Рішення

від 19.04.2021 по справі 5017/2833/2012(916/1915/16)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 5017/2833/2012(916/1915/16) Господарський суд Одеської області у складі судді - Антощук Світлани Іванівни,

при секретарі судового засідання Чорбі Г.В.

дослідивши матеріали справи

За позовом Державного підприємства ,,Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (65049, м. Одеса, вул. Івана Франка, буд. 55; код ЄДРПОУ 00237630)

до відповідачів: гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), гр. ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 05.11.1996р.; РНОКПП: НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина Молдованки" (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 38; код ЄДРПОУ 42504970)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945).

про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності ,

За участю представників сторін :

від позивача: Дарієнко В.Д.

від відповідача гр. ОСОБА_3 : Безродна О.В. (адвокат)

від третьої особи: ОСОБА_5 - у порядку самопредставництва;

Суть спору: 15.07.2016р. Державне підприємство "Одеський Спеціалізований науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про витребування незаконно відчуженого державного майна з чужого володіння та визнання права власності на це майно, зазначивши про те, що керуючим санацією ДП "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" - Дунаєвським В.І. було встановлено, що на балансі підприємства обліковується майно дослідної станції інституту, яке розміщено за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 38, проте доступ до цього майна неможливий внаслідок знаходження цього майна в чужому володінні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2016р. суддею Лепехою Г.А. було порушено провадження у справі та прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 суддею Лепехою Г.А. було залучено до участі у справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2016р. суддею Лепехою Г.А. було частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Одеський Спеціалізований науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути з незаконного володіння майно загальною площею 1690,1 кв.м, розташоване в АДРЕСА_4 , а саме: - одноповерхове нежитлове приміщення літ. "А" загальною площею - 248,1 кв.м., до якого відноситься - підвал - 1, коридор - 2, 3, кабінети - 4, 5, 6, 9, 10, майстерня - 7, підсобне приміщення - 8; - двоповерхове нежитлове приміщення літ. "Б" загальною площею - 797,6 кв.м, до якого відносяться - майстерні - 1, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 16,17, 18, 19, 20, підсобне приміщення; - 2, гараж - 3, кабінети - 4, 22, склад - 6, коридор - 8, сходові майданчики - 13, 15, туалет -14, склад-21; - двоповерхове нежитлове приміщення літ. "В" загальною площею - 352,7 кв. м, до якого відносяться - коридори - 1, 10, 16, битовки - 2, 3, 4, 5, склади - 6, 7, 8, 9, 11, майстерні - 12, 14, туалет - 13, душ - 15, кабінет -17; - одноповерхове нежитлове приміщення літ. "Г" загальною площею - 291,7 кв. м, до якого відносяться - майстерні - 1, 8, 9, 10, бокси - 2,3, битовки - 4, санвузол - 5, умивальник - 6, туалет - 7, ТП -11 у володіння позивача, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача по 1 253,27 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016р. рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2016р. було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у справі № 916/1915/16 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2016 у справі № 916/1915/16 скасовано. Справу № 916/1915/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При цьому, колегією Вищого господарського суду України було зазначено, що вирішуючи даний спір по суті, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутній сам договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2001р., укладений між ОСОБА_1 та Державним підприємством "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", та не дослідили наявність доказів перебування на балансі Державного підприємства "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" спірного нерухомого майна загальною площею 1690,1 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_4 . Крім того, колегією суддів вказано на те, що відмовляючи у задоволенні позову з посиланням на преюдиційне значення встановлених судовими рішеннями у справах № 22ц-7488-10 та №2-326/11 обставин, зокрема, що спірне майно не вибувало з володіння ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" поза його волею, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам заявника про те, що власником спірного майна є держава Україна і спірне майно - Дослідна станція ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" вибуло з володіння державою Україна не за волею власника, а іншим шляхом.

Автоматичним розподілом справ між суддями справу №916/1915/16 було передано на розгляд судді Найфлейшу В.Д.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2017р. справу №916/1915/16 було прийнято до свого провадження суддею Найфлейшем В.Д.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, господарським судом Одеської області витребувано та отримано наступні документи:

- лист Фонду Державного майна України, яким зазначено, що за даними, які надані до Фонду Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно, зокрема „дослідна станція" загальною площею 1690,1 кв.м. за місцезнаходженням: АДРЕСА_4 , яке перебуває на балансі Державного підприємства „Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (код ЄДРПОУ 00237630);

- копії інвентарних карток підприємства;

- копію договору купівлі-продажу від 09.02.2001 р.;

- лист Мінекономрозвитку України щодо перебування на балансі Державного підприємства „Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" державного майна, зокрема „дослідна станція" загальною площею 1690,1 кв.м. за місцезнаходженням: АДРЕСА_4 .

27.04.2017р. відповідач - ОСОБА_3 звернувся до господарського суду із заявою про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2017р. (суддя Найфлейш В.Д.), залишеною без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2017р., провадження у справі №916/1915/16 було припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

У мотивувальній частині даної ухвали, посилаючись на приписи ст.ст.1,12,16 п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд зазначив, що відносно позивача порушено провадження у справі про банкрутство, спори про визнання права власності та витребування майна розглядаються та вирішуються господарським судом у межах справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні. Проте, в будь-якому випадку це стосується випадків пред`явлення таких позовів до відповідача, щодо якого порушено справу про банкрутство. В даному випадку позов подано позивачем Державним підприємством "Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", щодо якого порушено справу про банкрутство, до відповідачів, які є фізичними особами, у зв`язку з чим розгляд господарським судом такого позову не передбачено спеціальним законодавством про банкрутство.

04.12.2019р. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду було здійснено заміну Міністерство економічного розвитку та торгівлі України на його правонаступника - Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019р. було скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2017р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2017р. у справі № 916/1915/16. Справу № 916/1915/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При цьому, Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності процесуальних передумов для закриття провадження у справі, проте, серед іншого, зазначив, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Крім того, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що судом першої інстанції під час повторного розгляду справи, не виконані вказівки, що викладені у Постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у даній справі і спір про повернення майна боржника по суті залишився не розглянутим.

Також Касаційним господарським судом було зазначено, що з 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, окрім випадків наведених у вказаному пункті.

Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № б15/101-08.

Автоматичним розподілом справ між суддями справу №916/1915/16 було передано на розгляд судді Лічману Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2020 р. суддею Лічманом Л.В. прийнято справу № 916/1915/16 до свого провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 р. суддею Лічманом Л.В. було передано матеріали справи № 916/1915/16 для розгляду спору по суті у межах справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2020р. суддею Лепехою Г.А. прийнято справу №916/1915/16 до свого провадження; об`єднано в одне провадження справи №916/1915/16 та № 5017/2833/2012, справі присвоєно №5017/2833/2012.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2020р. суддею Лепехою Г.А. було заявлено самовідвід від розгляду справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

Автоматичним розподілом справ між суддями справу №916/1915/16 було передано на розгляд судді Антощук С.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. суддею Антощук С.І. було прийнято до свого провадження справу №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут". Під час прийняття до провадження справи про банкрутство судом було встановлено наявність об`єднаної з даною справою справи №916/1915/16 за позовом Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" до відповідачів: гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності. Вказану справу було ухвалено слухати на підставі положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство №5017/2833/2012 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2020р. було задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про процесуальне правонаступництво та замінено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на його правонаступника Фонд державного майна України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020р. було повернуто без розгляду заяву гр. ОСОБА_6 про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 25.02.2020р. по справі №916/1915/16 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2020р. задоволено клопотання про витребування доказів у справі та витребувано в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційної справи в електронному та паперовому вигляді стосовно об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер: 524781451101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2020р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача гр. ОСОБА_3 про заміну первісного відповідача гр. ОСОБА_3 на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина Молдованки" у справі 5017/2833/2012(916/1915/16) та заяві гр. ОСОБА_7 про залучення його до участі у справі 5017/2833/2012(916/1915/16) в якості третьої особи на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2020р. було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Жемчужина Молдованки" та громадянку ОСОБА_4 .

05.06.2020р. до Господарського суду від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради надійшли копії реєстраційної справи №524781451101.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2020р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "07" серпня 2020 р. о 11:00 год. У вказаній ухвалі суду у межах завдань підготовчого засідання, зокрема, було визначено порядок розгляду справи, а саме заначено наступне: …27.05.2020р. провадження у справі №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" було припинено. Таким чином, подальший розгляд справи №916/1915/16 у межах справи про банкрутство є неможливим. Господарський суд враховує, що існування справи №916/1915/16 (майнового спору) не пов`язано з наявністю або відсутністю справи про банкрутство однієї із сторін майнового спору. Наявність справи про банкрутство впливає лише на порядок розгляду майнових спорів відповідно до ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, тобто на розгляд майнового спору у межах справи про банкрутство, якщо вона існує. Майнові спори, які розглядаються за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, являються окремими справами, а не частиною справи про банкрутство. За результатами їх розгляду господарський суд ухвалює рішення (ч.2 ст.7 Кодексу). У той час коли відповідно ст. 9 Кодексу з процедур банкрутства у справі про банкрутство постановлюються та оскаржуються лише такі процесуальні документи як ухвала та постанова суду. Крім того, Кодексом з процедур банкрутства врегульовано порядок зміни складу суду у випадку якщо справу з розгляду майнового спору відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство - справа передається на розгляд по суті суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.3 ст. 7 Кодексу). Однак, положеннями Кодексу з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України не встановлено порядку зміни складу суду, якщо провадження у справі про банкрутство припиняється. Також відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні і підстави для закриття провадження з розгляду майнового спору. З огляду на зазначене, а також враховуючи завдання господарського судочинства - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, - господарський суд вважає, що справа № 916/1915/16 підлягає подальшому розгляду за правилами загального позовного провадження окремо від справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" .

07.08.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла заява керуючого санацією Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про розгляд справи №916/1915/16 у межах справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут". Вказана заява була обґрунтована тим, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020р. було скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020р. про припинення провадження у справі №5017/2833/2012 та направлено справу для подальшого розгляду до Господарського суду Одеської області. На підтвердження вказаних обставин Позивачем було надано копію вступної та резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020р.

Враховуючи направлення справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" для подальшого розгляду до Господарського суду Одеської області, а також те, що предметом спору в справі №916/1915/16 є майнова вимога боржника до відповідачів, суд дійшов висновку, що наявні підстави для розгляду даної справи за положеннями ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2020р. суддею Антощук С.І. було ухвалено передати матеріали справи № 916/1915/16 на розгляд Господарського суду Одеської області в межах справи №5017/2833/2012 про банкрутство Державного підприємства ,,Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут".

Службовою запискою від 15.03.2021р. керівником апарату Господарського суду Одеської області було повідомлено суддю Господарського суду Одеської області Антощук С.І. про те, що згідно інформації, що міститься у автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.01.2021р. було скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у справі № 5017/2833/2012 та залишено в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2020р. про припинення провадження у справі №5017/2833/2012.

У тексті постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.01.2021р. колегією суддів зазначено наступне: Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.

Вказані висновки відповідають положеннями частини другої статті 31 ГПК України, відповідно до якої, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду .

З огляду на вказаний правовий висновок Верховного Суду, справа № 916/1915/16 підлягає подальшому розгляду по суті суддею, якому автоматизованою системою документообігу суду раніше була передана справа, а саме суддею Господарського суду Одеської області Антощук С.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2021р. справу було призначено до судового розгляду по суті у засіданні суду на "31" березня 2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2021р. було повернуто заяву гр. ОСОБА_6 про забезпечення позову.

17.03.2021р. від виконуючого обов`язків керівника Позивача до господарського суду надійшов лист про залучення до матеріалів справи копії довідки щодо основних засобів Державного підприємства ,,Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Розумовського, 38, станом на 01.01.2020р.

31.03.2021р. у судовому засіданні було розпочато розгляд справи по суті; заслухано вступне слово позивача, відповідача гр. ОСОБА_3 та третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України; досліджено докази у справі та поставленого ухвалу про перерву у судовому засіданні до 19.04.2021р. о 14:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

19.04.2021р. у судовому засіданні було заслухано заключні слова представників сторін. Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача гр. ОСОБА_3 - відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, представник третьої особи - Фонду державного майна України - на розсуд суду.

Інші учасники справи у судових засідання участі не приймали, про причини неявки суду не повідомили. Разом з тим, господарський суд зазначає, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

09.02.2001р. між Державним підприємством Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, загальною площею 1690,1 кв.м., розташованих в АДРЕСА_4 . (т.2 а.с. 68-70)

З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір був укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30.09.2010р. у справі №22ц-7488-10 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2008 року скасовано, в позовних вимогах ОСОБА_1 до Інституту про визнання договору купівлі-продажу майна - відмовлено. В позовних вимогах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно - відмовлено. В зустрічному позові Інституту про визнання недійсним договору купівлі-продажу Майна та визнання прав власності - відмовлено (т.1 а.с.29-33).

В межах справи №22ц-7488-10 судами встановлено наступне:

…Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2006р. було визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.02.2001р. та визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд дослідницької станції, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , яка складається з одноповерхового нежитлового приміщення літ. "А" загальною площою 248,1 кв.м. до якого відносяться підвал-1, коридор 2, 3, кабінети 4,5,6,9,10, майстерня-7, підсобне приміщення 8; двоповерхового нежитлового приміщення літ. "Б" загальною площею 797,6 кв.м. до якого відносяться майстерні-1, 5, 7, 9, 10, 11, 12, 16, 17, 18, 19, 20, підсобне приміщення 2, гараж 3,кабінети 4, 22, склад 6, коридор 8, сходові майданчики 13, 15, туалет 14, склад 21; двоповерхового нежитлового приміщення літ "В", загальною площею 352,7 кв.м., до якого відноситься коридори 1, 10, 16, битовки 2, 3, 4, 5, сюгади 6, 7, 8, 9, 11, майстерні 12,14, туалет 13, душ 15, кабінет 17; одноповерхового не житлового приміщення літ. "Т" загальною площею 291,7 кв.м. до якого відносяться майстерні 1, 8, 9, 10, бокси 2, 3, битовка 4,санвузол 5, умивальник 6, туалет 7, ТП-11. На підставі цього рішення, яке набрало законної сили з 03.01.2007р., КП "Одеське МБТІ та НОН" здійснено реєстраційний запис за №17698657.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2007р. заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2006р. скасовано.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.03.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали власниками спірного об`єкту та зареєстрували його в органах МБТІ та РОН.

…Матеріалами справи встановлено, що спірний об`єкт належав до Державного підприємства Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інституту.

Відповідно до Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 серпня 1999р. за №573/3866 п.4 передбачено, що відчуження майна державного підприємства проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями, Фондом майна Автономної Республіки Крим.

Оскільки такий договір купівлі-продажу (09.02.2001р.) державного майна відбувся без дозволу на це вищезазначених органів, вимоги позивача, щодо визнання його дійсним не підлягають задоволенню.

…Визнаючи договір купівлі-продажу від 09.02.2001р. недійсним, районний суд не звернув уваги на те, що цей договір не є укладеним, оскільки нотаріально не посвідчений, як це передбачено законом .

Таким чином, у межах даної справи судами було встановлено, що комплекс нежитлових будівель та споруд дослідної станції, що знаходиться в АДРЕСА_4 , до його відчуження 09.02.2001р. належав позивачу (Державному підприємству Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут ), договір купівлі-продажу від 09.02.2001р. є неукладеним та не створює юридичних наслідків, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули права власності на даний об`єкт за договором купівлі-продажу від 05.03.2007р., тобто є добросовісними набувачами.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПУ України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

З огляду на викладене вище, суд вважає встановленими факти належності нежитлових будівель та споруд дослідної станції, що знаходиться в АДРЕСА_4 , до їх відчуження 09.02.2001р. Позивачу - Державному підприємству Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут , відсутності дозволу на відчуження державного майна уповноважених органів, неукладеності договіру купівлі-продажу від 09.02.2001р. та відсутність відповідних юридичних наслідків, а громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - добросовісними набувачами спірного об`єкту за договором купівлі-продажу від 05.03.2007р.

Щодо можливості надання преюдиційного значення при розгляді даної справи факту невибуття спірного об`єкту з володіння ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" поза його волею, встановленого у Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2014р. у справі №2-326/11 (провадження №2/522/1221/14), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.10.2014р. (провадження №22-ц/785/6728/14), господарський суд зазначає наступне (т.1 а.с.1 а.с.42-45).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2014р. у справі №2-326/11 (провадження №2/522/1221/14), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.10.2014р. (провадження №22-ц/785/6728/14) у задоволенні позову Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності відмовлено.

У мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначено:

…Як вибачається з матеріалів справи 09.02.2001 року між Державним підприємством Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут , від імені якого та на підставі Статуту діяв директор - ОСОБА_8 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу майна, що є об`єктом спору.

Вказаний договір був відплатним, що підтверджено письмовими доказами, а саме копією квитанції до прибуткового касового ордера №12-1438/11 від 09.02.2001 року, що спростовує твердження позивача про відсутність волі у його представника, якому це майно було передане у користування, в момент укладання цієї угоди.

Також, позивачем в позовній заяві від 29.03.2012 року викладені факти якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, а саме, про наявність у матеріалах справи доказів, які свідчать, що за майно, яке отримав ОСОБА_1 кошти до Інституту не поступили та що у січні 2005 року ОСОБА_1 уклав з Інститутом договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 .

Ці обставини свідчать про факт існування договору купівлі-продажу, наявність волі сторін при його підписанні, довготривалі ділові стосунки між ОСОБА_1 та Інститутом, що категорично спростовує твердження позивача про вибуття спірного майна поза волею Інституту (особи якої майно було передано у володіння).

Судом встановлені обставини, якими підтверджується фактичне укладення ОСОБА_1 09.02.2001 року в простій письмовій формі з Державним підприємством Одеським спеціальним науково-дослідницьким та проектно-конструкторським інститутом договору купівлі-продажу нежитлових будівель, загальною площею 1609,1 кв.м., розташованих в м. Одесі, під АДРЕСА_4 . Державне підприємство Одеський спеціальний науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут не тільки фактично продало ОСОБА_1 спірне майно, а й фактично передало його на виконання умов договору купівлі-продажу, що також підтверджене тривалим строком (2001 -2006 роки) володіння та користування ОСОБА_1 спірним майном.

Наявність таких обставин категорично спростовує твердження позивача про те, що спірне майно вибуло з володіння Державного підприємства Одеського спеціального науково-дослідницького та проектно-конструкторського інституту не за його волею та подальшу необізнаність Державного підприємства Одеський спеціальний науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут стосовно продажу спірного майна .

Таким чином, у вказаному судовому рішенні було надано правову оцінку встановленим фактам щодо порядку укладання договору 09.02.2001р., а саме оцінено факт оплатності договору та факт передачі спірного об`єкту як доказів виявлення волі продавця на відчуження майна.

Згідно ч.7 ст. 75 ГПУ України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою при розгляді господарської справи.

Оскільки вищезазначена правова оцінка спростовується встановленими при розгляді справи №22ц-7488-10 обставинами, а також відсутністю у матеріалах даної справи доказів наявності дозволу на продаж спірного об`єкту органом виконавчої влади, уповноваженим здійснювати функції управління ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", що погоджений з Фондом державного майна України або його регіональним відділенням, суд не приймає до уваги правову оцінку з даного питання, викладену у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2014р. у справі №2-326/11 (провадження №2/522/1221/14), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.10.2014р. (провадження №22-ц/785/6728/14).

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст.388 ЦК, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч.1 ст.388 ЦК).

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Оскільки в рамках справи №22ц-7488-10 судами встановлено факти належності нежитлових будівель та споруд дослідної станції, що знаходиться в АДРЕСА_4 , до їх відчуження 09.02.2001р. Позивачу - Державному підприємству Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут , відсутності дозволу на відчуження державного майна уповноважених органів, неукладеності договіру купівлі-продажу від 09.02.2001р. та відсутності відповідних юридичних наслідків та статусу добросовісних набувачів у гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , суд вважає обгрунтованими вимоги Державному підприємству Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут про витребування з незаконного володіння гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 нежитлових будівель та споруд дослідної станції, що знаходиться в АДРЕСА_4 .

Разом з тим, Позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на майно, похідною вимогою від якої є вимога про витребування майна від відповідача.

Так, суд звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №19/028-10/13 вказано, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від вимог про визнання права власності, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Об`єктом позову про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Аналогічні способи захисту застосовуються до речей, визначених родовими ознаками, оскільки з чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена лише їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей та індивідуалізують. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Об`єктом позову про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Аналогічні способи захисту застосовуються до речей, визначених родовими ознаками, оскільки з чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена лише їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей та індивідуалізують. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.06.2020 по справі № 04/5026/803/2012.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права держави на належне їй майно, що вибуло з власності поза її волею, є витребування майна у останнього набувача, який володіє майном на час ухвалення рішення, що в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання за державою Україна права власності на спірне майно.

Досліджуючи обставини наявності спірного майна в натурі у останнього набувача, судом встановлено наступне.

За неукладеним договором від 09.02.2001р. набувачем спірного нерухомого майна став ОСОБА_1 .

Відповідно договору купівлі-продажу від 05.03.2007р. гр. ОСОБА_1 майно було відчужене в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.25)

10.12.2014р. між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_4 (Обдаровуваний) було укладено договір дарування належної Дарувальнику частки у розмірі Ѕ комплексу нежитлових будівель та споруд дослідної станції за адресою: АДРЕСА_4 (т.5 а.с.110-111).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.12.2014р. індексний номер витягу: 30783752 ОСОБА_4 є власником Ѕ комплексу нежитлових будівель та споруд дослідної станції, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 1690,1 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524781451101.

Згідно Актів передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕМЧУЖИНА МОЛДОВАНКИ" від 23.10.2018р. №1 та №2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали належні їм частки об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , до статутного капіталу вказаного Товариства (т.195-196).

У мотивувальній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2014р. у справі №2-326/11 (провадження №2/522/1221/14) зазначено, що у період з 2007 по 2011 роки майновий комплекс будівель та споруд дослідної станції за адресою: АДРЕСА_4 було реконструйовано. Реконструкція покладалась в переплануванні будівель, зведенні прибудов, зведенні навісу та встановленню обладнання для можливості технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Зазначений майновий комплекс станом на 2007 рік не є ідентичним на період проведення експертизи. В ньому проведена реконструкція та змінено цільове призначення для використання в виді станції технічного обслуговування легкових автомобілів.

У матеріалах справи міститься Технічний паспорт на виробничий будинок опытная станция від 17.03.2003р.(т.1 а.с.14-24), виготовлений Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, користувачем вказаного об`єкту нерухомості зазначений Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут та Технічний паспорт на виробничий будинок нежитлові будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_4 , що виготовлений на замовлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 27.06.2018р.(т.5 а.с.180-186) з яких вбачається, що у спірному об`єкті нерухомості відбулась реконструкція, яка полягала у переплануванні будівлі, шляхом демонтування внутрішніх перегородок, зведенні додаткового приміщенні та навісів.

У реєстраційній справі спірного обєкту нерухомості міститься лист інженера з Інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_9 №1/7-18 від 27.06.2018р. згідно якого, за даними технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_4 , станом на 27.06.2018р. не використовуються за призначенням дослідної станції, зокрема для проведення досліджень. Загальна площа збільшена за рахунок демонтування внутрішніх перегородок, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001р № 127, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р за № 582/5773 (із змінами та доповненнями) не є самочинним. Слід вважати загальну площу 1695,7 кв.м. Крім того, зведено вбиральню літ. а та навіси літ. а1 , б та б1 , що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна , яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001р № 127, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р за № 582/5773 (із змінами та доповненнями) не є самочинно зведеними.

23.10.2018р., на підставі Технічного паспорту від 27.06.2018р., було внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме загальну площу об`єкту нерухомості змінено на 1695, 7 кв.м., опис нерухомого майна змінено на нежитлові будівлі та споруди, об`єкт житлової нерухомості: Ні

Згідно висновку Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР БТІ" №20020 від 07.02.2020р. (т.5 а.с.198) у результаті вивчення правової документації та проведення технічної інвентаризації нежитлових будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_4 було встановлено, що належні Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖЕМЧУЖИНА МОЛДОВАНКИ", згідно витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з інд. №143074197 від 29.10.2018р. були знесені; на момент технічної інвентаризації нерухомого майна на вищезазначеній земельній ділянці будівлі відсутні.

Відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна (т.6 а.с.83-100), реєстраційний номер: 524781451101, загальною площею 1695,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_4 , 10.02.2020р. було закрито у зв`язку зі знищенням об`єкта нерухомого майна, відповідно до Висновку ТОВ "ОР БТІ" №20020 від 07.02.2020р.

Таким чином, Приморським районним судом м.Одеси у межах справи №2-326/11 (провадження №2/522/1221/14) було встановлено, що на час ухвалення судового рішення (30.05.2014р.) існувала нова річ, яка була створена шляхом реконструкції, а саме комплекс будівель та споруд технічного обслуговування автомобілів.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що витребування власником Державномим підприємством Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут комплексу нежитлових будівель та споруд дослідної станції за адресою: АДРЕСА_4 з володіння гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕМЧУЖИНА МОЛДОВАНКИ" є неможливим, оскільки вказані фізичні та юридична особа фактично не володіють спірим об`єктом нерухомого майна, а саме майно не існує в натурі.

Таким чином, у разі знищенння речі під час її перебування у чужому володінні ефективними є обов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.06.2020 по справі № 04/5026/803/2012.

Щодо позивних вимог про витребування та визнання права власності на рухоме майно Позивача, господарський суд зазначає, що Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування належності вказаного майна Позивачу та фактичного його перебування у відповідачів, у зв`язку з чим, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, судовий збір покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства ,,Одеський Спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" до відповідачів: гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Жемчужина Молдованки", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2021 р.

Копію ухвали у електронному вигляді надіслати: Фонду державного майна України (info@spfu.gov.ua); арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. (davida1@ukr.net).

Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); гр. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ); Товариству з обмеженою відповідальністю "Жемчужина Молдованки" (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул.Розумовська, буд. 38).

Суддя С.І. Антощук