Постанова

від 29.04.2021 по справі 640/19766/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19766/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРИК СИСТЕМС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРИК СИСТЕМС до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРИК СИСТЕМС звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2019 № 2612615147, від 25.06.2019 № 2632615147, від 25.06.2019 № 2622615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, позивач посилається на те, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а не в межах даної справи та TOB Електрик Системс не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, під час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення, не враховано доводи позивача, а також фактичні обставини у справі, що є порушенням ст. 242 КАС України.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРИК СИСТЕМС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 6536 від 17.05.2019, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Електрик Системс (код ЄДРПОУ 38080564) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB Керіленд ЛТД (код 41267311), TOB Техно Строй Монтаж (код 41723818), TOB Ульмабуд (код 41756602), TOB Дисконт Центр Лоял (код 41480399) та TOB Фелоріс Плюс (код 41324730) за вересень, грудень 2017 року та за березень, травень 2018 року, показників декларації з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 03.06.2019 №116/26-15-14-07-02-10/38080564.

Не погоджуючись з обставинами, які зазначені в акті, позивач надав ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт, які залишені відповідачем без задоволення, а висновки акту - без змін.

Перевіркою встановлено порушення:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 635 010,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 114 302,0 грн., у тому числі по періодам за 2017 рік на суму 44 972,00 грн. та за 2018 рік - 69 330,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 68 519,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 25.06.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 2612615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 171453,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 114302,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57151,00 грн.;

№ 2622615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 102779,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 68519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34260,00 грн.;

№ 2632615147, яким завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 68519,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 198.1. статті 198 ПК України

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Відповідно до пункту 7 цього Положення до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Пункт 21 Положення встановлює, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. Пункт 7 Положення визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

З матеріалів справи убачається, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з TOB Керіленд ЛТД (код 41267311), TOB Техно Строй Монтаж (код 41723818), TOB Ульмабуд (код 41756602), TOB Дисконт Центр Лоял (код 41480399) та TOB Фелоріс Плюс (код 41324730).

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Керіленд ЛТД (код 41267311) позивачем долучено до матеріалів справи копії договору № 0509/17 від 05.09.2017, договору відступлення права вимоги № 0609/17 від 06.09.2017, видаткової накладної № 01-05 від 05.09.2017, податкової накладної №42 від 05.09.2017.

За умовами договору №0509/17 від 05.09.2017 ТОВ Керіленд ЛТД взяло на себе зобов`язання постачати товар, згідно специфікацій чи рахунків, а TOB Електрик Системс - прийняти та оплатити отриманий товар.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Техно Строй Монтаж (код 41723818), позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору суборенди № 11017 від 01.10.2017, акту передачі від 02.10.2017 до Договору № 11017 від 01.10.2017, акту повернення від 29.12.2017 до Договору № 11017 від 01.10.2017, податкової накладної від 22.12.2017 №10.

За умовами договору суборенди № 11017 від 01.10.2017 TOB Техно Строй Монтаж передало, а TOB Електрик Системс прийняв в оплатне термінове користування за цільовим призначенням нежитлове приміщення, загальною площею 375 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27а.

Оплата послуг за даним договором здійснена відповідно до платіжного доручення від 22.12.2017 №7364.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Ульмабуд (код 4175602) позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору № 2203/1 від 22.03.2017, видаткової накладної від 22.03.2018 № 213, податкової накладної від 22.03.2018 №8.

За умовами договору № 2203/1 від 22.03.2017 TOB Ульмабуд (Постачальник) взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупця товар згідно специфікацій чи рахунку, а TOB Електрик Системс (Покупець) - прийняти та оплатити поставлений товар.

Оплата послуг за даним договором проведена відповідно до платіжного доручення № 2310 від 12.04.2018.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Дисконт Центр Лоял (код 41480399) позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору № 5-1-М від 11.01.2018, рахунок на оплату № 17 від 10.05.2018, акту виконаних робіт № 17 від 10.05.2018, рахунок на оплату № 34 від 22.05.2018, акту виконаних робіт № 34 від 22.05.2018, рахунок на оплату № 48 від 31.05.2018, акту виконаних робіт № 48 від 31.05.2018, податкових накладних від 10.05.2018 №6, від 22.05.2018 №18, від 31.05.2018 №28.

За умовами договору № 5-1-М від 11.01.2018 TOB Електрик Системс (Замовник) доручив, а TOB Дисконт Центр Лоял (Виконавець) взяв на себе зобов`язання по наданню послуг щодо проведення маркетингових досліджень, за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у договорі. Об`єктом маркетингових досліджень з договором є ринок електротехнічного обладнання.

Оплата послуг за даним договором здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями №3617 від 12.06.2018, №2903 від 10.05.2018, №2898 від 10.05.2018, №3666 від 25.06.2018, №4110 від 03.07.2018.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB Фелоріс плюс (код 41324730) позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору поставки № 09/17 від 04.09.2017, договору відступлення права вимоги № 2909/17 від 29.09.2018, видаткових накладних від 27.09.2017 № ФП-270901, від 28.09.2017 № ФП-280901, податкових накладних від 27.09.2017 № 171, від 28.09.2017 №172.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що надані позивачу послуги та товари були реалізовані ним в подальшому іншим підприємствам, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № 8357 від 03.11.2017, № 6674 від 18.09.2017, № 2420 від 23.03.2018, № 7240 від 28.09.2017, № 7515 від 09.10.2017, № 7832 від 20.10.2017, № 7029 від 28.09.2017, № 7171 від 09.10.2017, № 6592 від 14.09.2017, № 2682 від 30.03.2018, № 6281 від 05.09.2017, № 6888 від 25.09.2017, № 2580 від 27.03.2018, № 7709 від 19.10.2017, № 7708 від 19.10.2017, № 2640 від 30.03.2018, № 2462 від 26.03.2018, № 9831 від 18.12.2017, № 10262 від 29.12.2017, № 66 від 09.01.2018, № 6345 від 06.09.2017, № 7244 від 05.10.2017, № 6346 від 07.09.2017 та довіреностей № 437 від 15.09.2017, №461 від 27.09.2017, № 465 від 28.09.2017, № 507 від 19.10.2017, № 128 від 05.09.2017, № 341 від 04.10.2017, № 114 від 06.09.2019, маркетингових досліджень (звітів), банківських виписок.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами TOB Керіленд ЛТД , TOB Техно Строй Монтаж , TOB Ульмабуд , TOB Дисконт Центр Лоял , TOB Фелоріс Плюс відповідачем зазначено, що перевіркою не підтверджено факт надання послуг, отримання товарів, зазначені господарські операції фактично не відбувались, а формально складені первинні документи не мають юридичної сили.

Також, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві до матеріалів справи долучено копії протоколу допиту свідків директорів зазначених підприємств, які заперечили про їх причетність до створення та господарської діяльності вказаних підприємств.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що за умовами договору поставки №09/17 від 04.09.2017, укладеного між позивачем та ТОВ Фелоріс Плюс , останній зобов`язувався передати у власність позивачу товар згідно специфікацій чи рахунків.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Договору загальна вартість даного Договору становить 450 000,00 грн. Покупець зобов`язується здійснювати 100% оплату за товар на протязі 30 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від Постачальника, при умові, що ціна, яка виставлена в рахунку-фактурі влаштовує Покупця.

Також, пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець направляє Постачальнику заявку на поставку товару з посиланням на номер і дату цього договору, із зазначенням найменування, кількості товару, строком та адресою поставки.

Водночас, колегією суддів установлено, що позивачем не надано копій специфікацій чи рахунків, які є невід`ємною частиною цього Договору, у яких зазначаються, зокрема, умови та місце поставки, вид товару, вартість і ціна товару, доказів оплати за поставлений товар контрагентом ТОВ Фелоріс Плюс , не надано копій рахунків-фактури, а також заявок на поставку товару, доказів транспортування товару.

Також, в підтвердження виконання умов зазначеного Договору, а саме пункту 3.5, відповідно до якого Постачальник зобов`язується надати Покупцеві на кожний Товар товаросупровідні документи, TOB Електрик Системс не надано суду сертифікатів якості виробника, висновку санітарно-гігієнічної експертизи (якщо це необхідно).

Згідно, договору поставки № 2203/1 від 22.03.2017, укладеного між позивачем та TOB Ульмабуд , установлено, що згідно умов цього Договору Постачальник (TOB Ульмабуд ) зобов`язується передати у власність позивачу товар згідно специфікацій чи рахунків, які є невід`ємними частинами договору.

Покупець зобов`язується здійснювати оплату за товар протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від Постачальника, при умові, що ціна, яка виставлена в рахунку-фактурі влаштовує Покупця (п.2.2).

Покупець направляє Постачальнику заявку на поставку товару з посиланням на номер і дату цього договору, із зазначенням найменування, кількості товару, строком та адресою поставки (п.3.1).

Постачальник бере на себе зобов`язання після отримання заявки Покупця, поставити товар Покупцю (п.3.2).

Умови постачання Товару вказуються у кожній Специфікації на окрему поставку Товару (п.3.3).

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем не надано копій специфікацій чи рахунків, які є невід`ємною частиною цього Договору, у яких зазначаються, зокрема, умови та місце поставки, вид товару, вартість і ціна товару, не надано копії заявок на поставку товару, доказів транспортування товару.

За умовами договору суборенди № 11017 від 01.10.2017, укладеного між позивачем та TOB Техно Строй Монтаж , останнє передало, а TOB Електрик Системс прийняв в оплатне термінове користування за цільовим призначенням частину нежитлового приміщення, загальною площею 375 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27а.

Разом з тим, позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо використання орендованого приміщення у межах господарської діяльності та яке його цільове призначення.

Окрім того, позивачем також не надано належних і достатніх доказів реального здійснення поставки за договором № 0509/17 від 05.09.2017, укладеного з TOB Керіленд ЛТД , зокрема, не надано специфікацій, заявок на поставку товару, доказів транспортування товару тощо.

Також, позивачем не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової мети придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості та використання у своїй господарській діяльності.

Отже, факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРИК СИСТЕМС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 29.04.2021р.)