Постанова

від 30.04.2021 по справі 620/2525/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 620/2525/19

адміністративне провадження № К/9901/16679/20, №К/9901/16642/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційні скарги Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Міністерства юстиції України

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (суддя Соломко І.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі №620/2525/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (правонаступник Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області), дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - громадська організація "Всеукраїнська Асоціація Арбітражних керуючих"

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, відповідач-1), Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (далі - Управління, відповідач -2), Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) ( далі - Комісія, відповідач -3), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора у справі №16/1586/606 про банкрутство Приватного підприємства багатогалузева фірма Енергокомплект у справі №5019/2076/12 про банкрутство ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів , що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року №9;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 23 липня 2019 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства від 06 серпня 2019 року №2423/5 про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 15 березня 2013 року за №531.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перевірку проведено упереджено та формально, з порушенням процедури її проведення. Надані позивачем документи перевірені не в повному обсязі, а висновки, викладені у довідці та акті перевірки, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства. Водночас строки ліквідаційної процедури продовжені господарськими судами, про що свідчать відповідні ухвали суду, отже, вказані дії можуть бути виконані протягом строку ліквідаційної процедури, який на час перевірки не сплив. Вказує, що відповідачами не доведено, що позивачем під час виконання повноважень ліквідатора допущено порушення вимог Закону України №2343-ХІІ, у зв`язку з чим притягнення його до відповідальності у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є неправомірним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), викладене у протоколі №84/07/19 від 23 липня 2019 року, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 06 серпня 2019 року №2423/5 про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 15 березня 2013 року за № 531.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн) 80 коп., сплачених відповідно до квитанцій від 19 серпня 2019 року №32126 та від 19 серпня 2019 року №32193.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності правових підстав, оскільки під час проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого контролюючим органом не надано оцінки усім документам, наданим позивачем, а в акті не зазначено конкретні підстави їх неврахування, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), викладене у протоколі № 84/07/19 від 23 липня 2019 року щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 06 серпня 2019 року №2423/5 про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 15 березня 2013 року за № 53, є обґрунтованими та підлягають скасуванню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 16/1586/606 про банкрутство приватного підприємства багатогалузева фірма Енергокомплект та у справі № 5019/2076/12 про банкрутство ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів , що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року № 9, суди зазначили, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у цьому випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування.

Скаржники у своїх касаційних скаргах не погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі. Скаржники просять суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, Міністерство юстиції України зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16 та від 04 квітня 2018 року у справі №808/1500/16, не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 806/2421/16.

Пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Положеннями пункту 4 частини другої статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач вказує на те що, порушення норм процесуального права полягає у неправильному встановленні обставин, що мають істотне значення для справи та неврахуванні усіх аргументів учасників справи.

Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження, Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 826/1437/17, від 04 квітня 2018 року по справі № 808/1500/16, від 21 грудня 2018 року по справі № 814/483/16.

На переконання відповідачів, Міністерством юстиції України, відповідно до вимог чинного законодавства України, приймається рішення у формі наказу про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності шляхом анулювання відповідного свідоцтва, а повноваженнями щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за наявності факту вчинення останнім правопорушення наділена саме Дисциплінарна комісія.

Тобто, Дисциплінарна комісія в своєму рішенні встановлює наявність/відсутність складу правопорушення у діях/рішеннях арбітражного керуючого, за результатом чого складає висновок про наявність /відсутність підстав для застосування до арбітражного керуючого певного виду дисциплінарного стягнення, однак саме безпосередньо Міністерством юстиції України реалізується таке рішення Дисциплі нарної комісії та вирішується питання про накладення на арбітражного керуючого (чи відсутність таких підстав) для накладення на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарного стягнення шляхом прийняття наказу, але з обов`язковим врахуванням висновків Дисциплінарної комісії.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача та громадської організації "Всеукраїнська Асоціація Арбітражних керуючих" до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому вони просять залишити без задоволення касаційну скаргу Міністерства юстиції України, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі суддя - доповідач Шишов О. О., судді: Дашутін І. В., Яковенко М.М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року № 1846/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

05 березня 2013 року Міністерством юстиції України позивачу видано свідоцтво № 531 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, без обмеження строку дії (а.с.32 т.1).

На підставі повідомлення від 26 квітня 2019 року № 01.1-48/619/19-24/5, проведено планову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на предмет відповідності арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального України, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора у справах про банкрутство за період, що підлягає плановій перевірці (а.с. 34-45 т.1).

За результатами планової перевірки складено довідку від 12 червня 2019 року № 9 (далі-довідка).

У довідці зазначені порушення, які можливо та неможливо усунути позивачем. Зокрема порушення, які підлягають усуненню:

1. Арбітражним керуючим ОСОБА_1 не надано комісії з проведення планового заходу будь-яких доказів сплати страхового платежу або його частини на розрахунковий рахунок страховика які б передували набрання чинності договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 27013 від 26 березня 2018 року в період виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що є порушенням пункту 1 частини другої статті 98, частини третьої статті 98, частин першої та другої статті 110 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

2. Арбітражним керуючим ОСОБА_1 , при виконанні повноважень ліквідатор ПП багатогалузевої фірми Енергокомплект не вживаються заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, що є порушенням абзацу 13 частини другої етапі 42, пункту 1частини другої статті 98, частини третьої статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

3.Арбітражним керуючим ОСОБА_1 при виконанні повноважень ліквідатора ВАТ "Остерський завод "Радіодеталь" не вживаються заходи щодо списання техніки з обліку та не вживаються заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, що свідчить про затягування ліквідаційної процедури та є порушенням абзацу 13 частини 2 статті 42, пункту 1 частини другої статті 98, частини третьої статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання ного банкрутом .

4. Згідно отриманої довідки Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській обл., станом на 22 січня 2019 року за ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів зареєстровано 17 транспортних засобів. Дані транспорті засоби внесені до інвентаризаційного опису № 6.

Дані транспорті засоби не передавались і на території комбінату відсутні. Однак, ліквідатором ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів ОСОБА_1 , як того вимагає абзац 13 частини другої статті 41 Закону не вживаються заходи щодо їх пошуку, виявлення та повернення майна банкрута (транспортних засобів), що знаходиться у третіх осіб, що є порушенням абзацу 13 частини другої статті 41, пункту 1 частини другої статті 98, частини третьої статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

5. Арбітражним керуючим ОСОБА_1 при виконанні повноважень ліквідатора ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів не вжито заходів щодо визначення подальшого порядку використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів у процесі приватизації та перебуває на балансі банкрута, а саме, протирадіаційного укриття та авто вагової, які розташовані за адресою: м. Сарни, вул. Заводська 2 та житлового будинку по вул. Привокзальній 1 а, що є порушенням частини тринадцятої статті 41, частини першої статті 42, частини п`ятої етапі 42, пункту 1 частини другої статті 98, частини третьої статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Порушення, усунення яких є неможливим:

1. Під час перевірки комісією встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 1.3 підрозділу 1 розділу IV Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), номенклатури справ: на 2018 затверджена арбітражним керуючим 27 грудня 2017 року та на 2019 затверджена арбітражним керуючим 27 грудня 2018 року, що є порушенням пункту 1.3 підрозділу 1 розділу IV Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 березня 2013 року за №431 /22963.

2. Арбітражним керуючим ОСОБА_1 форми звітності № 2, 3, 4 по ПП БГФ Енергокомплект та форми звітності № 2. 3, 4 по ВАТ Остерський завод Радіодеталь були подані з порушенням строків, а саме 11 серпня 2017 року, форми звітності 2, 3, 4 по ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів були подані з порушенням строків, а саме 14 грудня 2017 року, що є порушенням пункту 3.1. Порядку, затвердженого Наказом №130/5 від 18 січня 2013 року, абзацу 7 частини другої статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

3. Арбітражним керуючим ОСОБА_1 форми звітності № 1.1, 5, 5.1, 5.2 по ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів були подані з порушенням строків, а саме 14 грудня 2017 року, що є порушенням пункту 3.1. Порядку, затвердженого наказом №130/5 від 18 січня 2013 року, абзацу 7 частини другої статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

На підставі пункту 6.1 розділу VI Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Мінюсту від 27 червня 2013 року №1284/5, у встановлений у довідці строк арбітражний керуючий ОСОБА_1 надав Управлінню пояснення на довідку та додаткові документи на 90 аркушах (а.с. 77-100 т.1).

На виконання вказаних вимог, позивачем надані письмові пояснення та відповідні документи.

Перевіряючи зазначені пояснення та надані позивачем документи, комісія дійшла висновку, що зазначені заявником обставини та надані ним документи не спростовують висновків перевірки, про що 12 червня 2019 року складено акт №9.

Так, в акті перевірки від 12 червня 2019 року № 9 зроблено висновок, що комісією виявлено порушення вимог абзацу 13 частини другої статті 41, пункту 1 частини другої статті 98, частини третьої статті 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що полягає у невжитті заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута (17 транспортних засобів), що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів конкурсних кредиторів боржника, а саме незадоволення їх вимог на загальну суму 14393280,47 грн при строку ліквідаційної процедури, що триває понад 6 років, тобто понад строків, встановлених статтею 37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ( а.с. 46-52 т.1). Це висновок слугував підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

23 липня 2019 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих прийнято рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оформлене протоколом №84/07/19 (а.с. 120-122 т.1).

На виконання вищевказаного рішення та на підставі подання від 23 липня 2019 року № 976, 06 серпня 2019 року Міністерством юстиції України видано наказ № 2423/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 (а.с. 125 т.1).

Вважаючи дії та вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.

За частиною другою статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені розділом VIIІ Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ ( далі - Закон № 2344- ХІІ).

За визначенням наведеним у статті 105 Закону № 2343-ХІІ дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у відповідності до положень статті 106 Закону №2343-ХІІ, згідно з частиною другою якої позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 106 Закону № 2343-ХІІ).

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (частина друга статті 107 Закону № 2343-ХІІ) .

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону № 2343-ХІІ), а рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статті 107 Закону № 2343-ХІІ).

Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) наведені у частині першій статті 109 Закону № 2343-ХІІ, а саме: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 2343-ХІІ під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 7.1 Порядку підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін`юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін`юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін`юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками (пункт 7.2. Положення).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6. Положення). Позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є найсуворішим заходом дисциплінарного впливу (пункт 7.4. Порядку).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу визнання протиправними дій Управління щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора у справі №16/1586/606 про банкрутство Приватного підприємства багатогалузева фірма Енергокомплект та у справі №5019/2076/12 про банкрутство ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів , що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року №9, законності рішення Дисциплінарної комісії від 23 липня 2019 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та наказу Міністерства від 06 серпня 2019 року №2423/5 про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 15 березня 2013 року за №531.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні спору стосовно правомірності дій Управління щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора у справі №16/1586/606 про банкрутство Приватного підприємства багатогалузева фірма Енергокомплект у справі №5019/2076/12 про банкрутство ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів , що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року №9, Верховний Суд зазначає таке.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 19 КАС.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді.

Відповідно до пункту 3.3 розділу III Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок контролю) (чинний на час прийняття акту) арбітражний керуючий під час здійснення перевірки, зокрема має право: вимагати від комісії додержання вимог законодавства; у випадках, передбачених цим Порядком, перевіряти наявність у членів комісії службового посвідчення і одержувати копії посвідчення на проведення перевірки; не допускати комісію до проведення перевірки у разі неповідомлення про проведення перевірки належним чином, а також у випадках, якщо планова перевірка проводиться з порушенням вимог щодо періодичності проведення перевірок, передбачених цим Порядком, або якщо голова або член комісії не надали копію посвідчення на проведення перевірки у випадках, передбачених цим Порядком; бути присутнім під час здійснення перевірки або забезпечити присутність свого уповноваженого представника на будь-якій стадії перевірки; вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею арбітражного керуючого; одержувати Довідку та акт перевірки в день їх складання; підписувати Довідку та акт перевірки із зауваженнями або відмовитися від їх підписання; надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до Довідки; усунути до дня складання акта перевірки порушення, виявлені під час перевірки та зафіксовані в Довідці; одержувати копію подання до Дисциплінарної комісії щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності; вимагати від комісії залучити до участі в проведенні перевірки у порядку, встановленому підпунктом 4.6.5 пункту 4.6 розділу ІV цього Порядку, найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії комісії та її членів.

Це свідчить про те, що дії, пов`язані з включенням до акта висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення діяльності арбітражного керуючого, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

З огляду на правове регулювання висновок ГТУЮ у Чернігівській області не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС і сам по собі не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для учасників цих правовідносин та інших осіб, тому оскарження акта ГТУЮ у Чернігівській області не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що провадження в частині оскарження дій ГТУЮ у Чернігівській області щодо складання висновків про наявність порушень арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі №16/1586/606 про банкрутство Приватного підприємства багатогалузева фірма Енергокомплект та у справі №5019/2076/12 про банкрутство ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів , що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року №9, підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №806/2421/16.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, підставою внесення подання №1302 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є пропозиція ГТУЮ у Чернігівській області від 08 липня 2019 року №01.1-48/619/19-1/5 на підставі акта від 24 червня 2019 року №9, складеного за результатами проведеної планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, в якому зафіксовані грубі порушення вимог законодавства, що призвели до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів.

Так, за результатами перевірки комісія дійшла висновку, що виявленні порушення є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, передбаченого абзацом 6 пункту 7.1. розділу VII Порядку №1284/5, а саме: грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів банкрута та кредиторів банкрута.

Відповідно до абзацу 6 пункту 7.1. розділу VII Порядку №1284/5 підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Положеннями статті 109 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Накладаючи на арбітражного керуючого дисциплінарне стягнення з підстави, передбаченої абзацом 6 пункту 7.1. розділу VII Порядку №1284/5, необхідним є встановлення як факту грубого порушення позивачем законодавства під час виконання своїх повноважень, так і наслідків його дій - грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), що свідчить про безпідставність відповідних аргументів відповідача, що зазначення обґрунтувань, з яких дисциплінарний орган виходив при вирішенні питання щодо застосування до арбітражного керуючого певного виду дисциплінарного стягнення, не передбачено нормами законодавства.

При цьому грубим порушенням арбітражним керуючим вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в контексті пункту 7.1 Порядку № 284/5 є таке порушення вимог, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.

Водночас позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Таке розуміння грубого порушення арбітражним керуючим вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та необхідність установлення цього факту в контексті пункту 7.1 Порядку № 284/5 викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року в справі №820/2875/17, 30 вересня 2020 року в справі №813/3692/17.

Водночас, ні акт перевірки від 24 червня 2019 року №9, ні спірні рішення Дисциплінарної комісії від 23 липня 2019 року, яке оформлено протоколом №84/07/19, та наказ Міністерства юстиції України №2423/5 від 06 серпня 2019 року не містять обґрунтування кваліфікації дій позивача саме як грубого порушення законодавства під час виконання повноважень ліквідатора ПП багатогалузевої фірми Енергокомплект та під час виконання повноважень ліквідатора ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів .

Відсутнє в цих документах і обґрунтування наслідків таких дій (бездіяльності) позивачки - грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Також варто врахувати й те, що перевіркою встановлено низку порушень, однак не зазначено, який саме з виявлених комісією недоліків в роботі позивача, по своїй суті є грубим порушенням законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення нею прав та законних інтересів боржника та кредиторів.

За таких обставин, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявності правових підстав для застосування до позивача найсуворішого виду стягнення - позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки не обґрунтовано вчинення позивачем саме грубого порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

Наведене є достатньою правовою підставою для визнання незаконним та скасування рішення Дисциплінарної комісії від 23 липня 2019 року, яке оформлено протоколом №84/07/19, в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Щодо правомірності видання наказу Міністерством юстиції України №2423/5 від 06 серпня 2019 року про анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , необхідно зазначити таке.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, на підставі подання Дисциплінарної комісії від 08 липня 2019 року №1302 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 23 липня 2019 року №84/07/19, Мін`юстом видано спірний наказ від 06 серпня 2019 року №2423/5 Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .

Положеннями статті 112 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до частин першої та четвертої цього Закону Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.

Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Згідно з частиною першою статті 113 вказаного Закону в разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Отже, повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії. При цьому Дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Однак, на підставі частини третьої статті 107 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом органом, уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих, є виключно державний орган з питань банкрутства, яким, згідно з чинним законодавством України, є Міністерство юстиції України.

За такого правового регулювання рішення Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізується шляхом видання наказу про накладення дисциплінарного стягнення за відповідним поданням цієї комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України.

Дисциплінарна комісія встановлює наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

Тоді як, в силу приписів статті 107 зазначеного Закону безпосереднього дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України за поданням Дисциплінарної комісії.

Натомість у справі, що розглядається, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії Міністерство юстиції України видало спірний наказ від 28 березня 2019 року №994/5, яким анульовано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 25 липня 2013 року №1521, видане позивачці.

Верховний Суд зауважує, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

За цих обставин необхідно вказати, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 зазначеного Закону та свідчить про протиправність такого наказу.

За таких обставин та наведеного правового регулювання Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування спірного наказу про анулювання виданого позивачці свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Такі висновки Верховного Суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими, зокрема, в постановах від 11 березня 2020 року в справі №818/696/17, 7 квітня 2020 року в справі №826/6746/18, 23 квітня 2020 року в справі №2040/6204/18, 23 липня 2020 року в справі №806/928/17, 25 лютого 2021 року в справі 823/2106/18 і підстави для відступу від цієї правової позиції відсутні.

Тому безпідставними є твердження відповідача про те, що питання щодо визначення дисциплінарного стягнення та його накладення належить саме Дисциплінарній комісії.

Щодо посилання Міністерства юстиції України на рішення Верховного Суду, в яких на його думку по-іншому застосовано нормативні положення, що регулюють спірні правовідносини, та зроблено протилежні висновки, то таке, зазвичай, зумовлено різними фактичними обставинами справи або ж зміною правових позицій, їх розвитком.

У справі, що розглядається, Верховний Суд застосував актуальні правові позиції цього ж суду, яким відповідають висновки судів попередніх інстанцій.

Разом із тим Верховний Суд вважає, помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги в частині оскарження дій ГТУЮ у Чернігівській області щодо складання висновків про наявність порушень арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі №16/1586/606 про банкрутство Приватного підприємства багатогалузева фірма Енергокомплект та у справі №5019/2076/12 про банкрутство ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів , що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року №9, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та (або) апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень ліквідатора у справі №16/1586/606 про банкрутство Приватного підприємства багатогалузева фірма Енергокомплект у справі №5019/2076/12 про банкрутство ВАТ Сарненський комбінат хлібопродуктів , що викладені в акті, складеному за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року №9 скасувати , а провадження в цій частині закрити .

3. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов