 від 17.12.2018 року.

На виконання умов вищезазначеного договору складено видаткові накладні №3886м від 03.10.2018 року, №3783м від 10.10.2018 року, №4124м від 12.10.2018 роу, №4124м-1 від 19.10.2018 року, №4124м-2 від 26.10.2018 року, №4276м від 01.11.2018 року, №4350м від 25.10.2018 року, №4350м-2 від 25.10.2018 року на здійснені поставки товару ТОВ СВП . При цьому позивачем були виписані податкові накладні на поставлений товар, а саме: №632 від 27.09.2018 року, №105 від 03.10.2018 року, №627 від 27.09.2018 року, №288 від 10.10.2018 року, №367 від 12.10.2018 року, №512 від 19.10.2018 року, №733 від 26.10.2018 року, №5 від 01.11.2018 року, №680 від 25.10.2018 року. Зазначений товар був оплачений покупцем ТОВ СВП , що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.18 року та додатком до цього акту Журнал-ордер и Ведомость по счету 361 Расчеты с отечественными покупателями за 01.01.18-30.11.18 .

Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 11.12.2018 року та додаткової угоди №2 від 17.12.2018 року до договору поставки №01/11-СВП-17 від 01.11.17 року вказаний товар 18.12.2018 року було повернуто позивачу покупцем - товариством СВП згідно накладних на повернення товару №1812 від 18.12.2018 року, №1812-3 від 18.12.2018 року, №1812-1 від 18.12.2018 року, №1812-2 від 18.12.2018 року, №1812-6 від 18.12.2018 року, №1812-4 від 18.12.2018 року, №1812-5 від 18.12.2018 року. Оскільки весь повернутий товар раніше вже був оплачений покупцем, одночасно з оприбуткуванням товару, який було повернуто покупцем, у позивача 18.12.2018 року виникло зобов`язання з повернення покупцю грошових коштів, сплачених за товар.

Виконання зобов`язання з повернення грошових коштів було здійснено позивачем 25.01.2019 року шляхом передбаченого законодавством України зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог , який був складений посадовими особами товариства СВП та ТОВ Мдіна, ЛТД 25.01.2019 року на підставі листа ТОВ СВП №25/1 від 25.01.2019 року про проведення відповідного зарахування. Факт виконання зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до складеного сторонами акту від 25.01.2029 року підтверджується актом взаємо-розрахунків №МД-0000012, підписаним сторонами 25.01.2019 року.

За фактом повернення товариству СВП грошових коштів позивачем 25.01.2019 року були виписані наступні розрахунки коригування до податкових накладних: розрахунок коригування №382 від 25.01.2019 року до под. накладної №632 від 27.09.2018 року, розрахунок коригування №384 від 25.01.2019 року до под. накладної №102 від 03.10.2018 року, розрахунок коригування №385 від 25.01.2019 року до под.накладної №627 від 27.09.2018 року, розрахунок коригування №386 від 25.01.2019 року до под. накладної №288 від 10.10.2018 року, розрахунок коригування №375 від 25.01.2019 року до под. накладної №367 від 12.10.2018 року, розрахунок коригування №374 від 25.01.2019 року до под. накладної №512 від 19.10.2018 року, розрахунок коригування №373 від 25.01.2019 року до под. накладної №733 від 26.10.2018 року, розрахунок коригування №387 від 25.01.2019 року до под. накладної №5 від 01.11.2018 року, розрахунок коригування №372 від 25.01.2019 року до под. накладної №680 від 25.10.2018 року.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість товарів, поставлених позивачем, була сплачена покупцем на дату повернення товару 18.12.2018 року в повному обсязі, то зміни суми компенсації вартості товару на дату їх повернення не відбулося. А, отже, підстави для складання 18.12.2018 року розрахунку коригування на дату повернення оплаченого у повному обсязі товару у позивача не існувало. На вказану дату (18.12.2018 року) у позивача виникло грошове зобов`язання з повернення коштів покупцю на суму повернутого покупцем товару. Проте, лише при поверненні позивачем 25.01.2019 року грошових коштів за повернутий покупцем товар шляхом заліку зустрічних однорідних вимог став наявним факт зміни суми компенсації вартості товару, а у вказаних сторін виник обов`язок по складанню розрахунків коригування до податкових накладних та їх подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, посилання контролюючого органу на те, що позивачем на порушення вимог п.192.1 ст. 192 ПК України зменшено податкові зобов`язання на суму повернутого товару в періоді, в якому відсутні повернення товару або повернення передплати, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 249699 грн., є необґрунтованими та такими, що спростовані в ході судового розгляду справи.

Стосовно порушень податкового законодавства, допущених позивачем при списані позивачем простроченої кредиторської заборгованості перед ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет відповідач в розділі акту перевірки 3.2.2. Податковий кредит вказує, що перевіркою, відповідно до документів, наданих товариством Мдіна, ЛТД встановлено, що позивачем було списано кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності по контрагентам ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет . Відповідач вважає, що позивачем було порушено податкове законодавство, оскільки не відбулося коригування податкового кредиту.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на тому, що товари/послуги, які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п.198.3 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника відсутнє.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення податкового кредиту відповідно до наведеної норми не ставиться в залежність від того, здійснив платник ПДВ оплату за отримані товари чи не здійснив такої оплати. При цьому, заборгованість одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно положень пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України є безповоротною фінансовою допомогою, а не безоплатно отриманим товаром, як стверджує контролюючий орган.

Згідно із п.5 П(С)БУ 15 Дохід , дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 30.11.1999 р. № 291) на рахунку 71 Інший операційний дохід ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться:…доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності… .

Позивачем були віднесені до складу інших операційних доходів суми заборгованостей позивача перед контрагентами ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет щодо яких минув строк позовної давності, що відповідає приписам п.5 П(С)БУ 15 Доход та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій. Відповідачем як під час слухання справи, так і у відзиві на позов цей факт не заперечувався.

В свою чергу, відповідно до чинного податкового законодавства України безповоротна фінансова допомога не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Чинним податковим законодавством України не передбачено коригування податкового кредиту з податку на додану вартість стосовно безповоротної фінансової допомоги.

Отже, висновки податкового органу про те, що позивачем порушені вимоги п.198.3 ст.198 ПК України та завищено суму податкового кредиту всього на суму 45214 грн. за операціями з контрагентами ТОВ Транслем та ТОВ Промбудмаркет є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, в частині, що оскаржується, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року в адміністративній справі №280/3667/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року в адміністративній справі №280/3667/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак